Постанова

від 08.08.2024 по справі 320/6627/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6627/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Черпака Ю.К, Штульман І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БАЛАНС» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

04 серпня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БАЛАНС» (далі - позивач, ТОВ «Будівельна компанія «БАЛАНС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну (далі - ПН) від 31 серпня 2019 року № 22 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної, контролюючий орган в оспорюваному рішенні не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим позивач стверджував, що складена ним податкова накладна не відповідає визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення її реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звернув увагу суду, що спірне рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення відповідачем, а лише містить посилання на ненадання платником податку первинних документів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Державної податкової служби України подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, також в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що законодавством не встановлено обов`язку контролюючого органу та відповідної процедури конкретизації переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної.

Апелянт наголошує на тому, що рішення від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято не Комісією Державної податкової служби, яка є Комісією центрального рівня, а Комісією регіонального рівня - Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 та від 18.07.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до фактичних обставин справи, 31 серпня 2019 року ТОВ «БК «БАЛАНС» було підготовлено і подано для реєстрації через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» Державної фіскальної служби України податкову накладну № 22.

16 червня 2019 року позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, реєстраційний номер 9208697834, відповідно до якої податкову накладну від 31 серпня 2019 року № 22 прийнято, але її реєстрацію зупинено. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем вказано: «відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку; пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН».

Як вказує позивач, ним на виконання пунктів 201.16.2, 201.16 статті 201 Податкового кодексу України направлено повідомлення на адресу Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договору.

За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів Комісією Головного управління Державної податкової служби у Київській області прийнято рішення від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В якості підстави прийняття такого рішення Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків/фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів (документи, які не надано підкреслити).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом до Державної податкової служби України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування рішення Головного управління ДПС у Київській області комісії ДПС України від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 серпня 2019 року № 22 в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 31 серпня 2019 року № 22 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми права постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений (далі - Порядок № 1165).

Згідно з пункту 2 вказаного Порядку наведені у ньому терміни вживаються у такому значенні:

- комісія контролюючого органу - комісія регіонального та центрального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- комісія регіонального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС;

- комісія центрального рівня - комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі ДПС.

Правила розмежування компетенції комісій контролюючого органу визначені у пункті 25 Порядку № 1165. Зазначена норма права передбачає, що комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 1165 до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС. До складу комісії центрального рівня входять посадові особи ДПС.

Крім того положеннями пункту 3 Порядку № 1165 передбачено, що податкові накладні/ розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування.

За правилами пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких зупинено визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства.

Зазначені норми Порядку № 1165 та Порядку № 520 вказують на те, що рішення відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі приймає комісія саме регіонального рівня.

До складу такої комісії входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу про визнання протиправними та скасування рішення від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482 позивач заявив до Державної податкової служби України.

Натомість, доказів того, що саме Державною податковою службою України було прийняте вказане рішення, матеріали справи не містять.

При цьому, апелянт наголошує на тому, що оспорюване рішення приймалися не Державною податковою службою України, а комісією регіонального рівня, що була створена Головним управлінням ДПС у Київській області .

Матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття спірного рішення Головним управлінням ДПС у Київській області, яке не є учасником справи (а.с.9, 102-103).

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а зазначив, що наведені законодавчі приписи ПК України та Порядку №1246 зумовлюють визначення суб`єктного складу осіб, які є учасниками судового процесу (відповідачами) у справах про оскарження протиправної відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН таким чином, а саме: Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників ДФС - в частині оскарження рішення комісії, яка прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; Державна фіскальна служба України - в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у випадку визнання протиправними та скасування рішень Головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про права та обов`язки Головного управління ДПС у Київській області.

Враховуючи, що суд першої інстанції визнав протиправними та скасував рішення Головного управління ДПС у Київській області комісії ДПС України від 08 жовтня 2019 року № 1302591/39399482 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31 серпня 2019 року № 22 в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте не залучив Головне управління ДПС у Київській області до участі у справі в якості відповідача/співвідповідача, колегія суддів вважає, то оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню у відповідності до пункту 4 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункт 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зазначена норма права вказує на те, що питання про залучення особи до участі у справі в якості співвідповідача може бути вирішене судом першої інстанції до ухвалення рішення у справі.

У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

Залучення до участі у справі співвідповідача на стадії апеляційного провадження нормами процесуального законодавства не передбачено.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 500/2972/17, заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача справа має розглядатися спочатку.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Залучення ж такої особи на стадії апеляційного чи касаційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України в суді першої та апеляційної інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, був позбавлений можливості в межах наданих йому Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних повноважень виправити процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Так само в силу приписів статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

Враховуючи, що вимоги про визнання протиправними і скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної були заявлені до неналежного відповідача, то колегія суддів суду апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Зважаючи, що вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні є похідними, то у їх задоволенні також належить відмовити.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 826/12172/18 та від 01 березня 2023 року у справі № 420/524/21.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БАЛАНС» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БАЛАНС» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.