Ухвала

від 07.08.2024 по справі 320/28397/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

07 серпня 2024 року №320/28397/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, буд. 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866), в якому просить суд:

- визнати протиправною, незаконною, дискримінаційною бездіяльність Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України, яка полягає у невиплаті належних мені коштів;

- стягнути з Держави Україна в особі в особі Міністерства соціальної політики України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві з єдиного рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі одного мільйона двісті дев?яноста шести тисяч гривень 00 копійок, суму не виплаченої Позивачеві допомоги на проживання за березень-квітень 2022 року у розмірі 4000 гривень 00 копійок, інфляційні втрати за період з 01.05.2022 року по 10.06.2024 року у сумі 866 гривень 66 копійок, 3 відсотки річних від невиплаченої суми за період з 01.05.2022 року по 10.06.2024 року у сумі 253 гривні 00 копійок, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період з 01.05.2022 року по 10.06.2024 року у сумі 3531 гривня 72 копійки на користь позивача;

- зобов?язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 з єдиного рахунку Державного бюджету України один мільйон триста чотири тисячі шістьсот п?ятдесят одну гривню 38 копійок.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/28397/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства соціальної політики України про визнання протиправної бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди - залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову.

07.08.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С., у зв`язку з перевищенням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України термінів вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За змістом статей 40, 41 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання поданої заяви про відвід судді обґрунтованою, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає про порушення строків вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

На переконання суду визначені позивачем підстави для відводу судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. не вказують на упередженість судді, оскільки суддя перебувала у щорічній відпустці та ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху було постановлено в перший робочий день судді - 05.08.2024.

Таким чином, суддя при постановлені ухвали про залишення позовної заяви без руху від 05.08.2024 - в перший робочий день судді, діяла у відповідності до вимог КАС України.

Суд зазначає, що суддя при вирішені як адміністративної справи, так і заяви про відвід судді керується ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., відповідно до якої неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

При розгляді адміністративних справи та заяв учасників процесу суддя Парненко В.С. дотримується основного обов`язку судді, передбаченого ст. 15 Кодексу суддівської етики, щодо неупередженого розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд вважає клопотання про відвід необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Оскільки, судом встановлено необґрунтованість заяви про відвід, відповідно до ст. 40 КАС України, належить передати для визначення судді в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 241, 242 243, 248 КАС України, суддя,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі №320/28397/24 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали справи №320/28397/24 для вирішення питання про відвід судді Парненко В.С. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Парненко В.С.