Рішення

від 08.08.2024 по справі 520/22437/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

08 серпня 2024 р. № 520/22437/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919 від 31.03.2023;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Львівської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" понесені судові витрати у справі, зокрема, витрати на правничу (правову допомогу) адвоката у сумі 10000 гривень та суму сплаченого судового збору - 5368,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем відповідачу надавалися всі необхідні документи для митного оформлення та визначення митної вартості товарів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919 від 31.03.2023 прийняті на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якому підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та вказав, що не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (код ЄДРПОУ 41185028), зареєстровано у відповідності до чинного законодавства України як суб`єкт господарювання 02.03.2017. Основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Інші види діяльності за КВЕД: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.42 Виробництво маргарину і подібних харчових жирів: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання.

Між Позивачем (Покупець) та компанією "Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego" (Продавець), який зареєстрований за адресою 15-399 Bialystok, ul. Handlowa 4, Poland, укладений Договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022.

За умовами Договору Продавець продає, а Покупець покупає товар в асортименті, кількості і цінам згідно з Специфікаціями, які є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.1. Договору).

Асортимент і ціна товару відображені у Специфікаціях до Договору (п.2.1. Договору).

У п.3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Відповідно до п.3.5 Договору Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити інвойс-проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію товару.

TOB "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" та компанія "Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego" погодили і підписали специфікацію №UA-08/2023 від 23.03.2023 до Договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, у якій зазначено дані про покупця та продавця, асортимент, ціну та кількість товару, його загальну вартість. Сторонами було зауважено, що асортимент та загальна вартість поставленого товару може відрізнятися від передбаченої цією специфікацією залежно від фактичної наявності товару на складі Продавця на момент відвантаження.

Аналогічна інформація міститься у специфікації №UA-08/2023 від 18.03.2023, рахунку-проформі №UA-08/2023 від 23.03.2023 та рахунку-фактурі №PL/000437228/23/0084 від 28.03.2023.

Після цього Продавцем виставлено проформу-інвойс №UА-08/2023 від 23.03.2023 аналогічного специфікації №UA-08/2023 від 23.03.2023 змісту, що і вищенаведена специфікація. У проформі-інвойсі було зазначено, що датою завантаження є 28.03.2023.

Позивач 27.03.2023 здійснив 100% оплату Товару за проформою-інвойсом відповідно до умов п.2.3. Договору, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №40.

Після проведення оплати 23.03.2023 Сторони уклали специфікацію UА-08/2023 до договору купівлі-продажу №UМ/22/001404 від 30.12.2022, та Продавець виставив комерційний інвойс №РL/000437228/23/0084.

ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" подано до митного органу митну декларацію №23UA209230033323U7 від 30.03.2023 з метою ввезення в Україну молочних продуктів. Вартість товару була визначена за ціною договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022 в розмірі 2614205,88 грн (63835,67 євро за курсом НБУ).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митним декларантом позивача ТОВ "ДМ-АДВАНС" надано відповідачу: рахунок-проформа №UA-08/2023 від 23.03.2023; рахунок-фактура (інвойс) №PL/000437228/23/0084 від 28.03.2023; автотранспортна накладна №304991 від 28.03.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат №2002/00075/23/04/UA від 28.03.2023; книжка МДП JX.85482335 від 28.03.2023; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AS 0384916 від 28.03.2023; замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.03.2023; платіжне доручення №40 від 27.03.2023; рахунок на оплату №23 від 30.03.2023 (транспорті послуги); довідка про транспорті витрати №09 від 30.03.2023; прайс-лист б/н від 15.03.2023; договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022; специфікація №UA-08/2023 від 28.03.2023; специфікація №UA-08/2023 від 23.03.2023; договір про надання послуг митного брокера №Б-0701/20 від 01.07.2020; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №07/09/2021 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично-модифікованими організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів б/н від 30.03.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації №9739231 від 30.03.2023; заява декларанта або уповноваженою ним особою, в вигляді коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю б/н від 30.03.2023; листа про власність від 25.11.2022; лист відправника від 28.11.2022 за витяг з реєстру №KRS:00000407402; митна декларація країни відправлення №23PL311010Е0145678 від 28.03.2023.

Після подання митної декларації та наданих до неї документів, відповідачем розпочата процедура консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення №55bcd286-0236-4599-a6c2-4d4067e1c027 від 30.03.2023 про необхідність надання додаткових документів.

Декларантом у відповідь на запит митниці надано зареєстровані податкові та видаткові накладні на відчуження ідентичного товару, який був ввезений від цього ж самого постачальника.

У відповідь відповідач надіслав позивачу повідомлення №6c32073e-44a3-4145-8ce5-f25ab885d6c5, в якому просив надати документи відповідно до ст.53 МК України.

ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" надіслало лист від 30.03.2023 №30-01, в якому повідомив, що декларантом надано всі наявні документи до митного оформлення та просив завершити митне оформлення за заявленою митною вартістю.

Разом з тим, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023 за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товарів та скориговано митну вартість:

товару №1 у розмірі 1,3497 EUR/кг (джерело МД від 15.03.2023 №UA209170/2023/020403),

товару №2 у розмірі 7,3010 EUR/кг (джерело МД від 24.03.2023 №UA209140/2023/007165),

товару №3 у розмірі 6,5758 EUR/кг (джерело МД від 25.02.2023 №UA209170/2023/015006),

товару №4 у розмірі 6,8809 EUR/кг (джерело МД від 15.03.2023 №UA209170/2023/020403),

товару №5 у розмірі 5,5491 EUR/кг (джерело МД від 16.01.2023 №UA100320/2023/080341),

товару №6 у розмірі 4,1422 EUR/кг (джерело МД від 31.12.2022 №UA209230/2022/028378),

товару №7 у розмірі 4,1082 EUR/кг (джерело МД від 06.02.2023 №UA209170/2023/009316),

товару №8 у розмірі 4,5353 EUR/кг (джерело МД від 02.03.2023 №UA100190/2023/552423),

товару №9 у розмірі 4,7458 EUR/кг (джерело МД від 14.03.2023 №UA100340/2023/312703).

Як вказується в оскаржуваному рішенні Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919 від 31.03.2023.

Позивачем, у зв`язку з незгодою з отриманою карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, сплачено гарантійні платежі передбачені ч.7 ст.55 Митного кодексу України в розмірі нарахованому митним органом та подано відповідачу нову ЕМД №23UA209230033971U5, за якою товар було випущено у вільний обіг на території України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав, що згідно з п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей та опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з таких причин: - подані до митного оформлення документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Також, у рішенні вказується про ненадання позивачем до митного органу додаткових документів.

Дослідивши аргументи, вказані контролюючим органом в оскаржуваному рішенні, суд зазначає наступне.

Щодо відсутності відомостей про витрати на навантаження у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 30.03.2023 та документальне підтвердження складових митної вартості, суд зазначає наступне.

В спірній митній декларації №23UA209230033323U7 зазначено, що поставка товару здійснена на умовах FCA (Free Carrier), що підтверджується договором купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, специфікацією №UA-08/2023 від 23.03.2023, специфікацією №UA-08/23 від 28.03.2023; рахунком-проформою №UA-08/2023 від 23.03.2023, рахунком-фактурою (інвойсом) №PL/000437228/23/0084 від 28.03.2023

Згідно з умовами поставок FCA (Правила Інкотермс-2010, за умовами поставки, визначеними в договорі) продавець здійснює оплату товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцеві перевізнику к названому місці. При цьорму продавець повинен доставити вантаж покупцеві разом з супровідними документами, допомогти йому отримати необхідні ліцензії та надати товар обраним самостійно або зазначеним покупцем способом в призначене місце. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

У п.3.1. цього Договору купівлі-продажу зазначено, що місцем поставки товару є місто Білосток, Польща.

Для доставки товарів з Республіки Польщі позивач надав перевізнику ТОВ "Скалат-Транс" замовлення №24/03/2023 від 24.03.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №07/09/2021 від 07.09.2021.

Відповідно до нього місцем завантаження товарів є 15-399, uBialystok, ul.Handlowa 4, Poland, що збігається з місцезнаходженням Продавця за договором купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022.

Відповідно до п.3.1.5 Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/2021 від 07.09.2021 визначено, що ТОВ "ТК "Партнер Плюс" зобов`язаний вимагати від вантажовідправника забезпечення упакування вантажу, що виключає його пошкодження під час транспортування, розбірливе маркування вантажних місць (у випадку часткового завантаження), правильне розміщення і кріплення вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути перевантаження, пошкодження вантажу і рухомого складу під час завантаження та розвантаження і транспортування.

В автотранспортній накладні №304991 від 28.03.2023 зазначено, що відправником товару є Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego, який є продавцем товарів, оскільки місцем поставки є його приміщення в м.Білосток, Польща.

Таким чином, місцем поставки товару є країна відправлення, а тому витрати на навантаження товару несе саме продавець, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Так, зазначені у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023 витрати вже включені до ціни товару, оскільки відповідний документ повинен бути наданий разом з поставкою товару.

Щодо невідповідності статистичної вартості товару у митній декларації країни відправлення та фактурній вартості товару в інвойсі, суд зазначає наступне.

Так, декларантом до митної декларації надано інвойс РL/000437228/23/0084 від 28.03.2023, що є підтвердженням операції купівлі-продажу товару або послуг та належить до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту.

У оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що у графі 46 митної декларації країни відправлення від 28.02.2023 №23РL311010Е0145678 статистична вартість товару становить 303812 РLN, разом із тим, фактурна вартість товару, наведена у інвойсі РL/000437228/23/0084 від 28.03.2023 - становить 299122 РLN (по курсу НБУ на день митного оформлення у країні відправлення).

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч.2 ст.53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, а підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митгним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації з метою відшкодування податку на додану вартість.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування митної вартості ввезеного товару.

Щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що у зв`язку з ненаданням до митного оформлення заявки на поставку товару, передбаченої договором купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022 є неможливим перевірити правильність нарахування митної вартості товару.

Відповідно п.3.1 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA Білосток, Польща (Інкотермс-2010) із зазначенням місця поставки у підписаній Сторонами Специфікації на поставку кожної окремої партії Товару.

Відповідно до п.3.5 Договору Покупець надає Продавцю заявку на поставку Товару. На основі отриманої Продавцем Заявки Покупця на поставку партії Товару Сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціни та кількість кожної окремої партії Товару шляхом підписання Специфікації. На підставі заявки Покупця та укладеної Сторонами Специфікації Продавець зобов`язується виставити Інвойс-Проформу для здійснення попередньої оплати Покупцем за цю партію Товару.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що вищезазначеними умовами Договору не передбачено письмової форми заявки на поставку товару. Заявка є лише викладенням одностороннього бажання покупця придбати певний товар і не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Проте погодження продавця поставити цей товар здійснюється саме шляхом підписання специфікації, яка надана для митного оформлення. Тому замовлена покупцем партія товару вважається розміщеною і прийнятою у виробництво з моменту підписання специфікації на це замовлення обома сторонами. Така заявка не впливає на числове визначення митної вартості товару.

Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення заявки на поставку товару.

Більш того, вказана обставина не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Посилання Львівської митниці на ч.2 ст.52 Митного кодексу України, згідно якої відомості про визначення митної вартості, що надаються декларантом, повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості позивачем не заперечуються.

Однак, відповідачем не зазначено, яких саме об`єктивних, документально підтверджених даних було недостатньо у поданих до митного оформлення документах.

Щодо доводів відповідача, викладених у спірному в даній справі рішенні стосовно не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, у МД на імпорт товарів у графі 12 "Відомості про вартість" зазначається у валюті України сума наведених у графах 45 ЄАД і додаткових аркушів митних вартостей задекларованих товарів.

У МД на імпорт у графі 22 "Валюта та загальна сума за рахунком" у лівому підрозділі наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, які визначають вартість товару. У правому підрозділі графи зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи (або сума фактурних вартостей за ЄАД і аркушами специфікації).

У митній декларації на імпорт у графі 42 "Ціна товару" з точністю до чотирьох знаків у дробовій частині наводиться фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

У митній декларації на імпорт у графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України митна вартість товару, визначена декларантом самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом.

Частиною 10 ст.58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв 'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються. їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов 'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Як встановлено судом, позивач у митній декларації від 28.03.2023 у графі 12 зазначив, що митна вартість імпортованих товарів станом на момент подачі МД складає 2614205,88. У графі 22 зазначено, що вартість товару у євро становить 63835,67 євро. У графі 23 зазначено встановлений Національним банком України курс валюти євро до гривні станом на 28.03.2023 -39,6989.

Крім того, позивачем було включено вартість перевезення товару до державного кордону України у розмірі 80000,00 грн.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вже було встановлено судом, для підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення було надано наступні документи:

1. Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/21 від 07.09.2021, укладений між Позивачем та ТОВ "Скалат-Транс";

2. Замовлення №24/03/2023 від 24.03.2023 за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом №07/09/2021, укладеного між цими компаніями 07.09.2021;

3. Рахунок на оплату транспортних послуг №23 від 30.03.2023;

4. Довідку про транспортні витрати №09 від 30.03.2023.

У замовленні №24/03/2023 від 24.03.2023 зазначена загальна вартість транспортних послуг - 105000,00 грн.

У рахунку на оплату транспортних послуг №23 від 30.03.2023 та довідці про транспортні витрати №09 від 30.03.2023 вказується, що вартість послуг транспортування товару від м.Білосток до м/п. Рава-Руська становить 80000,00 грн, а з м/п. Рава-Руська до м. Харків - 25000,00 грн. Страхування товару не проводилося.

Таким чином, судом встановлено, що декларантом при визначенні митної вартості було включено витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч.1-2 ст.53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2020 у справі №300/426/19 дійшов висновків про те, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Обов`язок доведення обґрунтованості сумніву щодо митної вартості митним органом визначено в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919 від 31.03.2023, прийняті Львівською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс".

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Представником позивача на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ТОВ "ТК "Партнер Плюс" при розгляді позовної заяви в суді подано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 №2021/03/06, додаткова угода №5 від 25.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 №2021/03/06, рахунок на оплату №60 від 25.07.2023, платіжна інструкція від 26.07.2023 №1863 про сплату позивачем адвокатському бюро 10000,00 грн за надання правової допомоги.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву до суду надано заперечення щодо заявлених до відшкодування витрат позивача на надання професійної правничої допомоги, зокрема, на оплату послуг адвоката, згідно яких він вказав на їх необґрунтований, неспівмірний до предмету справи розмір і просив відмовити у стягненні цих витрат.

В зв`язку із наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги клопотання відповідача про не співмірність понесених позивачем витрат при розгляді справи, а також про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, дослідивши договір про надання правової допомоги від 25.03.2021 №2021/03/06, додаткову угоду №5 від 25.07.2023 до договору про надання правової допомоги від 25.03.2021 №2021/03/06, судом встановлено, що за даними договором Адвокатське об`єднання надає правову допомогу і здійснює захист інтересів Клієнта у Харківському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919, винесених Львівською митницею державної митної служби України, та в органах примусового виконання судових рішень.

Пунктом 5 та 5.1 додаткової угоди №5 від 25.07.2023 визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у розмірі 10000 гривень, без ПДВ, протягом 5 календарних днів з моменту підписання Додаткової угоди на підставі рахунку Адвокатського об`єднання.

Пунктом 6 додаткової угоди №5 від 25.07.2023 визначено, що завершення правової допомоги оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів щодо кількісних характеристик послуги, вартості послуг, загальної суми, а також які саме з визначених сторонами послуг було надано. При цьому, стосовно визначення фіксованої ставки гонорару адвоката, суд зауважує, що в аспекті визначення співмірності наданих правничих послуг адвоката, їх обсяг та характер підлягають доведенню.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, складності справи, суд вважає обґрунтованою суму для відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 7000,00 грн.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.07.2023 №2050 та №2052.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 5368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул.Пушкінська, буд.61, літера Д-1, м.Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209000/2023/100152/2 від 31.03.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/000919 від 31.03.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул.Пушкінська, буд.61, літера Д-1, м.Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Компанія "Партнер Плюс" (вул.Пушкінська, буд.61, літера Д-1, м.Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 08 серпня 2024 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО