Рішення

від 04.06.2024 по справі 761/8812/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8812/23

Провадження № 2/761/2127/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

представника позивача - Зюнькіної В.В. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» до ОСОБА_3 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири.

У своїй позовній заяві просили суд стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (код ЄДРПОУ 32531945) неустойку за час прострочення повернення квартири за Договором найму (оренди) житла від 19.11.2018 р., у розмірі подвійної плати за користування квартирою, у сумі 1 250 410,25 грн.

Свою позовну заяву обґрунтували тим, що 19.11.2018 року між ТОВ «МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР» (Наймодавець за Договором) та громадянином України ОСОБА_4 (Первісний Наймач за Договором) було укладено Договір найму (оренди). Починаючи з 01.03.2019 року у відповідності до п.2 Додаткового договору про зміну сторони у Договорі найму було змінено сторону-наймача та, відповідно, всі права та обов?язки наймача по Договору найму було передано громадянину ОСОБА_3 В дату дострокового припинення Договору найму квартира не була звільнена Наймачем власними силами. 13.03.2020 року Наймачем було звільнено Квартиру та підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири за Договором найму. Розмір неустойки за час прострочення повернення Квартири за Договором найму становить 1 250 410,25 грн.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

14 лютого 2024 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначив що матеріалами справи не підтверджується факт того, що ним не було своєчасно повернуто майно. Окремо було заявлено вимогу щодо застосування наслідки спливу строків позовної даності.

Ухвалою суду від 20 лютого 2024 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

19 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНО-ДІЛОВИЙ ЦЕНТР» (Наймодавець за Договором) та громадянином України ОСОБА_4 (Первісний Наймач за Договором) було укладено Договір найму (оренди) житла.

Починаючи з 01.03.2019 року у відповідності до п.2 Додаткового договору про зміну сторони у Договорі найму було змінено сторону-наймача та, відповідно, всі права та обов?язки наймача по Договору найму було передано громадянину ОСОБА_3 .

У відповідності до пунктів 1.1, 2.1., 3.2.1. Договору найму ТОВ «Міжнародно-діловий центр» було передано, а Наймачем прийнято в користування на визначений Договором найму строк за плату належну ТОВ «Міжнародно-діловий центр» 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 224,2 кв.м (надалі - Квартира).

Відповідно до п.5.1. Договору найму перебіг строку користування Квартирою починається з дати підписання сторонами акту-приймання-передачі Квартири в найм, що було здійснено сторонами Договору найму - 19 грудня 2018 року.

19 листопада 2019 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист (претензію) вих №81/19 від 19.11.2019 року з вимогою про негайне погашення існуючої заборгованості та повідомленням про односторонню відмову Наймодавця від Договору найму (в порядку п.9.2.2. Договору).

Сторонами було повідомлено, що у Шевченківському районному суді триває розгляд справи № 755/2224/20 за позовом Наймодавця до Наймача про стягнення заборгованості за Договором найму, що виникла за період його дії станом на 30.11.2019 року.

Згідно з вимогами ч. 1. ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов?язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до положень пп 8.1.1. п.8.1. Договору найму, повернення квартири з користування наймача здійснюється в дату закінчення строку користування або в дату дострокового припинення дії (розірвання) договору, у випадках, визначених договором.

Позивач (Наймодавець) листом № 04/03 від 04.03.2020 року звернувся до Наймача із вимогою у строк до 13.03.2020р. включно негайно власними силами звільнити квартиру №34 від належного Наймачу майна (п.8.3. Договору найму), в тому числі спільно з уповноваженим представниками Наймодавця здійснити огляд стану квартири та майна (пл.8.1.2. Договору найму), повернути Наймодавцю ключі від квартири (п.8.4. Договору найму) та підписати Акт прийому-передачі (повернення) квартири (пп. 8.1.3. Договору найму).

Також Наймача було поінформовано, якщо у зазначений вище строк квартиру №34 не буде ним звільнено від належного йому майна, то 13.03.2020 року, з метою усунення створених Наймачем перешкод у вільному користуванні та використанні за призначенням належною Наймодавцю квартирою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» (Позивач) буде вимушене власними силами комісійно звільнити квартиру №34 від належного Наймачу майна.

13 березня 2020 року сторонами було підписано Акт прийому-передачі (повернення) квартири за Договором найму.

Щодо позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов?язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов?язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). Про це зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/11131/19 у постанові 19.04.2021 року, а також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2022 № 389/704/20-ц (провадження № 61-17743св21).

У своїх висновках, при розгляді вказаних справ, Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду України у постанові від 02.09.2014 у справі № 3-85г14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи № 910/20370/17 (пункт 24 постанови від 13.12.2019).

Так, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов?язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов?язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Законодавець у ч.1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов?язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов?язання.

Невиконання Наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов?язку щодо негайного повернення Наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у Наймодавця право на застосування до Наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов?язання наймача (орендаря) з повернення об?єкта оренди с майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов?язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), Верховний Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 ЦК України, у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов?язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Згідно із ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов?язання має виконуватись своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння віднова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

З вищевказаних положень вбачається, що поняття належного виконання зобов?язання охоплює виконання його належними суб?єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмету та належними способом. Якщо при виконанні зобов?язання порушується хоча б одна з вищевказаних вимог, таке виконання вважається неналежним.

Договір найму не визначає окремого строку (терміну) для сплати неустойки за час прострочення повернення квартири з найму, тому, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, кредитор має право вимагати виконання цього зобов?язання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов?язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Верховний Суд у своєму рішенні зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч.2 та 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Як стверджує сторона Відповідача, позивачем було пропущений строк позовної давності в один рік на стягнення неустойки, передбачений п. 1 частини 2 статті 258 ЦК України. При цьому, позивач, посилаючись на позицію ВС КГС у постанові №916/1319/19 від 20.11.2020, вважає, що відносно даних вимог про стягнення неустойки діє загальна позовна давність, буцім-то, це якійсь окремий вид неустойки.

Суд щодо вказаного зазначає наступне, згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 344/7849/15-ц, за статтею 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зазначеною нормою визначено обов`язок наймача щодо повернення речі у разі припинення договору найму, а також передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однією із основних умов застосування статті 785 ЦК України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

У справі за позовом ТОВ «МДЦ» до ОСОБА_3 договір оренди припинив дію 30 листопада 2019 року, і позивач стверджує, що відповідач повернув майно лише 13.03.2020.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

За статтями 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року в справі № 910/11131/19.

Як видно із змісту позовних заяв, звертаючись до суду, ТОВ «МДЦ» зазначив, що всупереч вимог договору оренди та вимог власника (співвласників), відповідач продовжувала користуватися об`єктом оренди (приміщенням, магазином) і після закінчення строку його дії. При цьому, обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивачі посилалися на частину другу статті 785 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно із частиною п`ятою статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За статтею 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У статті 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України).

Як установлено, спірний договір оренди діяв до 30 листопада 2019 року (включно), а майно не було повернене до 13.03.20202.

Із наведеного вбачається, що права позивача порушені з наступного дня після закінчення дії договору та невиконання його умов відповідачем (орендарем), а саме, неповернення об`єкта оренди. Така (на думку позивача), неправомірна поведінка відповідача стала підставою для захисту позивачами свого порушеного права, шляхом пред`явлення позову про стягнення з колишнього орендаря (відповідача) неустойки в порядку статті 785 ЦК України за період з 01 грудня 2019 року (наступного дня після закінчення дії договору оренди) по 13 березня 2020 року (день повернення об`єкта оренди зі слів позивача).

Отже, позовна давність щодо даних позовних вимог має відраховуватися з 01 грудня 2019 року.

Встановлено, що ТОВ «МДЦ» звернулося до суду із позовом лише у березні 2023 року, тобто поза межами річного строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

З огляду на викладене, пред`являючи позовну заяву до суду про стягнення з ОСОБА_3 неустойки, позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної заяви.

Щодо судових витрат суд дійшов до наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 546, 549, 610, 611, 612, 614, 785 ЦК України, та керуючись ст. 2, 4, 10-13, 17-19, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр» до ОСОБА_3 про стягнення суми неустойки за час прострочення повернення квартири - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародно-діловий центр», адреса місцезнаходження - м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 30, код ЄДРПОУ 32531945,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлений 29 липня 2024 року.

Суддя: