Постанова

від 11.07.2024 по справі 752/4628/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Бойко О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №752/4628/24

провадження №33/824/3019/2024

11 липня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1

розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, директора ТОВ «ЕЖІС Україна», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень, зі стягненням судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення винесений Головним управлінням ДПС у м. Києві в рамках планової перевірки, результати якої оформлені Актом про результати документальної планової виїзної перевірки від 20.02.2024 та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 21.03.2024, 22.03.2024 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.03.2024 і вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 22.03.2024.. Також вказує, що на податкові повідомлення-рішення ним подана скарга до Державної податкової служби України.

Вважає, що його вина не є доведеною, а складений протокол підлягає скасуванню з огляду на відсутність складу порушення.

В апеляційній скарзіОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що про наявність вказаної постанови дізнався 9 травня 2024 року шляхом отримання інформації з вебпорталу «Судова влада» і ЄДРСР.

З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Крім того, пояснив, що на даний час він оскаржує акт документальної перевірки до адміністративного суду.

Заслухавши доповідь судді, позицію ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 252, 278, 280 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, а при розгляді справи суддя зобов`язаний з`ясувати: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, судом першої інстанції при розгляді даної справи вказані вимоги закону дотримані в неповному обсязі, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, які мають істотне значення для прийняття об`єктивного та правильного рішення в справі.

Відповідно до положень ст. ст. 252,254,255,256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Разом з тим, судом першої інстанції не перевірено дотримання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог закону.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення 20.02.2024, складеного відносно директора ТОВ «ЕЖІС Україна» ОСОБА_1 , зазначено про те, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕЖІС Україна» (код 22916873), посадова особа директор ТОВ «ЕЖІС Україна» ОСОБА_1 вчинив правопорушення - порушення порядку ведення податкового обліку, з порушенням вимог п.44.1, п.44.2, ст.44, п.134.1, ст.134 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2, п.1.3, п.3.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,, п.5,6,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 332384,20 грн., у тому числі у період з 01.04.2017 по 31.12.2017 у сумі 90346,8 грн., за 2018 рік у сумі 184066,2 грн., за 2019 рік у сумі 328419,8 грн., за 2020 рік у сумі 380412,6 грн., за 2021 рік у сумі 797139,5 грн., за 2022 рік у сумі 724894,5 грн., за три квартали 2023 року у сумі 818304,8 грн. А також п.63.3 ст.63 ПК України, п.8.4 порядку № 1588 щодо неподання Повідомлення ф.№ 20 - ОПП за період 2017, 2018, 2020, 2021, 2022, 2023 року.Відповідальність за такі дії ОСОБА_1 передбачена ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч цим вимогам Закону у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення суть вчиненого правопорушення виписано так, що не зрозуміло, в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші підзаконні акти не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист.

Крім того, відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, та в чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Крім того, відповідно до положень ст. 251. КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суддя у постанові, як на докази його винуватості, послався на протокол про адміністративне правопорушення, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, та вважав за необхідне визнати його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.

Разом з тим, судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначив, що нарахування є необґрунтованим та таким, що не відповідають нормам чинного податкового кодексу.

Поза увагою суду залишилось питання, чи оскаржувався акт про результати документальної планової виїзної перевірки, чи прийнято за результатами оскарження будь-яке рішення, що є істотним для прийняття рішення уданому провадженні.

Так, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЕЖІС Україна» оскаржила до ДПС України податкові повідомлення-рішення, виписані на підставі акту № 13783/Ж5/26-15-07-01-02/22916873. Проте, надані докази залишилися поза увагою суду, їм не надана будь-яка оцінка.

Будь-яких даних щодо розгляду вказаної скарги матеріали справи не містять, як і не надані ГУ ДПС України у м. Києві.?

Таким чином, висновки судді місцевого суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, не ґрунтуються на доказах по справі, оскільки відповідно до матеріалів справи на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень тривала, тобто, акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим, а тому стверджувати про його законність та обґрунтованість були відсутні підстави, а отже він не міг бути визнаний доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, складений з порушенням вимог ст.. 256 КУпАП, та акт перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 в порушенні вимог ч.І ст. 163-1 КУпАП, а тому висновок суду про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 163-1 КУпАП, є необґрунтованим.

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, за відсутності переконливих доказів про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 163-1 КУпАП, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І.Шкоріна