Постанова

від 06.08.2024 по справі 640/7145/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7145/22 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 0593290707 від 05.08.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки перевірки не відповідають дійсним обставинам, при цьому, що на об`єкті перевірки були в наявності та надані перевіряючим змінні звіти форми № 17-НП, журнали обліку нафтопродуктів форми 13-НП, звіт РРО, які підтверджують оприбуткування та ведення обліку товарних запитів за місцем реалізації та/або зберігання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Крім того, позивач просить стягнути витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу про проведення фактичної перевірки було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт пауер», ЄДРПОУ 42547705 АЗС за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, буд. 108.

За результатами проведення перевірки, працівниками ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено акт фактичної перевірки від 16.07.2021 №2210/04/36/07/10/РРО/ 42547705 .

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Євро Смарт Пауер" порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), п. 10.2.10, п. 10.4.2 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» від 2005.2008 № 281/171/578/155 (зі змінами та доповненнями).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2021 № 0593290707, відповідно до якого ТОВ «Євро Смарт Пауер» згідно з п. п. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 № 265/95-ВР, зі змінами та доповненнями, нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2136143,42 грн.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акта фактичної перевірки, штрафна санкція складає загальна сума по товарним запасам, які не обліковані в установленому законодавством порядку складає 1068071,71 грн, фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів - 2136143,42 грн (1068071,71 грн * 2).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправними, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за результатами проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено акт фактичної перевірки, в якому зазначено про порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), п. 10.2.10, п. 10.4.2 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України» від 2005.2008 № 281/171/578/155 (зі змінами та доповненнями).

Крім того, в акті перевірки зазначається, що в ході перевірки встановлено порушення порядку ведення обліку товарів на складах та/або за місцем реалізації, а саме: згідно фіскального звіту РРО від 17.03.2020 № 1488 та видаткової накладної від 17.03.2020 № 29850 на АЗС надійшли нафтопродукти: бензин А92Е у кількості 3014,09 л по ціні реалізації 23,49 грн; бензин А95Е у кількості 6767,54 л по ціні реалізації 24,49 грн; бензин А95Е Plus у кількості 3725,79 л по ціні реалізації 25,99 грн; бензин А95 біо у кількості 3544,06 л, по ціні реалізації 18,79 грн; ДП Еу кількості 18736,50 л по ціні реалізації 22,79 грн; ДП Е Plus у кількості 10050,11 л по ціні реалізації 23,99 грн; газ у кількості 12886,99 л по ціні 10,59 грн.

Зазначені нафтопродукти необліковані у встановленому законодавством порядку (за виключенням газу), записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП відсутні.

Загальна сума необлікованого товару (бензин та дизельне паливо) за цінами реалізації складає: (112578,30 грн, який реалізовано згідно даних РРО 17.03.2020 + 955492,87 грн залишок ПММ), таким чином, загальна сума складає: 1068071,71 грн.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (надалі - Інструкція), встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Розділ 10 Інструкції визначає порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Відповідно до п. п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Згідно з п. п. 10.2.2 Інструкції одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до п. п. 10.2.10 п. 10.2 розділу 10 Інструкції на підставі ТТН та акту приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та слідами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП (додаток 14).

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою.

Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Пункт 10.4 Інструкції визначає порядок приймання-передавання зміни на АЗС. Згідно з п. п. 10.4.1-10.4.2 Інструкції на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП. Під час приймання-передавання зміни оператори АЗС: визначають залишки нафтопродуктів на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни (цей залишок переноситься з графи «обліковий залишок попередньої зміни»), надходження нафтопродуктів за зміну, які підтверджено відповідними документами, та кількості відпущених за зміну нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників усіх ПРК, ОРК (обліковий залишок); вимірюють загальний рівень нафтопродуктів і рівень підтоварної води в кожному резервуарі та за результатами вимірювань визначають об`єм нафтопродуктів (фактичний залишок); роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виконаних розрахункових операцій, що заносяться до фіскальної пам`яті; передають залишок готівки; перевіряють наявність та фіксацію у місцях, передбачених експлуатаційним документом, свинцевих пломб з відбитком повірочного тавра та відповідність відбитку цих тавр у формулярах на ПРК, ОРК.

Після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно- роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Таким чином, фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.

Відповідно до п. п. 10.4.3 Інструкції після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою № 17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

Розділ 16 Інструкції визначає облік нафтопродуктів на АЗС.

Згідно з п. п. 16.1 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за Формою № 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. п. 16.2 Інструкції бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до п. 1, 3, 5 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, Інструкцією передбачено порядок приймання і відпуску та ведення обліку нафтопродуктів на автозаправних станціях, при цьому Інструкція чітко визначає перелік документів, в яких фіксуються операції з приймання, відпуску та обліку нафтопродуктів на АЗС та затверджено форму таких документів. Ведення інших документів за місцем реалізації та зберігання законодавство не вимагає та не передбачає.

Судом першої інстанції встановлено, що на АЗС з магазином, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Січеславський шлях, буд. 108, ТОВ «Євро Смарт Пауер» здійснює господарську діяльність з реалізації паливно-мастильних матеріалів та супутніх товарів. Облік товарних запасів за місцем торгівлі та зберігання здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Журнал обліку нафтопродуктів за формою № 13-НП, в якому здійснюється облік надходження нафтопродуктів на АЗС, та змінні звіти за формою № 17-НП, в яких щоденно після завершення зміни здійснюється кількісний облік нафтопродуктів на АЗС, оформлені належним чином та знаходяться на АЗС відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України та є документами, ведення яких є обов`язковим на АЗС відповідно до законодавства.

Також позивач зазначає, що другий примірник змінного звіту форми № 17-НП разом з товарно-транспортними накладними з АЗС передається до бухгалтерської служби товариства, відповідно до п.п. 10.4.3 Інструкції. Змінні звіти форми І7-НП формуються на АЗС автоматично після завершення зміни, а тому, завжди наявні на АЗС.

Первинні документи на товар, на підставі яких здійснюється операційний облік та оприбуткування в місці торгівлі, передаються після закриття зміни до бухгалтерії підприємства, де на підставі цих документів здійснюється перевірка правильності обліку, оприбуткування товару та подальше зберігання таких документів. Оригінали первинних документів (видаткових накладних на комісію та товарно-транспортних накладних) зберігаються в бухгалтерії підприємства, яка знаходиться за місцем реєстрації товариства та копії яких надаються за запитом.

Під час розгляду справи встановлено, що у період проведення перевірки інспекторам ГУ ДПС у Дніпропетровській області на АЗС було надано для огляду два журнали обліку нафтопродуктів, що надійшли на АЗС форми 13-НП та два журнали обліку надходження скрапленого газу на АЗС, записи про облік товарів в які здійснено з 17.03.2021. В журналах обліковано нафтопродукти, що підтверджується відповідними записами щодо обліку таких нафтопродуктів, зокрема: бензин А92Е у кількості 3014,09 л по ціні реалізації 23,49 грн; бензин А95 Е у кількості 6767,54 по ціні реалізації 24,49 грн; бензин А95Е Plus у кількості 3725,79 л по ціні реалізації 25,99 грн; бензин А95 біо у кількості 3544,06 л по ціні реалізації 18,79 грн; ДП Е у кількості 18736,50 л по ціні реалізації 22,79 грн; ДП Е Plus у кількості 10050,11 л по ціні реалізації 23,99 грн; газ у кількості 12886,99 л по ціні 10,59 грн.

Крім того, зазначені документи та інші документи згідно запиту було надано безпосередньо до податкового органу у період перевірки разом із супровідним листом від 14.07.2021 вих. № 14/07, що підтверджується підписом інспектора на супровідному листі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача пояснила, що було надано до перевірки чотири журнали обліку нафтопродуктів (пального та скрапленого газу) за період з 17.03.2020 по дату останнього запису.

Також, в зауваженнях до акта перевірки було зазначено, що нафтопродукти обліковано у встановленому порядку, про що свідчать записи у журналах обліку нафтопродуктів, які надано до перевірки в оригіналі, а також відображено в Z-звіті та в формі 17-НП за 17.03.2020 про що надано письмові пояснення під час перевірки (додані до акту перевірки).

Колегія суддів звертає увагу, що ведення обліку товарних запасів та їх оприбуткування підтверджується і податковим органом, який в акті перевірки посилається на фіскальний звіт РРО від 17.03.2020 № 1488, як на документ, який свідчить про облік в РРО паливно-мастильних матеріалів, які надійшли 17.03.2020 на АЗС відповідно до видаткової накладної від 17.03.2020 № 29850.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на АЗС у ТОВ «Євро Смарт Пауер» на дату перевірки були наявні змінні звіти форми № 17-НП, журнали обліку нафтопродуктів форми 13-НП, звіт з РРО, які підтверджують оприбуткування та ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та/або зберігання, тому і спростовуються висновки акта перевірки.

У свою чергу, посилання податкового органу на неприпустимість ведення двох журналів обліку, не спростовує вищевикладеного та може лише вказувати на можливе порушення саме ведення звітності, проте не вказує на наявність необлікованого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у даному випадку, відсутнє, а висновки акта перевірки не відповідають дійсності, оскільки облік товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання ведеться відповідно до вимог та були надані до перевірки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що штрафні санкції, застосовані до позивача неправомірно, а податкове повідомлення-рішення від 30.05.2023 № 0373630707 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Євро Смарт Пауер" просить стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на правничу (правову) допомогу за рахунок бюджетних асигнувань.

До заяви додано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 року, копію Додаткової угоди № 4 від 02.05.2022 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 року та копію акту наданих послуг № 4-2 від 16.05.2024 року

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі №808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що: ця справа не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу є необ`ємним за розміром.

Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (код ЄДРПОУ 42547705) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судові витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 4 000, 00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «08» серпня 2024 року.