Постанова

від 08.08.2024 по справі 440/5655/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 р.Справа № 440/5655/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Диканської селищної ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, по справі № 440/5655/23

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Диканської селищної ради, Секретаря Диканської селищної ради Лози Вячеслава Миколайовича третя особа Диканська селищна рада

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до виконавчого комітету Диканської селищної ради (далі відповідач 1, Виконком), Секретаря Диканської селищної ради Лози ВячеславаМиколайовича (далі відповідач 2, ОСОБА_2 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Диканська селищна рада, у якій просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Диканського селищного голови, обов`язки якого виконує секретар Диканської селищної ради ОСОБА_3 від 12.04.2023 №125-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " (в редакції зі змінами, внесеними розпорядженням від 13.04.2023 №130-ос "Про внесення змін у розпорядження про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з 13.04.2023;

- стягнути з виконавчого комітету Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2023 по дату прийняття рішення суду, виходячи з середньоденного розміру заробітної плати 1628,30 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позов ОСОБА_1 доВиконавчого комітету Диканської селищної ради ,Секретаря Диканської селищної ради Лози ВячеславаМиколайовича третя особа Диканська селищна радапро визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано розпорядження Диканського селищного голови, обов`язки якого виконує секретар Диканської селищної ради ОСОБА_3 , від 12 квітня 2023 року №125-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 13 квітня 2023 року №130-ос "Про внесення змін у розпорядження про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з 13 квітня 2023 року.

Стягнуто з виконавчого комітету Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13квітня 2023 року по 08 листопада 2023 року в розмірі 241044 грн. (двісті сорок одна тисяча сорок чотири гривні) з відрахуванням обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з 13 квітня 2023 року та стягнення з виконавчого комітету Диканської селищної ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 33746 грн. 16 коп. (тридцять три тисячі сімсот сорок шість гривень шістнадцять копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів.

Відповідач-1, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги Виконком зазначає, що судом першої інстанції не враховано приписи статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і той факт, що повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ради закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету. На підтвердження своєї позиції відповідач-1 посилається на правову позицію, сформовану у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року в справі №2а/1711/1377/11.

У зв`язку із тим, що 11.07.2023 року рішенням третього пленарного засідання 44 (позачергової) сесії 8 скликання Диканської селищної ради №25 затверджено новий персональний склад виконавчого комітету, до якого позивачка не увійшла, відповідач-1 обґрунтовує неможливість її поновлення на відповідній посаді.

Цими ж обставинами відповідач обґрунтовує своє твердження про помилковість висновків суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу після 11.07.2023 року і до прийняття рішення судом першої інстанції.

Крім того, відповідач-1 в апеляційній скарзі наголошує на тому, що позивачка не мала необхідного стажу роботи в сфері права, саме тому їй не було запропоновано посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, призначення на яку здійснюється розпорядженням селищного голови. Відповідач-1 вважає, що до стажу роботи у сфері права слід зараховувати лише період з 29.01.2020 року до 04.01.2021 року на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта апарату Диканської РДА, що загалом становить менше 3 років.

Обґрунтовуючи порушення норм процесуального права, Виконком вказує, що судом першої інстанції в супереч вимогам статей 72, 79, 80, 173 КАС України було витребувано докази після закриття підготовчого провадження, а саме ухвалою від 12.10.2023 року вже під час судового розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка спростовує доводи апеляційної скарги, наголошуючи на тому, що була звільнена з роботи 12.04.2023 року ще до розпуску виконавчого комітету Диканської селищної ради. Крім того, позивачка підкреслює, що їй взагалі не було запропоновано посаду державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради. Щодо твердження відповідача-1 про відсутність в неї необхідного стажу роботи в галузі права, то позивачка зазначає про наявність такого стажу, що і було встановлено судом першої інстанції за наслідком дослідження доказів наданих під час судового розгляду.

У зв`язку із зазначеним позивачка просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням сорокової позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 28.12.2022 №1 "Про затвердження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради" затверджено ОСОБА_1 на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради /том 1 а.с. 11/.

На цій же сесії було прийнято рішення №2 «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності та затвердження персонального складу». Указаним рішенням №2 було створено виконавчий комітет Диканської селищної ради, встановлено чисельність виконавчого комітету Диканської селищної ради у складі 20 осіб, затверджено персональний склад виконавчого комітету, до якого обрано ОСОБА_1 .

Розпорядженням секретаря Диканської селищної ради Лози Вячеслава Миколайовича від 30.12.2022 №367-ос "Про переведення ОСОБА_1 " відповідно до рішення сорокової позачергової сесії восьмого скликання Диканської селищної ради від 28.12.2022 №1 "Про затвердження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради" переведено ОСОБА_1 на виборну посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з посади начальника відділу організаційно-інформаційної роботи, документообігу та управління персоналом виконавчого комітету Диканської селищної ради з 01 січня 2023 року /том 1 а.с. 12/.

ОСОБА_4 , не погоджуюсь з розпуском виконавчого комітету Диканської селищної ради та із звільненням його у зв`язку з цим із посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради, звернувся з відповідним позовом до суду (справа №440/578/23).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 у справі №440/578/23 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з 23.12.2022 року поновлено ОСОБА_4 ..

Листом виконавчого комітету Диканської селищної ради від 12.04.2023 №02.1-41/199 ОСОБА_1 запропоновано такі посади: адміністратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради та спеціаліста 2 категорії відділу земельних ресурсів та охорони навколишнього середовища виконавчого комітету селищної ради на час декретної відпустки основного працівника /том 1 а.с. 39/.

ОСОБА_1 не надала згоду на зайняття цих посад.

Розпорядженням Диканського селищного голови, обов`язки якого виконує секретар Диканської селищної ради ОСОБА_3 , від 12 квітня 2023 року №125-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " на підставі п. 6 ст. 40, ст.44 Кодексу законів про працю України, статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнено ОСОБА_1 , керівника апарату (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради 12 квітня 2023 року у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу /том 1 а.с. 13/.

Розпорядженням Диканського селищного голови, обов`язки якого виконує секретар Диканської селищної ради ОСОБА_3 , від 13 квітня 2023 року №130-ос "Про внесення змін у розпорядження про звільнення ОСОБА_1 " в пункті 1 замінено слова "керівника апарату (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради" на "керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради".

11 липня 2023 року рішенням №24 Диканської селищної ради сорок четвертої позачергова сесія восьмого скликання було розпущено виконавчий комітет Диканської селищної ради та визнано таким, що втратило чинність рішення Диканської селищної ради від 28.12.2022 року № 2 «Про утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності та затвердження персонального складу».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач в спірних правовідносинах не дотримався вимог частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, що призвело до порушення трудових прав позивача та позбавило його права на вільний вибір роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування`у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Частинами 1, 2 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, зокрема, як підставу звільнення з ініціативою роботодавця поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ч.1) та передбачено гарантії для працівника, що звільняється, - звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 807/391/17 сформовано правову позицію щодо застосування норм пункту 6 частини 1 статті 40 КЗпП України та частини 2 статті 40 КЗпП України, відповідно до якого "...звільнення з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, допускається виключно у випадку наявності в сукупності трьох складових, а саме: 1) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 2) відсутність можливості перевести працівника на іншу роботу, в тому числі відсутність вакантних посад; 3) відсутність згоди працівника щодо переведення його на іншу роботу.

Таким чином, Кодекс законів про працю України визначає гарантії захисту прав працівника, у разі поновлення на роботі попереднього працівника, а саме: переведення працівника за його згодою на іншу роботу. Отже, право на звільнення позивача у спірних правовідносинах могло виникнути у відповідача лише у випадку неможливості переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

Як установлено судом першої інстанції, станом на 12.04.2023, тобто на дату, коли позивачу пропонували вказані вище посади, всі 13 посад адміністратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, які їй пропонувалися при звільненні, були зайняті /том 1 а.с. 104-105, 159-160, 162-163, 166-174, 176, 243/.

Отже, 12.04.2023 позивачу запропонували посаду адміністратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, яка не була вакантною.

Натомість, станом на вказану дату була вакантною інша посада - державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради, що передбачена структурою та загальною чисельністю апарату Диканської селищної ради та її виконавчих органів на період з 01.03.2023, затвердженою рішенням Диканської селищної ради від 22.12.2022 №1 /том 1 а.с. 104-105/.

Так, з п`яти наявних посад державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Диканської селищної ради станом на 12.04.2023 було зайнято лише чотири посади /том 1 а.с. 159-160, 161, 164, 165, 174/.

В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на те, що у позивач не відповідала кваліфікаційним вимогам, які висуваються до державного реєстратора, - у позивача був відсутній необхідний юридичний стаж, саме тому їй цю посаду не пропонували.

Згідно з приписами Кваліфікаційних вимог до державного реєстратора, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2015 року № 2790/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 04 листопада 2019 року № 3388/5), для державних реєстраторів, крім вимог, передбачених Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про державну службу» та іншими законами України, встановлюються такі вимоги:

стаж роботи у сфері права не менше трьох років або на посаді державного реєстратора чи на іншій посаді, що передбачає виконання функцій державного реєстратора (далі - посада державного реєстратора), не менше одного року;

успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для державних реєстраторів, щодо яких відповідно до законодавства проводилася відповідна спеціальна перевірка).

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач мала вищу освіту за спеціальністю правознавства, 15.04.2011 отримала диплом спеціаліста. У подальшому ОСОБА_1 працювала на таких посадах:

- з 15.04.2011 року (дата набуття вищої юридичної освіти) по 03.01.2012 року на посаді спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану Диканського районного управління юстиції;

з 03.01.2012 року по 25.12.2015 року на посаді провідного спеціаліста відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Диканського районного управління юстиції;

з 25.12.2015 року по 20.07.2017 року на посаді провідного спеціаліста Диканського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Полтавській області:

з 15.08.2017 року по 10.05.2018 року на посаді в.о. державного реєстратора, державного реєстратора Великобудищанської сільської ради;

з 17.05.2018 року по 31.01.2019 року на посаді головного спеціаліста Диканського районного сектору УДМС в Полтавській області;

з 18.03.2019 року по 07.05.2019 року на посаді головного спеціаліста відділу культури та туризму Диканської РДА;

з 08.05.2019 року по 29.01.2020 року на посаді головного спеціаліста загального відділу апарату Диканської РДА:

з 29.01.2020 року по 04.01.2021 року на посаді головного спеціаліста юрисконсульта апарату Диканської РДА;

з 05.01.2021 року по 16.11.2022 року на посаді спеціаліста 1 категорії відділу організаційної інформаційної роботи, документообігу та управління персоналом виконкому Диканської селищної ради;

з 28.11.2022 року по 19.12.2022 року на посаді фахівця ТОВ «Нова пошта»;

з 20.12.2022 року по 01.01.2023 року на посаді начальника відділу організаційно - інформаційної роботи, документообігу та управління персоналом виконавчого комітету Диканської селищної ради;

з 01.01.2023 року по 12.04.2023 року на посаді керуючого справами(секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради.

З метою повного і всебічного встановлення обставин справи, суд апеляційної інстанції витребовував у Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції посадові інструкції працівників ліквідованого Головного управління юстиції у Полтавській області та Головного територіального управління юстиції у Полтавській області за 2011-2017 роки.

У відповідь на зазначену ухвалу Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції повідомило апеляційний суд, що вказані посадові інструкції були знищені як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення. В той же час п.5 ч.2 статті 20 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» передбачає наявність вищої освіти не нижче молодшого бакалавра або бакалавра за рішенням суб`єкта призначення та вільне володіння державною мовою до посад державної служби категорії «В».

У апеляційній скарзі відповідач-1 підкреслює, що стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Вказане твердження відповідача-1 цілком відповідає чинному законодавству. Разом з тим суд апеляційної інстанції враховує, що позивачка здобула освіту та здійснювала свою трудову діяльність, починаючи з 2011 року.

Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, який втратив чинність 6 вересня 2014 року, передбачав три освітні рівні: 1) неповна вища освіта; 2) базова вища освіта; 3) повна вища освіта. Також встановлював три освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) молодший спеціаліст; 2) бакалавр; 3)спеціаліст, магістр.

Статтею 7 цього ж Закону надавалося визначення поняттю «повна вища освіта», яке означало освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Тобто, Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року визначав, що рівню повної вищої освіти відповідають освітньо-кваліфікаційні рівні спеціаліста або магістра.

Як вже зазначено, Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року втратив чинність у зв`язку з прийняттям нового Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, який набрав чинності 6 вересня 2014 року. Наразі Закон України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року не передбачає такого поняття як «повна вища освіта» й оперує поняттям «вища освіта».

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року визначено, що «вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра».

Тобто, законодавець прирівняв освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, який передбачався Законом України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року та належав до рівня «повна вища освіта», із ступенем вищої освіти магістра, що визначений Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року. Оскільки з прийняттям Закону України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року такий освітньо-кваліфікаційний рівень як «спеціаліст», був скасований, то законодавець відповідно врегулював це питання, прирівнявши рівень спеціаліста, який вважався повною вищою освітою до рівня магістра. «Бакалавр» же в розумінні Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року до повної вищої освіти не належав, а тому законодавець не врегульовував співвідношення цього ступеня з будь-яким іншим.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №320/5653/18 дійшов висновку, що Законом України «Про вищу освіту» від 1 липня 2014 року, хоч і не прямо, однак дано визначення повній вищій освіті (допоки відповідні розбіжності не будуть врегульовані на законодавчому рівні) - це ступінь магістра, або прирівняний до нього освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що свою трудову діяльність позивачка почала у 2011 році після отримання диплому спеціаліста (який у подальшому законодавчо прирівняний до диплому магістра).

У період з 2011 (після отримання диплому спеціаліста за спеціальністю «Правознавство») працювала на різних посадах в органах юстиції.

У листі Міністерства юстиції України від 30.09.2009 №31-32/310 визначено, що повна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра і реалізується у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

До стажу роботи у сфері права зараховується період роботи на посадах з реалізацією повноважень, пов`язаних з правоохоронними, правовиконавчими, правоустановчими функціями. За змістом робота у сфері права передбачає розробку або застосування норм права і носить систематичний характер. Вважаємо, що це період роботи в органах державної влади (в тому числі в судах, органах юстиції, прокуратури), нотаріату, адвокатури, місцевого самоврядування, у профспілкових та інших громадських організаціях, на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності.

У відповідності до п. 3.1Положення про кваліфікаційну комісію органів реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказо Міністерства юстиції від 26.03.2003 р. за № 24/5 особи, які мають намір працювати у відділах реєстрації актів цивільного стану на посадах керівників та спеціалістів, подають на ім`я начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції заяву про заняття посади, до якої додаються копія документа про вищу юридичну освіту.

Згідно з п. 3 Типового положення про відділ державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного у місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.04.2002 р. за № 30/5 Основними завданнями відділу є:

-Забезпечення повної, своєчасної і правильної державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до вимог законодавства;

-Забезпечення у межах визначеної компетенції реалізації громадянами особистих і майнових прав;

- Збереження архівного фонду органів державної реєстрації актів цивільного стану;

-Ведення з дотриманням вимог чинного законодавства Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

- Видача свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Отже, виходячи з приписів наведених нормативних актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що робота за посадами, які займала позивач в органах юстиції , вже маючи вищу освіту за спеціальністю правознавство, полягала у систематичному застосуванні норм права, а отже така робота відноситься до роботи в сфері права.

Суд апеляційної інстанції ураховує, що позивач мала повну вищу юридичну освіту та здійснювала юридичну правозастосовчу діяльність під час роботи в органах юстиції у період з 2011 року до 2015 року (до набрання чинності новим законом України «Про державну службу», яким змінено кваліфікаційні вимоги до державних службовців).

Крім того, відповідачами не надано жодних доказів на підтвердження невідповідності позивача вимогам, які висуваються до державного реєстратора, так само як і не надано будь-яких доказів (як мінімум посадових інструкцій), які б підтверджували факт виконання позивачем на попередніх посадах суто технічних функцій або таких, що мають несистемний характер.

Ураховуючи установлені обставини справи та наведене вище праворозуміння, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності та наявності підстав для скасування розпорядження Диканського селищного голови, обов`язки якого виконує секретар Диканської селищної ради Лоза Вячеслав Миколайович, від 12 квітня 2023 року №125-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " та від 13 квітня 2023 року №130-ос "Про внесення змін у розпорядження про звільнення ОСОБА_1 " як таких, що прийняті з порушенням частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Щодо доводів апеляційної скарги про протиправність поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку

Відповідно до частин першої - третьої статті 51 Закону України від 21 травня 1997 року, № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Закон № 280/97-ВР) Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури..

Оскільки станом на час прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади виконавчий комітет Диканської селищної ради восьмого скликання продовжував діяти (діяв аж до 11 липня 2023 року), рішення про його формування та затвердження персонального складу чинність не втратило, колегія суддів погоджується з висновками судів, що передбачені законом підстави для звільнення позивача не настали, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі рішень.

Переглядаючи рішення судів в частині поновлення позивача на роботі, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із статтею 3 Закону України від 7 червня 2001 року, № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III) посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2493-III прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР після закінчення повноважень сільської, селищної, міської, районної у місті ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що після закінчення повноважень ради повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету радою нового скликання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року в справі № 2а/1711/1377/11.

Оскільки виконавчий комітет Диканської селищної ради восьмого скликання сформований 28 грудня 2022 року, продовжував діяти до 13 липня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що повноваження позивачки на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету підлягають поновленню.

В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на постанову Верховного Суду від 31.01.2018 року в справі № 2а/1711/1377/11 і доводить неможливість поновлення позивачка на посаді.

Разом з тим правова позиція, викладена у цій справі не застосовується до спірних правовідносин, оскільки за обставинами справи, на яку посилається відповідач, позивач був призначений на посаду рішенням міської ради п`ятого скликання, а потім у зв`язку із закінченням повноважень міської ради п`ятого скликання та формуванням виконавчого комітету ради нового скликання (шостого), попередній комітет було розпущено, відповідно до положень статті 51 Закону № 280/97-ВР.

За обставинами справи, що розглядається, призначення позивача на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, розпуск виконавчого комітету ради, формування нового складу виконавчого комітету здійснюється радою одного скликання восьмого скликання, а отже, поновлення позивача на посаді у такому випадку відповідає приписам статті 51 Закону № 280/97-ВР.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що у відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки останнім днем роботи позивача було 12 квітня 2023 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Диканської селищної ради з 13 квітня 2023 року.

Щодо стягнення з виконавчого комітету середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13квітня 2023 року по 08 листопада 2023 року в розмірі 241044 грн. (двісті сорок одна тисяча сорок чотири гривні) з відрахуванням обов`язкових платежів, колегія зазначає наступне.

Згідно з статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

Згідно з частиною другою статтею 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Суд першої інстанції правильно дослідив питання періоду вимушеного прогулу позивача і суми, що підлягає стягненню з відповідача як виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та визначив період по день прийняття рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанцій не спростовують, оскільки позивачка, як вже зазначалося, підлягає поновленню на роботі у складі виконавчого комітету Диканської селищної ради восьмого скликання.

Щодо твердження відповідача-1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок витребування доказів після закриття підготовчого провадження, то суд в силу принципу офіційності не обмежений у витребування доказів з метою повного і всебічного встановлення обставин справи.

Оскаржуване судове рішення, на переконання колегії суддів, є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини справи в їх сукупності і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, отже, відсутні підстави для його скасування.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Диканської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі № 440/5655/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 09.08.2024 року