Рішення

від 08.08.2024 по справі 420/12185/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12185/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (вул. Новомосковська дорога,3, м. Одеса, 65031) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд: - визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 08.04.2024 року за №UA500020/2024/000049/2, №UA500020/2024/000048/2, №UA500020/2024/000050/2, №UA500020/2024/000047/2, №UA500020/2024/000053/2, №UA500020/2024/000052/2; - визнати протиправними та скасувати картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 08.04.2024 за №UA500020/2024/000133, №UA500020/2024/000135, №UA500020/2024/000134, №UA500020/2024/000136, №UA500020/2024/000139, №UA500020/2024/000138.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 15.11.2022 року ним як покупцем укладений Контракт купівлі - продажу №1BU/MEI-151122 з ІBU Trade К ft. (Hungary) (Продавець) товарів народного споживання, яким визначені предмет контракту, ціна та умови платежу, умови поставки і оплати, упаковки і маркування та інші умови.

На виконання умов контракту поставлено на територію України товар, у зв`язку з чим позивач 08.04.2024 року подав до відповідача митні декларації та до кожної МД пакет документів у відповідності до вимог МКУ.

Проте митне оформлення товару за митною вартістю товару за ціною договору не відбулось, а 08.04.2024 року прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій.

Позивач з даними рішеннями та картками відмови не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що порушує його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МКУ, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Представник позивача вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. Позивач стверджує, що у відповідача відсутні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що свідчить про протиправність оскаржених рішень.

Зокрема, у всіх оскаржуваних рішеннях зазначено про відсутність значення такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів. Між тим, контрактом визначено, що вартість палет, тари та упаковки включена в вартість товару.

Також позивач вважає, що безпідставно в оскаржуваних рішеннях зазначено про відсутність відомостей про страхування товару як складової митної вартості товару, оскільки умови перевезення СРТ (Carriage Paid То - «перевезення оплачено до») згідно правил Інкотермс передбачає, що продавець оплачує перевезення і знімає з себе відповідальність за вантаж після його передачі перевізнику (отримувачу). Всі ризики переходять після отримання товару покупцем.

Таким чином, ТОВ «МЕЙЛАН» не проводило страхування даного товару, в зв`язку із чим документи щодо страхування товару митному органу не надавалися.

Представник позивача звертає увагу на те, що відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Проте згідно з п.3.1 Контракту ціни за даним Контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах. Пунктом 3.2 передбачено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перетину митного кордону України. Враховуючи наведене, під час подання документів для митного оформлення, позивачем не сплачено вартість поставлених товарів продавцю, на умовах контракту, що стало підставою ненадання платіжних документів у підтвердження, що ґрунтується на засадах Митного кодексу України.

На думку представника позивача твердження відповідача, що ціни товарів згідно прайс-листа не відповідають цінам інвойсу, жодним чином не може підтверджувати ознаки підробки, адже п.4.1 Контракту передбачено, що умови поставки за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі. Пункт 4.2. зазначає, що окремими додатковими угодами між сторонами можуть бути визначені ціна товару та загальна вартість партії товару.

Крім того, представник звертає увагу на те, що прайс-лист є пропозицією виробника, а рахунок-фактура (інвойс) - це вартість товару, погоджена між сторонами, яка підлягає сплаті на умовах Контракту у кожному окремому випадку.

Позивач просить врахувати, що доказом обґрунтованості визначення митної вартості товару є також звіт про оцінку майна, проведеного за його ініціативою, в якому дана обґрунтована оцінка товарів, які є предметом митного оформлення, та підтверджує заявлені Декларантом числові дані.

Позивач у позові звертає увагу, що відповідачем не зазначено, яким чином митний орган прийшов до висновку про те, що подані документи містять ознаки підробки, якими документами це підтверджується, а є лише голослівними твердженнями, що не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що декларантом за митними деклараціями від 08.04.2024 року №24UA500020003408U1, №24UA500020003410U3, №24UA500020003413U0, №24UA500020003406U3, №24UA500020003412U1, №24UA500020003402U7 поставлений на територію України товар велосипеди. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з МД позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 МД «Рішення про коригування митної вартості товарів» зазначено, зокрема: відсутні відомості щодо таких складових митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів. Також відсутні відомості про замовлення конкретного товару.

Декларантом надано листи з прохання здійснити митне оформлення, оскільки всі документи що підтверджують митну вартість подані. Представник вважає, що декларантом не подані додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з МД містились розбіжності, ознаки підробки та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Крім того, представник відповідача зазначає, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: По (МД) № 24UA500020003408U1 від 08.04.2024: товар №1 є більшим та становить 5,02 дол. США/кг нетто (МД від 22.01.2024 №UA500500/2024/002230), ніж заявлено декларантом 1,85 дол. США/кг нетто. По (МД) №24UA500020003410U3 від 08.04.2024: товар №1 є більшим та становить 5,02 дол. США/кг нетто (МД від 22.01.2024 №UA500500/2024/002230), ніж заявлено декларантом 1,85 дол. США/кг нетто. По (МД) № 24UA500020003413U0 від 08.04.2024: товар №1 є більшим, ніж заявлено декларантом та відповідає 5,02 дол. США/ кг нетто (МД №UA100430/2024/280817 від 31.01.2024, №UA100060/2023/513164 від 24.12.2023, №UA403070/2024/2011 від 29.02.2024). По (МД) № 24UA500020003406U3 від 08.04.2024: товар №1 є більшим та становить 5,02 дол.США/кг нетто (МД від 22.01.2024 №UA500500/2024/002230), ніж заявлено декларантом 1,85 дол.США/кг нетто. По (МД) № 24UA500020003412U1 від 08.04.2024: товар №1 є більшим та становить 5,02 дол. США/кг нетто (МД від 22.01.2024 №UA500500/2024/002230), ніж заявлено декларантом 1,85 дол. США/кг нетто. По (МД) № 24UA500020003402U7 від 08.04.2024: товар №1 є більшим та становить 5,02 дол. США/кг нетто (МД від 22.01.2024 №UA500500/2024/002230), ніж заявлено декларантом 1,85 дол. США/кг нетто

Представник відповідача вважає, що прийняті оскаржувані рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що в ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності позивачем як покупцем укладений Контракт купівлі - продажу №1BU/MEI-151122 з ІBU Trade К ft. (Hungary) (Продавець) товарів народного споживання. Термін дії контракту три роки.

Згідно з п.3.1,3.2 ціна за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказується в інвойсах. Оплата здійснюється з відстрочкою на 90 днів з моменту перетину митного кордону України.

Відповідно до п.4.1 умови поставки за цим контрактом визначаються та вказуються у кожному наступному інвойсі.

Розділом 6 Контракту («Упаковка і маркування») визначено, що упаковка Товару повинна забезпечувати збереження вантажу під час транспортування і повинна мати маркування, що відповідає характеру вантажу. Продавець відповідає за будь-яке псування вантажу через погану упаковку і за всі додаткові транспортні витрати, викликані невірним маркуванням вантажу.

Згідно з п.6.3 Контракту вартість палет, тари та упаковки включена у вартість товару.

08.04.2024 року позивач здійснив декларування поставленого в Україну товару (велосипеди двоколісні з шарикопідшипниками з недорогого металу, нові, без двигуна, для дітей (частково в розібраному стані) за митними деклараціями №24UA500020003408U1, №24UA500020003410U3, №24UA500020003413U0, №24UA500020003406U3, №24UA500020003412U1, № 24UA500020003402U7.

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ (інвойс, зовнішньоекономічний договір, рахунок - фактура, пакувальні листи, автотранспортні накладні, прайс-листи та інші). Також позивачем був наданий Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною організацією.

Одеська митниця надіслала декларанту повідомлення за кожною із вказаних декларацій зазначивши, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

У всіх оскаржуваних рішеннях вказано, що:

- відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ - Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здіиснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

- згідно п.4.1 Контракту №1BU/MEI-151122 від 15.11.2022 поставки товару повинні здійснюється у повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін та умови поставки, відомості про які відсутні.

Враховуючи вищезазначені обставини митним органом у позивача з посиланням на ч.3 ст.53 МКУ були додатково витребувані за кожною декларацією договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Також митний орган просив надати відповідно до ст. 254 МКУ переклад українською мовою митної декларації країни відправника.

Позивач повідомив відповідача, що за поданими МД ним надано усі наявні документи.

Відповідачем 08.04.2024 року прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Одеська митниця дійшла висновку, що декларантом не подані жодні додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано, та визначила митну вартість товару за резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження, а також права на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МКУ визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МКУ митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МКУ митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МКУ, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МКУ визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах ч.5-6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Вказана правова позиція Верховного Суду є сталою та підтверджена останніми постановами, зокрема від 20.03 2024 року у справі №826/5959/17, від 15.02.2024 року у справі №815/5838/17, від 21.11.2023 року у справі №826/13190/17, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.

Так, у постанові від 20.03.2024 року у справі №826/5959/17 Верховним Судом зазначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Дослідивши у даній справі №420/12185/24 надані позивачем документи та зазначені в оскаржуваних рішеннях обставини, на які відповідач посилається як на таки, що викликали сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару та відповідно необґрунтовано витребувані додаткові документи. Отже ненадання їх митному органу не може бути підставою для прийняття рішень про корегування митної вартості товару.

Так, у якості підстав для сумнівів щодо митної вартості товару в оскаржуваних рішеннях зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також митний орган посилається на те, що відповідно до наданих інвойсів поставка товару здійснюється на умовах СРТ - Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Суд вважає, що таки вказані обставини не можуть свідчити про наявність виникнення сумнівів у митного органу щодо заявленої митної вартості товару, виходячи з наступного.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» CPT, «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Оцінка умов поставки товару СРТ щодо транспортних витрат надана Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 у справі №817/1582/16, згідно якої при поставці товарів на умовах СРТ обов`язок оплатити транспортування товару покладається на продавця, а не на покупця і сторони за договором вправі включити вартість такої доставки до загальної вартості товару.

Також щодо правильного застосування та трактування умов поставки, що безпосередньо пов`язано із визначенням митної вартості товару, зазначено в постанові Верховного Суду від 25.08.2023 року у справі №810/3516/16, якій вказав, що суди обґрунтовано зауважили, що правилами "Інкотермс 2010" в частині груп С (до якої віднесено умови поставки CPT - фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що "C" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

У даній справі Одеська митниця у відзиві на позов не заперечує, що умовами поставки товару за митними деклараціями позивача від 08.04.2024 року були саме умови СРТ Одеса.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача як на підставу щодо виникнення сумніву у митній вартості товару на те, що згідно п.4.1 Контракту № 1BU/MEI-151122 від 15.11.2022 поставки товару повинні здійснюється у повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін та умови поставки, відомості про які відсутні.

У п.4.1 контракту дійсно вказується, що поставки товару повинні здійснюється у повній відповідності із замовленнями покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін та умови поставки. Проте це є другим реченням п.4.1контракту. У першому реченні п.4.1

контракту визначено, що умови поставки за цим контрактом визначаються та вказуються у кожному наступному інвойсі.

Крім того, згідно з п.4.3,4.4 та 4.5 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах, що вказується в інвойсах, попередньо усно чи письмово узгоджених сторонами. Продавець надає покупцю інформацію про передбачувану поставку товару. Продавець зобов`язаний в інвойсах та інших супровідних документах вказати необхідну інформацію про товар.

Таким чином, саме сторони договору визначають товар, якій буде поставлений та умови його поставки, а для визначення товару, його кількості, ціни та умов поставки митному органу надається інвойс.

Інвойс (іншими словами рахунок-фактура) документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, умови поставки і відомості про відправника та одержувача.

Відповідач не навів обґрунтованих доводів та не зазначив, яким чином відсутність у поданих документах разом з МД замовлення на поставку товару могли б вплинути на митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки митну вартість позивач визначив, виходячи з інвойсу, виставленого постачальником як контрагентом позивача та стороною договору купівлі - продажу. Крім того, за договором умови поставки та інші питання сторонами можуть вирішуватися в усній формі

Також безпідставним щодо виникнення сумніву у митній вартості товару за договором, зазначеним позивачем у МД, є посилання відповідача на відсутність будь-якої інформації щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

При цьому сам відповідач вказує, що відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса. На думку відповідача вказані умови свідчать про те, що вартість страхування не включена у вартість товару.

Верховний Суд при розгляді справи №420/18880/21 у постанові від 01.03.2023 року, в якій досліджені тотожні обставини щодо правомірності посилання митного органу як на підставу виникнення сумніву у митній вартості товару поставленого на умовах СРТ Одеса зазначив: щодо висновків відповідача про те, що відповідно до наданих інвойсів поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару, однак у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то судом першої інстанції з дотриманням відповідних правих висновків Верховного Суд визнано необґрунтованими.

Так, відповідно до п.7 ч.10 ст.58 МКУ передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів.

У постанові від 23 серпня 2021 року у справі №814/1043/16, на яку покликається позивач у касаційній скарзі, вказано, що відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару.

Верховний Суд зазначив, що з огляду на вищевикладене необхідно погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що у разі, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Відтак, безпідставними є твердження Відповідача та суду апеляційної інстанції про те, що здійснення поставки товару на та відповідних умовах СРТ та не надання документів щодо оплати товару вказують на наявність у Відповідача обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару.

У даній справі №420/12185/24 суд в силу приписів ч.2 ст.242 КАС України застосовує вказані висновки Верховного Суду до спірних правовідносин позивача ТОВ «МЕЙЛАН» з Одеською митницею.

Також не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо даної складової митної вартості товару така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів.

Умовами договору чітко визначено, що вартість палет, тари та упаковки включена у вартість товару (п.6.3 Контракту).

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, в який Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Отже, за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим згідно з положеннями пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Вказана позиція Верховного Суду підтверджена у наступних постановах, зокрема, від 09.11.2022 року у справі №815/2162/17, від 17.01.2023 року у справі №160/7901/18, від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що неможливість відокремлення вартості упаковки від вартості товару впливає на митну вартість ввезеного товару.

Відповідно до частин 4,5 ст.58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд вважає, що позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 ст.58 МКУ.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, що є обов`язковим, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МКУ встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказані рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

Вказана правова позиція Верховного Суду не зазнала змін.

Так, в постанові від 20.03.2024 року у справі №826/5959/17 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду відхилив як безпідставні, посилання скаржника на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, так як при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Касаційний суд наголосив, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просить у позовній заяві стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно з матеріалами справи позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову (різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні) у розмірі 30280,00грн (за вимоги майнового характеру), а також за вимоги майнового характеру 18168,00 грн (за 6 вимог немайнового характеру).

Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 18168,00 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 134, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» (вул. Новомосковська дорога,3, м. Одеса, 65031, , код ЄДРПОУ 400058407) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.04.2024 року за №UA500020/2024/000049/2, №UA500020/2024/000048/2, №UA500020/2024/000050/2, №UA500020/2024/000047/2, №UA500020/2024/000053/2, №UA500020/2024/000052/2 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.04.2024 за №UA500020/2024/000133, №UA500020/2024/000135, №UA500020/2024/000134, №UA500020/2024/000136, №UA500020/2024/000139, №UA500020/2024/000138.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕЙЛАН» витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280,00грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва