Ухвала

від 08.08.2024 по справі 440/17711/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 серпня 2024 р.Справа № 440/17711/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської Альони Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської Альони Олександрівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «АКТИВБУД-М».

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 апеляційна скарга представника позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської А.О. задоволена, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 скасовано, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову приватного підприємства «АКТИВБУД-М».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Полтавській області від 14.08.2023 № 9345419/44678428 про відмову в реєстрації податкової накладної від 05.06.2023 № 41 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну № 41 від 05.06.2023, складену товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «АКТИВБУД-М» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 355.00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України на користь ТОВ «АКТИВБУД-М» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 355.00 грн.

25.06.2024 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської А.О. про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, якою останній просить стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача 8 500.00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в даній справі, понесених позивачем.

15.07.2024 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання позивача ТОВ «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської А.О., заперечення ГУ ДПС у Полтавській області, колегія суддів, дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України є невирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішенні у справі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ухвалення постанов Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2024 не було подано заяв про розподіл судових витрат та доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, у цій справі на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції дебати як частина судового розгляду не передбачені.

Сторони мали подати докази, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат, до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 23.12.2021 у справі № 640/10796/19.

Колегія суддів зазначає, що особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Тому з огляду на визначений процесуальними нормами закону порядок звернення до суду апеляційної інстанції і процедуру розгляду апеляційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду апеляційної інстанції для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови протягом п`яти днів після ухвалення постанови за апеляційною скаргою.

Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду апеляційної інстанції до завершення розгляду справи будуть надані по спливу п`яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою заява про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (в суді апеляційної інстанції) залишається без розгляду.

Так само у значенні абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України залишається без розгляду і заява сторони про розподіл понесених витрат на правничу допомогу (разом з доказами, які до неї додані), якщо вона подана після того, як суд апеляційної інстанції вже розглянув апеляційну скаргу.

Якщо до завершення розгляду апеляційної скарги сторона, зокрема позивач, не заявив суду апеляційної інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, й відповідно не надав документів, які ці витрати підтверджують, суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу (понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції), як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду апеляційної інстанції вже після того, як цей суд розгляне апеляційну скаргу й ухвалить відповідну постанову.

Іншими словами, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Виходячи з викладеного тлумачення статей 134 та 139 КАС України, колегія суддів зазначає, що умовою прийняття рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу є подання позивачем до закінчення судових дебатів заяви про ці витрати.

Проте позовна заява, відповідь на відзив та апеляційна скарга ТОВ «АКТИВБУД-М» заяв (клопотань) про стягнення витрат на правничу допомогу не містили.

Про понесення позивачем витрат на правничу допомогу зазначено в заяві про ухвалення додаткового судового рішення, яка направлені позивачем до суду апеляційної інстанції 25.06.2024, тобто вже після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Зазначення у позовній заяві прохання представника позивача адвоката Лейковської А.О. : «Судові витрати покласти на відповідачів» не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.

Як було зазначено вище відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

При цьому суд апеляційної інстанції не заперечує того, що позивач в цій справі отримав правничу допомогу адвоката і витрати, які він у зв`язку з цим фактично поніс чи міг (або ще має) понести, охоплюються поняттям судових витрат у значенні статті 134 КАС України. Але про ці обставини позивач не повідомив суду апеляційної інстанції до ухвалення постанови від 20.06.2024.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 243, 252, 311, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» адвоката Лейковської Альони Олександрівни про ухвалення додаткового судового рішення - залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Курило Л.В. Бегунц А.О.