Постанова

від 09.08.2024 по справі 120/17056/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17056/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

09 серпня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Трейд- СВ" до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Трейд-СВ" звернулось в суд позовною заявою до Центрально-Західного управління Державної служби з питань праці .про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.07.2023 № ЦЗ-74/ВІ/а-2.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки ПП "Трейд-СВ" від 01.06.2023 № 1601к та направлень на проведення перевірки від 01.06.2023 № 2623, №2622 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області 06.06.2023 проведено фактичну перевірку ПП "Трейд-СВ" (ЄДРПОУ 4213153), за адресою: Вінницька область, Чернівецький район, смт. Чернівці, вул. Святомиколаївська, 97, кафе "Червоні дивани".

За результатами проведеної фактичної перевірки кафе "Червоні дивани" складено акт фактичної перевірки від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153, в якому, зафіксовано використання праці найманого працівника без оформлення трудових відносин, а саме було здійснено придбання сигарет «LM» за ціною 80 грн. Даний товар був проданий ОСОБА_1 , який надав пояснення, згідно з яким він працює барменом в ПП «Трейд-СВ» з 29.11.2022.

Тобто, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 2, 3, 21, 24 Кодексів законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту» (далі - Постанова № 413), оскільки позивачем не подавалось повідомлення про прийняття працівника на роботу та не укладено трудовий договір та повідомлення про прийняття на роботу.

Акт перевірки від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153 ГУ ДПС у Вінницькій області спрямовано до Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці.

Матеріали справи містять повідомлення про одержання уповноваженою посадовою особою документів для розгляду справи про накладення штрафу на ПП "Трейд-СВ" від 20.06.2023.

У відповідь на повідомлення від 20.06.2023 позивач направив на адресу відповідача лист від 05.07.2023, в якому директор ПП "Трейд-СВ" пояснює, в день проведення перевірки в обідню перерву близько 12:30 год. відлучилась у справах. В цей час у кафе знаходився її родич ОСОБА_1 , якого В.Суперсон попросила наглянути за касою. В цих поясненнях позивач заперечила факт допуску ОСОБА_1 до роботи за відсутності укладеного трудового договору. Наголосила на відсутності будь-яких фото і відео доказів порушення трудового законодавства станом на дату проведення перевірки.

Так, на підставі Довідки (Акта) фактичної перевірки від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153, 26.07.2023 заступником начальника Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено постанову № ЦЗ-74/ВІ/а-2 про накладення на ПП "Тред-СВ" штрафу в розмірі 67000 грн, за порушення вимог законодавства про працю, в частині фактичного допуску одного працівника до роботи без належного оформлення із ним трудових відносин.

Разом з тим, позивач не погоджуючись із спірною постановою та з метою її скасування звернулась до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".

Пунктом 2 Порядку № 509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в даному спорі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153 є недопустимими доказами. Отже прийняття відповідачем постанови від 26.07.2023 № ЦЗ-74/ВІ/а-2 про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Вінницькій області є протиправним, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Статтею 24 КЗпП визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Згідно ч.4 ст.265 КЗпП штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 4 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю") під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, визнано протиправною та нечинною Постанову № 823, якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.

Так, визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку Постанови № 823 впливає на результат розгляду даної справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми Постанови № 823 не належали застосуванню.

Відповідно, Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін Постановою №823. Пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта лише документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акта фактичної перевірки, що має місце в спірних правовідносинах.

Таким чином, докази, отримані за результатами вказаного заходу державного контролю (фактичної перевірки податкового органу) та відображені в акті Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153 є недопустимими доказами у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що правовою підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 26.07.2023 № ЦЗ-74/ВІ/а-2 був акт фактичної перевірки, який не міг бути належним та допустимим доказом порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, а тому накладення на позивача штрафу на підставі акта фактичної перевірки від 07.06.2023 № 9746/02-32-07-05/42013153 не може вважатись правомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення на Приватне підприємство "Трейд-СВ" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.07.2023 № ЦЗ-74/ВІ/а-2.

Стосовно посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №560/3981/23, в якій суд касаційної інстанції в аналогічній справі, дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень стосовно накладення штрафу на суб`єктів господарювання - фізичних осіб - підприємців за порушення ними вимог законодавства про працю, відповідальність за які встановлена нормами абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, і які виявлені податковим органом в ході фактичної перевірки та зафіксовані у цим органом у акті, складеному за результатом такого заходу державного контролю, колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана правова норма кореспондується з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Проте, жодна із цих норм не містить для судів обов`язку, враховувати правові позиції Верховного Суду за виключенням судових рішень, ухвалених по зразкових справах (ч.3 ст.291 КАС України) та Великої Палати Верховного Суду, до повноважень якої зокрема входить здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (п.1 ч.2 ст.45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Враховуючи відсутність рішення Великої Палати Верховного Суду в даній категорії спорів, а тому колегія суддів не застосовує в даному випадку постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №560/3981/23.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині задоволених позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.