Рішення

від 08.08.2024 по справі 440/6794/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/6794/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального госпрозрахункового підприємства "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю /надалі позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального госпрозрахункового підприємства "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області /надалі відповідач, КГП "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ"/ про стягнення з Комунального госпрозрахункового підприємства "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій у розмірі 72876,71 грн /а.с. 1-3/.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2023 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарську санкцію у сумі 72876,71 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.34-37/ зазначив, що позивачем надано до суду розрахунок суми адміністративно- господарської санкції, який не є належним доказом у розумінні приписів КАС України, оскільки з нього неможливо встановити вчинення порушення відповідачем щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Для розрахунку сум адміністративно-господарської санкції, що підлягає сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю мають бути дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності. Позивач не навів об`єктивних причин неподання доказів разом з позовною заявою, які стали підставою для проведення розрахунку адміністративно господарської санкції для досудового врегулювання даного питання, а тому позовна заява є передчасною. 19 липня 2023 року відповідачем самостійно прийнято на роботу працівника з ІІ групою інвалідності на посаду архітектора ІІ категорії, проте помилково не було відображено ці дані у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам та в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Крім того, 19 червня 2023 року та 11 вересня 2023 року відповідачем було подано до Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості два звіти за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), що підтверджується отриманою відповідачем відповіддю Кременчуцької філії Полтавського обласного центру зайнятості №16/50/977-24 від 21 червня 2024 року. Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Таким чином, відповідачем виконано обов`язок щодо подачі інформації про попит на робочу силу (вакансії) та працевлаштування до центру зайнятості, а також було самостійно працевлаштовано особу з інвалідністю, що свідчить про вжиття залежних від відповідача заходів для недопущення господарського правопорушення.

В письмових поясненнях /а.с. 81/ позивачем зазначено, що відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 10 березня 2023 року за №14-1, визначає процедуру надає інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідно до якого Фонд здійснює автоматизований розрахунок на підставі даних Державного реєстру один раз на рік, без втручання до отриманих показників, а тому, отримані Розрахунки адміністративно-господарських санкцій наслідок показників, зазначених роботодавцем у звітності. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій ґрунтується на даних Державного реєстру, а отже на звітності, поданої роботодавцями. Інформація до Державного реєстру загальнообов`язкового державне соціального страхування Пенсійному Фонду України надходить від Державної податкової службу України з форми Податкового розрахунку сум доходів і нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 липня 2022 року №189), який подається юридичними та фізичними особами-підприємцями кожний квартал. Відтак, розрахунок відповідачу суми санкції здійснено на підставі даних, отриманих від Пенсійного Фонду України з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 39/ Комунальне госпрозрахункове підприємство "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області зареєстроване як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 39043167.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю /а.с. 4/ Комунальному госпрозрахунковому підприємству "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області нараховано суму адміністративного-господарських санкцій за 2023 рік, виходячи з наступних даних: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 1166027,38 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) 145753,42 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03 02), одиниць 0; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2) 72876,71 грн.

Частинами першою - третьою статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21 березня 1991 року /надалі Закон №875-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/ визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як визначено частиною третьою вказаної статті, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18-1 Закону №875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Частинами першою та другою статті 19 Закону №875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI "Про зайнятість населення" /надалі - Закон №5067-VI (у відповідній редакції)/ роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за N 565/37901 та чинним з 07 липня 2022 року, затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновків, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії). При цьому законодавство не встановлює обов`язку роботодавця подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існує обов`язок роботодавця подавати форму 3-ПН у разі потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Оскільки Законом № 875-ХІІ визначено, що забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань, то є підстави стверджувати, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені у роботодавця робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, водночас і запитом про направлення до роботодавця для працевлаштування. Доказами, які свідчать про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, роботодавець фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Неподання роботодавцем звіту за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на протязі 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, є свідченням того, що такий роботодавець не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій та пені. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 травня 2023 року у справі № 520/1450/2020, від 13 березня 2023 року у справі № 460/5056/21 та від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а.

Статтею 19 Закону №875-XII також встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Частинами першої - п`ятою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Статтею 217 Господарського кодексу України /надалі- ГК України/ передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У постанові від 13 березня 2023 року у справі № 460/5056/21 Верховним Судом зазначено, що «підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17 та від 13 травня 2021 року у справі № 260/554/19».

У постанові від 06 березня 2024 року у справі № 120/7955/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин, другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

З матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2023 року Комунальним госпрозрахунковим підприємством "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області подано до Полтавського обласного центру зайнятості:

- звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми №3-ПН від 19 червня 2023 року із зазначенням вакансії на посаду "архітектор", кількість вакансій 3 /а.с. 19-25/;

- звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" форми №3-ПН від 11 вересня 2023 року із зазначенням вакансій на посаду "інженер-конструктор", кількість вакансій 1 /а.с. 26-32/.

Згідно листа Полтавського обласного центру зайнятості №16/05.03/1327-24 від 14 червня 2024 року /а.с. 18/ направлення на роботу особам з інвалідністю на зазначені вакансії службою зайнятості Полтавської області не видавались у зв`язку з відсутністю відповідних кандидатів на обліку. На посаду інженера-конструктора 12 вересня 2023 року Маріупольським центром зайнятості Донецької області видано направлення особі з інвалідністю, яка відмовилась від запропонованої роботи.

Отже, відповідна звітність щодо наявності вакансій до служби зайнятості відповідачем подавалася та особа з інвалідністю, яка направлялася 12 вересня 2023 року Маріупольським центром зайнятості Донецької області, відмовилася від запропонованої роботи. Доказів на підтвердження того, що саме з вини відповідача особа відмовилася від запропонованої роботи, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження безпідставної відмови у працевлаштуванні особам з інвалідністю, які самостійно зверталися до відповідача з метою свого працевлаштування.

Тож беручи до уваги вищенаведені висновки Верховного Суду про те, що доказами, які свідчать про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, є звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій, та надавши до служби зайнятості такі звіти, роботодавець фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, є підстави констатувати, що відповідач не допустив господарського правопорушення щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Аргумент відповідача стосовно того, що у липні 2023 року він самостійно працевлаштував особу з інвалідністю ОСОБА_1 на посаду архітектора ІІ категорії, але помилково не відобразив цей факт у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за 3 квартал 2023 року, на підставі якого згідно вимог наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13 січня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, вносяться відомості до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з урахуванням яких автоматизовано на виконання статті 19 Закону № 875-ХІІ здійснюється Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд до уваги не бере, оскільки на момент формування Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2023 рік відомості про працевлаштування ОСОБА_1 у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованому банку даних з проблем інвалідності були відсутні, на підтвердження чого позивачем надано відповідні докази /а.с. 83-89/.

Крім того, наданий відповідачем доказ щодо працевлаштування особи з інвалідністю ОСОБА_1 на підприємстві відповідача з 20 липня 2023 року (наказ про прийняття на роботу №27-К/тр від 19 липня 2023 року /а.с. 47/) не впливає на вищенаведені висновки суду, адже з правової позиції Верховного Суду слідує, що подання суб`єктом господарювання звіту (-ів) за формою 3-ПН до служби зайнятості є достатнім доказом на підтвердження вжиття роботодавцем заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням встановленого суд доходить висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Європейська, буд. 49, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ідентифікаційний код 13937406) до Комунального госпрозрахункового підприємства "КРЕМІНЬМІСЬКПРОЕКТ" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Генерала Жадова, буд. 12, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 39043167) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк