Ухвала

від 07.08.2024 по справі 320/34425/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 серпня 2024 року справа № 320/34425/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» про припинення юридичної особи,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернулась ОСОБА_1 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо», в якому просить суд:

- поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з позовом, пропущений з поважних причин;

- припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 7-В, кв. 58, ЄДРПОУ 43742455).

Згідно з п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єктом владних повноважень згідно з п.7 вказаної вище статті КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає завдання адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника чи члена виконавчого органу суб`єкта господарювання - юридичної особи. У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання. Так, за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). У справі №752/10984/14-ц, в якій позивачка оскаржувала рішення загальних зборів і наглядової ради, прийняті відповідно до статей 52 і 61 Закону України «Про акціонерні товариства» та пов`язані, зокрема, з відстороненням її як директора товариства від виконання обов`язків Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки розгляд вимог позивачки вимагав оцінювання законності дій органів управління акціонерного товариства, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства (постанова від 16 жовтня 2019 року (пункти 45, 47).У постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, Велика Палата зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У позові представник позивача вказує, що 07 листопада 2020 року Позивач по справі дізналась, що все належне їй нерухоме майно, поза її волею, незаконно, шляхом підробки документів, вибуло з її права власності на підставі правочину про внесення відповідного майна до статутного капіталу ТОВ «ТД Престо», учасником якого вона є.

07 листопада 2020 року Позивач звернулась з відповідними заявами про вчинення злочину до Новомосковського та Печерського ВП. 09 листопада 2020 року до Київської місцевої прокуратури. 10 листопада 2020 року відкрито кримінальне провадження № 42020101060000303 за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Крім того, за захистом і відновленням своїх порушених прав, Позивач звернулась до суду загальної юрисдикції з позовом про скасування правочину щодо внесення майна до статутного фонду Відповідача, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно тощо (справа № 183/6467/20).

Згідно Постанови Верховного Суду від 15.05.2024р. у справі № 183/6467/20, касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійним правочину з передачі майна до статутного капіталу, визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння та щодо розподілу судових витрат скасувати, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року про задоволення позовних вимог в цій частині залишити в силі. Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна із прилюдних торгів, скасування запису та рішення про державну реєстрацію, визнання права власності на майно залишити без змін.

Таким чином, позивач зазначає, що вона не має жодного відношення до створеного підприємства ТОВ "ТД Престо", натомість є його засновником, поза її волею, що тягне за собою певні зобов`язання, передбачені діючим законодавством відносно учасника ТОВ. При цьому, ОСОБА_1 не має можливості самостійно припинити діяльність Відповідача, т.я. по-перше своїми конклюдентними діями підтвердить своє відношення до підприємства, по-друге, ліквідація тягне за собою надання перевіряючим та реєстраційним органам певного пакету документів необхідного для ліквідації, який Позивач надати не в змозі, через відсутність будь-якого відношення до Відповідача та нерозуміння у кого знаходяться в наявності первинні фінансово-господарські, реєстраційні документи, печатка підприємства тощо, та відсутність інформації щодо директора підприємства і де його шукать.

З матеріалів позову вбачається, що позивачка є єдиним засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 7-В, кв. 58, ідентифікаційний код 43742455), яке зареєстровано як юридична особа 31.07.2020.

Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суд також враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а:

«… Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

У даному позові ОСОБА_1 просить суд припинити юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 7-В, кв. 58, ЄДРПОУ 43742455), єдиним засновником якого є позивач поза її волею.

В обґрунтування позову зазначає, що 07.11.2020 позивач дізналась, що все належне їй нерухоме майно, поза її волею, незаконно, шляхом підробки документів, вибуло з її права власності на підставі правочину про внесення відповідного майна до статутного капіталу ТОВ «ТД Престо», учасником якого вона є. Вказує, що 31.07.2020 створено ТОВ «ТД Престо», ЄДРПОУ 43742455, засновником (учасником) якого є ОСОБА_1 , з часткою 100 %, що дорівнює сумі статутного капіталу товариства 300 000,00 грн, який в свою чергу, сформований на підставі внеску ОСОБА_1 власного нерухомого майна. Однак позивач не має жодного відношення до створеного підприємства ТОВ "ТД Престо", натомість є його засновником, поза її волею, що тягне за собою певні зобов`язання, передбачені діючим законодавством відносно учасника ТОВ. При цьому, ОСОБА_1 не має можливості самостійно припинити діяльність Відповідача, по-перше своїми конклюдентними діями підтвердить своє відношення до підприємства, по-друге, ліквідація тягне за собою надання перевіряючим та реєстраційним органам певного пакету документів необхідного для ліквідації, який Позивач надати не в змозі, через відсутність будь-якого відношення до Відповідача та нерозуміння у кого знаходяться в наявності первинні фінансово-господарські, реєстраційні документи, печатка підприємства тощо, та відсутність інформації щодо директора підприємства і де його шукать.

Зазначає, що факт незаконності дій осіб, причетних до створення ТОВ «ТД Престо» знайшов своє остаточне підтвердження і доказове закріплення тільки 15.05.2024 після набрання законної сили рішення суду у справі № 183/6467/20, яким касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійним правочину з передачі майна до статутного капіталу, визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння та щодо розподілу судових витрат скасувати, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2023 року про задоволення позовних вимог в цій частині залишено в силі. Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2023 року про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсними та скасування протоколу про проведення електронних торгів, акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання майна із прилюдних торгів, скасування запису та рішення про державну реєстрацію, визнання права власності на майно залишено без змін.

Отже, звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту її майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року (Справа № 11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).».

Також суд ураховує висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, в якій, зокрема, зазначено, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб; цей критерій суди, припиняючи провадження, не перевірили. Тому висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції щодо віднесення спору в цій справі до компетенції судів адміністративної юрисдикції, як публічно-правового спору з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст.20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, наявні підстави відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На виконання частини 6 статті 170 КАС України суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи має здійснюватися судами за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 4, 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Престо» про припинення юридичної особи.

2. Роз`яснити заявникові, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

3. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього документами надіслати позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Кушнова А.О.