Рішення

від 24.07.2024 по справі 761/20891/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/20891/21

Провадження № 2/761/705/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Лишняк А.О.,

від позивача: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача: представник ОСОБА_2 ,

від третьої особи: представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом:

позивач: ОСОБА_4 ,

відповідач-1: ОСОБА_5 ,

відповідач-2: ОСОБА_6 ,

відповідач-3: Teka-Group Foundation,

відповідач-4: ОСОБА_7 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову, на стороні відповідачів: Громадська організація «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо позову, на стороні відповідачів: ОСОБА_8 ,

предмет позову: визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна», Випускаючого редактора інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_21» ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , третя особа на стороні відповідача-2: ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо позову, на стороні відповідачів: Громадська організація «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», ОСОБА_8 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Саадулаєва А.І.

Позивач просив суд:

1. Зобов`язати спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_4 , поширену власником веб-сайту/реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16, а саме:

«ОСОБА_4 успел крупно нагрешить еще в 2004 году, в бытность свою судьей Киевского райсуда Донецка, когда в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП, результатом которого стала гибель двоих детей. Донецкие правозащитники не один год потом били в набат по этому поводу. Однако, так и остались неуслышанными - ОСОБА_4 ушел на повышение в столицу...», а також інформацію, поширену на цьому ж веб-сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

«В 2004 году тогда еще судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию ...» - не пізніше місяця з часу набрання цим рішенням суду законної сили шляхом розміщення на веб-сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_19/ у розділі «Судді» повідомлення про те, що ця інформація є недостовірною, з подальшим вилученням цієї недостовірної інформації з указаних веб-посилань одразу ж після її спростування.

2. Зобов`язати визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_4 , поширену власником веб-сайту «Інтерфакс Україна» - TOB «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_17 та ІНФОРМАЦІЯ_18 (російською та українською мовою), а саме:

«Символично также то, что судьей по делу Симутина был печально известный ОСОБА_4, известный тем, что еще будучи судьей одного из райсудов Донецка в 2004 году в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП, в результате которого погибло двое детей. Но вместо уголовной ответственности получил повышение и направление в Киев», - цитирует ОСОБА_8 пресс-служба «УДАРа»...» - не пізніше місяця з часу набрання цим рішенням суду законної сили шляхом розміщення на веб-сайті https://interfax.com.ua/ у розділі «Прес-релізи» повідомлення про те, що ця інформація є недостовірною, з подальшим вилученням цієї недостовірної інформації з указаних веб-посилань одразу ж після її спростування.

3. Зобов`язати спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_4 , поширену власником веб-сайту/реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_21» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_20, а саме:

«...B 2004 году тогда еще судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию...» - не пізніше місяця з часу набрання цим рішенням суду законної сили шляхом розміщення на веб-сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_21/ у розділі «Важные новости» повідомлення про те, що ця інформація є недостовірною, з подальшим вилученням цієї недостовірної інформації з указаного веб-посилання одразу ж після її спростування.

4. Зобов`язати спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_4 , поширену власником веб-сайтів « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_7 за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

«В 2004 году тогда ещё судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию ...» - не пізніше місяця з часу набрання цим рішенням суду законної сили шляхом розміщення на веб-сайтах https://aramotev.com/ та https://lasixonline-buv.com/ у розділах «Популярне» повідомлення про те, що ця інформація є недостовірною, з подальшим вилученням цієї недостовірної інформації з указаного веб-посилання одразу ж після її спростування.

5. Стягнути солідарно з власників веб-сайтів/реєстрантів доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_21», TOB «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА», ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 500000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2021 року відкрито провадження у справі.

25.10.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої, представник просив доповнити предмет позовних вимог додатковою вимогою та зобов`язати визнати недостовірною інформацію щодо ОСОБА_4 з подальшим вилученням цієї недостовірної інформації з указаного веб-посилання, поширену власником веб-сайту/реєстрантом доменного імені «ІНФОРМАЦІЯ_19» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22 такого змісту:

«Донецкий судья ОСОБА_4 не только остается работать в системе при том, что является убийцей, успешно окупившемся от тюрьмы... « ..Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году , находясь в состоянии алкогольного опьянения, ОСОБА_4 совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей», - говорится в открытом письме к нардепам... По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили... в 2004 году в Донецке пьяный судья ОСОБА_4 на своем автомобиле сбил насмерть двоих детей, но избежал уголовной ответственности и с 2009 года стал судьей Высшего административного суда Украины...».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.07.2022 року позов ОСОБА_4 у цивільні справі № 761/20891/21 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» - залишено без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено неналежного первісного відповідача - реєстранта доменного імені сайту ІНФОРМАЦІЯ_23 ОСОБА_9 на належних співвідповідачів у цій справі: ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , Teka-Group Foundation.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.11.2023 року замінено неналежного відповідача Випускаючого редактора інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_21» ОСОБА_10 на належних:

1) ОСОБА_18 ( ОСОБА_18 ), адреса: АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6

2) ОСОБА_20 , адреса: АДРЕСА_2, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2024 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позовних вимог до ОСОБА_18 ( ОСОБА_18 ) та ОСОБА_20 . Закрито провадження у цивільні справі № 761/20891/21, у частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_18 ( ОСОБА_18 ) та ОСОБА_20 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2019 року у справі № 361/3910/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2020, позовні вимоги ОСОБА_4 (далі також - позивач) до ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації було задоволено.

В рамках розгляду цієї справи позивач зазначав про те, що ОСОБА_8 в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року оприлюднив інформацію про позивача наступного змісту:

«...В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає...».

Водночас, суд під час розгляду цієї справи встановив, що зміст, стиль, характер та манера викладеної інформації безпосередньо стосується Позивача. Вона за встановленими у справі обставинами та поданими доказами не відповідає дійсності, доведена з перекручуванням інформації, яка розповсюджувалась раніше засобами масової інформації, є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Позивача як судді у відставці та науковця.

З результатами розгляду справи № 361/3910/19 суд визнав інформацію від народного депутата України ОСОБА_8 , оприлюднену ним в ході пленарного засідання Верховної Ради України 05.07.2016 року про те, що Позивач: «...В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає...» - недостовірною й такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 .

В процесі розгляду справи № 361/3910/19 позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_24 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» було опубліковано статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зокрема, в опублікованій статті зазначено таке:

«ОСОБА_4 успел крупно нагрешить еще в 2004 году, в бытность свою судьей Киевского райсуда Донецка, когда в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП, результатом которого стала гибель двоих детей. Донецкие правозащитники не один год потом били в набат по этому поводу. Однако, так и остались неуслышанными - ОСОБА_4 ушел на повышение в столицу...».

Також, ІНФОРМАЦІЯ_10 на цьому ж веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_25» з інформацію наступного змісту:

«В 2004 году тогда еще судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию...».

Окрім вищевказаного, ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайтах « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідно) були опубліковані статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25» (ідентичні за змістом) з такою інформацією:

«В 2004 году тогда ещё судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших ...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию ...».

Також, ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_19 була опублікована нова стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_26, де, серед іншої неправдивої інформації про ОСОБА_4 , йдеться про те, що:

«Донецкий судья ОСОБА_4 не только остается работать в системе при том, что является убийцей, успешно окупившемся от тюрьмы, но и всеми силами пытается взобраться по карьерной лестнице, как во времена правления ОСОБА_22 ;

«...Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году, находясь в состоянии алкогольного опьянения, ОСОБА_4 совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей», - говорится в открытом письме к нардепам...

По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили...

В 2004 году в Донецке пьяный судья ОСОБА_4 на своем автомобиле сбил насмерть двоих детей, но избежал уголовной ответственности и с НОМЕР_1 года стал судьей Высшего административного суда Украины...».

Позивач наголосив, що стосовно нього ніколи не порушувались кримінальні справи, він не має судимості, що встановлено рішеннями суду у справі № 361/3910/19. За необхідності може бути підтверджено ще раз відповідними доказами (довідкою про відсутність судимості). Звернув увагу на те, що поширена відповідачами інформація є негативною і неправдивою. Відповідачі фактично звинуватили позивача у вчиненні злочину. При цьому, у поширених ними, публікаціях вони не посилаються на джерело своєї обізнаності з конкретною вказівкою (посиланням) на таке першоджерело, а самі безапеляційно стверджують про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин. Таким чином, розповсюджена Відповідачами інформація не є оціночним судженням, оскільки зміст та характер цієї інформації свідчить про наявність фактів, і це встановлено преюдиційними судовими рішеннями. Такі факти у житті позивача не існували. Отже розповсюджена відповідачами негативна інформація є недостовірною і такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , та порушує презумпцію невинуватості.

Таким чином, захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_4 шляхом зобов`язання відповідачів не пізніше одного місяця з часу набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію в такий самий спосіб, в який ця інформація була поширена, у відповідних розділах на своїх сайтах та вилучити її з відповідних первісних інтернет-посилань та шляхом стягнення з них солідарно моральної шкоди, не суперечитиме нормам чинного цивільного законодавства України, припинить триваюче правопорушення, дозволить повною мірою реалізувати право позивача на ефективний судовий захист його честі, гідності та ділової репутації, а отже у вичерпний спосіб захистити його права. Тим більше, що право на вилучення недостовірної інформації є конституційною гарантією, закріпленою в Основному Законі нашої держави.

Будь-хто, ознайомлюючись та відшукуючи інформацію стосовно ОСОБА_4 щоразу натрапляє на ці публікації відповідачів з неправдивою інформацією. Зберігання в мережі Інтернет цієї інформації відповідачами за активними інтернет-посиланнями продовжує підтримувати негативну репутацію ОСОБА_4 - судді у відставці, науковця, адвоката та особи з активною громадянською позицією, порушує його особисті, професійні та інші соціальні зв`язки. Залишення цієї інформації за первісними посиланнями роками породжує суспільний осуд позивача на основі неправдивої інформації, не дозволяє налагоджувати нові соціальні зв`язки. Таким чином постійно, уже протягом декількох років, заподіюється йому шкода у виді значних моральних страждань та емоційних переживань. З урахуванням принципу розумності та справедливості, а також кількості співвідповідачів у цій справі, розмір моральної шкоди оцінює у 500000,00 грн., які просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Третя особа-1 подала до суду письмові пояснення в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що у позові відсутні докази порушення немайнових прав позивача та позовні вимоги необґрунтовані в цілому. У позові відсутні обставини поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, а також, відсутні належні і допустимі докази, які підтверджують, що оскаржувана інформація є недостовірною. Окрім того, оскільки в публікації змішано і оціночні судження, і фактичні дані, то просить вважати, що висловлювання, які мають у своїй структурі як твердження про факти, так і оціночні судження, не можна вважати фактологічними. Матеріали справи не містять відповідних лінгвістичних експертиз (доказів), які б стверджували, що публікація містить твердження негативного характеру про позивача, а тому справедливо стверджувати, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчать про недостовірність інформації поширеної в публікації. Вважає, що відсутні обставини поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Вважає, що при конкуруванні двох Конституційних норм ст. 32 та ст. 34, переважає право на свободу вираження поглядів. Оскільки в оскаржуваній публікації не йдеться про приватне життя або поширення конфіденційної інформації про позивача, а відбувається оцінка вже існуючої публічної інформації. Окрім того, позивач не надає належних та допустимих доказів існування будь-яких моральних страждань. Відповідач не отримував будь-яких офіційних звернень на свою юридичну адресу, до матеріалів справи не додано відповідних доказів надсилання таких звернень на адресу відповідача, а тому відсутні докази будь-яких перешкод у позивача, які призвели до відповідних страждань.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що належними відповідачами в даній справі мають бути власники веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_19 та ІНФОРМАЦІЯ_27. А ОСОБА_17 не являється власником вказаних сайтів, а навпаки довідкою Центру компетенції № 177/2021-Д від травня 2021 року підтверджено, що власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_19 ОСОБА_17 не являється. Крім цього на даний час сайти ІНФОРМАЦІЯ_19 та ІНФОРМАЦІЯ_27 не працюють, що вказує на неможливість виконати рішення суду в разі задоволення позову. Також при перевірці даних сайтів на ІНФОРМАЦІЯ_28 та ІНФОРМАЦІЯ_29 вказані сайти створені 01 січня 2019 року, в той час коли перша публікація на них відбулася ІНФОРМАЦІЯ_24. Позивач звернувся до суду за захистом своїх немайнових прав шляхом спростування недостовірної інформації поширеної ІНФОРМАЦІЯ_24 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_19 та ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_27 лише ІНФОРМАЦІЯ_30. Дана позовна заява ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною фактично є позовною заявою про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації до якої застосовується позовна давність в один рік, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2024 року, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2024 року, представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні, яке відбулось 24.07.2024 року, представник третьої особи-1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причини неприбуття суду не повідомили, про місце, дату і час розгляду справи судом повідомлялись належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання здійснювалося технічним засобом.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд встановив.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_24 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» було опубліковано статтю під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 . Зокрема, в опублікованій статті зазначено таке:

«ОСОБА_4 успел крупно нагрешить еще в 2004 году, в бытность свою судьей Киевского райсуда Донецка, когда в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП, результатом которого стала гибель двоих детей. Донецкие правозащитники не один год потом били в набат по этому поводу. Однако, так и остались неуслышанными - ОСОБА_4 ушел на повышение в столицу...».

Також, ІНФОРМАЦІЯ_10 на цьому ж веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано статтю під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_25» з інформацію наступного змісту:

«В 2004 году тогда еще судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию...».

Окрім вищевказаного, ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайтах « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 були опубліковані статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_25» з такою інформацією:

«В 2004 году тогда ещё судья ОСОБА_4 находясь в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП в центре Донецка в результате которого погибли двое детей - 10 и 12 лет. Об этом пишет в Facebook Prosud. Судья долгое время находился под следствием, но до суда дело так и не дошло поскольку за период следствия умерли родители детей и дело закрыли из-за отсутствия пострадавших...

Эту информацию озвучил народный депутат ОСОБА_8 и ОСОБА_4 даже подал на него в суд за защитой своей репутации. Однако свой иск ОСОБА_4 подал не по месту регистрации депутата, суд его вернул без рассмотрения, а новый ОСОБА_4 решил не подавать. Очевидно передумав защищать свою репутацию...».

ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_19 була опублікована стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_26, де, йдеться про те, що:

«Донецкий судья ОСОБА_4 не только остается работать в системе при том, что является убийцей, успешно окупившемся от тюрьмы, но и всеми силами пытается взобраться по карьерной лестнице, как во времена правления ОСОБА_22 ;

«...Еще занимая должность судьи Киевского райсуда г. Донецка в 2004 году, находясь в состоянии алкогольного опьянения, ОСОБА_4 совершил в Донецке ДТП, в результате которого погибли двое детей», - говорится в открытом письме к нардепам...

По информации общественников, донецкий судья долгое время находился под следствием, однако «материалы уголовного дела так и не были переданы в суд. В то же время, подать иск и пожаловаться на правонарушения было уже некому: мать и отец убитых детей долго не прожили...

В 2004 году в Донецке пьяный судья ОСОБА_4 на своем автомобиле сбил насмерть двоих детей, но избежал уголовной ответственности и с 2009 года стал судьей Высшего административного суда Украины...».

Позивач ОСОБА_4 є суддею у відставці та має науковий ступінь доктора юридичних наук.

Відповідно до поданої довідки серії ААА № 0669773 виданої Міністерством внутрішніх справ України, за обліками МВС громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженець м. Донецька на території України станом на 28 травня 2019 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до відповіді офісу Генерального Прокурора від 14 червня 2022 року на адвокатський запит представника позивача за наслідками опрацьованого масиву Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 09 червня 2022 року кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого не встановлені.

Схожу інформацію надано 24 червня 2022 року Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України.

Відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у справі № 361/3910/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації було визнано недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію такого змісту: «В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим що потерпілих немає». Але постановою від 23 лютого 2022 року Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду у справі № 361/3910/19 та направив її на новий розгляд апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 361/3910/19 апеляційна скарга ОСОБА_8 залишена без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2019 року - без змін.

Як встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 361/3910/19:

«05 липня 2016 року на пленарному засіданні Верховної Ради України, на якому були присутніми 335 депутатів, під час свого виступу народний депутат України, ОСОБА_8 висловив таке: «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_4 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа, яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров`я...».

Ці обставини підтверджуються стенограмою засідання Верховної Ради України (а. с. 9-52, т. 1), не заперечували учасники справи, тому вони не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України.».

Крім того, як встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у справі № 361/3910/19:

05 липня 2016 року депутат Верховної Ради України ОСОБА_8 (Фракція БПП), оголосив інформацію про скоєння злочину суддею ОСОБА_4 , а саме, що «От сьогодні ми даємо згоду, ми голосуємо про звільнення за станом здоров`я такого судді ОСОБА_4 Київського апеляційного адміністративного суду. Я розповім коротко історію, і ви жахнетесь від історії цього судді. Він був суддею Київського району міста Донецька. В стані алкогольного сп`яніння на автомобілі вбив двох дітей 10 і 12 років. Мати цих дітей наклала на себе руки - повісилась. Батько вмер від серцевого нападу. Кримінальна справа, яка була порушена по ньому, була закрита, і ви тут жахнетесь від чого - у зв`язку з тим, що потерпілих немає. Адже діти загиблі, їхні батьки померли і нікого немає. Ви думаєте його звільнили? Ні, його перевели до Києва, і він тут декілька років займав посаду судді у Київському апеляційному адміністративному суді. Я закликаю всіх голосувати, звичайно, за звільнення цих суддів. Але багатьох з них, особливо тих, хто там ховається за зняттям згідно стану здоров`я...» (стенограма пленарного засідання Верховної Ради України 05 липня 2016 року).

В судовому засіданні, яке відбулось 14.02.2024 року, свідок ОСОБА_24 надав пояснення, в яких зазначив, що позивач збив дітей на смерть, нажаль батьки померли, тому цю справу ніхто не розслідував. Зазначив, що номеру кримінального провадження він не знає і ніколи не знав, доступу до цього кримінального провадження у свідка ніколи не було. Задокументованих фактів події смертельного ДТП за участі позивача не має та не було. Свідок не знає та йому не були відомі прізвища потерпілих осіб. Про цю подію він знає лише зі слів учасників громадських організацій та народного депутата.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.03.2024 року, свідок ОСОБА_25 надав пояснення, в яких зазначив, що особистих претензій у нього до судді ОСОБА_4 не було. У суді дізнався від помічників, що ОСОБА_4 підозрюється у тому, що збив дітей. У ОСОБА_26 була організація, яка займалась подібними ситуаціями, які вчинили співробітники державних органів. Прийшов до неї, вона не знала про ДТП, тому вона дізналася про збиття дітей суддею ОСОБА_4 від ОСОБА_25 . Вона зібрала підписи дала ОСОБА_28 їх підписи про ситуацію, що суддя ОСОБА_4 збив дітей на смерть. Їм було більше цікаво, про слідчі дії які виконували, щодо цієї справи. Згодом дізналися, що батьки цих дітей померли. Свідок з іншими особами не могли дізнатися інформацію, адже вони не були учасниками цієї справи. Вони не могли вивчити матеріали кримінального провадження. Суддя був відсторонений від справ протягом року. Всі матеріали були у слідчих. Закрили справу, адже немає потерпілих по даної справи. Була зустріч з прокурором, зам. прокурора, щодо цієї справи. Слідчий зробив закриття і нічого не можна було уже вчинити. Ніхто не міг втручатися в цю справу адже не було учасників. По таким резонансними справи, передавали інформацію до президента. Протягом року суддя не вчиняв свої повноваження протягом року. Щодо матеріалів справи, свідок їх не бачив. Писали до органів правоохоронних, щодо того чи був там суддя, чи був під дією спиртних напоїв, відповіді не було. Кожну п`ятницю вони приходили і інформацію їм надавали прокурор, щодо батьків дітей яких збили. Прізвищ потерпілих не пам`ятає. Робив запити до інших органів. Доказів, щодо цієї справи немає. Докази у прокуратурі. Рік коли сталося ДТП не пам`ятає. Відповіді від Генеральної прокуратури отримував. Робили запити, немає ніякої кримінального провадження. Від прокуратури дізналися, про закриття справи, адже немає потерпілих. Кримінальну справу не тримав, все знає зі слів інших осіб.

На підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України). Цьому положенню Конституції України кореспондують положення статті 5 та частини другої статті 6 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (у редакції, чинній на 05 липня 2019 року, далі - Закон про інформацію).

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (стаття 200 ЦК України).

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (частина друга статті 275 ЦК України).

Частина перша статті 276 ЦК України передбачає, що фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Частина перша статті 280 ЦК України передбачає що, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Виключення, передбачені цією статтею ЦК України, до цієї справи не застосовуються відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України). Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело (частина друга статті 302 ЦК України).

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону про інформацію).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина перша статті 30 Закону про інформацію).

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина друга статті 30 Закону про інформацію).

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовностилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац четвертий пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

Відповідно до абзацу першого пункту 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі (абзац другий пункту 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (абзац п`ятий пункту 15 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням (абзац перший пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

Відповідно до абзацу третього пункту 19 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1 не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (далі - Резолюція) (абзац перший пункту 21 Постанови Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року № 1).

Зокрема, у цій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише саме така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).

У своєму рішенні від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» («Lingens v. Austria», заявка № 9815/82, п. 46) ЄСПЛ зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею10 Конвенції. Цей правовий висновок був підтриманий багаточисельною наступною практикою ЄСПЛ.

Щодо рівня захисту свободи вираження поглядів пункт 2 статті 10 Конвенції містить небагато обмежень стосовно обговорення питань, які становлять суспільний інтерес. Таким чином, високий рівень захисту свободи вираження поглядів, за якого органи державної влади мають особливо обмежену свободу розсуду, надається, як правило, якщо твердження стосуються предмета суспільного інтересу, як, зокрема, у випадку тверджень стосовно функціонування судової системи, навіть у контексті проваджень, які ще не закінчені щодо інших підсудних. Рівень ворожості та потенційна серйозність конкретних тверджень не позбавляють права на високий рівень захисту свободи вираження поглядів, враховуючи наявність питання, яке становить суспільний інтерес (дивитись, наприклад, рішення ЄСПЛ від 22 грудня 2005 року у справі «Патурель проти Франції» («Paturel v. France», заява № 54968/00, п. 42), від 23 квытня 2015 року у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, п. 125).

Загальні принципи, які стосуються необхідності втручання у свободу вираження поглядів, які неодноразово згадувалися ЄСПЛ, сформульовані, зокрема у його рішенні від 22 квітня 2013 року у справі «Анімал Дефендерс Інтернешнл проти Об`єднаного Королівства» («Animal Defenders International v. the United Kingdom», заявка № 48876/08, п. 100), які зводяться до наступного:

1) Свобода вираження поглядів складає одну із істотних основ демократичного суспільства і є однією із основних умов прогресу суспільства і самовираження кожного з його членів. Згідно зі статтею 10 Конвенції, згадане положення застосовується не лише до «інформації» або «ідей», які прихильно сприймаються або вважаються необразливими чи не спричиняють будь-якої реакції, але також до тих, які ображають, шокують або викликають стурбованість. Такими є вимоги плюралізму, терпимості та широкого кругозору, без яких немає «демократичного суспільства». Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода піддається обмеженням, які однак повинні бути чітко витлумаченими, а необхідність будь-якого обмеження повинна бути переконливо встановлена;

2) Прикметник «необхідний» в контексті статті 10 Конвенції передбачає наявність «нагальної соціальної необхідності». Договірні держави наділені широкою свободою розсуду в оцінці того, чи існує така необхідність, проте ця свобода супроводжується європейським наглядом, який включає в себе як законодавство, так й попередні рішення, навіть винесені незалежним судом. У зв`язку з цим, ЄСПЛ має право виносити остаточне рішення щодо питання, чи сумісне «обмеження» зі свободою вираження поглядів, гарантованою статтею 10 Конвенції;

3) До завдань ЄСПЛ, при здійсненні його наглядових функцій, не входить підміна собою компетентних національних органів влади, а лише перегляд в контексті статті 10 Конвенції рішень, прийнятих зазначеними органами в рамках наданої їм свободи розсуду. Це не означає, що нагляд обмежений уточненням того, чи реалізувала держава-відповідач свою свободу розсуду розумно, ретельно і добросовісно. ЄСПЛ повинен розглянути оскаржуване втручання в контексті справи в цілому й визначити, чи було воно «пропорційним поставленій законній меті», і чи були причини, наведені національними органами як виправдання втручання, «достатніми і належними»... Діючи в такий спосіб, ЄСПЛ повинен переконатися, що національні органи застосували стандарти, які відповідають принципам статті 10 Конвенції, і, більш того, що вони ґрунтуються на правомірній оцінці відповідних фактів».

Тобто якраз конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівні твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.

Суд враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що в оскаржуваних статтях від ІНФОРМАЦІЯ_10 на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_31, під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_25», від ІНФОРМАЦІЯ_10 на сайтах « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 з однойменними назвами « ІНФОРМАЦІЯ_13 », від ІНФОРМАЦІЯ_14 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_19 під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_11 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_15 , наявні посилання на першоджерело в соціальній мережі Facebook на сторінці Prosud, суд дійшов висновку, що відповідачі поширили цю інформацію на підставі публікацій у соціальній мережі Facebook.

Крім того, суд звертає увагу на те, що народний депутат ОСОБА_8 є третьою особою у цій справі, а не відповідачем у цій справі, тобто суд розділяє статус депутата, як першоджерела спірної інформації, яка міститься у спірній публікації, та відповідача як переповідача цієї інформації, який посилався на неї, як на підставу суспільної стурбованості.

Хоч позивач і не є діючим суддею на момент оприлюднення спірної публікації, але відповідно до заявленого ним власного статусу, який також підтвердили суди трьох інстанцій у справі №761/6087/22, у сфері діяльності українських фахівців права його особистість становить очевидний суспільний інтерес через її вплив та значимість для української правової спільноти. Тому позивач є публічною особою, рівень суспільної значимості якої є вищим за середньостатистичного громадянина України, що сам позивач також не заперечує. Спірна публікація була оприлюднена відповідачами в контексті участі позивача у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя - найвищого конституційного органу державної влади та суддівського врядування, що ще більше обґрунтовує підвищений рівень суспільної значимості позивача та, як наслідок, рівень суспільної стурбованості, яку може викликати його особа.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачі не є ані судом, ані державним органом, ані посадовою особою, висловлювання яких можуть легітимізувати той чи інший статус позивача, а ця справа не стосується відповідальності самого ОСОБА_8 перед позивачем за характер інформації, яку про нього висловив ОСОБА_8 на пленарному засіданні.

Пряма мова не є єдиним лінгвістичним способом в українській мові переповідання інформації або твердження іншої особи.

Відповідачі у цій справі фактично відтворили спірну інформацію без суттєвих змін її суті, опустивши деякі обвинувальні формулювання першоджерела на адресу позивача, яку, насправді, першочергово публічно поширила зовсім інша особа - не відповідачі, а народний депутат ОСОБА_8 . Тобто, відповідачі не створили нову інформацію у цьому випадку, а переповіли публічно відому інформацію, джерелом якої є публічна особа з певним державницьким статусом.

Треба розрізняти оціночне судження особи, яка посилається або переказує без змін інформацію іншої особи, яка вже за своєю суттю є фактичним твердженням. У цьому випадку фактичне твердження останньої не перетворює саме по собі посилання на нього будь-якою іншою особою у фактичне твердження такої особи.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача до відповідачів у цій конкретній справі в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо оскаржуваної публікації від ІНФОРМАЦІЯ_24 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 , в якій зазначено таке:

«ОСОБА_4 успел крупно нагрешить еще в 2004 году, в бытность свою судьей Киевского райсуда Донецка, когда в состоянии алкогольного опьянения совершил ДТП, результатом которого стала гибель двоих детей. Донецкие правозащитники не один год потом били в набат по этому поводу. Однако, так и остались неуслышанными - ОСОБА_4 ушел на повышение в столицу...»,

суд вважає необхідним зазначити, що позивачем належними і допустимими доказами доведено, що дана інформація є недостовірною, такою, яка не відповідає дійсності та не містить відомості про події та явища, які існували.

Оскільки вказана недостовірна інформація містила звинувачення позивача у вчиненні злочину, суд дійшов висновку, що вона є такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача про застосування строку позовної давності до оскаржуваної публікації від ІНФОРМАЦІЯ_24 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_19» під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 », за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 , з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 частини 2 статті 258 ЦК передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у медіа. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у медіа або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч. 3. ч. 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі №488/2807/17 (пункт 129).

Дана позовна заява ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною фактично є позовною заявою про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації до якої застосовується позовна давність в один рік.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. № 1, що для правовідносин застосовуються загальні положення про початок перебігу та наслідки спливу позовної давності. Сплив без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити застосувавши строки позовної давності.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача-2 про застосування строків позовної давності до оскаржуваної статті від 10 серпня 2020 року, з огляду на те, що позовна вимога щодо даної статті є необґрунтованої та такою, що не підлягає задоволенню, а тому до неї не застосовується строк позовної давності.

Щодо позовних вимог про вилучення недостовірної інформації з указаних веб-посилань одразу після її спростування та про відшкодування моральної шкоди, то суд звертає увагу, що дані вимоги є похідними, та у зв`язку із тим, що в задоволенні основних позовних вимог суд відмовляє, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні похідних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається г. сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на те, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати позивача по сплаті судового збору та інші судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , Teka-Group Foundation , ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо позову, на стороні відповідачів: Громадська організація «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан», ОСОБА_8 , про визнання інформації недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 05 серпня 2024 року.

Суддя: