Постанова

від 08.08.2024 по справі 520/33072/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.

08 серпня 2024 р. Справа № 520/33072/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «АВСК ГРУПП» (далі ТОВ «АВСК ГРУПП», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС в Полтавській області, контролюючий орган), в якому просить : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0/25267/0416 від 16.08.2023, яким щодо платника податків (ТОВ «АВСК ГРУПП») встановлено штраф на суму 330 671.32 грн за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Вимоги мотивував тим, що відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних не застосовуються.

Позивач вказує, що оскільки реєстрація податкових накладних здійснювалась позивачем під час дії карантину на території України, то відсутні підстави для притягнення його до відповідальності відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

Також зазначає, що відповідач не правомірно застосував розмір штрафу, що був встановлений на день складання податкових накладних (п. 120-1.1 ст. 120 ПК України), а не на день прийняття податкового повідомлення рішення, а тому не врахував положення п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначає, що згідно пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 13.12.2022 № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» (далі - Закон № 2836), який набрав чинності 03.01.2023, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в ЄРПН такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31.05.2022, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15.07.2022.

Зазначає, що ТОВ «АВСК ГРУПП» заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, оформлену відповідно до вимог Наказу № 225, до ГУ ДПС не подавав. Отже, вищезазначене свідчить про наявність у ТОВ «АВСК ГРУПП» можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Також посилається на те, що штрафи у розмірах, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН із датою складання, починаючи з 16.01.2023.

При цьому, порушення платником податку граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом № 2876-ІХ (тобто застосовується до ПН/РК з датою складання не пізніше 15.01.2023 включно), тягне за собою накладання на такого платника податку штрафу у розмірах, встановлених пунктом 1201.1 статті 1201 Кодексу. Спірні податкові накладні до цього Закону не відносяться, бо дата виписки останніх - лютий, квітень 2022. Таким чином до нього застосовуються норми ПК України в редакції чинній до 08.02.2023.

Відповідач вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесене відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Крім того, відповідач зазначив, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є виправданими та співмірними, а тому заперечують щодо такого стягнення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «АВСК ГРУПП».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0/25267/0416 від 16.08.2023.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «АВСК ГРУПП» стягнуто суму сплаченого судового збору в розмірі 4 960.07 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що позивач з 14.12.2022 по 31.03.2023 знаходився на спрощеній системі оподаткування група 3 за ставкою 2 відсотки, що підтверджується даними електронного кабінету платника податку.

Враховуючи положення п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, суд прийшов до висновку, що, оскільки граничний термін реєстрації податкових накладних припав на період з 24.02.2022 до дня переходу на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки та податкові накладні зареєстровані 06.04.2023 в межах 60 календарних днів з дня переходу позивача на загальну систему оподаткування (на якій перебував позивач до спрощеної системи оподаткування), то позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних, у зв`язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Також суд прийшов до висновку, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 30 000.00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 3 000.00 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

Зазначає, що граничний термін реєстрації податкових накладних, виписаних позивачем 12.02.2022 та 23.02.2022 є 15.07.2022, а перейшов платник на спрощену систему 14.12.2022, тобто порушення були допущені позивачем до переходу на прощену систему.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «АВСК ГРУПП» - адвокат Стриж Л.А., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні підставам звернення до суду, викладеними у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Також, представник позивача ТОВ «АВСК ГРУПП» - адвокат Стриж Л.А. заявлено попередній розрахунок витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 15 000.00 грн. Зазначено, що докази понесених витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що в липні 2023 ГУ ДПС в Харківській області на підставі пункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України, у порядку визначеному пунктом 76.2 ст. 76 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку дотримання поряду реєстрації податкових накладних ТОВ «АВСК ГРУПП».

За результатами перевірки складено Акт від 03.07.2023 № 20609/20-40-04-16-03/41915198 ( а.с. 20-22).

В акті перевірки зазначається, що ТОВ «АВСК ГРУПП» несвоєчасно здійснено реєстрацію податкових накладних, оскільки така реєстрація здійснена з порушенням граничних строків реєстрації, а саме:

- податкова накладна № 1 від 12.02.2022 зареєстрована 06.04.2023 (порушено строк реєстрації у 265 днів);

- податкова накладна № 2 від 23.02.2022 зареєстрована 06.04.2023 (порушено строк реєстрації у 265 днів);

- податкова накладна № 2 від 30.11.2022 зареєстрована 06.04.2022 (порушено строк реєстрації у 112 днів).

Так, відповідно до акту про результати камеральної перевірки своєчасності податкових накладних контролюючим органом встановлено порушення суб`єктом господарювання граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних складених 12.02.2022, 23.02.2022 та 30.11.2022 на загальну суму податку на додану вартість 570 056.46 грн.

01.08.2023 позивачем було подано до відповідача заперечення на Акт про результати камеральної перевірки з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 03.07.2023 № 20609/20-40-04-16-03/41915198 (а.с. 24-25).

В запереченнях на акт перевірки товариством зазначено, що під час проведення перевірки податковим органом не враховано те, що з 14.12.2022 ТОВ «АВСК ГРУПП» перейшло на сплату єдиного податку з використанням особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки і перебувала на цій системі оподаткування до 31.03.2023. Таким чином ТОВ «АВСК ГРУПП» звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки.

З листа відповідача від 11.08.2023 вбачається, що за результатами розгляду заперечень ТОВ «АВСК ГРУПП» до акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області було прийнято рішення в частині податкових накладних № 1 від 12.02.2022 та № 2 від 23.02.2022 залишити висновки Акту перевірки без змін, а в частині податкової накладної № 2 від 30.11.2022 прийнято рішення про скасування висновків акту (а.с. 27).

На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0/25267/0416 від 16.08.2023, яким на підставі статті 201.10 ПК України за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН застосовано штраф (в розмірі 40 відсотків) у сумі 330 671.32 грн. (а.с.28.29).

В матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення від 16.08.2023 (а.с. 30).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України встановлено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних (далі - ЄРПН) є реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, що ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пункт 201.10 ст. 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Так, згідно з п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами а - г цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З аналізу вказаних правових норм слідує, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних, складених у лютому 2022, сума штрафних (фінансових) санкцій 330 671.32 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX внесено зміни у ПК України, зокрема, підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України доповнено п. 52-1 такого змісту : «за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня по 31 травня 2020, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати».

В подальшому Законом України від 13.05.2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 29.05.2020, були внесені зміни в п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України, а саме: слова та цифри «по 31.05.2020» замінено цифрами та словами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Таким чином, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунку коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01.03.2020 і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

При цьому, слід враховувати, що правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, та припиняється в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Так, карантин діяв в Україні в період з 12.03.2020 до 30.06.2023, згідно постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням змін), та від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

До завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

03.03.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» № 2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022, яким підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-ІХ (далі Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до пп. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.

Згідно з пп. 69.1-1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто, Законом № 2260-ІХ, який набрав чинності 27.05.2022, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26.06.2024 у справі № 580/10149/23.

Отже, враховуючи викладене вище платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України, а саме з 01.03.2020 по 26.05.2022.

При цьому, у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена (ий) в період дії мораторію, а зареєстрована(ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (після 26.05.2022), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності відпали.

Відповідно до п. 69.1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки зокрема щодо дотримання термінів реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022.

Законом України від 13.12.2022 № 2836-IX, який набрав чинності 03.01.2023 підп. 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзаців третього - п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31.05.2022, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15.07.2022; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31.05.2022, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20.07.2022.

Таким чином, до 03.01.2023 платники податків звільнялись від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, зокрема в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку подання на реєстрацію таких накладних в період з 24.02.2022 до 26.05.2022 (до дня набрання чинності Законом № 2260-IX), а з 03.01.2023 - в період з 01.02.2022 до 31.05.2022 та за умови їх реєстрації до 15.07.2022.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі № 380/14133/23, від 02.04.2024 у справі № 520/18349/23, 12.03.2024 у справі № 160/13661/23.

У постановах від 07.02.2024 у справі № 380/7070/23 та від 22.02.2024 у справі № 420/19335/22 суд касаційної інстанції зазначив, що фактично з 27.05.2022 платники податків, які не зареєстрували в ЄРПН податкові накладні, складені з 1 лютого 2022 до травня 2022, отримали додатковий час для їх реєстрації в ЄРПН без застосування штрафних санкцій до 15.07.2022, тобто близько 1.5 місяці.

Тобто, граничним терміном реєстрації податкових накладних, виписаних позивачем 12.02.2022 та 23.02.2022, є 15.07.2022.

Однак, відповідно до абз. 5 п. 69.1 підрозд. 10 розд. XX Перехідних положень ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Отже, законодавець окремо встановлює строк для реєстрації податкових накладних без притягнення до відповідальності для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки - протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Згідно матеріалів справи, та не заперечується податковим органом позивач з 14.12.2022 по 31.03.2023 був платником єдиного податку третьої групи, що використовує особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки та мав право на застосування такого виду оподаткування до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України (а.с. 38).

З 31.03.2023 ТОВ «АВСК ГРУПП» повернулося до здійснення діяльності, як платник податку на загальній системі оподаткування.

06.04.2023 ТОВ «АВСК ГРУПП» зареєструвало податкові накладні № 1 від 12.02.2022 та № 2 від 23.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 14-19).

За таких обставин, обов`язок щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, відповідно до абз. 5 пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, виникає протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій підприємство перебувало до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

Враховуючи те, що позивач перейшов на загальну систему оподаткування 31.03.2023, тому граничним терміном реєстрації податкових накладних № 1 від 12.02.2022 та № 2 від 23.02.2022 є 30.05.2023.

Оскільки податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН з дотриманням граничного терміну реєстрації передбаченого абз. 5 пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: ордер серія АХ № 1158227 від 16.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2161 серія ХВ № 000458, угоду про надання правової допомоги № 0211 від 02.11.2023, додаткову угоду № 1 від 02.11.2023, платіжну інструкцію № 58, акт № 1 приймання передачі виконаних робіт від 28.11.2023 за угодою про надання правової допомоги № 0211 від 02.11.2023 (а.с. 76-81, 90).

Згідно п. 1.1 угоди про надання правової допомоги № 0211 від 02.11.2023 в порядку та на умовах, визначених цією угодою, клієнт доручає адвокату, а адвокат відповідно до чинного законодавства приймає на себе обов`язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цією угодою.

Згідно п. 1.1 угоди про надання правової допомоги № 0211 умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони оговорюють в Додатку № 1 до цієї угоди.

Згідно додатку № 1 від 22.11.2023 до угоди про надання правової допомоги сторони домовились про узгодження тарифів на послуги, що надаються в порядку та на умовах визначених угодою про надання правової допомоги № 0211 від 02.11.2023. Сторони визначили, що вартість правової допомоги із супроводження та ведення справи № 520/33072/23 становить 30 000.00 грн.

Відповідно до акту № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 28.11.2023 за угодою про надання правової допомоги № 0211 встановлено, що адвокатом надавалися позивачу наступні послуги :

- досудовий аналіз справи : ознайомлення з актом перевірки, іншими документами (податкові накладні, оскаржуване податкове повідомлення рішення, тощо) аналіз норм ПК України, вивчення судової практики загальна вартість 12 000.00 грн;

- складання процесуальних документів по справі, у тому числі : позовна заява, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу : загальна вартість 18 000.00 грн.

Загальна сума наданих послуг складає 30 000.00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З урахуванням наведеного, з огляду на підтвердження позивачем фактичного розміру витрат, що підлягають сплаті, на правничу допомогу, заперечень відповідача, відповідно до наданих документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, розміру понесених витрат, а також значення справи для позивача та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 3 000.00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц