Постанова від 07.08.2024 по справі 580/4961/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/4961/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Альона КАЛІНОВСЬКА

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Азот" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів, стягнутих з ПрАТ «АЗОТ» за рахунок реалізації майна товариства, на задоволення вимог стягувана - ВПВР ДДВС МЮУ у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в сумі 422294,20 грн та зобов`язати ВПВР ДДВС МЮУ здійснити перерозподіл коштів в сумі 422294,20 грн на задоволення вимог стягуваних в у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в порядку черговості, визначеної Законом України «Про виконавче провадження»;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01.05.2024 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винести відповідну постанову.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо розподілу 30.04.2024 після набрання законної сили рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 580/11979/23 коштів, стягнутих з приватного акціонерного товариства «Азот» за рахунок реалізації майна товариства, на задоволення вимог стягувача - Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в сумі 216952,89 грн;

- зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) здійснити перерозподіл коштів стягнутих з приватного акціонерного товариства «Азот» 30.04.2024 (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) в сумі 216 952 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 89 коп. на задоволення вимог стягуваних в у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в порядку черговості, визначеної Законом України «Про виконавче провадження»;

- визнано протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.05.2024 про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) прийняти рішення щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 580/11979/23, яке набрало законної сили 29.04.2024, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»;

- у задоволенні інших вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що дії та рішення відповідача у спірних правовідносинах є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Азот».

До складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 входить, зокрема, виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання постанови № НОМЕР_3 від 01.12.2023 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 422 294,20 грн.

Постановою від 01.12.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величком P.C. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо виконання постанови № НОМЕР_3 від 01.12.2023 про стягнення з ПрАТ «АЗОТ» на користь Держави в особі ВПВР ДДВС МЮУ виконавчого збору в сумі 422294,20 грн.

Згідно матеріалів зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 державним виконавцем проведено розрахунок стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів, зокрема: 07.12.2023 з боржника стягнуто суму 29 379 042 грн, яку розподілено відповідно до статті 46 Закону України «Про виконавче провадження»: 4 черга - 21,03% та виконавчий збір - 1,53%, в тому числі до четвертої черги віднесено ВП № НОМЕР_3 про виконання постанови від 01.12.2023 про стягнення виконавчого збору. Відповідно проведено розподіл за даним виконавчим документом на суму 88 794,94 грн.

13.12.2023 державним виконавцем закінчені ВП № НОМЕР_5, 19.12.2023 - ВП № НОМЕР_6, 20.12.2023 прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних № НОМЕР_4 відповідно до якої змінено розмір стягнень за виконавчим документом. У зв`язку з цим залишились не перераховані кошти в розмірі 25 592 467,30 грн та які підлягали розподілу: 4 черга - 19,52% та виконавчий збір 1,14%, в тому числі до четвертої черги віднесено ВП № НОМЕР_3 про виконання постанови від 01.12.2023 про стягнення виконавчого збору. Відповідно проведено розподіл за даним виконавчим документом на суму 65 109,67 грн.

29.12.2023 проведено розрахунок розподілу на суму 20 217 755,77 грн яку розподілено: 4 черга - 19,16% та виконавчий збір - 0,91%, в тому числі до четвертої черги віднесено ВП № НОМЕР_3 про виконання постанови від 01.12.2023 про стягнення виконавчого збору. Відповідно проведено розподіл за даним виконавчим документом на суму 51 436,70 грн.

30.04.2024 проведено розрахунок розподілу на суму 10 772 159,56 грн яку розподілено: 4 черга - 100%, 5 черга - 8,39% та виконавчий збір - 8,51%, в тому числі до четвертої черги віднесено ВП № НОМЕР_3 про виконання постанови від 01.12.2023 про стягнення виконавчого збору. Відповідно проведено розподіл за даним виконавчим документом на суму 216952,89 грн.

У зв`язку з чим, із фактичним стягненням з ПрАТ "АЗОТ" виконавчого збору у розмірі 422 294,20 грн у повному обсязі, 01.05.2024 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ.

Дії відповідача щодо розподілу коштів у сумі 422 294,20 грн, а також прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що на дату завершення розподілу 30.04.2024 відповідач вчинив дії щодо розподілу коштів в 4 чергу - в сумі 216952,89 грн на підставі постанови № НОМЕР_3 від 01.12.2023 про стягнення виконавчого збору, яка визнана протиправною та скасована рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 580/11979/23, яке станом на день вчинення вказаних дій, набрало законної сили (29.04.2024), що не узгоджується з положеннями ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», а тому, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача, в частині розподілу коштів після скасування судом документу, що підлягав виконанню є протиправними.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частин першої, четвертої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до частини першої та другої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника;

3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету;

5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Як вже зазначалося, у межах спірного зведеного виконавчого провадження, відповідачем, окрім іншого, здійснювалося стягнення на підставі постанови № НОМЕР_3 від 01.12.2023 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 422 294,20 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі № 580/11979/23, вирішено визнати протиправною та скасувати вказану постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.12.2023 №56675048 про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач мав знати про набрання законної сили рішенням суду у справі № 580/11979/23, яким скасовано постанову, за якою здійснювалося примусове стягнення та розподіл коштів у спірному виконавчому провадженні.

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснюючи 30.04.2024 завершення розподілу коштів за вказаною постановою у сумі 216 952,89 грн, відповідач діяв неправомірно.

Водночас, в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що він не був та не міг бути обізнаний про ухвалення 29.04.2024 Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 580/11979/23, за якою рішення суду у цій справі набрало законної сили, оскільки вказану постанову було отримано ним лише 01.05.2024, при тому, що її опублікування у Єдиному державному реєстрі судових рішень відбулося 02.05.2024.

Суд апеляційної інстанції, безумовно, не заперечує вказаних фактів, викладених в апеляційній скарзі. Проте, колегія суддів вважає, що сама лише необізнаність про набрання судовим рішенням законної сили, не легалізує дії, які суперечать такому судовому рішенню. Відповідач, будучи органом державної влади, не вправі посилатися на необізнаність із прийнятими рішеннями іншими державними органами при виконанні владних, управлінських функцій, які зачіпають права, свободи чи інтереси приватних осіб, оскільки це свідчитиме про порушення принципу «належного урядування», який полягає у тому, що держава не може порушувати власних же правил.

Відтак, вчинення відповідачем 30.04.2024 дій, які суперечать судовому рішенню, яке 29.04.2024 набрало законної сили, суперечить вимогам статті 129-1 Конституції України, не зважаючи при цьому й на те, що постанова суду апеляційної інстанції надійшла йому лише 01.05.2024.

Суд апеляційної інстанції також приймає мотиви суду першої інстанції про те, що відповідач, будучи залученим до участі у розгляді справи № 580/11979/23, мав об`єктивну можливість своєчасно, до вчинення оскаржуваних дій, дізнатися про результат вирішення власної апеляційної скарги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б заперечували оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині, що стосується закінчення виконавчого провадження. Тому, в силу статті 308 КАС, колегія суддів не надає оцінку судовому рішенню у цій частині.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку