Рішення

від 06.08.2024 по справі 902/580/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р.Cправа № 902/580/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", 21021, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вулиця 600-річчя, будинок, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 33126849

до Малого приватного підприємства "Віте", 21030, Вінницька область, місто Вінниця, проспект Юності, будинок 42, квартира 16, ідентифікаційний код юридичної особи 13305907

про стягнення 22 354,56 гривень

за участю представників:

від позивача Коренюк М.В., у порядку самопредставництва

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 20.05.2024 надійшла позовна заява № ПП/1315/S від 20.05.2024 (вх. № 595/24 від 20.05.2024) Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Малого приватного підприємства "Віте" про стягнення 22 354,56 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 307 від 09.03.2017 за період з листопада 2023 по квітень 2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 27.05.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/580/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.06.2024 року о 10:30.

За результатами судового засідання 27.06.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/580/24 по суті на 12:00 23 липня 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.07.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № 2116-1816-24 від 23.07.2024 (вх. № 01-34/7512/24) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.07.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/580/24 по суті на 06.08.2024 о 12:30 год.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 23.07.2024, що підтверджує відповідна довідка про доставку електронного листа.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося з позовом до Малого приватного підприємства "Віте" про стягнення 22 354,56 гривень заборгованості за спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за період з листопада 2023 по квітень 2024 року відповідачу згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 307 від 09.03.2017 було надано послуги постачання теплової енергії на загальну суму 22 354,56 гривень, оплата за які у повному обсязі не здійснена.

У зв`язку із нездійсненням відповідачем оплати за спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження у розмірі 22 354,56 гривень, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

09 березня 2017 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради Вінницяміськтеплоенерго (далі - позивач, постачальник) та Малим приватним підприємством "Віте" (далі - відповідач, споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 307 (далі - договір) (т. 1 а.с. 4-7).

Згідно розділу 1 договору сторонами було погоджено, що постачальник бере на себе зобов`язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід`ємним додатком цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору теплова енергія постачається споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. договору).

Пунктом 6.5. сторони передбачили, що по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт у двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому договору.

За умовами пункту 6.6. договору у разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт споживачем, без надання постачальнику викладених в письмовій формі обгрунтованих заперечень по акту або неповернення споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним споживачем та є доказом кількості спожитої споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Згідно пункту 6.7. договору у платіжних дорученнях споживач повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у споживача за цим договором, постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості з урахуванням черговості визначеної ст. 534 ЦК України.

Відповідно до пунктів 11.1.-11.4. договору цей договір набуває чинності з 01.01.2017 року та діє до 31 грудня 2017 року. В частині розрахунків договір діє до повного їх проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення, не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір з додатками підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.

На виконання умов укладеного договору протягом листопада 2023 - квітня 2024 позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 22 354,56 гривень, у тому числі: у листопаді 2023 на суму 3669,94 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 30.11.2023; у грудні 2023 на суму 4886,35 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 31.12.2023; у січні 2024 на суму 5244,95 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 31.01.2024; у лютому 2024 на суму 4074,85 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 29.02.2024; у березні 2024 на суму 3507,97 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 31.03.2024; у квітні 2024 на суму 970,50 гривень згідно акту здачі-прийняття виконаних робіт від 30.04.2024 (т. 1 а.с. 8-13).

Вказані акти за листопад 2023 - квітень 2024 надіслані позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи описами вкладення, списками згрупованих відправлень з відповідними фіскальними чеками (т. 1 а.с. 16-21, 41-53).

Листом № 966-22/2 від 10.04.2024 Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" попередило відповідача про необхідність сплати заборгованості станом на 01.04.2024 (т. 1 а.с. 15).

Разом з тим, відповідач повного погашення вартості отриманої теплової енергії та приєднаного навантаження за договором за період листопада 2023 - квітня 2024 на загальну суму 22 354,56 гривень не здійснив, що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати за період з листопада 2023 по квітень 2024 по особовому рахунку №307, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 22 354,56 гривень (т. 1 а.с. 14).

Доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на невиконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії та приєднаного навантаження позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 22 354,56 гривень заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 22 354,56 гривень заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та приєднаного навантаження за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 307 від 09.03.2017 року.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1-3 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Частиною 7 статті 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Положеннями статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Положеннями частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пункт 40 Правил користування тепловою енергією передбачає, що споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За умовами пункту 6.2. договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахункового, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Згідно пункту 6.4. договору розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлену теплову енергію та приєднане навантаження за договором у розмірі 22 354,56 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії та приєднаного навантаження, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 22 354,56 гривень.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, з урахуванням обсягу та вартості спожитої теплової енергії, приєднаного навантаження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 22 354,56 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 22 354,56 гривень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 1716 від 09.05.2024 року сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Віте" (21030, Вінницька область, місто Вінниця, проспект Юності, будинок 42, квартира 16, ідентифікаційний код юридичної особи 13305907) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. 600-річчя, будинок 13, ідентифікаційний код юридичної особи 33126849) 22 354,56 гривень (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят чотири гривні, 56 копійок) заборгованості та 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень) судових витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС

Повний текст рішення складено 09 серпня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - сторонам, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.