Ухвала

від 08.08.2024 по справі 624/627/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/627/24

провадження №2/624/220/24

УХВАЛА

про розгляд клопотання

селище Кегичівка 08 серпня 2024 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді Куст Н.М.,

за участю т.в.о секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

справа №624/627/24,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 ,

третя особа: Красноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіональго управління Міністерства юстиції (м.Харків),

суть вимог: про встановлення батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Питання, що вирішуються ухвалою.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_5 , зобов`язати Красноградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіональго управління Міністерства юстиції (м.Харків) вчинити дії, щодо внесення відомостей до актового запису про народження дитини.

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08 серпня 2024 року.

У ході підготовчого засідання представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку тим, що відповідач особисто бажає прийняти участь у справі, проте не має можливості, оскільки перебуває на військовій службі у ЗСУ, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2024 року за №8/3431.

Позивач та її представник заперечили, щодо вказаного клопотання, оскільки перебування на військовій службі не може бути перешкодою для розгляду справи.

Позиція третьої особи, щодо вказаного клопотання невідома.

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження у справіце тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Частиною 1ст. 251 ЦПК Українипередбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК Українисуд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 253 ЦПК Українипровадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першоїстатті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази не лише перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а й докази того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема приймають участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14 грудня 2022 року по справі №757/5240/16-ц, від 29 серпня 2022 року по справі №461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19, в яких Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України»визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно дост. 3 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил УкраїниСили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил УкраїниДесантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Разом з тим, звертаючись до суду із вказаним клопотанням, представник відповідача долучив до матеріалів справи довідку від 02 серпня 2024 року №8/3431 про те, що молодший сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

У той же час, вказана довідка не містять відомостей про те, що військова частина у складі ЗСУ, в якій проходить службу відповідач ОСОБА_3 , переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України.

Крім того, представником відповідача не обґрунтовано у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи у період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених ним підстав зупинення провадження.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Отже, ні відповідачем, ні його представником не надано доказів того, що ОСОБА_3 перебуває у складі ЗСУ у військовій частині, яка виконує бойові завданні в зоні бойових дій та бере безпосередньо участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, коли самих довідки про перебування на військовій службі недостатньо для зупинення провадження у справі, з підстав п. 2 ч. 1ст. 251 ЦПК України.

Відтак, достатніх підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі судом не встановлено.

Враховуючи зазначене, клопотання про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.19,274,252,277,279 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі відмовити.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.М. Куст