Рішення

від 07.08.2024 по справі 380/6361/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2024 рокусправа № 380/6361/24Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Львова Львівської області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885), за участю в справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Львова Львівської області (місцезнаходження: вул.Городоцька, 16, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 38007662), в якій просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 21420,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста двадцять гривень 00 копійок), сплаченого згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН 2965517 від 15.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. При укладенні вищевказаного договору позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становив 21420 грн 00 коп. Оскільки позивач придбав житло вперше, відтак, покликаючись на п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», вважає, що сплатив такий збір безпідставно. У зв`язку з цим, звернувся до відповідача зі заявою про повернення оплаченого збору. Проте, відповідач відмовив у поверненні коштів, що зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Ухвалою судді від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 16.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з підстав того, що нотаріус вчинив дії, які суперечать чинному законодавству, адже громадяни які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Відтак питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

15.12.2023 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Зазначений вище договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком О.А.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано за реєстраційним номером 52961919.

Відповідно до п. 4 Договору купівлі-продажу квартири, продаж зазначеної квартири вчинено за ціною 2142000,00 грн.

Перед укладенням договору купівлі-продажу квартири позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості квартири 21420,00 грн, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН2965517 від 15.12.2023.

Вважаючи, що такий збір підлягає поверненню, позивач звернувся до відповідача зі заявою щодо повернення сплачених коштів у сумі 21420,00 грн.

За результатами розгляду цієї заяви, листом від 18.03.2024 відповідач надав відповідь, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що умовою звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є відсутність факту придбання житла, зокрема як частки в спільному майні подружжя, що не підтверджено наданими позивачем документами. Також, зазначено, що позивачем не долучено відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід?ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, та даних про невикористання житлових чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що охоплюють період з 1992 року та мають бути надані з усіх місць проживання з 1992 року по дату укладення договору купівлі-продажу, тому немає підстав для формування Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача, він не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п. 9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР, оскільки придбав житло вперше, а тому збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений ним при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз.1 п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

За змістом абз.2 п.9 ст.1 цього Закону нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Абз.3 п.9 ст.1 вищевказаного Закону передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічні положення містяться у п.15-1 та абз.1 п.15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 (далі - Порядок №1740).

Відповідно до абз.2 п.15-3 Порядку №1740 документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Згідно з підп. «б» п.15-2 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова №866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку підпунктами «в» і «г» такого змісту:

«в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов».

Крім того, пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:

«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» набрала чинності 26 вересня 2020 року.

З системного аналізу наведених вище правових норм слідує, що з 26 вересня 2020 року законодавцем конкретизовано та деталізовано законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.

Таким чином, починаючи з 26 вересня 2020 року в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п.5-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740 для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 обґрунтування факту придбання житла вперше до заяви від 28.02.2024, направленої відповідачу долучив: копію паспорту та іпн заявника; копію квитанції; копію довідки про невикористання житлових чеків; копію витягу з реєстру.

Разом з тим, усіх необхідних документів, визначених п.15-2 Порядку №1740, на підтвердження того, що житло придбане позивачем вперше надано не було.

Так, суд звертає увагу, що за змістом частини 1 статті 4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року надано офіційне тлумачення частини 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким, зокрема, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконав вимоги підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 щодо подання відповідачу відповідних документів на підтвердження того, що житло придбане ним вперше. Зокрема, позивачем при зверненні до відповідача не було надано довідок з місць проживання (після 1992 року) на підтвердження невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Представником позивача долучено до матеріалів справи довідку філії - Львівського обласного управління ТВБВ №10013/0332 АТ «Ощадбанк», відповідно до змісту якої, ОСОБА_1 , у списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека за адресою: АДРЕСА_1 не числиться.

Таким чином, позивачем фактично надана довідка за місцем придбаної ним квартири, а не з усіх місць проживання до моменту укладення договору купівлі-продажу, як це передбачено підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740. Вказана довідка не підтверджує того, що позивач не відкривав депозитний рахунок на суму житлового чека за іншими місцями проживання. При цьому, з огляду на придбання позивачем квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу у фізичної особи ОСОБА_2 , для суду і так є очевидним той факт, що така ним не була приватизована з державного житлового фонду.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до відповіді №727489 від 07.08.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 17.09.2019 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Таким чином, за відсутності подання позивачем документів, визначених пунктом 15-2 Порядку №1740 у редакції Постанови №866, суд констатує невиконання позивачем вимог, необхідних для повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, а тому відмова ГУ ПФУ у формуванні та направленні до казначейського органу подання щодо повернення позивачу суми помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є правомірною.

Водночас, така відмова не перешкоджає повторному зверненню позивача із відповідними документами для позитивного вирішення питання про повернення помилкового сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

При вирішенні наведеного спору суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, а також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі № 300/2561/21 та у постанові від 14.03.2023 у справі №380/12885/22, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.

У зв`язку наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, у задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішувалось.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна