Ухвала

від 09.08.2024 по справі 620/10353/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 серпня 2024 року Чернігів Справа № 620/10353/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Непочатих В.О. перевіривши матеріали позовної заяви Козелецької окружної прокуратури (вул. Євгена Лоскота, буд. 1, с-ще Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17044) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Козелецька окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 44970581) щодо не подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, з метою внесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Поліське-1» (Савкин Куток), охоронний № 7302-Чр, яке знаходиться на території Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- зобов`язати Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (код ЄДРПОУ 44970581) подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, про занесення об`єкта культурної спадщини: поселення «Поліське-1» (Савкин Куток), охоронний № 7302-Чр, яке знаходиться на території Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Суд також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» від 27.05.2003 № 1604 (2003) щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи наведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У відповідності до абзаців першого-другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З аналізу вказаної статті слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись до суду з даним позовом, Козелецька окружна прокуратура стверджує про відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері культурної спадщини, а тому суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

- центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

- орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

- обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

- виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, повноваження у сфері охорони культурної спадщини покладається, зокрема, на обласні державні адміністрації.

Суд зазначає, що представництво інтересів держави прокурором у суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а навпаки мету щодо спонукання до виконання, у разі неналежного виконання, таких функцій суб`єктом владних повноважень.

Відтак, для визначення судом права прокурора на звернення до суду для захисту інтересів держави імперативними є дві умови: 1) доведення порушення чи загрози порушення саме інтересів держави (а не окремої громади); 2) доведення належними і допустимими доказами, що захист цих інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При вказаних обставинах, твердження позивача про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції в межах спірних правовідносин, є хибними. Суд вважає, що питання, порушені у позовній заяві, не входять до компетенції відповідальності прокурора, законом визначений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

Крім того, до структури Чернігівської обласної державної адміністрації входить Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, тощо.

Суд відзначає, що при зверненні з даним позовом, позивач не довів наявності інтересу держави у спірних правовідносинах, а також наявності підстав для звернення до суду з таким позовом саме в інтересах держави.

Даний правовий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (провадження № К/9901/2562/17) та Шостого апеляційного адміністративного суду, висловленою в постанові від 06.11.2018 у справі № 826/6673/17.

Додатково суд звертає увагу, що за приписами статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України саме прокурор, у визначених законом випадках, має право звернутися суду з позовною заявою, а не Козелецька окружна прокуратура.

Згідно пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи положення пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Козелецької окружної прокуратури (вул. Євгена Лоскота, буд. 1, с-ще Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 17044) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ