Рішення

від 08.08.2024 по справі 580/5687/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року справа № 580/5687/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Благодатне до Державної служби України з безпеки на транспорті, відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулося СТОВ Благодатне (19774, Черкаська область, Золотоніський район, с. Благодатне) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14), відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті (18001, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 223) в якому просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про застосування адміністративно - господарського штрафу від 16.04.2024 №071339, якою стягнуто зі СТОВ БЛАГОДАТНЕ адміністративно-господарський штраф в сумі 17000грн.;

-визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області про застосування адміністративно - господарського штрафу від 16.04.2024 №071340, якою стягнуто зі СТОВ БЛАГОДАТНЕ адміністративно-господарський штраф в сумі 51000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є перевізником в розумінні ст. 1 Закону №2344 під час виконання перевезення екскаватора гусеничного, а також про безпідставність доводів щодо відсутності у водія ТТН на вантаж і посвідчення відповідної категорії. Окрім того, відповідачем не встановлено і не підтверджено перевезення вантажу з перевищенням максимально допустимих габаритів.

Представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами перевірки було виявлено перевезення вантажу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР габаритно-вагових норм на 83,33% (маса т/з МАЗ д/н НОМЕР_1 - 9,0 тонн, маса т/з напівпричеп/платформа д/н НОМЕР_2 - 10 тонн, маса екскаватора гусеничного д/н НОМЕР_3 - 25 тонн та габаритно-вагових норм на 16,7%, а саме ширина т/з склала - 3,0 метра при допустимій 2,6 метра. При чому, у водія ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія відповідної категорії - категорії СЕ. Наголошено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу марки MAN номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , однак на момент перевірки не являлась суб`єктом господарювання - припинення підприємницької діяльності. Натомість згідно відеофіксації проведення перевірки, водій ОСОБА_1 і директор СТОВ пояснив, що автомобільний перевізник є СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (сідловий тягая-Е масою 9000кг.) марки МАЗ 64229-257 д/н НОМЕР_1 - належить ОСОБА_2 .

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Н/ПР Платформа-Е, масою 10000кг.) марки GMF - належить СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію машини VOLVO EC240NLC (Екскаватор гусеничний, масою 25000 кг.) - належить СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».

У відповідності до посвідчення водія ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) відкриті категорії А1, А, В, С1, С.

07.03.2024 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 07.03.2024 відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області видано направлення на рейдову перевірку №012993 в Золотоніському районі із адміністративним центром у місті Золотоноша.

13.03.2024 року старшим державним інспекторам ВДН(к) у Черкаській області проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом якою виявлено, що о 10 год. 44 хв. на вул. Шевченка, 49 у м. Золотоноша Черкаської області, автомобільний перевізник СТОВ «БЛАГОДАТНЕ», за допомогою водія ОСОБА_1 який керував транспортним засобом марки МАЗ д/н НОМЕР_1 з напівпричепом/платформою марки GМF SP-39 д/н НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу.

Під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу (згідно свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 , екскаватор гусеничний) з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР габаритно-вагових норм на 83,33% (маса т/з МАЗ д/н НОМЕР_1 - 9,0 тонн, маса т/з напівпричеп/платформа д/н НОМЕР_2 - 10тонн, маса екскаватора гусеничного д/н НОМЕР_3 - 25 тонн. Загальна маса т/з склала 44 т., при допустимих 24 т., для доріг місцевого значення.). Порушення вимог наказу МТУ № 363 від 14.10.1997, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у водія ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія відповідної категорії. Перевищення встановлених габаритно-вагових норм на 16,7%, а саме ширина т/з склала - 3,0 метра при допустимій 2,6 метра, чим порушено вимоги п. 22.5 ПДР.

У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт":

-абзац 3 частини 1 статті 60 - Перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів: визначених статтею 48 цього Закону, а саме у водія ОСОБА_1 відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж;

-абзац 17 частини 1 статті 60 - Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу.

До вищевказаного акту перевірки складено акт про перевищенням т/з нормативних габаритних параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення т/з нормативно вагових параметрів.

При чому, згідно акту про перевищення т/з нормативно вагових параметрів та відеозапису перевірки перевізником є СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».

16.04.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанови:

-№071339 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17000,00 грн. «за здійснення перевезення вантажу відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт, а саме: без товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії»;

-№071340 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" в сумі 51000,00грн. «за здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу (екскаватор гусеничний, а саме: перевищення встановлених п.22.58 ПДР вагових норм становить 83,33%, чим порушено ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт, п. 22.5».

Не погоджуючись з вищевказаними постановами, позивач звернувся до суду.

Крім того, згідно ЄДРПОУ судом встановлено, що 25.04.2022 ОСОБА_2 припинено підприємницьку діяльність, зокрема КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Згідно довідки Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 21.06.2024 №286 та розпорядження Черкаської ОДА від 12.04.2021 №181, а/д в м. Зотолоноші по вул. Шевченка є дорогою загального користування місцевого значення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; -додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; -оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону №2344 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 49 Закону №2344 передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

В силу ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344 в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21. Висновки, у вказаних справах є релевантними до обставин цієї справи, суд не вбачає підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

Так, Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а та від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Тобто, положення статті 60 Закону № 2344 не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).

При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можна визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні ч. 1 ст. 60 Закону №2344 має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344.

Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону №2344, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 та від 06 березня 2024 року у справі № 200/4052/22.

Пунктом 11.1. Розділу 11 Наказу № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної вдодатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Суд при розгляді цього спору застосовує вказаний підхід Верховного Суду щодо установлення належного перевізника, досліджує всі обставини при прийнятті спірного рішення.

Зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчить про те, що 25.04.2022 ОСОБА_2 , які належить т/з марки МАЗ 64229-257 д/н НОМЕР_1 , припинено підприємницьку діяльність, зокрема КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

При чому, в сукупності встановлених обставин з урахуванням правих позицій Верховного Суду, товарно-транспортна накладна не надана, укладеного договору доставки з суб`єктом господарювання не надано, належність вантажу СТОВ «Благодатне» та враховуючи пояснення водія, що підтверджується відео фіксацією проведення перевірки автомобільний перевізник СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».

Суд звернув увагу, що доказів на спростування факту в частині визначення автомобільного перевізника не надано, а тому позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно, є суб`єктом відповідальності за цим Законом.

Щодо правомірності постанови від 16.04.2024 №071339 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт", в сумі 17000,00 грн. «за здійснення перевезення вантажу відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт, а саме: без товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії» суд зазначає таке.

За приписами ст. 34 Закону №2344, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Як вже наголошувалося, статтею 48 Закону №2344 чітко встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил, що узгоджується з статтею 49 Закону №2344.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно акту перевірки та матеріалів позову водій не надав товарно - транспортну накладну, або інший визначений законодавством документ на вантаж, які повинен мати при здійсненні перевезень, і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, чим безпосередньо порушено ст. 48 Закону №2344, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Суд погоджується з відповідачем, що свідоцтво про реєстрацію машини є документом, що підтверджує право власності, але ніяк не є товарно - транспортною накладною, або іншим визначеним саме законодавством документом на вантаж.

При цьому, у відповідності до посвідчення водія ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) відкриті категорії А1, А, В, С1, С.

Відповідно до пунктів 3-5 Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 8 травня 1993 р. № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема:

А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми;

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

Водіям транспортних засобів категорій В, С1, С, D1 і D дозволяється керувати такими засобами також з причепом, дозволена максимальна маса якого не перевищує 750 кілограмів. При цьому водіям транспортних засобів категорії В дозволяється керувати такими засобами з причепом, дозволена максимальна маса якого перевищує 750 кілограмів, але не перевищує маси автомобіля без навантаження, і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа не перевищує 3500 кілограмів.

До керування транспортними засобами категорій В, С1, С, D1 і D з причепами, повна маса яких становить більш як 750 кілограмів і загальна дозволена максимальна маса такого транспортного засобу і причепа перевищує 3500 кілограмів, а також зчепленими автобусами допускаються водії, які мають право на керування транспортними засобами категорій BE, С1Е, СЕ, D1E і DE.

Отже, в даному випадку, враховуючи характеристики транспортного засобу марки МАЗ д/н НОМЕР_1 з напівпричепом/платформою марки GMF SP-39 д/н НОМЕР_2 , водій повинен був пред`явити працівникам Укртрансбезпеки посвідчення водія саме категорії СЕ.

Суд вказує, що непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки (не надано і до матеріалів справи) доводить порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 в сумі 17000,00 грн.

Щодо правомірності постанови від 16.04.2024 №071340 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт" в сумі 51000,00грн. «за здійснення перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу (екскаватор гусеничний, а саме: перевищення встановлених п.22.58 ПДР вагових норм становить 83,33%, чим порушено ст. 48 ЗУ Про автомобільний транспорт, п. 22.5», суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 (далі - Порядок № 879), документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Пунктом 20-1 Порядку №879 встановлено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється: 1) вимірювання габаритів транспортного засобу (довжина, ширина і висота); 2) вимірювання відстаней між осями; 3) визначення одиночної вісі, здвоєних, строєних осей; 4) визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй); 5) визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу; 6) вимірювання навантаження на одиночну вісь, здвоєні осі, строєні осі; 7) вимірювання загальної маси.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.(п. 20 Порядку №879)

Пунктом 2, 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (в редакції на час перевірки) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

- зовнішні габарити: ширина 2,6; сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху 3,75; висота від поверхні дороги 4; транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, на маршрутах, встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою, Національною поліцією 4,35; довжина: вантажного автомобіля 12; автопоїзда 22; автомобіля (тягача) з напівпричепом 18,75; маршрутного транспортного засобу 18,75; виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2.

- фактичної маси на дорогах місцевого значення: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль 14; трьохвісний автомобіль 21; чотирьохвісний автомобіль 24; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 24; комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 24; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 24; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 24…

Відповідно до п. 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону №2344 у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Як встановлено з акта перівірки відповідачем проведено документальний ваговий контроль транспортного засобу, яким встановлено, що відповідно до наданих на момент перевірки свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів повна маса транспортного засобу з вантажем становила 44 т., (маса т/з МАЗ д/н НОМЕР_1 згідно свідоцтва серії САЕ845084 - 9000 кг. + маса т/з напівпричеп/платформа д/н НОМЕР_7 ХР згідно свідоцтва серії СХГ605063 - 10000 кг., маса екскаватора гусеничного д/н НОМЕР_3 згідно свідоцтва серії НОМЕР_6 - 25000кг. = 44000кг.)., при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24т., отже, у спірному випадку було встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм на 20000 кг., тобто на 83,33% від норми.

Таким чином, враховуючи те, що параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативно - допустимі, визначені пунктом 22.5 ПДР норми більш як на 2 відсотки, працівниками Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0068780 від 13.03.2024, акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №0004452 від 13.03.2024 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0077200 від 13.03.2024.

Відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 до автомобільних перевізників за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд погоджується з відповідачем, що відсутність дозволу за перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень по загальній масі понад 30% (а саме 83,53%) є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу, а при документальному габаритно-вагового контролю з визначення загальної маси транспортного засобу з вантажем, який передбачений Порядком №879 не вимагає проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні, а проводиться шляхом додавання маси транспортного засобу та маси вантажу.

При цьому, за результатами документального вагового контролю було виявлено навантаження по загальній масі транспортного засобу з вантажем 44т. при нормативно допустимому 24 т., що становить 83,33%.

Як на момент перевірки так і на час розгляду справи дозвіл який дає право на рух автомобільними дорогами, виданий уповноваженими органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень понад 30% наданий не був, чим безпосередньо порушено ст. 48, Закону №2344, відповідальність за що передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Інші доводи позивача, зокрема про неможливість водієм визначити до якої із класів доріг віднесений проміжок дорого на якому здійснювалося перевезення (місцеіого чи державного значення) не спростовують встановлених порушень.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що він при накладенні на позивача штрафу діяв у спосіб та у межах повноважень визначених Законами України та відповідними підзаконними актами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР