Постанова

від 07.08.2024 по справі 922/3358/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Харків Справа № 922/3358/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Терещенко О.І.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вх. № 2210 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Аюповою Р.М., в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, повний текст рішення складено 28.09.2023,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD", Харків,

про стягнення коштів у розмірі 171 351,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ 30290694) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію в сумі 129 552,56 грн за договором № 5-227К/З від 04.04.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (код ЄДРПОУ 30290694) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328) - за період з травня 2022 по травень 2023 пеню у сумі 30 431,33 грн, 3% річних за період з травня 2022 по травень 2023 у сумі 2 624,29 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 по травень 2023 у сумі 8 743,53 грн за договором №5-227К/З від 04.04.2022 та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач, як постачальник, виконав свої зобов`язання по договору №5-227К/З від 04.04.2022 у повному обсязі, проте відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконав. Посилаючись, зокрема, на ст. 526 ЦК України та ст. 193, 198 ГК України, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суми боргу у розмірі 129 552, 56 грн за період з квітня 2022 по грудень 2022 рік, суд першої інстанції визнав вимоги позивача щодо стягнення даної суми заборгованості належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, перевіривши наданий суду розрахунок заявлених до стягнення 3% річних з 24.05.2022 по 31.05.2023, пені за період з травня 24.05.2022 по 31.05.2023, інфляційних втрат з липня 2022 року по травень 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновків щодо їх обґрунтованості, правомірності та задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" звернулося засобами поштового зв`язку 18.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням поданої уточненої апеляційної скарги) просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23 та винести нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за твердженням відповідача оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Посилаючись на обставини введення на території України воєнного стану та на постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", апелянт вказав, що судом першої інстанції задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% відсотків річних та інфляційних втрат, не зважаючи на законодавчо-передбачену заборону щодо їх нарахувань та стягнення. Також судом першої інстанції помилково не враховано дію обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вх. № 2210 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3358/23.

06.11.2023 матеріали справи №922/3358/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, у зв`язку з навчанням судді Шевель О.В., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вх. № 2210 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "19" грудня 2023 р. о 14:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

08.12.2023 від представника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін (вх. № 15245).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №922/3358/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вх. № 2210 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22. Зоов`язано сторін невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №911/1359/22.

Зупинення провадження у справі №922/3358/23 обґрунтовано тим, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22 стосуватимуться можливості застосування положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" (підпункту 16 пункту 1) в частині зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024, у зв`язку з навчанням судді Крестьянінова О.О., для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 поновлено провадження у справі №922/3358/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (вх. № 2210 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23 відбудеться "09" липня 2024 р. о 10:30.

Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх.№8884 від 03.07.2024).

Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 у зв`язку з відставкою судді Фоміної В.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 прийнято справу №922/3358/23 до свого провадження; призначено розгляд справи на "07" серпня 2024 р. о 15:00 год.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.08.2024 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, і нез`явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги та відзиві на апеляційну скаргу, доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників сторін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268.

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п.7 Постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 №312 (далі - Постанова) договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Ураховуючи наведені приписи, та те, що відповідачем було фактично спожито електричну енергію, про що свідчать відомості з реєстру фактичних обсягів, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору № 5-227 К/З від 04.04.2022 з відповідачем (далі - договір), дані про якого передані від попереднього постачальника АТ "Харківобленерго".

Так, відповідачем було надано заяву-приєднання, комерційну пропозицію, які є невід`ємними додатками до договору про постачання та було фактично спожито електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-227К/З з 04.04.2022 на умовах Комерційної пропозиції № 1, (розміщені на офіційному сайті Товариства: zbutenergo.kharkov.ua).

Слід зазначити, що згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Згідно з п. 10 Постанови до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.

У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.

Таким чином, розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - АТ "Харківобленерго".

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі указів Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні та 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", Міністерством Енергетики України було видано наказ № 104 від 04.03.2022, відповідно до якого : "…тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг; електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником, у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг; переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії; постачання електричної енергії зазначеним у пункті 1 цього наказу споживачам (незалежно від величини договірної потужності їх електроустановок) здійснюється електропостачальником, на якого покладено спеціальні обов`язки постачальника універсальних послуг, за ціною, встановленою на рівні ціни універсальної послуги для малих непобутових споживачів.

Наказ № 104 було доведено на виконання суб`єктам господарювання, зокрема, операторам системи розподілу, на яких цим Наказом покладено обов`язки переведення споживачів, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником на постачальника універсальних послуг, шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.

Згідно п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Пунктом 5.9 та пунктом 5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.

Умовами публічної п.3 комерційної пропозиції № 1 передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюються споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти перераховані за електричну енергію, постачальник має право зарахувати погашення як погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. У разі заміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду (п. 3 комерційної пропозиції).

Також п. 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Споживач у відповідності до п. 6.2 договору зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з переданими даними від АТ Харківобленерго проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію за квітень 2022 по грудень 2022:

за квітень 2022 у розмірі 18 625, 54 грн, ПДВ 20 % 3725,11 грн, разом з ПДВ 22 350,65 грн. Відповідачем за квітень 2022 спожито 5268 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за квітень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 16.05.2022. Строк оплати 23.05.2022. Рахунок не сплачено.

за травень 2022 у розмірі 6 395, 22 грн, ПДВ 20 % 1 279,04 грн, разом з ПДВ 7 674, 26 грн. Відповідачем за травень 2022 спожито 2070 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за травень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобои поштового зв`язку 13.06.2022. Строк оплати 20.06.2022. Рахунок не сплачено.

за червень у 2022 розмірі 7 784,39 грн, ПДВ 20 % 1 556,88 грн, разом з ПДВ 9341,27 грн. Відповідачем за червень 2022 спожито 2295 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за червень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобои поштового зв`язку 05.07.2022. Строк оплати 12.07.2022. Рахунок не сплачено.

за липень 2022 у розмірі 8 913,90 грн, ПДВ 20 % 1 782,78 грн, разом з ПДВ 10 696,68 грн. Відповідачем за липень 2022 спожито 2372 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за липень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 09.08.2022. Строк оплати 16.08.2022. Рахунок не сплачено.

за вересень 2022 у розмірі 27 751, 20 грн, ПДВ 20 % 5550,24 грн, разом з ПДВ 33 301, 44 грн. Відповідачем за вересень 2022 спожито 7015 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за вересень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 07.10.2022. Строк оплати 14.10.2022. Рахунок не сплачено.

за жовтень 2022 у розмірі 5 967, 60 грн, ПДВ 20 % 1 193,52 грн, разом з ПДВ 7 161,12 грн. Відповідачем за жовтень 2022 спожито 1303 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за жовтень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 10.11.2022. Строк оплати 17.11.2022. Рахунок не сплачено.

за листопад 2022 у розмірі 16 043,10 грн, ПДВ 20 % 3 208, 62 грн, разом з ПДВ 19 251, 72 грн. Відповідачем за листопад 2022 спожито 3154 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за листопад 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 12.12.2022. Строк оплати 19.12.2022. Рахунок не сплачено.

за грудень 2022 у розмірі 116 479, 52 грн, ПДВ 20 % 3 295, 90 грн, разом з ПДВ 19 775, 42 грн. Відповідачем за грудень 2022 спожито 3154 кВт*год. згідно фактичних даних, а саме: відомостей Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам (витяг додається). Рахунок за грудень 2022 та акт приймання-передачі електричної енергії були направлені засобами поштового зв`язку 10.01.2023. Строк оплати 17.01.2023. Рахунок не сплачено.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).

У зв`язку з несплатою за спожиту електричну енергію за договором № 5-227К/З в обумовлений термін, відповідачу також нараховано пеню, 3% річних та індекс інфляції.

Таким чином, відповідач зазначає на наявну заборгованість відповідача, яка станом на 01.06.2023 року становить 171351,71 грн, з яких:

- 129 552,56 грн заборгованість за електричну енергію;

- 30 431,33 грн - пеня;

- 2 624, 29 грн - 3% річних;

- 8 743, 71 грн - індекс інфляції.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем даної суми заборгованості у добровільному порядку.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-227К/З, з 04.04.2022, на умовах Комерційної пропозиції № 1 стало підставою для звернення за даним позовом до суду.

28.09.2023 прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги не містять підстав, з яких рішення суду в частині стягнення основного боргу в розмірі 129 552,56 грн підлягає скасуванню, у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

З приводу визначених відповідачем підстав скасування рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 в частині стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія зазначає таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч.1, 3 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, статтею 629 ЦК України закріплено фундаментальний принцип обов`язковості договору, на якому базуються договірні правовідносини, тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

У силу приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплено у статті 193 ГК України.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами укладено договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, за яким позивач зобов`язався постачати відповідачу електричну енергію, а останній зобов`язався приймати та оплачувати вартість спожитої (отриманої) електричної енергії.

За приписами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п.5.11 договору, а її розмір визначено в розділі 7 Комерційної пропозиції № 1 (додаток № 3 від 04.04.2022 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-227К/3 від 04.04.2022).

Так, за умовою п. 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Умовою п.7 комерційної пропозиції № 1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки.

Перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом першої інстанції встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.

Відповідачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині правильності арифметичного підрахунку пені, нарахованої за період з 24.05.2022 по 31.05.2023 в сумі 30 431,33 грн. При цьому, апелянт посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", відповідно до яких зазначає, що нарахування та стягнення штрафів та пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено.

З цього приводу судова колегія зазначає таке.

Як вбачається з положень абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, вказаним пунктом встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання).

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 визначено, що дія абзаців першого та третього пункту 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі, коли такі юридичні особи не мають права на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об`єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.

Зважаючи на надані до матеріалів справи документи, судова колегія зазначає, що відповідач не належить до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, оскільки, не є споживачем комунальних послуг на умовах, визначених п. 11 вказаної постанови, тоді як положеннями вказаної нормативно-правового акту визначено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду, положення постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, місцевим господарським судом не застосовувались.

Також, апелянт вказує на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), зокрема, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, який опубліковано на офіційному сайті Торгово-промислової палати України, відповідно до якого зазначає про неврахування господарським судом першої інстанції при розгляді справи обставин непереборної сили при виконанні відповідачем його зобов`язань, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

За приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Як зазначає відповідач, наявність форс-мажорних обставин у цій справі обумовлена повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, вказаний лист не є сертифікатом та не є документом, який виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини і не є допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

В свою чергу, відповідач не надав належних та допустимих доказів в розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також інші докази, які б свідчили про те, що саме військова агресія російської федерації проти України унеможливила використання електричної енергії, поставленої позивачем за договором про №5-227К/3 від 04.04.2022 та/або належного виконання умов договору в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що доводами відповідача у справі в суді першої інстанції не було визначено відсутність підстав для стягнення сум пені за порушення зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 5-227К/З від 04.04.2022 з посиланням на постанову НКРЕКП від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", правову оцінку спірним правовідносинам з огляду на вказані приписи нормативно-правового акту мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення не містить.

В даному випадку слід враховувати, що згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закон") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (такий висновок викладено в пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такий висновок викладено в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Судова колегія зазначає про можливість застосування в даній справі принципу juranovitcuria з огляду на те, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022, діяла на час вирішення даної справи в суді першої інстанції та обов`язком суду було визначення наявності підстав для застосування її положень до спірних правовідносин.

Крім того, згідно ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, визначення якого надано в ч. 2 ст.277 ГПК України, а також у разі необхідності врахування у відповідності до ч.2 ст. 315, ч. 1 ст. 316 ГПК України висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

З огляду на це, судова колегія вказує про таке.

Законом від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до ст.1 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.

Згідно з пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 (якої було опубліковано після прийняття оскаржуваного рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023) дійшла висновків, що пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії".

При цьому рішення НКРЕКП щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК та ГК про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що НКРЕКП в силу Закону наділена повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що такі рішення НКРЕКП не скасовують встановлену нормами ЦК та ГК відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк НКРЕКП, яка наділена повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих їй Законом повноважень тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з ЦК та ГК, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до ст.66 Закону "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями ст.179 ГК, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Враховуючи приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 24.02.2022.

При цьому, законодавець не ставить підстави для застосування норм приписів п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332(у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) в залежність від часу укладення типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (до чи після введення воєнного стану в країні), зазначаючи про їх застосування до договорів, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

З огляду на те, що спірний період нарахування пені позивачем визначено з 24.05.2022 по 31.05.2023, тобто після 24.02.2022, судова колегія зазначає про наявність підстав для застосування до спірних договірних правовідносин у даній справі положень вказаної вище постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, що має наслідком відмову у задоволенні заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 в частині стягнення пені за період з 24.05.2022 по 31.05.2023 у сумі 30 431,33 грн з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, законодавством передбачено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, у цьому разі, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

До того ж визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Судова колегія вважає за доцільне також послатися на висновки Великої Палати Верховного Суду, надані в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Натомість у даній справі такі обставини судом не встановлені, втім визначено, що відповідачем не погашено суму основного боргу, а сума нарахувань у розмірі 2 624,29 грн, як вставлена на рівні 3 % річних, становить 2,02% від суми заборгованості та не дозволяє стверджувати про її нерозумність, несправедливість та неспівмірність, та не може бути підставою для реалізації судом права на зменшення належних до стягнення нарахувань.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для зменшення відсотків річних, оскільки, розмір нарахованих позивачем відсотків річних відповідає законодавству та не є надмірним, зважаючи на розмір основної заборгованості. Зменшення розміру інфляційних втрат законодавством не передбачено і висновок Великої Палати Верховного Суду з приводу можливості зменшення відповідних нарахувань у вказаній постанові у справі №902/417/18 не міститься.

Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 624,29 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 по травень 2023 у сумі 8 743,53 грн.

За таких обставин рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі № 922/3358/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" 3% річних за період з 24.05.2022 по 31.05.2023 в розмірі 2 624029 грн та інфляційних витрат за період з липян 2022 року по травень 2023 року у розмірі 8 743,53 грн підлягає залишенню без змін.

Як встановлено судовою колегією, доводи апеляційної скарги відповідача не стосуються правильності арифметичного нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат за визначені періоди часу, що має наслідком відсутність повноважень суду апеляційної інстанції переглядати висновки місцевого господарського суду, викладені в зазначеній частині оскаржуваного судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Пунктом 4 частини 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, враховуючи вищевикладені висновки судової колегії, рішення Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 у справі № 922/607/24 підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення пені у сумі 30 431,33грн, а також в частині розподілу судових витрат на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неправильне застосування норм матеріального права. В решті оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі №922/3358/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" пені у сумі 30 431,33 грн за період з 24.05.2022 по 31.05.2023, а також в частині розподілу судових витрат.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення пені відмовити.

Викласти абзац 1, 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (61044, м. Харків, вул. Новопроектна, 7, код ЄДРПОУ 30290694) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037; адреса для листування: вул. Гоголя, 10, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 42206328; ХОУ АТ Ощадбанк UA 673518230000026002300529792, МФО 351823) - 3% річних за період з 24.05.2022 по 31.05.2023 в сумі 2 624,29 грн, інфляційні витрати за період з липня 2022 року по травень 2023 року в сумі 8 743,53 грн за договором №5-227К/З від 04.04.2022 та судовий збір за подання позову в сумі 2 207,33 грн".

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.09.2023 у справі № 922/3358/23 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "K.I.T. LTD" (61044, м. Харків, вул. Новопроектна, 7, код ЄДРПОУ 30290694) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 715,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.І. Терещенко