Рішення

від 02.08.2024 по справі 487/5291/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5291/24

Провадження № 2/487/2273/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючий суддя Нікітін Д.Г.,при секретарі Марченко О.С., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що30 травня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла, про що складено відповідний актовий запис № 1772. За життя ОСОБА_3 не мала зареєстрованого місця проживання, проте згідно акту про фактичне місце проживання від 14.06.2024 року: за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1989 року по день смерті ОСОБА_3 (день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) фактично проживали гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дочка - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є дочкою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Тетяни Леонідівни з питання оформлення своїх спадкових прав за законом на майно, яке залишилося після смерті матері.

З роз`яснення від 14 червня 2024 року № 315 01/16, наданого приватним нотаріусом вбачається, що відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77331709 від 14 червня 2024 року, спадкова справа після смерті померлої ОСОБА_3 не заведена, жоден із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини чи її відмову не звертався. Проте, у зв`язку з тим, що позивач до органів нотаріату протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зверталась, та не проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, ОСОБА_1 вважається такою, що спадщину не прийняла, у зв`язку з чим - рекомендовано звернутися до суду.

ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем, ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини та як спадкоємець за законом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину після останньої. Однак, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача.

Позивач та його представник в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, вподальшому через канцелярію суду подали заяву про проведення розгляду справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання з`явився, позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив його задовольнити у повному обсязі, в подальшому подав через канцелярію суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що30 травня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла, про що складено відповідний актовий запис № 1772, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Місце смерті - Україна, Миколаївська область, місто Миколаїв.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається, з 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала покійній на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло та Договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності від 28.12.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яновською С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 2246.

За життя ОСОБА_3 не мала зареєстрованого місця проживання, проте згідно акту про фактичне місце проживання від 14.06.2024 року: за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 1989 року по день смерті ОСОБА_3 (день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) фактично проживали гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дочка - гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є дочкою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Боненко Тетяни Леонідівни з питання оформлення своїх спадкових прав за законом на майно, яке залишилося після смерті матері.

З роз`яснення від 14 червня 2024 року № 315 01/16, наданого приватним нотаріусом вбачається, що відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77331709 від 14 червня 2024 року, спадкова справа після смерті померлої ОСОБА_3 не заведена, жоден із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини чи її відмову не звертався. Проте, у зв`язку з тим, що позивач до органів нотаріату протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , не зверталась, та не проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті, ОСОБА_1 вважається такою, що спадщину не прийняла, у зв`язку з чим - рекомендовано звернутися до суду.

Інший спадкоємець, онук померлої, ОСОБА_2 , в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не звертався, однак, у силу приписів ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивачка постійно проживала із спадкодавцем, ОСОБА_3 , на час відкриття спадщини та як спадкоємець за законом у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подала, тобто є такою, що прийняла спадщину після останньої. За такого, позивачка є спадкоємцем першої черги після смерті матері та у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

Факт того, що ОСОБА_1 не оформила свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у спадкоємця, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача.

Метою встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_4 із ОСОБА_1 є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, тобто, такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем. Так, позивач позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю, а також визнання права власності в порядку спадкування.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Приймаючи до уваги те, що встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, наявність доказів на підтвердження факту родинних відносин, суд вважає, що вимога позову щодо встановлення факту родинних відносин підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, статтею 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19виснував, що статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статтях 1269, 1270 ЦК України.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому засіданні встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцями на час смерті залежить виникнення та зміна його її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1221ЦКУкраїни місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст.1217 ЦК України.

В силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст.1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст.1222 ЦК України.

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.ст.1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За п.3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За ч.2 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з її матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 1989 року до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті ОСОБА_3 , що наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 (на час відкриття спадщини), за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на 1/4 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом поданняапеляційноїскарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу небуло подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін