Ухвала

від 09.08.2024 по справі 320/37382/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

09 серпня 2024 року 320/37382/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву Приватного підприємства «Васильківтрансавто» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Приватного підприємства «Васильківтрансавто» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

07.08.2024 Приватне підприємство «Васильківтрансавто» (Перший провулок Селянський, 30, м. Васильків, Київська область, 08601, код ЄДРПОУ 34374306) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.07.2024 №32329/ТД-ДПС/ФС-63 про накладення на Приватне підприємство «Васильківтрансавто» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 960 000 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/37382/24 передана 08.08.2024 до розгляду судді Парненко В.С.

07.08.2024 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію постанови Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.07.2024 №32329/ТД-ДПС/ФС-63 про накладення на Приватне підприємство «Васильківтрансавто» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 960 000 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що 18.07.2024 Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено постанову №32329/ТД-ДПС/ФС-63, якою накладено на ПП «Васильківтрансавто» штраф у розмірі 960 000 грн 00 коп. за порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Зазначена постанова винесена за результатами розгляду справи про накладення штрафу на ПП «Васильківтрансавто» на підставі Акту фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області від 24 травня 2024 року №32329/10-36-07-34374306, у ході якого нібито було встановлено, що ПП «Васильківтрансавто» у порушення вимог статті 24 К3пП України та Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту» від 17.06.2015 року №413 допускає працівників до виконання роботи без повідомлення про прийняття на роботу, та нібито встановлено факт використання праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . На думку Відповідача, ПП «Васильківтрансавто» не було оформлено трудові відносини з деякими працівниками, що є порушенням Кодексу Законів про працю України.

Позивач вказує, що такі висновки не відповідають дійсним правовідносинам, оскільки трудові відносини між роботодавцем і робітником не виникали, між сторонами існували цивільно-правові відносини, що регулювалися Цивільним кодексом України, тому висновки зроблено без урахуванням таких правовідносин між сторонами та специфіки здійснення господарської діяльності підприємства як спеціалізованого підприємства з надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

На думку позивача, ПП «Васильківтрансавто» могло нести лише цивільну відповідальність виключно у разі порушення умов договорів з фізичними особами про проходження тренінгових заходів. Інших видів відповідальності з огляду на характер правовідносин між сторонами, застосовано бути не могло. ПП «Васильківтранавто» з огляду на принцип правової визначеності, яка встановлена Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, вступивши у цивільні правовідносини з фізичними особами, діяло у відповідності до приписів законодавства, які давали переконання в чіткому і однозначному розумінні наявності між підприємством та фізичними особами саме цивільно-правових відносин. 3 огляду на це, суб?єкти владних повноважень не можуть надавати цивільно-правовим договорам, укладеним іншими особами, іншу оцінку, аніж ту, з якої вони укладалися. У зв?язку з цим відповідачем зміною правових відносин позивача з фізичними особами, оцінкою їх як трудові, очевидно порушуються права позивача, оскільки суб?єкт владних повноважень протиправно втрутився у приватно-правові відносини підприємства з іншими особами, та застосував відповідальність, яка не могла бути застосована.

Вважаючи порушення суб?єктом владних повноважень прав та інтересів позивача, останній звернувся за їх захистом до адміністративного суду.

Проте, звернення до суду не зупиняє дію оскаржуваного акта, який буде звернутий до примусового виконання та з ПП «Васильківтрансавто» буде стягнуто 960 000 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб?єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу Законів про працю України).

Отже, зазначені кошти будуть стягнуті і зараховані до Державного бюджету України. При цьому у разі невжиття заходів забезпечення позову, це істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, так як ПП «Васильківтрансавто» вимушене буде знову звертатися до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Суд також повинен ураховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18 та застосована Судом, зокрема у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 420/4037/20.

Проаналізувавши подані позивачем пояснення та документи, судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів наявності вчинення відповідачем дій щодо примусового стягнення суми боргу, визначеною оскаржуваною постановою від 18.07.2024 №32329/ТД-ДПС/ФС-63 про накладення на Приватне підприємство «Васильківтрансавто» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 960 000 грн.

Позивачем не надано заяви Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до державного або приватного виконавця з вимогою примусового виконання постанови, не надано постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження тощо.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.

Крім того, суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені. У позовній заяві та поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено також будь-яких конкретних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Приватного підприємства «Васильківтрансавто» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Приватного підприємства «Васильківтрансавто» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Парненко В.С.