Рішення

від 08.08.2024 по справі 189/1286/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1286/24

2/189/490/24

РІШЕННЯ

іменем України

08.08.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у період з 05.05.2016 року по 11.08.2021 року вона знаходилася в трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до протоколу загальних зборів від 30.07.2020 року № 30-07-21 ТОВ «ПРОСКО» перейменовано в ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД». З 12.08.2021 року позивачка була переведена до ТОВ «ПРОСКО», який є правонаступником ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД». Згідно наказу №6-к від 12.03.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з ТОВ «ПРОСКО» за власним бажанням згідно ст.38 КЗпПУ. Під час знаходження у трудових відносинах з ТОВ «ПРОСКО» (ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД») позивачці була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 40055,04 грн. за період з червня 2021 року по грудень 2021 року, що за мінусом податку та військового збору складає 32244,31 грн. ОСОБА_1 неодноразово зверталася до керівника ТОВ «ПРОСКО» з питання виплати розрахунку при звільненні та надання довідки про розмір заборгованості із заробітної плати, проте довідки не отримала, розрахунок при звільненні їй сплачено не було. В зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ПРОСКО» на її користь невиплачену суму розрахунку при звільненні в розмірі 32244,31 грн.

Розгляд справи здійснювався на підставі ст. ст. 274, 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ПРОСКО» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Позивачка не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ч. 1,2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності цивільного судочинства. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд зауважує, що доказування на основі припущень не здійснюється, адже відповідна заборона чітко передбачена процесуальних законом.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ч.10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Так, 27.05.2024 року за клопотанням позивачки ОСОБА_1 при відкритті провадження судом було витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО»: довідку про розмір невиплаченої суми розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та довідку про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), помісячно за період з червня 2021 року по грудень 2021 року.

Однак, станом на день розгляду справи ТОВ «ПРОСКО» витребуваних судом доказів не надало. У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній доказами.

Так, судом встановлено, щозгідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 04.05.2016 року звільнена з ТОВ «Дніпро Каолін» по переводу в ТОВ «ПРОСКО»; 05.05.2016 року - прийнята за переводом з ТОВ «ПРОСКО РЕСУРСИ» на ТОВ «ПРОСКО» апаратником згущувачів 3 розряду (запис трудової книжки №15,16 на а.с.6).

01.02.2018 року ОСОБА_1 була призначена на вакантну посаду начальника зміни у фабрику хімічного збагачення каоліну (запис трудової книжки № 17 на а.с.6).

02.08.2021 року протоколом загальних зборів від 30.07.2020 року № 30-07-21 ТОВ «ПРОСКО» перейменовано в ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» (а.с.6).

11.08.2021 року ОСОБА_1 звільнена по переводу в ТОВ «ПРОСКО» (запис трудової книжки № 18 на а.с.6).

12.08.2021 року ОСОБА_1 прийнята за переводом з ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» начальником зміни у фабрику хімічного збагачення каоліну (запис трудової книжки № 19 на а.с.7).

12.03.2024 року ОСОБА_1 звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (запис трудової книжки № 20 на а.с.7).

Як вбачається з інформації, яка міститься в Індивідуальних відомостях про застраховану особу, надану позивачці Пенсійним фондом України за період з 1999 по 2024 рік, серед страхувальників застрахованої особи ( ОСОБА_1 ) у період за 2021 рік значатьсядва страхувальники: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО ЛІМІТЕД», код 39964141; Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО», код 44037141 (а.с.8-11).

Згідно відповіді №729467 від 08.08.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ПРОСКО», ідентифікаційний код юридичної особи 44037141, зареєстроване 17.11.2020 року, жодної інформації про перейменування або перетворення юридичної особи даний Реєстр не містить.

Із аналізу записів трудової книжки позивачки також вбачається, що ТОВ «ПРОСКО» і ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» є різними юридичними особами, оскільки на відбитку печатки ТОВ «ПРОСКО» значиться ідентифікаційний код 44037141, а на відбитку печатки ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» - ідентифікаційний код 39964141.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «ПРОСКО» та ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» є різними юридичними особами, з різними ідентифікаційними номерами, які існують одночасно і жодних доказів правонаступництва однією з них за іншою суду не надано.

У позовній заяві позивачка зазначає, що згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу, надану позивачці ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.05.2024 року, їй було нараховано заробітну плату:

за червень 2021 року - 9607,52 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 7734,06 грн.;

за липень 2021 року - 9082,02 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 7311,03 грн.;

за серпень 2021 року - 2568,60 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 2067,72 грн.;

за серпень 2021 року - 5114,03 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 4116,79 грн.;

за вересень 2021 року - 7182,87 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 5782,21 грн.;

за жовтень 2021 року - 0,00 грн.;

за листопад 2021 року - 0,00 грн.;

за грудень 2021 року - 6500,00 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 5232,50 грн.,

а всього на загальну суму 32244,31 грн., які ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ПРОСКО».

Однак, як вбачається з вищевказаних відомостей, сума заробітку для нарахування пенсії ТОВ «ПРОСКО» зазначена лише за період - серпень, вересень і грудень 2021 року. Сума заробітку для нарахування пенсії ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» зазначена помісячно із першого місяця 2021 року до восьмого місяця 2021 року включно, тобто, з січня по серпень 2021 року (а.с.10).

ТобтоТОВ «ПРОСКО» (ідентифікаційний код 44037141) проводилися нарахування за період: серпень, вересень і грудень 2021 року, отже, йдеться про нараховану, але не виплачену заробітну плату відповідачем за період: серпень, вересень і грудень 2021 року, згідно відомостей ПФУ, тоді як заявлену в позові заробітну плату за період з червня по серпень (частково) позивачці нараховано іншою юридичною особою - ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» (ідентифікаційний код 39964141).

Крім того, з Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 08.08.2024 року видно, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заробітну плату ТОВ «ПРОСКО ЛІМІТЕД» за період з січня 2021 року по липень 2021 року (включно).

В той же час, судом встановлено, що ТОВ «ПРОСКО» було нараховано, однак, не сплачено заробітну плату ОСОБА_1 за серпень 2021 року - 5114,03 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 4116,79 грн.; за вересень 2021 року - 7182,87 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 5782,21 грн.;за грудень 2021 року - 2546,73 грн., що за мінусом податку та військового збору становить 2254,42 грн.

Жодних інших нарахувань і виплат заробітної плати позивачці саме відповідачем за період з 2016 року по 2023 роки не проводилося, окрім як у період: серпень, вересень і грудень 2021 року.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче визначеної законом. Право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 94 КЗпП та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до норм ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до норм, передбачених частинами 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася в трудових відносинах з ТОВ «ПРОСКО» (ідентифікаційний код 44037141), при цьому згідно наданих суду доказів, їй було нараховано та не сплачено заробітну плату лише у період: за серпень, вересень і грудень 2021 року, письмове повідомлення від відповідача про суми, нараховані та виплачені їй при звільненніпозивачка не одержувала.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума розрахунку при звільненні позивачці повинна складати: за серпень 2021 року - 4116,79 грн., за вересень 2021 року - 5782,21 грн., за грудень 2021 року - 2254,42 грн., що разом становить 12153,42 грн.

Крім того, згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви у сумі 456,52 грн., який у зв`язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 12153,42/32244,31 х 1211,20 = 456,52 грн.

Відповідно до ст.430 ЦПК України рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 115, 116, 233 Кодексу законів про працю, ст. ст. 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» про стягнення невиплаченої суми розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» (ЄДРПОУ 44037141), місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Челюскіна, буд.5, прим. 28, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , невиплачену суму розрахунку при звільненні в розмірі 12153,42 грн. (дванадцять тисяч сто п`ятдесят три гривні сорок дві копійки).

Рішення підлягає обов`язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО» (ЄДРПОУ 44037141) на користь держави судовий збір в розмірі 456,52 грн. (чотириста п`ятдесят шість гривень 52 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова

08.08.2024