Рішення

від 09.08.2024 по справі 638/6097/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/6097/24

Провадження № 2/638/3743/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлового кооперативу «Енергетик», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Житлового кооперативу «Енергетик» визнання права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,6 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, розташованої на 5 поверсі.

В обґрунтування позову послався на те, що згідно ордеру № 2254 від 27 травня 1977 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, позивач з чоловіком ОСОБА_2 вселилась в однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 шляхом обміну з громадянином ОСОБА_3 .

В березні 1987 року позивач з родиною чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 - вселились в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вселення проводилось на підставі Ордеру на житлове приміщення № 004877 від 3 березня 1987 року, виданого виконавчим комітетом Дзержинського Совета народних депутатів, виданого на підставі рішення РВК № 45/19 від 17.02.1987 року.

Даний житловий будинок АДРЕСА_3 був на той час і зараз є кооперативним ЖК Енергетик і позивач в якості пайового внеску в повному обсязі, як член даного кооперативу, 10.03.1987 року грошову суму 915,35 рублів.

Вказує, що вона та її родина з 1987 року зареєстровані та проживали за даною адресою. Зараз в житловому приміщенні зареєстровано 4 людини з 26.67.2618 року зареєстрований онук ОСОБА_5 .

В 2022 році позивач звернулась Державного реєстратора прав на нерухоме майно заявою про реєстрацію свого права на житлове приміщення і Рішенням від 01 серпня 2022 року було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обжень на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 інформація про реєстрацію права власності па квартиру АДРЕСА_1 - відсутня.

Також згідно даних КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації» - реєстрація права власності на дану квартиру не проводилась.

Крім того, до даних інвентаризаційної справи додано перелік пайовиків ЖБК Енергетик, відповідно до якого пайовиком кв. АДРЕСА_1 вказана особа, відмінна від заявника.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.07.2024 за клопотанням позивача повернуто до розгляду справи в підготовчому провадженні та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

31.07.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява, відповідно до якої останній не заперечував проти задоволення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Сторони та третя особа у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ордеру № 2254 від 27 травня 1977 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилась в однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 шляхом обміну з громадянином ОСОБА_3

03.03.1987 Виконавчим комітетом Дзержинської Ради народних депутатів на підставі рішення РВК № 45/19 від 17.02.1987 року ОСОБА_1 видано ордер на житлове приміщення №004877 з родиною з 3х осіб на право зайняття житлового приміщення в квартирі за адресою АДРЕСА_4 . Склад сім`ї згідно ордеру: ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_4 (син).

Згідно довідки Житлового кооперативу «Енергетик» №02/07 від 01.07.2024, ОСОБА_1 на підставі ордеру їй дійсно належить кооперативна квартира АДРЕСА_5 . Означена квартира двох-кімнатна з суміжними кімнатами загальною площею 40,70 метрів квадратних та житловою площею 31,00 метрів квадратних, розташована на 5-му поверсі п`яти-поверхового житлового будинку АДРЕСА_6 .

Квартира газифікована, обладнана центральним опалюванням, холодним водопостачанням та каналізацією. Окрім житлових кімнат у квартирі є: передпокій, кухня, санвузол та балкон.

Пайовий внесок за кооперативну квартиру у розмірі 915,35 руб. було виплачено громадянкою ОСОБА_6 10 березня 1987 року в повному обсязі.

Згідно квитанції б/н від 10.03.1987 ОСОБА_1 сплатила на користь ЖК «Енергетик» 915,35грн. з призначенням платежу «пайовий внесок за кв. АДРЕСА_5 ».

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 1 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, відповідно до статей2,318 Цивільного кодексу Україниріч (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб`єктів публічного права. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно достатті 41 Конституції Українита пункту 2 частини першої статті3, статті321 ЦКніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом. Ураховуючи, що згідно зістаттею 92 Конституції Україниправовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Згідно зістаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Враховуючи, що згідно приписів цієїстатті 328 ЦК України, набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченомустаттею 392 ЦК України.

Статтею 384 ЦК Українипередбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 рокуроз`яснено, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 15Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно (частина 1). Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом (частина 3).

Згідно вимог статей391і392 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 5-1постанови «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» № 9 від 18 вересня 1987 рокуіз послідуючими змінами, роз`яснив, що згідно із ст. 15Закону України «Про власність»член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

При цьому також враховується, що виникнення права власності на будинки, споруди інше нерухоме майно, не залежало від державної реєстрації, до часу набрання чинностіЦивільним Кодексом Українив редакції, що діє із 2004року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючого з 2004 року.

За правилами частин 1 і 4статті 182 ЦК України, в редакції, що діяла із 2004 року, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4).

За правилами частини 4статті 334 ЦК України, діючої із 01 січня 2004 року, із змінами внесенимиЗаконом України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній з часу його прийняття з 2004 року, передбачалося, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом (частина 1).

Цією жстаттею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», але в редакції чинній із 01 січня 2013 року, передбачено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ч. 1). Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3).

На підставі п. 37 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК в редакції від 2003 року, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що на момент набуття права власності позивачем на кооперативну квартиру, законодавство не передбачало обов`язкової видачі свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру та обов`язкової державної реєстрації права власності на таку квартиру.

Таким чином з урахуванням встановлених по справі обставин та наведених положень матеріального закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір належить компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321, 328 ЦК України, ст. ст. 12,81,141,223, 263-266 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 42,6 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м, розташованої на 5 поверсі.

Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя АгаповР.О.