Ухвала

від 01.08.2024 по справі 761/23438/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 серпня 2024 року та апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 18 червня 2024 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: ноутбуку Acer model N17W7 s /n NXHFDEV04A02700A876600 в корпусі сірого кольору та зарядний пристрій до нього в кількості 1 шт., мобільний телефон «Samsung Galaxy s 8»+ model SM-G 955 FD, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1) НОМЕР_2 , IMEI 2) НОМЕР_3 з сим-картою в кількості 1 шт., мобільний телефон «Samsung Galaxy А 24» model SM-А НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 , IMEI 1) НОМЕР_6 , IMEI 2) НОМЕР_7 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що арештоване майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, та не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Крім того, до матеріалів клопотання не долучено постанову про необхідність проведення експертного дослідження, натомість вказану постанову подано за день до судового засідання.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_5 надавала детективам доступ до своїх мобільних телефонів, що зафіксовано на відеозаписі обшуку. Однак, такі відомості не внесено до протоколу.

Апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала датована 05 липня 2024 року, однак складена та підписана 06 липня 2024 року, що підтверджується штрих-кодом на ній.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 09 січня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72024000500000007, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 204 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено,що ТОВ «Катма Груп» (код ЄДРПОУ 41775494) та ТОВ «Євро Смарт Пауер» (код ЄДРПОУ 42547705) за період з 01.01.2021 по 20.11.2023 здійснювали реалізацію паливно-мастильних матеріалів, палива та нафтопродуктів в адресу ТОВ «Інтергеоком» (код ЄДРПОУ 42447221). За результатами вивчення даних щодо руху коштів по банківським рахункам та даних податкової, фінансової звітності ТОВ «Катма Груп» протягом зазначеного періоду здійснила проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інтергеоком» без їх фактичного відображення у податковій та фінансовій звітності.

Згідно даних автоматизованої інформаційної системи ДПС України представники ТОВ «Катма Груп» (код ЄДРПОУ 41775494) та ТОВ «Стандарт Ойл-2000» (код ЄДРПОУ 42337720) використовують нафтобазу за адресою: Чернігівська обл., Ніжинський р-н., м. Бобровиця, вул. Миколи Мольченка, буд. 79 у своїй виробничій та господарській діяльності для зберігання пального, що підтверджується відповідними ліцензіями.

Відповідно до зібраних матеріалів кримінального провадження, також інформації наданою Департаментом захисту національної державності СБ України - причетною до вказаного кримінального правопорушення є керівник та бухгалтер ТОВ «БРСМ Нафта» ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та яка фактично виконує функції головного бухгалтера групи компаній «БРСМ-Нафта», відповідає за обліки реалізації паливно-мастильних матеріалів, списання їх залишків та реалізації пального по т.зв. «формі № 2».

На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року, 18 червня 2024 року проведено обшук житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого виявлено та вилучено ноутбук та мобільні телефони.

Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 19 червня 2024 року вилучені речі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 72024000500000007.

26 червня 2024 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку житлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , майно, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72024000500000007 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність часткового накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта, що майно вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки як вважає колегія суддів, хоча слідчим суддею дозвіл на вилучення мобільних телефонів та ноутбуку не надався, проте вони мають значення у кримінальному провадженні.

Крім того, у клопотанні прокурора зазначено, ОСОБА_5 відмовилась надати доступ для огляду інформації яка знаходилась на виявленому ноутбуку «Acer» model N17W7 s /n NXHFDEV04A02700A876600, яким вона користується, в зв`язку з чим виникла необхідність в проведенні комп`ютерно-технічної експертизи у зазначеному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанову про необхідність проведення експертного дослідження долучено до матеріалів клопотання за день до судового засідання, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Твердження апелянта, що оскаржувана ухвала датована 05 липня 2024 року, однак складена та підписана 06 липня 2024 року, що підтверджується штрих-кодом на ній, не заслуговують на увагу.

Зокрема, клопотання розглянуто 05 липня 2024 року та в той самий день винесено рішення. До матеріалів апеляційної скарги, апелянтом долучено копію ухвали, на якій розміщено штрих код, вказане свідчить про її виготовлення 06 липня 2024 року, шляхом роздрукування з автоматизованої системи документообігу суду.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

Єдиний унікальний № 761/23438/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Справа № 11сс/82/5014/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК