Ухвала

від 07.08.2024 по справі 420/24457/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/24457/24

УХВАЛА

07 серпня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування, внаслідок поранення отриманого під час захисту Батьківщини та за період відпустки за станом здоров`я в разі отримання тяжкої травми за періоди з 16.12.2022 року по 15.01.2023 та з 27.01.2023 по 23.03.2023 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування та відпустки за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення отриманого під час захисту Батьківщини за період з 16.12.2022 року по 15.01.2023 та з 27.01.2023 по 23.03.2023 року.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов висновку, що остання належить до залишення без руху з наступних підстав.

З огляду на матеріали адміністративного позову, 26.05.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про проведення перерахунку та виплати додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я.

02.08.2023 надійшла відповідь на адвокатський запит від ВЛК ДУ «Головний медичний центр МВС», в якій повідомлялося, що при проведенні огляду ВЛК 16.12.2022 року у військовослужбовця були відсутні акти про нещасний випадок та Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), тому ступінь тяжкості не встановлювався.

08.09.2023 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ було прийняте акт про комісійне рішення щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за результатами розгляду його рапорту. Відповідно до комісійного рішення військова частина вирішила, що підстави для виплати додаткової винагороди за період відпустки за станом здоров`я з 16.12.2022 по 15.01.2023 року відсутні. При цьому представник позивача зазначає, що медична служба військової частини не намагалася встановити ступінь тяжкості поранення та не надала вчасно військовослужбовцю акти про нещасний випадок, тим самим позбавивши ВЛК можливості встановити ступінь тяжкості поранення при огляді.

По інших періодах остаточного рішення комісією прийнято не було через суперечності в медичних документах. Було зобов`язано Начальника медичної служби направити запит до ДУ «ТМО МВС України» стосовно інформації про перебування у зв`язку з пораненням , пов`язаним із захистом Батьківщини старшого солдата ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в період з 27.01.2023 по 10.02.2023 та з 06.03.2023 по 23.03.2023 року. По отриманню відповіді повторно розглянути питання щодо виплати додаткової винагороди.

29.02.2024 на адресу адвокатки позивача надійшов акт про комісійне рішення військової частини НОМЕР_1 НГУ № 220 від 27.02.2024. Згідно з прийнятим рішенням ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті додаткової винагороди за всі періоди перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, хоча жодних нових документів від закладів охорони здоров`я військовою частиною не запитувалось та не досліджувалось при засіданні комісії.

З 28.06.2024 по 12.07.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «ТМО МВС України» з метою проведення обстеження та огляду ВЛК для встановлення ступеня тяжкості раніше отриманих травм (поранень) та визначення ступеня придатності до військової служби.

12.07.2024 Позивач пройшов огляд ВЛК, відповідно до Довідки № 329/4 наслідки мінно-вибухової травми (анамнестично березень, квітень 2022 року); закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, посттравматичний синдром, акубаротравма тощо, - ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Відповідно до класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого Наказом МОЗ України від 04.07.2007 р. № 370, відноситься до категорії тяжких травм.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 КАС України).

Частиною 1 статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

З наведеного вбачається, що з огляду на норми статті 122 КАС України та статті 233 КЗпП України, позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом щодо оскарження рішення відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування, внаслідок поранення отриманого під час захисту Батьківщини та за період відпустки за станом здоров`я в разі отримання тяжкої травми.

Водночас, прохальна частина адміністративного містить неконкретну позовну вимогу щодо оскарження рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати Позивачу додаткової винагороди для військовослужбовців під час дії воєнного стану за період лікування, внаслідок поранення отриманого під час захисту Батьківщини та за період відпустки за станом здоров`я в разі отримання тяжкої травми за періоди з 16.12.2022 року по 15.01.2023 та з 27.01.2023 по 23.03.2023 року.

Зокрема, у позові наявні посилання на два ймовірних спірних рішення відповідача: акт про комісійне рішення щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за результатами розгляду його рапорту від 08.09.2023 та від 27.02.2024, щодо яких позивачем пропущено строки на оскарження.

Водночас, представник позивача пов`язує звернення до суду із проходженням позивачем 12.07.2024 ВЛК та отримання довідки № 329/4, згідно з якою позивачем отримана тяжка травма, що і утворює підстави для цього позову.

Суддя звертає увагу, що зміст позовних вимог впливає на з`ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

При цьому, суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а треті особи пояснення щодо позову, а отже мають бути обізнаними відносно чого їм належить надавати такі заяви по суті справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

Також згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим; вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

В свою чергу, очевидно, що вищезазначена довідка від 12.07.2024 № 329/4 хронологічно не була врахована при прийнятті рішень у формі актів про комісійне рішення щодо виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за результатами розгляду його рапорту від 08.09.2023 та від 27.02.2024, а тому з прохальної частини позову неможливо встановити, яке саме рішення позивачем оскаржується в цьому аспекті, у зв`язку із чим позов потребує уточнення та оформлення за правилами КАС України.

Отже, отримання довідки в липні 2024 р. не може слугувати тією обставиною, яка утворює перебіг строку на звернення до суду щодо оскарження рішень від 08.09.2023 та від 27.02.2024, оскільки ці рішення не засновані на даних такої довідки, тобто не є пов`язаними з подією проходження позивачем ВЛК в липні 2024 р. В свою чергу, з позову неможливо встановити, чи існує рішення щодо розгляду рапорту позивача, яке б ураховувало результати огляду ВЛК, відповідно до Довідки № 329/4 від 12.07.2024, та яке б відповідало належному способу захисту порушеного права позивача за обставин, які покладені в основу адміністративного позову.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів, а також уточнити адміністративний позов в частині предмету оскарження (конкретного спірного рішення відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяІ.В. Завальнюк