Рішення

від 31.07.2024 по справі 206/697/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/697/24

Провадження 2/206/573/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Глущенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку cпрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів щодо визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування кімнатами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що відповідачі у кімнатах АДРЕСА_2 , не проживають з 2018 року, кімнатами не користуються, що підтверджується актами комісії КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про непроживання в гуртожитку від 04.05.2023, 25.08.2023, 06.11.2023.

Не погоджуючись із вказаним позовом, представником відповідача ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що виключно у випадку встановлення факту порушення правил проживання та користування приміщеннями у гуртожитках, відповідною комісією для встановлення фактів порушення правил проживання у гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра при виконавчому комітеті міської ради у позивача виникає право на звернення до суду з позовом щодо визнання осіб такими, що втратили право користування приміщеннями у гуртожитку. Позивачем надано акти складені не уповноваженими на це особами у 2023 році, анадані позивачем акти від 04.05.2023, 25.08.2023, 06.11.2023 не є належними, допустимими та достовірними доказами факту «не проживання позивачів у кімнатах гуртожитку з 2018 року». Відповідачі ставляться до кімнат № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , як до свого постійного місця проживання та опікуються своїм житлом, розпочали ремонт у ньому, проте через війну так і не змогли його завершити. При цьому ОСОБА_2 сплачує за послуги утримання будинку: кімнат АДРЕСА_2 , кошти у повному обсязі.

В свою чергу, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідачі фактично проживають у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_4 , крім того, відповідачі не сплачують комунальні послуги та не беруть участі в утриманні будинку.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що оскільки копія довідки № 01/09/23 від 15.09.2023, яка долучена позивачем до матеріалів справи не засвідчена стороною, не підтверджено у кого знаходиться оригінал поданого доказу, а також позивачем не виконано вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України щодо направлення копії доказу сторонам у справі, то вона не може бути прийнята судом у якості доказу у справі № 206/697/24. Крім того, третьою особою - Комунальним підприємством «Жилсервіс-5» в черговий раз заблоковано доступ відповідачам до їх кімнат шляхом блокування двері на рівні полу. У кімнатах № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 гуртожитку по АДРЕСА_1 , відсутнє центральне опалення, холодна та гаряча вода. Фактично зазначені кімнати не придатні до проживання, а місця громадського користування непридатні до експлуатації.

Представники третіх осіб жодних письмових пояснень по суті справи не подали.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, наголошували, що відповідачі не користуються спірним майном не по своїй волі, а через відсутність можливості потрапити до кімнат.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та письмові докази, надавши їм оцінку в їх сукупності, врахувавши фактичні обставини та зміст спірних відносин, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що кімнати АДРЕСА_2 , перебувають у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21.11.2013 зареєстровані у кімнатах № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 .

До матеріалів справи позивачем долучено акти комісії КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про не проживання в гуртожитку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.05.2023, 25.08.2023, 06.11.2023, а також довідку№ 01/09/23 від 15.09.2023, яка видана ОСББ «Бульвар Слави 4», про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживають у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_4 .

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він свідчить, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Системний аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 673/1407/18, провадження № 61-12802св20.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення у цей строк, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

В ході розгляду справи судом було досліджено відеозаписи, надані відповідачами, на яких зафіксовано неможливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 потрапити до кімнат № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 , через підняття підлоги додатковим настилом у коридорі.

Згідно наданої відповіді КП «Жилсервіс-5», яка долучена до матеріалів справи, третя особа підтверджує, що нею було проведено ремонтні роботи у коридорі на встановлено додатковий настил на підлогу.

Судом було зобов`язано сторін скласти спільний акт під час виїзного огляду кімнат № НОМЕР_1 та АДРЕСА_3 .

Відповідачі надали до суду запрошення на огляд, акт від 18.07.2024 та відеозапис, згідно яких, представники КП «Жилсервіс-5» та Дніпровської міської ради для обстеження кімнат не прибули, а двері у спірній кімнати заблоковані піднятою підлогою, що унеможливлює доступ до кімнат.

Зазначені обставини підтверджують факт наявності поважних причин щодо не проживання відповідачів у спірних кімнатах, оскільки власником майна не забезпечено належним чином доступ до жилих приміщень.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 статті 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні позову, суд також враховує наступні обставини, встановлені під час розгляду справи.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.10.2016 за № 444 було прийнято рішення «Про затвердження Положення про порядок установлення фактів порушення правил проживання у гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра» (нормативний акт розміщений на офіційному інтернет-сайті Дніпровської міської ради), яким: затверджено Положення про порядок установлення фактів порушення правил проживання у гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (далі по тексту - Положення); створено комісію для встановлення фактів порушення правил проживання у гуртожитках, комунальної власності територіальної громади м. Дніпра при виконавчому комітеті міської ради у складі згідно з додатком.

Відповідно до змісту п. 2-5 Положення, порушення правил проживання та користування приміщеннями у гуртожитках встановлюється актом. Акт складається комісією після проведення обстеження у приміщенні гуртожитку. Комісія створюється при виконавчому комітеті міської ради, рішенням якого затверджується її склад. До складу комісії включаються: представник (представники) підприємства - балансоутримувача гуртожитку, член постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального та дорожнього господарства (за погодженням), представник управління правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, представник громадської організації, статутом якої передбачено захист житлових прав мешканців гуртожитків (за погодженням), керівник (або особа, що виконує обов`язки керівника) органу самоорганізації населення, якщо такий орган створений та діє відповідно до чинного законодавства, мешканців гуртожитків, в яких проводиться обстеження.

Згідно з п. 8 Положення, під час установлення факту порушення правил проживання, або встановлення факту не проживання, комісія складає акт, в якому зазначаються всі обставини, що підтверджують виявлені факти. До акту обстеження додаються наявні письмові докази та фотодокази, що підтверджують встановлені обставини.

Пункт 11 Положення визначає, що встановлення факту порушення правил проживання та користування приміщеннями у гуртожитках є підставою для звернення підприємства - балансоутримувача гуртожитку або управління правового забезпечення Дніпропетровської міської ради до судових органів з позовними заявами щодо визнання осіб такими, що втратили право користування приміщеннями у гуртожитку, звільнення займаних приміщень особами, що порушили правила проживання, та відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно додатку до рішення виконавчого комітету міської ради 19.10.2016 № 444 визначено склад комісії для встановлення фактів порушення правил проживання у гуртожитках комунальної власності територіальної громади м. Дніпра, до якої включено: ОСОБА_4 - директора Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради, голова комісії; ОСОБА_5 - головний спеціаліст відділу захисту інтересів територіальної громади м. Дніпропетровська у судах загальної юрисдикції управління правового забезпечення Дніпропетровської міської ради; ОСОБА_6 - громадський діяч, юрист (за погодженням); Позюбан Катерина Сергіївна - представник Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради.

Дослідивши надані позивачем до суду докази, а саме акти комісії КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про не проживання в гуртожитку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.05.2023, 25.08.2023, 06.11.2023, судом встановлено, що вони складені без додержання вимог вказаного вище Положення, що свідчить про їх недопустимість, оскільки вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині 9 статті 83 ЦПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що копія довідки № 01/09/23 від 15.09.2023, яка долучена позивачем до матеріалів справи не засвідчена стороною та не підтверджено у кого знаходиться оригінал поданого доказу, а також позивачем не виконано вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України щодо направлення копії доказу сторонам у справі, тому вона не може бути прийнята судом у якості належного доказу по справі.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень представника позивача у відповіді на відзив про наявність у відповідачів заборгованості, оскільки до суду не було надано доказів даному твердженню, а натомість відповідачами було надано квитанції про оплату комунальних послуг за спірне нерухоме майно.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

За сукупним аналізом досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про те, що у відповідачів існують поважні причини щодо не проживання у спірному майні, що виключає існування підстав для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, отже у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , такими, що втратили право користування кімнатами № НОМЕР_1, НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 - слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то судові витрати сплачені позивачем відносяться за його рахунок і компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 8 серпня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук