Рішення

від 08.08.2024 по справі 460/26268/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2024 року м. Рівне№460/26268/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними дій щодо нарахування індексації грошового забезпечення з період з 01.02.2008 по 04.11.2015, встановлення базових місяців при її нарахуванні та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення з вказаний період наростаючим підсумком.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем здійснено неправильне нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що призвело до нарахування грошового забезпечення у занижених розмірах.

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовна заява залишалася без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали позивач надав суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив до суду, в якому вказав, що підстави для визначення січня 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження служби в ОВС відсутні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.11.2015.

Позивач у спірний період проходив службу в УМВС України в Рівненській області, що визнається сторонами.

На заяву позивача від 25.07.2023 про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби в УМВС України в Рівненській області із 1994 по 2008 роки відповідач листом від 03.08.2023 №11/Ш-789 повідомив, що не може надати довідку про доходи за період служби в ОВС в терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян», оскільки первинні документи , а саме особисті картки колишніх працівників органів внутрішніх справ, у зв`язку із оголошенням воєнного стану на території України із 24.02.2022 були евакуйовані за межі Головного управління Національної поліції в Рівненській області в умовно безпечне місце. Виїзд у вказане місце здійснюється працівниками архіву та УКЗ. Враховуючи викладене, відповідь на заяву буде підготовлена і надіслана у найкоротші терміни після отримання особистої картки з архіву УМВС.

На запит позивача від 05.10.2023 відповідач листом від 13.10.2023 №1/203 надав завірені копії розрахункових листів, що містять інформацію про нараховане грошове забезпечення із зазначенням усіх його складових, за період із 1994 по 2015 рік.

З аналізу таких розрахункових листів, позивач встановив порушення порядку нарахування грошового забезпечення, що призвело до зменшення розміру грошового забезпечення, передбаченого законодавством, зокрема, недоплати відповідачем з лютого 2008 року індексації грошового забезпечення.

На заяву позивача від 24.10.2023 щодо нарахування та виплати індексації за період з 01.02.2008 по 04.11.2015 відповідач надав відповідь від 02.11.2023 №1/236, у якій зазначив, що видатки та проведення розрахунків з оплати праці та нарахувань на оплату праці в установах, щодо яких здійснюється заходи з припинення, не передбачені.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

При цьому, ст.43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ був чинний Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (який діяв до 7 листопада 2015 року), відповідно до ст. 19 якого форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

За приписами ст.95 Кодексу законів по працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (стаття 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до положень статті 6 Закону №1282-ХІІ Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Пункт 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.12.2015) передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Враховуючи положення Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 01.12.2015), місяць, в якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015) були внесені зміни до Порядку № 1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.

Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

З 01.12.2015 редакція пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє прийти до висновку про те, що до грудня 2015 року зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.

Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.

Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника.

Окрім того, суд зауважує, що звільнення особи зі служби жодним чином не позбавляє права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження такої за незалежних від неї обставин.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Суд зазначає, що у зв`язку із тим, що п. 5 Порядку № 1078 в редакції Постанови № 1013 застосовується з 1 грудня 2015 року, то саме з 1 грудня 2015 року індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу мала відбуватись із застосуванням в якості базового місяця січня 2008 року.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у період з січня 2008 року по листопад 2015 року як посадовий оклад, так і інші складові грошового забезпечення позивача періодично змінювалися в бік збільшення. Вказані обставини підтверджуються розрахунковими листами за відповідні періоди. При цьому, суд зазначає, що зміна посадового окладу позивача, чи складових грошового забезпечення у наведеному періоді не були щомісячними.

Водночас, суд звертає увагу, що розрахунок індексації грошового забезпечення, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який нараховував та виплачував грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення з визначенням вихідних величин для такого обрахунку. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 17.09.2020 у справі № 420/1207/19.

Відомостей щодо того, який базовий місяць взято при обрахунку нарахованої і виплаченої позивачу за вказані періоди індексації грошового забезпечення відповідачем не повідомлено та до матеріалів справи не долучено. Доказів нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2008 по 04.11.2015 з урахуванням зростання складових його грошового забезпечення судом також не здобуто.

Натомість матеріали справи свідчать, що у 2008 році відповідач взагалі не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

У 2009 році відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення лише за березень, квітень, травень, червень, вересень.

У 2010 році відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення лише за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень.

У 2011, 2012, 2013 році взагалі не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення.

У 2014 році відповідач здійснив виплату позивачу індексації грошового забезпечення лише за грудень.

У 2015 році відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення з січня по серпень.

Будь-які пояснення та докази на їх обґрунтування щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації у вказані періоди відповідачем суду не надано, а у відзиві лише зазначено про відсутність правових підстав щодо застосування в цей період базового місяця січень 2008 року.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня по грудень 2008 року, з січня по лютий 2009 року, з липня по серпень 2009 року, з жовтня по грудень 2009 року, з січня по березень 2010 року, з жовтня по грудень 2010 року, січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2014 року, з вересня по листопад 2015 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня по грудень 2008 року, з січня по лютий 2009 року, з липня по серпень 2009 року, з жовтня по грудень 2009 року, з січня по березень 2010 року, з жовтня по грудень 2010 року, січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2014 року, з вересня по листопад 2015 року з урахуванням збільшення постійних складових його грошового забезпечення.

Щодо періоду 2012 та 2013 років, то суд зазначає, що згідно з офіційними даними, які містяться на сайті Державної служби статистики України, поріг індексації не перевищив 101 відсотка, а тому вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за 2012 рік та 2013 рік є безпідставними.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зміст наведеної правової норми свідчить, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим, суд враховує, що позивачем не наведено аргументованих причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на наведене та беручи до уваги обставини даної справи, правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2008 року, з січня по лютий 2009 року, з липня по серпень 2009 року, з жовтня по грудень 2009 року, з січня по березень 2010 року, з жовтня по грудень 2010 року, січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2014 року, з вересня по листопад 2015 року.

Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня по грудень 2008 року, з січня по лютий 2009 року, з липня по серпень 2009 року, з жовтня по грудень 2009 року, з січня по березень 2010 року, з жовтня по грудень 2010 року, січня по грудень 2011 року, з січня по листопад 2014 року, з вересня по листопад 2015 року з урахуванням збільшення постійних складових його грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 08 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській області (вул. Миколи Хвильового, 2,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 08592282)

Суддя Н.С. Гудима