Ухвала

від 07.08.2024 по справі 334/6264/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 07.08.2024

Справа № 334/6264/24

Провадження № 2-о/334/302/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

07 серпня 2024 року суддя Ленінського районного суду міста Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши подану в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Середа Дмитро Миколайович, заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та Третя запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

представник заявниці адвокат Середа Д.М. звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є Вознесенівський район м. Запоріжжя.

Дослідивши заяву, суддя дійшов наступних висновків.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що передбачено частиною сьомою статті 19 ЦПК України.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: (1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; (1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; (2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; (3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; (4) усиновлення; (5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; (6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; (7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; (8) визнання спадщини відумерлою; (9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; (10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; (11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Суд розглядає справи про встановлення факту: (1) родинних відносин між фізичними особами; (2) перебування фізичної особи на утриманні; (3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; (4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; (5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; (6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; (7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; (8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; (9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, що передбачено частинами першою та другою статті 315 ЦПК України.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

В заяві представник просить встановити факт місця прийняття спадщини.

Однак даний факт не впливає на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявниці, а отже не може викликати юридичних наслідків.

Таким чином встановлення судом факту місця відкриття спадщини не передбачене нормами статті 315 ЦПК України.

Також відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суддя, враховуючи вказані норми права, виходить із того, що встановлення факту, про який просить представник заявниці, не впливає на виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявниці, а тому у даному випадку наявний спір про право.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Керуючись статтями 260, 268, 315 ЦПК України, суддя

постановив:

відмовити у відкрити провадження у справі.

Роз`яснити заявниці ОСОБА_1 , що вона має право звернутись до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.В. Фетісов