Постанова

від 07.08.2024 по справі 826/18816/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/18816/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Костюк Л.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» до Головного управління державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветеко» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року №1211140301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 365 400,00 грн у зв`язку із неподанням звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що операції між Товариством та компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH Co KG» (Австрійська Республіка) не можуть вважатися контрольованими, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу про необхідність подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік та, як наслідок, застосування штрафу за неподання такого звіту.

Як на додаткову підставу для скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року №1211140301 вказав й на те, що Товариством в порядку адміністративного оскарження подана скарга на згадане податкове повідомлення-рішення, однак контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у пункті 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, не надіслав платнику податків рішення про продовження розгляду скарги, у зв`язку з чим в силу вимог Податкового кодексу України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головним управління ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх обґрунтуваннях зазначає, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, не врахував доводи обох сторін, а також не врахував документальне підтвердження допущеного позивачем порушення вимог законодавства щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Крім того, апелянт зазначає, що скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №1211140301 розглянута податковим органом у межах визначених законом строків.

Посилаючись на такі та інші аргументи, Головне управління ДПС у м. Києві просить задовольнити апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від ТОВ «Ветеко» відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань неподання звіту по контрольованим операціям за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2016 року №358/1-26-15-14-03-01/3766849, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, а саме неподання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції за 2015 рік за імпортними операціями з нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH Co KG» (Австрійська Республіка) на загальну суму контрольованих операцій 11 039 587, 13 грн, який необхідно було подати до 04 травня 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 365 400,00 грн. Незгода з таким рішенням стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Незгода з таким рішенням стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що господарські операції, здійснені позивачем з компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH Co KG» (Австрійська Республіка) у період з 14 травня по 01 серпня 2015 року, відповідно до вимог п.п. 39.2.1.2 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 Податкового кодексу України є контрольованими, а відтак ТОВ «Ветеко» зобов`язане було подати звіт про такі контрольовані операції.

Оскільки скарга ТОВ «Ветеко» на податкове повідомлення-рішення №1211140301 від 19 жовтня 2016 року подана до ДФС України 27 жовтня 2016 року, кінцевою датою для прийняття вмотивованого рішення по суті скарги або рішення про продовження строків розгляду скарги, яка визначена в п. 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, було 16 листопада 2016 року. Водночас, як вбачається з витягу із відстежень пересилання поштових відправлень та відбитку штемпелю на копії конверту, примірник рішення про продовження строку розгляду скарги №24730/6/99-99-11-03-01-25 від 16 листопада 2016 року надіслано на адресу ТОВ «Ветеко» лише 17 листопада 2016 року, тобто поза межами 20-денного строку, який встановлений п. 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Разом з тим, з 01 січня по 12 серпня 2015 року відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України для визнання господарських операцій контрольованими мали одночасно виконуватись такі умови: загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 мільйонів гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов`язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 мільйон гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.

З урахуванням змін, внесених Законом №609-VIII, набрав чинності з 13 серпня 2015 року), підпункт 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, у відповідності до якої для визнання господарських операцій контрольованими необхідним є одночасне виконання наступних умов: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Одночасно пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №609 визначено, що формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.

Відтак, для платника податків, річний дохід якого від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2015 рік перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), контрольованими операціями відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визнаються господарські операції, здійснені з нерезидентом в період, коли відповідна держава (територія), де такий нерезидент зареєстрований, була включена до переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні й за умови, що обсяг таких операцій з кожним контрагентом перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Протягом 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України Переліків, держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а саме: від 25 грудня 2013 року №1042 (діяв до 14 травня 2015 року); від 14 травня 2015 року №449-р (термін дії з 14 травня).

Відповідно до вказаних розпоряджень Кабінету Міністрів України Австрійська Республіка була включена до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 липня 2015 року №677-р внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №449-р й Австрійську Республіку з 01 серпня 2015 року виключено з такого переліку.

Тобто до 01 серпня 2015 року Австрійська Республіка перебувала у Переліку держав (територій), в яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, і саме до цього часу, операції (якщо існували умови, передбачені підпунктом 39.2.1.7 статті 39 Податкового кодексу України), що здійснюються із резидентом цієї країни, могли визнаватись контрольованими.

Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції передбачена положеннями пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Згідно із цією нормою неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції тягне за собою накладення штрафу у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, якщо платники податків (крім Національного банку України), здійснюючи протягом звітного періоду контрольовані операції, не подали звіт, така бездіяльність становить порушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 120.3 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що річний дохід позивача за даними бухгалтерського обліку за 2015 рік перевищував 50 мільйонів гривень за відповідний податковий (звітний) період, а обсяг господарських операцій, здійснених позивачем із компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH Co KG» (Австрійська Республіка) за 2015 рік перевищив 5 мільйонів гривень та склав за період з 14 травня по 01 серпня 2015 року 11 039 587, 13 грн. Наведене позивачем за час розгляду справи заперечено не було.

У встановлений строк звіт про контрольовані операції за 2015 звітний рік ТОВ «Ветеко» не подало.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зазначено, що господарські операції, здійснені позивачем з компанією-нерезидентом «Boehringer Іngelheim RCV GmBH Co KG» (Австрійська Республіка) у період з 14 травня по 01 серпня 2015 року, відповідно до вимог п.п. 39.2.1.2 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 статті 39 Податкового кодексу України є контрольованими, а відтак ТОВ «Ветеко» зобов`язане було подати звіт про такі контрольовані операції.

Щодо доводів апелянта про те, що скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 19.10.2016 року №1211140301 розглянута податковим органом у межах визначених законом строків, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п. 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.5 статті 56 Податкового кодексу України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, передбачено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до вимог п. 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що подана платником податків скарга на рішення контролюючого органу у встановлений Податковим кодексом України строк повинна бути розглянута по суті або надіслано рішення про продовження розгляду скарги. При цьому, у випадку ненадіслання рішення про продовження строків її розгляду до закінчення 20-денного строку скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Ветеко» в порядку адміністративного оскарження подано до ДФС України скаргу на оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення, яка зареєстрована 27 жовтня 2016 року за вх. №25763/6.

Відтак, кінцевою датою для прийняття вмотивованого рішення по суті скарги або рішення про продовження строків розгляду скарги, яка визначена в пункті 56.8 статті 56 Податкового кодексу України було 16 листопада 2016 року.

ДФС України 16 листопада 2016 року прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги до 26 грудня 2016 року (включно), яке направлено на адресу позивача 17 листопада 2016 року, що підтверджується відбитком штемпелю на копії конверту (а.с.189), тобто поза межами 20-денного строку, який встановлений п. 56.9 статті 56 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві жодним чином не спростовано зазначені доводи в апеляційній скарзі.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 року у справі №826/5018/18, в якій предметом розгляду було скасування рішення про продовження строку розгляду скарги №24730/6/99-99-11-03-01-25 та рішення від 25 листопада 2016 року №25469/6/99-99-11-03-01-25, а також зобов`язання Державну фіскальну службу України прийняти нове рішення на підставі пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, яким скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» вважається повністю задоволеною на користь платника податків, встановлено наступне.

Державною фіскальною службою України рішення про продовження строку розгляду скарги надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» 17 листопада 2016 року, тобто після спливу 20-денного строку протягом якого повинно бути надано вмотивоване рішення або надіслано рішення про продовження строку розгляду скарги, у зв`язку з чим суд приходить до висновку щодо несвоєчасного надсилання платнику податків рішення про продовження розгляду скарги від 16 листопада 2016 року №24730/6/99-99-11-03-01-25.

Отже, відповідачем не дотримано процедуру надіслання рішення про продовження строку розгляду скарги, у зв`язку чим скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветеко» від 27 жовтня 2016 року №105 вважається повністю задоволеною на користь платника податків, що відповідає дотриманню принципу законних очікувань.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі №826/18816/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

Л.О. Костюк