Рішення

від 08.08.2024 по справі 320/3758/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2024 року справа №320/3758/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПарненко В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні у місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якій просить:

-визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми від 15.10.2020 №0000600906 на суму 500 000 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи, що відповідачем в акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем законодавства України щодо зберігання пального до отримання ліцензії в період з 01.04.2020 по 22.06.2020. Облік надходження та списання палива позивачем здійснюється у відповідності до вимог ПСБО 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 №246 та ПСБО 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 № 318 та положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. В бухгалтерському обліку ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ», надходження палива здійснюється за дебетом 203 рахунку «Паливо» в розрізі паливних баків сільськогосподарської техніки та автомобілів згідно відомостей отримання нафтопродуктів. Списання палива здійснюється в розрізі паливних баків сільськогосподарської техніки та автомобілів за кредитом 203 рахунку «Паливо» на підставі облікового листа тракториста або подорожнього листа. Для розрахунку кількості витраченого палива позивач зазначає, що використовує затверджені на підприємстві норми витрат палива на виконання певних сільськогосподарських робіт та певної техніки. Для визначення таких показників норм витрат палива на підприємстві було здійснено контрольні заміри, за результатами яких складено акт замірів витрачання палива. Згідно положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV та вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку підприємство, використовуючи дані з облікових листів тракториста та подорожніх листів щодо кількості витрачено пального, формує щомісяця акти списання палива в розрізі техніки, в яких є кількість витраченого палива та її вартісний еквівалент. Таким чином, у вище наведених первинних документах позивача міститься інформація про щоденні надходження, витрати та залишки палива в баках сільськогосподарської техніки та автомобілів, що підтверджує відсутність зберігання палива у стаціонарних цистернах/ємкостях згідно Закону №481. Не зважаючи на те, що позивачем у період з 01 квітня 2020 року по 22 червня 2020 року не здійснюється діяльність зі зберігання палива у стаціонарних цистернах/ємкостях згідно Закону №481 підприємством було отримано ліцензію від 23.06.2020 №10080414202001325 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) загальна кількість резервуара 5000л. В порушення приписів ст. 80, 81 Податкового кодексу України направлення на проведення перевірки від 14.09.2020 року №796 та №797 представниками ГУ ДПС у Київській обл. не були пред?явлені підприємству як платнику податків або його уповноваженій особі, оскільки особа, якій фактично було пред?явлено направлення, громадянин ОСОБА_1 , не є посадовою особою підприємства або уповноваженою особою підприємства. Громадянин ОСОБА_1 згідно штатного розпису та функціональних обов?язків є працівником складу та обіймає посаду - завідувач складу, будь-яких повноважень на представництво інтересів ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» йому не надавалось. Дані обставини перевіряючими не встановлювались, останні пред?явили направлення особі, яка не має законних повноважень на отримання таких документів. Як вбачається з наказу, він містить лише формальні посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України без визначення підстав проведення такої фактичної перевірки підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 19.04.2021 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/3758/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 04.03.2024 прийнято справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

В матеріалах справи наявний відзив, зареєстрований судом 21.05.2021, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач, фактично допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав товариства, оскільки права останнього можуть порушити лише наслідки проведення такої перевірки та винесені за її наслідками відповідні рішення. Допуск до фактичної перевірки відбувся, про що свідчить акт про результати фактичної перевірки №382/10-36-00-10/41890069 від 23.09.2020. Тому, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль з дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тому, посилання позивача на те, що перевірка проводилась з порушенням норм Податкового кодексу України та мала формальний характер є безпідставними та недостатньо обґрунтованими. Перевіркою встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» від 14.08.2019 №14/08/19, товарно - транспортно накладної від 15.05.2020 №407, акцизної накладної від15.05.2020 №425 ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП» реалізовано на адресу ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» дизельне паливо ДП-Л-Євро-5 ВО КОД УКТ ЗЕД в кількості 1150,00 літрів на суму 16329,54 гривень. В товарно-транспортній накладній та акцизній накладній зазначена адреса пункту розвантаження та місця зберігання пального, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул.Заводська,1. ГУ ДПС у Київській області видано ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 23.06.2020 №10080414202001325 на підставі заяви підприємства, в якій зазначено адресу місця зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул.Заводська, 1. Таким чином, ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» у травні 2020 року здійснювалось зберігання пального за вказаною вище адресою за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в тому числі у ємкостях, чим порушено вимоги ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», із змінами та доповненнями. Отже, якщо товарно-транспортна накладна оформлена з урахуванням вищевказаних вимог, вона є первинним документом, який фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг. Відповідно до товарно-транспортної накладної від 15.05.2020 №407 відбулося відвантаження пального, а саме 1150,00 л. дизельного пального за адресою позивача, яка і є місцем зберігання пального. Докази, якими позивач доводить, що ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» не мало намір забезпечувати схоронність палива, оскільки одразу використало пальне для відповідних робіт, відповідач вважає безпідставними та вигаданими, так як жодного документального підтвердження норм витрат палива на виконання певних сільськогосподарських робіт та певної техніки в день проведення фактичної перевірки уповноваженим особам надано не було. Даний факт може свідчити про те, що в день проведення фактичної таких документів просто не було в наявності. В той же час, в договорі поставки від 14.08.2019 №14/08/19, укладеним між позивачем та ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП» а саме п7.1 договору вказаний строк дії договору, а саме з моменту підписання і до 14.08.2020, що свідчить про те, що даний договір діяв в період відсутності ліцензії на зберігання пального, а його підписання вже несло в собі саму суть порушення при його виконанні. Таким чином, позивачем здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ст.15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій вказано, що у позивача відсутнє зберігання дизельного пального у стаціонарних цистернах/ємностях, що підтверджується копіями первинних документів, долучених до матеріалів справи. Факт підписання договору поставки від 14.08.2019 №14/08/19 з ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП» лише підтверджує обставини, що позивач для здійснення господарської діяльності мав наміри придбання дизельного пального, але не є беззаперечним доказом зберігання товариством дизельного палива.

22.05.2021 представником відповідача подані до суду письмові пояснення, в яких вказано, що у Довіднику типів оподаткування є об?єкти обігу пального, зокрема бочка (код 93), яка згідно п.7.2,8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженої наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 була зазначена позивачем в формі 20-ОПП та подана до контролюючого орану за місцезнаходженням відповідного об?єкта оподаткування. Крім того, згідно даних, що містяться в довідці 20-ОПП на балансі ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» транспортні засоби, які б знаходилися на балансі підприємства (та про які свідчить позивач) не були зазначені, що свідчить про їх відсутність. Таким чином, твердження позивача про те, що нафтопродукти, які ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» отримало згідно відомості від 15.05.2020 було доставлене та залите безпосередньо в бак сільськогосподарської техніки трактора JOHNDEER 8320 з об?ємом баку 819,00 літрів являються нікчемними та такими що не відповідають дійсності. Тому, всі доводи позивача стосовно списання палива в розрізі баків сільськогосподарської техніки та автомобілів, наданих норм витрат палива на виконання певних сільськогосподарських робіт та певної техніки та акти замірів витрачання палива не можуть бути взяті до уваги. Крім того, в ТТН від 15.05.2020 №425 чітко визначено, що Дизельне пальне об?ємом 1150.00 літрів було відвантажено саме у Пункті розвантаження за адресою: Іванківський р-н, с. Катюжанка, вул.Заводська, 1., а не безпосередньо в баки транспортних засобів, як стверджує позивач. Відповідач вважає, що паливо було відвантажено саме в бочку у пункті розвантаження, яка рахується на балансі ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» та згідно Довідки 20-ОПП експлуатується позивачем. Даний факт свідчить про те, що ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» здійснювало зберігання пального без наявності діючої ліцензії на право зберігання, чим порушило вимоги встановлені Законом №481.

23.12.2021 представником позивача подані заперечення на пояснення, в яких викладено правову позицію, яка є аналогічною до зазначеної в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (код ЄДРПОУ 41890069) зареєстровано 25.01.2018, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, Іванківсько-Поліська державна податкова інспекція (Іванківський район).

Видами діяльності за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 10.11 Виробництво м`яса; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність.

З 14.09.2020 по 23.09.2020 працівниками Головного управління ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку місця зберігання за адресою: вул. Заводська, 1, с. Катюжанка, Вишгородський район, Київська область, що належить суб`єкту господарювання ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ».

Перевірку проведено на підставі наказу від 31.08.2020 №1085 та направлень від 14.09.2020 №796, №797.

За наслідками перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №382/10-36-32-00-10/41890069 від 23.09.2020.

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» від 14.08.2019 №14/08/19, товарно - транспортно накладної від 15.05.2020 №407, акцизної накладної від 15.05.2020 №425 ТОВ «НК ЕНЕРГОГРУП» реалізовано на адресу ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» дизельне паливо ДП-Л-Євро-5 ВО КОД УКТ ЗЕД в кількості 1150,00 літрів на суму 16329,54 гривень.

В товарно-транспортній накладній та акцизній накладній зазначена адреса пункту розвантаження та місця зберігання пального, а саме: Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул.Заводська,1.

ГУ ДПС у Київській області видано ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 23.06.2020 №10080414202001325 на підставі заяви підприємства, в якій зазначено адресу місця зберігання пального(виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): Київська область, Вишгородський район, с. Катюжанка, вул.Заводська, 1.

Таким чином, ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» у травні 2020 року здійснювалось зберігання пального за вказаною вище адресою за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в тому числі у ємкостях, чим порушено вимоги ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки №382/10-36-32-00-10/41890069 від 23.09.2020 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 15.10.2020 №0000600906 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 500000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України, рішенням якої від 23.02.2021 №4172/6/99-00-06-03-01-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.10.2020 №0000600906 є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1.у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2.у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3.письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4.неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5.у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6.у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7.у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Тобто, фактична перевірка проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст. 80 Податкового Кодексу.

За приписами п. у 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно з абз. третім п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Зі змісту наказу № 1085 від 31.08.2020 вбачається, що контролюючим органом фактичну перевірку позивача призначено на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

При цьому, суд зазначає. що норма п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає наявність хоча б однієї з підстав, визначених у цій нормі, для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки.

За змістом наказу про проведення фактичної перевірки, останній містить лише посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Наказ з поміж іншого містить уточнення мети перевірки, а саме, з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту етилового, спиртовмістної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Аналіз положень ст. 80 ПК України свідчить про те, що передбачені у пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки пов`язані саме із фактом отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби та отримання конкретної інформації про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів.

Проте, наказ про проведення фактичної перевірки не містить жодних посилань на отримання податковим органом будь-якої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства контроль за яким покладено на контролюючі органи. Також, вказаний наказ не містить жодної інформації щодо того, в межах яких заходів Головним управлінням ДПС у Київській області було встановлено порушення позивачем вимог законодавства в частині дотримання норм законодавства.

Разом з тим, змістовна конструкція п. 80.2. ст. 80 ПК України обумовлює висновок про те, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України. Тобто, підставою для проведення фактичної перевірки є не посилання на положення Податкового кодексу України, а зазначення конкретно-визначених відомостей та/або даних, які відображені на матеріальних носіях або в електронному вигляді, що стали безпосередньою підставою для проведення фактичної перевірки з яких особа, яка знайомиться із наказом, може встановити обґрунтованість її призначення та проведення.

У постановах від 16 вересня 2021 року (справа №120/1431/20-а), від 12 жовтня 2021року (справа №120/5729/20-а) Верховний Суд вказав на необхідність зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі ст. 80 ПК України, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, і конкретні фактичні підстави її призначення (відповідно до підстав, визначених нормами цього підпункту).

Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2021 року (справа №120/1431/20-а) та від 12 жовтня 2021 року (справа №120/5729/20-а) уточнено і розширено підхід щодо застосування ст. 80 ПК України як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених п.80.2 ст. 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Суд зауважує, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 11 травня 2023 року (справа №500/5559/21).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що у наказі № 1085 від 31.08.2020 не зазначено конкретних правових підстав для прийняття наказу про проведення перевірки з посиланням на пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Враховуючи викладене, Головне управління ДПС у Київській області не дотрималося вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача щодо вручення наказу неналежній особі, оскільки наказ про проведення фактичної перевірки було вручено працівнику, який був наявний на робочому місці під час проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» ОСОБА_1 . Останній не був позбавлений можливості повідомлення керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» про проведення перевірки для прибуття за місцезнаходженням об`єкта проведення перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульовані Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Стаття 15 Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а стаття 17 Закону № 481/95-ВР містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

Відповідач стверджує, що штрафні санкції застосовані на підставі акта перевірки у зв`язку із порушенням позивачем вимог Закону № 481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу у розмірі 5000000,00 грн., обґрунтовує свої вимоги тим, що в травні 2020 року позивач придбав паливо виключно для власних потреб, для забезпечення діяльності підприємства. При цьому, при поставці палива воно в повному обсязі заливалося в паливні баки транспортних засобів, на підтвердження чого подано до суду копії: наказу від 10.03.2020 про створення комісії для проведення інвентаризації паливно-мастильних матеріалів, протоколів інвентаризаційної комісії, звіряльних відомостей результатів інвентаризаційних запасів, наказів про встановлення норм витрат палива по транспортних засобах та сільськогосподарській техніці ТОВ «Добробут Агро Феневичі», актів проведення замірів витрат палива транспортними засобами, актів списання палива, облікових листів тракториста, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.

Наявність у позивача у власності транспортних засобів підтверджується поданими до суду копіями договорів купівлі-продажу транспортних засобів:

-№ДКП_1910074 від 07.10.2019 - RENAULT Duster, 1,5 дизель;

-№ДКП_1910073 від 07.10.2019 - RENAULT Duster, 1,5 дизель;

-№29-01-20-Т від 29.01.2020 трактор колісний LOVOL (FOTON) FT 1054;

-№29-01-20-Т/2 від 29.01.2020 фронтальний навантажувач марки EVERUN ER25.;

та договорами оренди транспортних засобів:

-№31/01-20 К від 31.01.2020 КАМАЗ 55102;

-№0403-2020 від 04.03.2020 трактор John Deere 8360R;

-№0403-2020 від 04.03.2020 трактор К-700А;

-№0410/2020 від 10.04.2020 трактор «Беларус-892»;

-№01/06-20 від 07.06.2020 трактор John Deere 8320R;

-№22/06 від 22.06.2020 оприскувач самохідний SPRA-COUPE 4640.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів"», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємкостей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", незалежно від того, чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.

Судом встановлено, що 15 травня 2020 року позивачем згідно договору поставки нафтопродуктів №14/08/19 від 14.08.2019, на підставі видаткової накладної №PH-000002279 від 15.05.2020 було отримано від ТОВ «НК Енергогруп» дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО загальним обсягом на 1150л на суму 16 329,54 грн, яке постачальником було доставлене та залите безпосередньо бак сільськогосподарської техніки трактора JOHN DEER 8320 (IRW8320RPJP140597) (об?єм баку якого складає 819,00 літрів).

Дане дизельне паливо було залито постачальником під час виконання сільськогосподарських робіт протягом операційного дня в кілька етапів, по мірі його використання, що підтверджується відомістю отримання нафтопродуктів від 15.05.2020 ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ».

На підтвердження використання отриманого пального було складено первинний документ - Обліковий лист тракториста №1/5 за травень 2020.

В даному первинному документі міститься інформація про щоденні надходження, витрати та дизельного пального в баку трактора JOHN DEER 8320 (IRW8320RPJP140597), що свідчить про відсутність зберігання дизельного пального.

ТОВ «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» було оформлено акт списання палива №14 від 31.05.2020, в якому відображено кількість витраченого дизельного палива трактором JOHN DEER 8320 (IRW8320RPJP140597) у сумі 220 566,87грн та кількості 18898 літрів, що відповідає даним облікового листа тракториста №1/5 за травень місяць 2020 р.

В період з 01.04.2020 по 22.06.2020 (до отримання ліцензії на зберігання дизельного пального (виключно для потреб власного споживання), отримання та витрачання дизельного пального здійснювалась за аналогічною вищезазначеною методикою, що підтверджується копіями: наказу від 10.03.2020 про створення комісії для проведення інвентаризації паливно-мастильних матеріалів, протоколів інвентаризаційної комісії, звіряльних відомостей результатів інвентаризаційних запасів, наказів про встановлення норм витрат палива по транспортних засобах та сільськогосподарській техніці ТОВ «Добробут Агро Феневичі», актів проведення замірів витрат палива транспортними засобами, актів списання палива, облікових листів тракториста, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів.

Відповідач зазначає, що у зв?язку з тим, що у формі 20-ОПП, поданої 02.06.2020 позивачем зазначено об?єкт оподаткування за кодом 93 (бочка), згідно довідника типів оподаткування, то твердження позивача про те, що нафтопродукти (паливо) отримані по відомості від 15.05.2020 були доставлені та залиті безпосередньо в бак сільськогосподарської техніки трактора JOHNDEER 8320 з об?ємом баку 819,00 літрів - являються нікчемними та такими, що не відповідають дійсності.

З цього приводу суд зазначає, що наявність у позивача об?єкту оподаткування за кодом 93 (бочка) не є свідченням та безпосереднім доказом того, що отримані нафтопродукти зберігались саме в даному об`єкті оподаткування. Жодних доказів на підтвердження цього факту відповідачем не надано.

Відповідач звертає увагу на те, що якщо в ТТН №425 від 15.05.2020, в якій зазначено, що дизельне пальне відвантажене саме в пункт розвантаження за адресою: Іванківський р-н, с. Катюжанка, вул. Заводська, 1, то дане дизельне паливо розвантажено саме в бочку, а не в баки транспортних засобів.

Суд вказує, що згідно абз. 2 п. 11.1 Правил перевезень вантажів №363, інформація яка має бути обов?язково зазначена в товарно-транспортній накладній не передбачає відомостей про ємність чи тару, в яку буде здійснюватися фактичне розвантаження, а також обов?язковість зазначених вище відповідачем відомостей.

Сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії. Судом не встановлено, а також в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризацію пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Водночас, як уже зазначалось, ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місяця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Підсумовуючи викладене та зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, судом не встановлено жодних правових підстав, спираючись на які суд мав би змогу дійти висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.10.2020 №0000600906 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500 000 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1305 від 30.03.2021.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 7500,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» (вул. Базарна, 13, смт Іванків, Іванківський район, Київська область, 07263, код ЄДРПОУ 41890069) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми від 15.10.2020 №0000600906 на суму 500000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ АГРО ФЕНЕВИЧІ» судовий збір у розмірі 7500 грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.