Ухвала

від 08.08.2024 по справі 380/21635/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/21635/23

адміністративне провадження № К/990/28964/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №380/21635/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Зі змісту касаційної скарги та наявних відомостей у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 серпня 2023 року:

- № 602/33-00-07-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 241 734,56 грн;

- № 601/33-00-07-02, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 120 867,28 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року позов задоволено.

21 травня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 46 175,29 грн.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/21635/23 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень. У решті вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/21635/23 відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями у справі №380/21635/23, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалами Верховного Суду від 19 червня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

25 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №380/21635/23.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Наведені скаржником доводи стосуються оцінки встановлених судами обставин та дослідження ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною останнім підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судом у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Верховний Суд також вважає за необхідне зазначити, що додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Отже, додаткова постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, є невід`ємною складовою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі №380/21635/23.

Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження додаткового рішення, слід застосовувати такий же критерій.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.

Натомість доводи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не може бути розцінено Верховним Судом, як належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, які передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №380/21635/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов