Ухвала

від 08.08.2024 по справі 320/24624/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 серпня 2024 року № 320/24624/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву відповідачів про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін в межах адміністративної справи за позовом за позовом Фермерського господарства «Аллазаров» до Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство «Аллазаров» (далі по тексту також позивач, ФГ «Аллазаров») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач 1, ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі по тексту відповідач 2, ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області від 16.02.2023 №№ 8280196/40176716, 8280197/40176716, 8280198/40176716, 82801997/40176716, 8280200/40176716, 8280201/40176716, 8280202/40176716, 8280203/40176716 про відмову в реєстрації податкової накладної;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні ФГ «Аллазаров» №62 від 20.12.2022, №63 від 21.12.2022, №64 від 23.12.2022, №65 від 27.12.2022, №67 від 28.12.2022, №68 від 29.12.2022, №69 від 03.01.2023, №71 від 09.01.2023 датою їх фактичного подання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що є підприємством реального сектору економіки, яке взяте на облік в ГУ ДПС у Київській області 15.12.2015.

Позивач зазначив, що ним за фактом першої події було подано до контролюючого органу податкові накладні №62 від 20.12.2022, №63 від 21.12.2022, №64 від 23.12.2022, №65 від 27.12.2022, №67 від 28.12.2022, №68 від 29.12.2022, №69 від 03.01.2023, №71 від 09.01.2023 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак спірними рішеннями відповідачем 1 відмовлено у реєстрації означених податкових накладних, незважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації спірних податкових накладних ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для їх реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому спірні рішення прийняті протиправно та мають бути скасовані, а податкові накладні зареєстровані датою їх фактичного подання на реєстрацію до ЄРПН.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що спірними рішеннями позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних №62 від 20.12.2022, №63 від 21.12.2022, №64 від 23.12.2022, №65 від 27.12.2022, №67 від 28.12.2022, №68 від 29.12.2022, №69 від 03.01.2023, №71 від 09.01.2023 в ЄРПН у зв`язку з ненаданням договорів, платіжних доручень та/або банківських виписок, товарно-транспортних накладних на придбання засобів захисту рослин, добрив.

Також відповідачами зазначено про дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень щодо зібрання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплати податків до бюджету.

Крім того, відповідачі у відзиві на позовну заяву клопочуть про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, мотивуючи означене клопотання недопущенням втрат Державного бюджету України та необхідністю захисту економічних інтересів Держави.

Розглянувши клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідачі зазначають про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін задля недопущенням втрат Державного бюджету України та у зв`язку з необхідністю захисту економічних інтересів Держави.

Водночас суд зауважує, що відповідачами у клопотанні не зазначено, які саме обставини мають бути з`ясовані виключно у судовому засіданні і чому такі питання не можуть бути з`ясовані у порядку письмового провадження, зокрема шляхом надання оцінки відповідним доводам контролюючого органу, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Суд наголошує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, про які вказує позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, відповідачами подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме, оригіналів товарно-транспортних накладних, мотивоване наявністю обґрунтованих сумнівів щодо їх справжності та оригінальності.

Частиною першою, другою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу положень частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно частин першої шостої статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідачами у клопотанні про витребування доказів, а саме, оригіналів товарно-транспортних накладних, що позивачем надано до суду ТТН №192 від 16.08.2022, згідно якої автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1 рухався з пункту навантаження м. Чернігів до пункту розвантаження с. Півці Київської області. ГУ Нацполіції у Чернігівській області листом №638/124/05/16-2023 від 30.09.2023 повідомило, що означений транспортний засіб у вказаний проміжок часу в системі відеоспостереження «Мережа безпеки» на території Чернігівської області не фіксувався. Щодо ТТН №Р165 від 29.07.2022, ГУ Нацполіції в Одеській області листом №13/4160 від 02.10.2023 надало інформацію, яка міститься в інформаційній підсистемі «Геопортал-Гарпун», згідно якої автомобіль з д.н.з. НОМЕР_2 рухався з пункту навантаження у м. Рені Одеської області до пункту розвантаження в с. Півці Київської області 29.07.2022, проте, згідно наданих відомостей пересування означеного транспортного засобу фіксувалося лише 29.07.2022 на території Кіровоградської області, що географічно не відповідає маршруту слідування транспортного засобу згідно ТТН.

Судом встановлено, що матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних №Р165 від 29.07.2022 на перевезення вантажу транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_2 з м. Рені Одеської області до с. Півці Київської області, в якій позивач зазначений вантажоодержувачем та ТТН №192 від 16.08.2022 на перевезення вантажу транспортним засобом з д.н.з НОМЕР_1 з м. Чернігів до с. Півці Київської області, в якій позивач зазначений вантажоодержувачем. Означені ТТН подані позивачем разом з позовною заявою у складі додатків до неї, прошитих і пронумерованих, скріплених печаткою ФГ «Аллазаров» з відміткою «Згідно з оригіналом».

При цьому, надані відповідачами лист ГУ Нацполіції у Чернігівській області №638/124/05/16-2023 від 30.09.2023, яким повідомлено, що транспортний засіб з д.н.з НОМЕР_1 у вказаний проміжок часу в системі відеоспостереження «Мережа безпеки» на території Чернігівської області не фіксувався та лист ГУ Нацполіції в Одеській області листом №13/4160 від 02.10.2023, яким надано інформацію, яка міститься в інформаційній підсистемі «Геопортал-Гарпун», згідно якої автомобіль з д.н.з. НОМЕР_2 рухався з пункту навантаження у м. Рені Одеської області до пункту розвантаження в с. Півці Київської області 29.07.2022, проте, згідно наданих відомостей пересування означеного транспортного засобу фіксувалося лише 29.07.2022 на території Кіровоградської області, що географічно не відповідає маршруту слідування транспортного засобу згідно ТТН, за відсутності жодних підтверджуючих документів щодо недійсності чи наявності ознак підробки означених ТТН, на переконання суду, не може свідчить про невідповідність такого доказу законодавчо встановленим вимогам.

Керуючись статтями 12, 72, 77, 94, 162, 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області та Державної податкової служби України про витребування доказів.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.