Рішення

від 02.08.2024 по справі 160/14954/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 рокуСправа №160/14954/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" в особі представника Денисенко Тетяни Миколаївни до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 07.06.2024 року через систему «Електронний суд» позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" в особі представника Денисенко Тетяни Миколаївни до Дніпровської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000212/1 від 23.05.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000457 від 23.05.2024 року;

- стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" суму сплаченого згідно платіжного доручення № 7343 від 07.06.2024 судового збору у розмірі 7737,29 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірними, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

02.07.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Дніпровська митниця (далі - Відповідач) не визнає позовних вимог ТОВ «Торговий дім «Марафон» з наступних підстав. Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана митна декларація ЕМД від 22.05.2024 №24UA110130011748U6 відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення, серед іншого, заявлено товар: «Плівки прозорі, не забарвлені, одношарові, не пористі, виготовлені з полімеру, що містить мономерні ланки етилентерефталату. Поверхні плівки не мають постійного липкого шару (не самоклейні), не друковані, гладкі, не армовані, без підкладки, не сполучені з іншими матеріалами: - Plain PET Film PT плівка завтовшки 10мкм - 2769,00 кг. -Chemical PET Film PC-01 плівка завтовшки 12мкм - 1820,00кг. Chemical MET PET Film PCM-01 плівка завтовшки 12мкм - 15360,00кг. Плівка не прозора, одношарова, не пориста, забарвлена з одного боку в сріблястий з перламутром колір. Покриття містить у своєму складі сполуки хлору, титану, кальцію, олова. Виготовлена з полімеру, що містить мономерні ланки етилентерефталату. Поверхні плівки не мають постійного липкого шару (не самоклейні), не друковані, гладкі, не армовані, без підкладки, не сполучені з іншими матеріалами: Використання:поліграфічна діяльність.» (далі Товар). Даний Товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту від 02.06.2016 №16/26, укладеного між Позивачем та компанією «Tapadia Polyesters Pvt Ltd» (Індія), на умовах поставки CIF, PL GDYNIA. Митна вартість товару заявлена декларантом Позивача за основним методом відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) на рівні 1,765 дол.США/кг. Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД від 22.05.2024 №24UA110130011748U6 надано наступні документи: 1. (код 0003) Сертифікат якості б/н від 05.03.2024; 2. (код 0271) Пакувальний лист б/н від 05.03.2024; 3. (код 0325) Рахунок-проформа №02-24/001_V1 від 08.02.2024; 4. (код 0380) Рахунок фактура (інвойс) №TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024; 5. (код 0705) Коносамент №ONEYNAGE00281900 від 21.03.2024; 6. (код 0730) Автотранспортна накладна №2407 від 16.05.2024; 7. (код 0821) Супровідний документ Т1 №23PL322010NS6POM85 від 16.05.2024; 8. (код 0861) Сертифікат про походження товару №IV/2024-25/00019 VIA REGD No. F-1314(N) від 01.04.24; 9. (код 0862) Декларація про походження товару №TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024; 10. (код 3001) Банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару - виписка SWIFT від 29.03.2024; від 09.02.2024; 11. (код 3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №102 від 16.05.2024; №TG160524002 від 16.05.2024; 12. (код 3007) Документи на підтвердження транспортних витрат - Заявка №3 від 13.05.2024; б/н від 17.05.2024; 13. (код 3014) Прайс-лист від 01.02.2024; 14. (код 3016) Висновок ТПП Дніпропетровської області №ГО-428 від 09.05.2024; 15. (код 3530) Страховий поліс №0000000027922606-01 від 05.03.2024; 16. (код 4103) Додаткові угоди №1 від 05.06.2018; №2 від 03.09.2019; №3 від 02.11.2020; №4 від 05.06.2023; №33, №34 від 07.02.2024; 17. (код 4104) Зовнішньоекономічний договір №16/26 від 02.06.2016; 18. (код 4301) Договори (контракти) про перевезення №010620 від 01.06.2020; №2 від 29.12.2023; №280723-1 від 28.07.2023; № 52 від 13.05.2024; 19. (код 9610) Копія митної декларації країни відправлення №8093850 від 06.03.2024. Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронними митними деклараціями від 22.05.2024 №24UA110130011748U6 згенеровано обов`язкові форми контролю: 108-3 По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товарів відповідно до МКУ. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 54 МКУ Відповідачем здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД від 22.05.2024 №24UA110130011748U6, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей: 1 . Відповідно до наданого інвойсу від 05.03.2024 № TPPL/2734/23-24 визначено умови поставки CIF Gdynia (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойса Placeof receipt (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, Place of Loading (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 01.04.2024 № IV/2024-25/00019 VIA REGD No. F-1314(N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більш ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2020 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF(від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA). Слід зазначити, що у Порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробку вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 16.05.2024 №TG160524002 та замовленні від 13.05.2024 Заявка №3 відсутні. Зазначені послуги є складовими митної вартості у відповідності до положень статті 58 МКУ. Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Згідно з ст.58 МКУ «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті», - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних з продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. 3. Рахунок на оплату транспортних послуг від 16.05.2024 №TG160524002 не містить посилання на заявку від 17.05.2024 №б/н, однак до митного контролю надано заявку від 17.05.2024 №Б/н , що може свідчити про наявність ознак підробки. 4. Відповідно до Заявки №3 від 13.05.2024 найменнування вантажу вказано: «фольга алюмінієва», що суперечить відомостям в інших товаросупровідних документах, що надані до митного контролю. 5. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.02.2024 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. 6. Відповідно наданого експертного висновку Дніпровської ТПП від 09.05.2024 №ГО-428 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом №TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумнів. 7.Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ: якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Надані декларантом платіжне доручення SWIFT від 29.03.2024 (на суму 38112,84 дол. США); від 09.02.2024 (на суму 25406,00 дол. США) на загальну суму 63518, 84 дол. США не відповідають числовим значенням, що містяться в інвойсі №TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 на суму 32940,90 дол. США та специфікаціях від 07.02.2024 №33 (на суму 32940,00дол.США) та від 07.02.2024 №34 (на суму 30575,00дол.США) на загальну суму 63515, 00дол.США. При цьому, в графі «призначення платежу» SWIFT від 29.03.2024 містить посилання на рахунок-інвойс №TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024, а SWIFT від 09.02.2024 містить посилання на специфікації від 07.02.2024 №33 та №34. Згідно зі ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Отже, надані документи містять розбіжності щодо числових значень та назви товару, що вказують на наявні обґрунтовані підстави для запиту додаткових документів. З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену МКУ та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації (ч.8,13 ст. 264 МКУ). Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 ст.52 МКУ зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних. Постанова Пленуму ВАСУ «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 №2 зазначає, що виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів. Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. Таким чином, у відповідача при здійсненні митного контролю Товару, заявленого МД від 22.05.2024 №24UA110130011748U6 були достатні підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно ч.4 ст.57 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому, ч.5 ст.55 МКУ декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Отже, між декларантом позивача та відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр.33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару. Так, відповідачем, з урахуванням положень ст. 53 МКУ, декларанту надіслано електронні повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; Крім зазначеного, вказаними електронними повідомленнями, відповідно до п.6. ст.53 МКУ, декларанта позивача попереджено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, у відповідь повідомлення відповідача від 23.05.2024 декларантом позивача надіслано повідомлення, в якому зазначено, що додаткові документи у десятиденний термін не надаватимуться. При цьому, переклади, що було запропоновано надіслати митницею на підставі ст. 254 МКУ, де зазначено необхідність надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, не були надані до митного контролю. Отже, під час проведення процедури консультацій декларантом не спростовані розбіжності та відсутність даних. За результатами проведеного контролю співставлення у відповідності до положень статті 337 МКУ встановлено наявність об`єктивної інформації про прийняту митним органом вартість спів ставного товару. До Товару застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод та винесено відповідне рішення про коригування митної вартості товару. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, приблизно за тією ж вагою, оформленого за другорядним методом визначення митної вартості, скоригованої декларантом самостійно та визнаної митним органом: товару №1 за ЕМД №24UA100320414056U7 від 29.04.2024 на рівні 2,02 дол. США/кг. На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, слід зазначити, що законодавством з питань державної митної справи встановлені певні обмеження щодо використання інформації та відомостей, які надаються органом доходів і зборів під час здійснення митного контролю та митного оформлення, з урахуванням вимог ст. 11 МКУ, інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується органами доходів і зборів, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом. У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» службова інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом. На підставі зазначеного, відповідач не має право розголошувати означену інформацію, проте на виконання вимог ухвали та для формування доказової бази відповідач надає знеособлену інформацію (витяг з ЕМД №24UA100320414056U7 від 29.04.2024), яка відображає числові значення, взяті за основу при прийнятті оскаржуваного рішення. Отже, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 №UA110130/2024/000212/1 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення. Крім вищезазначеного, відповідно до частин 7 - 9 статті 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органом доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього кодексу. Строк таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільнюється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Позивач, керуючись вказаними нормами, з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 №UA110130/2024/000212/1 оформив Товар за МД від 23.05.2024 №24UA110130011953U0 під гарантійні зобов`язання (різниця митних платежів складає 45382,36 грн.), однак додаткові документи в порядку ст.55 МКУ на теперішній час не надав. Картка відмови від 23.05.2024 №UA110130/2024/00457 видана відповідачем обґрунтовано, у зв`язку з тим, що заявлену митну вартість Товару скориговано за рішенням про коригування митної вартості товарів від 23.05.2024 №UA110130/2024/000212/1, що вказує на процедурну неможливість митного оформлення Товару за заявленою у МД від 22.05.2024 №24UA110130011748U6 митною вартістю. За вказаних обставин, картка відмови є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятою у спосіб та в межах повноважень, наданих відповідачу законодавством.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 року зазначена вище справа розподілена та 11.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.

17.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2016 між компанією-нерезидентом Tapadia Polyesters Pvt Ltd (Продавець) та ТОВ «ТД «Марафон» (Покупець) було укладено контракт № 16/26, згідно розділу першого якого Продавець продає, а Покупець купує ПЕТ плівку (далі - товар) країни походження Індія, партіями, постачання яких узгоджується та підписується у специфікаціях, що є невід`ємними частинами контракту.

Згідно п. 4.2 контракту, ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування, оформлення та пересилки вантажних документів, оформлення телекс-релізу, а також доставки товару в порт призначення та морського страхування, що покриває 110 % інвойсної вартості товару.

На виконання вказаного контракту, специфікацією № 33 від 07.02.2024 сторони погодили поставку товару (плівка марки РС-01, РСМ-01) у кількості 20 000 кг. на загальну суму 32 940 дол. США.

Відповідно, Продавцем на адресу Покупця 08.02.2024 було виставлено проформу інвойс № 02-24/001_VI на суму 32 940 дол. США. Зазначеним інвойсом визначено порядок оплати, а саме: 40% передоплати та 60 % протягом семи днів після відвантаження товару.

Разом із цим, пунктами 2.2, 4.5 контракту передбачено, що кількість товару за марками та розмірами в кожній партії фіксується сторонами в специфікаціях.

Допускається відхилення фактичної кількості товару від кількості, зафіксованої в специфікації, в межах +/- 10%.

Зазначені відхилення також зафіксовані проформою інвойсом № 02-24/001_VI від 08.02.2024.

За фактом відвантаження та зваження товару, враховуючи його специфіку, Продавець відвантажив на адресу Покупця визначений специфікацію № 33 від 07.02.2024 до контракту № 16/26 від 02.06.2016 товар у загальній кількості не 20 000 кг., як то визначено вказаною специфікацією, а 19 949 кг, що не суперечить положенням п. 2.2, п. 4.5 контракту.

З огляду на це, Продавцем на адресу Покупця було виставлено комерційний інвойс № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 за фактично відвантажений товар виходячи з його фактичної кількості 19 949 кг., на суму 32 940,90 дол. США.

Вказана вартість товару, враховуючи умови п. 4.4 контракту була оплачена ТОВ «ТД «Марафон» за умовами, що визначені проформою інвойсом № 02-24/001_VI від 08.02.2024, що підтверджено повідомленнями міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT:

- 09.02.2024 у сумі 13 176 дол. США виходячи з вартості товару, що визначена специфікацією № 33 від 07.02.2024, та що становить 40% попередньої оплати (40 % від суми специфікації 32940 дол. США);

- 29.03.2024 у сумі 19 764,9 дол. США виходячи з суми комерційного інвойсу № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 враховуючи фактичну кількість товару по факту його відвантаження, яка визначається як різниця сум: 32 940 дол. США (вартість згідно інвойсу) 13 176 дол. США (сума попередньої оплати у розмірі 40% за специфікацією № 33 від 07.02.2024).

22.05.2024 ТОВ «ТД «Марафон» було сформовано та направлено засобами електронного зв`язку до Дніпровської митниці митну декларацію щодо оформлення вищезазначеного товару, яка того ж дня була прийнята митним органом з присвоєнням їй номеру 24UA110130011748U6.

ТОВ «ТД «Марафон» у митній декларації № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024 було заявлено митну вартість товару у розмірі 32 940,90 дол. США.

На підтвердження вказаної вартості товару, ТОВ «ТД «Марафон» були надані наступні документи (гр. 44 декларації):

- Сертифікати аналізу від 05.03.2024 з перекладом

- Пакувальний лист від 05.03.2023

- Проформу інвойс 02-24/001_V1 від 08.02.24

- Комерційний інвойс № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 з перекладом

- Коносамент № NAGE00281900 від 21.03.2024

- CMR № 2407 від 16.05.2024

- Супровідний документ форми Т1 № 24PL322010NS6P0M85 від 16.05.2024

- Сертифікат походження № IV/2024-25/00019 від 01.04.2024 з перекладом

- Висновок лабораторії № 142000-3700-0362 від 14.09.2023

- Платіжні доручення SWIFT 25 406,00 USD від 09.02.2024 та SWIFT 38 112,84 USD

від 29.03.2024

- Рахунок на оплату №TG160524002 від 16.05.2024

- Рахунок на оплату № 102 від 16.05.2024

- Довідку про транспортні витрати б/н від 17.05.2024

- Заявку № 3 від 13.05.2024

- Прайс лист від 01.02.2024 з перекладом

- Висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-428 від 09.05.2024

- Страховий поліс № 0000000027922606-01від 10.04.2024 з перекладом

- Специфікації № 33, 34 від 07.02.2024

- Контракт № 16/26 від 02.06.2023 та додатки до контракту

- Договір про надання послуг митного брокера № 270520223 від 27.05.2022

- Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 010620 від 01.06.2020

- Договір перевезення № 280723-1 від 28.07.2023

- Замовлення № 52 від 13.05.2024

- Заяви № 22/01 від 22.05.2024 та б/н від 23.05.2024

- Експортну митна декларацію № 8093850 від 06.03.2024

Таким чином, ТОВ «ТД «Марафон» на момент оформлення товару за митною декларацією № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024 визначена вказаною митною декларацією митна вартість товару була підтверджена відповідними документами, які не тільки підтверджували числове значення митної вартості у розмірі 32 940,90 дол. США, зокрема комерційний інвойс № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 на вказану суму, а й документами, які містили відомості щодо оплати, страхування та транспортування вказаного товару.

При цьому, варто звернути увагу, що комерційним інвойсом № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 передбачено умови постачання товару CIF Гдиня (Польща) відповідно до Інкотермс 2010.

CIF, страхування і фрахт (… назва порту призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати і ушкодження товару під час перевезення.

Отже, страхування та витрати по доставці товару до Гдині покладені на Продавця. Вартість товару для Покупця становить інвойсна вартість товару, що й було зазначено ТОВ «ТД «Марафон» у МД № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.

Так, не зважаючи на підтвердження ТОВ «ТД «Марафон» числового значення задекларованої митної вартості товару, в порушення норм ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митним органом 22.05.2024 було сформовано та направлено на адресу підприємства повідомлення, у якому митний орган зазначив про неможливість визначення митної вартості товарів, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом.

Зокрема, митним органом зазначено, що: 1. Відповідно до наданого інвойсу від 05.03.2024 № TPPL/2734/23-24 визначено умови поставки CIF Gdynia (Польща). Відповідно до відомостей зазначеного інвойса Place of receipt (Місце отримання) зазначено ICD MIHAX, NAGPUR, Place of Loading (місце завантаження) NHAVA SHEVA (Порт в Індії). Відповідно до наданого сертифіката про походження товару від 01.04.2024 № IV/2024-25/00019 VIA REGD No. F-1314(N) зазначено маршрут переміщення товару NAGPUR TO NHAVA SHEVA (BY RAIL (залізничним транспортом)), NHAVA SHEVA TO GDYNIA PORT, POLAND (BY SHIP (на морському судні)), тобто переміщення товару здійснено комбінованим видом транспорту. Використання більш ніж одного виду транспорту суперечить основним правилам використання міжнародних термінів Інкотермс-2020 з використанням умов поставки CIF GDYNIA (підлягає використанню лише для морського або внутрішнього водного транспорту). У порушення статей 53, 335 МКУ декларантом не надано до митного контролю транспортні (перевізні) документи за маршрутом NAGPUR TO NHAVA SHEVA. Зазначене викликає сумніви щодо повноти включення транспортної складової до ціни товару на умовах CIF(від місця отримання вантажу NAGPUR до порту відправлення NHAVA SHEVA).

Стосовно вказаного варто зазначити, що по-перше, сумніви податкового органу не є підтвердженням наявності у поданих ТОВ «ТД «Марафон» розбіжностей або відсутності даних, необхідних для визначення митної вартості. Що ж стосується суті твердження митного органу, то зі змісту проформи-інвойсу № 02-24/001_VI від 08.02.2024 та комерційного інвойсу № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024 вбачається що порт відвантаження (Port of loading) «Any India port» (будь який порт Індії), «JNPT/NHAVA SHEVA NSICT,(INDIAN PORT)», відповідно. Тобто, взаємовідносини між Продавцем та Покупцем починаються з моменту відвантаження товару у порту JNPT/NHAVA SHEVA NSICT,(INDIAN PORT). Відповідно, усі питання складових ціни товару мають місце з моменту відвантаження товару Продавцем на адресу Покупця. Переміщення Продавцем товару до порту відвантаження не є складовою взаємовідносин між Продавцем та Покупцем та не входить до сфери регулювання Контракту № 16/26 від 02.06.2016. Сертифікат про походження товару лише містить інформацію щодо походження товару. Проте, він не є документом, який регулює взаємовідносини між Продавцем та Покупцем. Водночас, контрактом № 16/26 від 02.06.2016 передбачено постачання лише морським транспортом, що відповідає даним, зазначеним у проформі-інвойсі № 02-24/001_VI від 08.02.2024 та комерційному інвойсі № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024.

Слід зазначити, що у Порту прибуття Гдиня здійснюються послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження та обробку вантажів (контейнерів), відомості про які у рахунку від 16.05.2024 №TG160524002 та замовленні від 13.05.2024 № Заявка 3 відсутні. Зазначені послуги є складовими митної вартості у відповідності до положень статті 58 МКУ. Відповідно до частини 2 статті 58 МКУ Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Стосовно зазначеного, по-перше, митним органом не визначено які саме послуги з навантаження, розвантаження, перевантаження чи обробки вантажів (контейнерів) мали місце при постачанні товарів на адресу ТОВ «ТД «Марафон». Також, варто повернутися до визначення поставки на умовах CIF, страхування і фрахт (… назва порту призначення) термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Тобто питання «переходу товару через поручні судна» - розвантаження є сферою відповідальності та оплати Продавця. А документом, що підтверджує у цьому випадку вартість товару є комерційний інвойс № TPPL/2734/23-24 від 05.03.2024, який містить дані, зокрема, щодо умови поставки товару і вартості товару. Рахунок на оплату транспортних послуг від 16.05.2024 №TG160524002 не містить посилання на заявку від 17.05.2024 №б/н, однак до митного контролю надано заявку від 17.05.2024 №Б/н , що може свідчити про наявність ознак підробки.

Чинним законодавством України вимоги щодо форми та змісту рахунку не встановлені. Зокрема, це стосується інформації щодо заявки, яка має бути зазначена у рахунку. Також, що саме, на думку митного органу, може свідчити у спірному випадку про наявність ознак підробки і у чому така підробка полягає є незрозумілим.

Крім того, до митного органу було надано замовлення № 52 до договору № 010620 від 01.06.2020, у межах якого Експедитором «ТАНІТ ГРУП» на адресу Клієнта ТОВ «ТД «Марафон» був виставлений рахунок від 16.05.2024 №TG160524002. Про яку заявку від 17.05.2024 №б/н йде мова є незрозумілим.

Відповідно до замовлення від 13.05.2024 № Заявка 3 найменування вантажу вказано фольга алюмінієва, що суперечить відомостям в інших товаросупровідних документах , що надані до митного контролю.

Яким саме відомостям та яких саме документів суперечить вказане найменування товару митним органом не конкретизовано.

Наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.02.2024 має адресний характер та суб`єктивну спрямованість у розумінні положень статті 52 МКУ, оскільки адресовано безпосередньо покупцеві та не може використовуватися як пропозиція до продажу будь-якому потенційному покупцю на умовах вільної конкуренції. Зазначене викликає обґрунтований сумнів, що ціна товару ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під „дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Стосовно вказаного зауваження варто звернути увагу на постанову від 23.10.2023 у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, а також жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відповідно наданого експертного висновку Дніпровської від 09.05.2024 № ГО-428 експертом зазначається, що для визначення вартості обладнання ним застосовано порівняльний підхід та надано посилання на інтернет-ресурси та проведено маркетинговий аналіз, однак експертом не наведено відомостей щодо конкретного товару з яким здійснювалось порівняння, не наведено відповідних розрахунків, коефіцієнтів, аналізу транспортної складової тощо. Таким чином висновки експерта, що ринкова вартість товару, отриманого за комерційним інвойсом від 09.05.2024 № ГО-428, відповідає інвойсній вартості оцінюваного товару викликають сумнів.

Стосовно вказаних зауважень митного органу варто зазначити, що до компетенції митних органів при оформленні імпорту товару не входить трактування наданих декларантом документів, які складені відповідними компетентними органами. Окрім цього, факт виникнення сумнівів у митного органу щодо змісту висновку Дніпровської ТПП не має жодного відношення до числового визначення заявленої ТОВ «ТД «Марафон» митної вартості та не є підставою для відмови митним органом.

Отже, зауваження, викладені митним органом у повідомленні від 22.05.2024 є нормативно не обґрунтованими.

Водночас, враховуючи вказані зауваження, посилаючись на норми ч.ч. 2-3 ст. 53 Митного Кодексу України, митним органом було витребувано у декларанта наступні документи: 1. За наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Усі документи були надані до митного органу разом із декларацією № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024. Які саме документи мало надати ТОВ «ТД «Марафон» та яким самим чином ці документи будуть мати вплив на визначення митної вартості товару митним органом не конкретизовано. 2. Транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. За умовами поставки CIF усі транспортні витрати були включені у вартість товару, про що знав митний орган. Які саме документи мало надати ТОВ «ТД «Марафон» та яким самим чином ці документи будуть мати вплив на визначення митної вартості товару митним органом не конкретизовано. 3. Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Вказані документи, зокрема, специфікація № 33 від 07.02.2024, а також комерційна пропозиція /прайс лист від 01.02.2024 з перекладом були надані до митного органу разом із декларацією № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024. 4. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з декларацією № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024 ТОВ «ТД «Марафон» був наданий висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-428 від 09.05.2024.

Отже, митна вартість товару згідно митної декларації № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024 була повністю підтверджена наданими декларантом документами, а необхідність витребування митним органом додаткових документів не була останнім обґрунтована з посиланням на норми чинного законодавства України.

Проте 23.05.2024 Дніпровською митницею було прийнято рішення про відмову в оформленні митної декларації ТОВ «ТД «Марафон» № 24UA110130011748U6 від 22.05.2024, яке оформлено карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000457, після чого митним органом було прийнято рішення № UA110130/2024/000212/1 про коригування митної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту оскаржуваних рішень митного органу вбачається, що вони є взагалі не обґрунтованими, оскільки жодна з передбачених п. 1-4 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України обставин у них не зазначена.

Жодного зауваження щодо проведеного ТОВ «ТД «Марафон» розрахунку митної вартості оскаржуване рішення від 23.05.2024 не містить. Також, митним органом у вказаному рішенні не зазначено, які саме документи не були надані декларантом, які саме числові складові мали бути підтверджені такими документами, а також яких відомостей, що підтверджують саме числову складову заявленої декларантом митної вартості, не вистачає у наданих ТОВ «ТД «Марафон» документах. Відповідно, рішення відповідача від 23.05.2024 не містить підстав неможливості застосування у цьому випадку основного (першого) методу визначення митної вартості товару за ціною договору. Відомості щодо надходження інформації від митних органів інших країн у оскаржуваному рішенні від 23.05.2024 також відсутня.

Отже, підстави для відмови у митному оформленні за митною декларацією№ 24UA110130011748U6 від 22.05.2024, що передбачені ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, в цьому випадку відсутні. Відповідно, винесені відповідачем 23.05.2024 рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - є протиправними та підлягають скасуванню.

Зі змісту спірних рішень від 23.05.2024 вбачається, що митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 2.02 дол. США/кг. за МД №24UA100320414056U7 від 29.04.2024 із врахування наближеного часу оформлення, кількості товару та умов поставки.

При цьому, відповідачем не зазначено, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які складові числового значення його митної вартості та умови поставки, що унеможливлює перевірку обґрунтованості та допустимості вказаних даних.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Таким чином орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар чого не спростовано митним органом.

В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.

Прийняті суб`єктом владних повноважень оскаржувані рішення є підставою для зміни майнового стану позивача. Реалізація таких рішень може призвести до зменшення майна особи, що звернулась до суду, і. відповідно їх оскарження спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000212/1 від 23.05.2024 року та картка відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000457 від 23.05.2024 - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 7737,29 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 7737,29 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" в особі представника Денисенко Тетяни Миколаївни до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA110130/2024/000212/1 від 23.05.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110130/2024/000457 від 23.05.2024 року;

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марафон" (код ЄДРПОУ 34314692) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 40173275) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 7737,29 грн. (сім тисяч сімсот тридцять сім гривень 29 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник