Рішення

від 07.08.2024 по справі 903/462/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2024 року Справа № 903/462/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс, смт. Люблинець, Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Грінвут, м. Ковель, Волинська обл.

про стягнення 546 255 грн 54 коп

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача: Федчишин Д.С., довіреність від 07.02.2024

від відповідача: Пивовар В.В., ордер від 10.07.2024

встановив: 13.05.2024 через електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Грінвут про стягнення 546 255 грн 54 коп.

Ухвалою суду від 15.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.06.2024 о 12 год 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 15.05.2024 о 17 год 25 хв, у зв`язку з чим перебіг процесуального строку починається з 16.06.2024.

Строк для подання відзиву по 31.05.2024.

31.05.2024 через електронний суд надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що між сторонами велися переговори щодо перевезення з-за кордону негабаритних вантажів, однак не погоджено істотних умов договору, зокрема ціни та строку доставки вантажу навіть в усній формі, у зв`язку з чим співпраця між сторонами не розпочалася. Сторонами не укладалися заявки №01, №4. Позивач подав лише їх скан-копії без мокрої печатки. Заявка №4 відповідачем не підписувалася. Відсоток штрафу також не є погоджений сторонами. Заявка №01 не стосується фрахту, а передбачає послуги з експертизи, дослідження мостів та дорожнього покриття. Заявка №4, яка безпосередньо стосується фрахту, визначає розмір штрафу 20%, а не 30% від вартості фрахту. Жодної передоплати, як зазначено в заявці №01 від 27.10.2023, відповідачем не вносилось, а тому у позивача не було жодних підстав розпочинати надання послуг. Позивачем не підтверджено належними доказами, що описані послуги не надавались будь якому іншому замовнику. Жодної претензії на адресу товариства від позивача не надходило.

Позивач відзив відповідача отримав 31.05.2024 (а.с. 55).

Строк для подання відповіді на відзив по 03.06.2024.

Відповідь позивача на відзив відповідача на адресу суду не надходила.

12.06.2024 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника відповідача у підготовчому засіданні не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи.

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Відповідач мав можливість видати довіреність іншому представнику.

Отже за змістовним аналізом норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою для відкладення розгляду справи в межах підготовчого провадження є наявність для цього обґрунтованих причин.

Відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність доказів на підтвердження участі представника відповідача в іншому судовому засіданні, суд протокольною ухвалою від 12.06.2024 у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовив.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Позивач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, відсутність відповіді на відзив, закінчення строку для її подання, відсутність клопотання про продовження строку для її подання, строки розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 12.06.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 10.07.2024 о 12 год 00 хв.

Судом протокольними ухвалами від 10.07.2024, 17.07.2024 оголошено перерву до 07.08.2024 о 14 год 30 хв, зокрема для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов заперечив.

Представник позивача зазначив про зміну пояснень представника відповідача у судовому засіданні щодо наявності/відсутності печатки товариства на заявці №01 від 27.10.2023 та договорі. Заявив клопотання про долучення до матеріалів справи переписки відповідача з представником позивача щодо узгодження умов договору та підтвердження проставлення печатки відповідачем на договорі.

Представник відповідача долучення доказів заперечив, оскільки вони були наявні у позивача до звернення з позовом, не доведення не можливості їх подання у встановлені строки, необхідність подання у третьому судовому засіданні по розгляду справи по суті.

Суд протокольною ухвалою від 07.08.2024 відмовив у задоволенні клопотання у зв`язку з необґрунтованістю пропуску строків подання. Крім того судом враховано, що наявність печатки на договорі представник відповідача не заперечив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.10.2023 між ТОВ «Негабарит-сервіс» (перевізник) та ТОВ «Еко Грінвут» (замовник) укладено договір №129 на перевезення вантажів (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору від 23.10.2023 №129 на перевезення вантажів.

Згідно умов договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги по організації та здійсненні перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському, міжміському та міжнародному сполученні (п. 1.1). Перевізник зобов`язується прийняти від замовника вантаж для перевезення відповідно до заявки замовника та перевезти його до місця знаходження, вказаного замовником, а замовник зобов`язується оплатити послуги перевізника відповідно до положень даного договору (п. 1.2). Перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки, що підписується обома сторонами. В заявці зазначається конкретне найменування вантажу, його кількість, розміри, умови та термін перевезення, маршрут перевезення, місце та час завантаження, розвантаження, повне найменування вантажовідправника та вантажоодержувача. У разі здійснення міжнародного перевезення місце замитнення та розмитнення (п. 2.1). Замовник передає перевізнику заявку на перевезення вантажу не пізніше 18 години дня в залежності від типу вантажу та маршруту перевезення: на міжнародне перевезення виликогабаритного та валиковагового вантажу за 14 робочих днів до дати завантаження (п. 2.2.4). Прийнята до виконання заявка підтверджується перевізником (п. 2.6). Перевізник зобов`язаний у випадку погодження умов сторін, згідно умов конкрентного перевезення вантажу, направити замовнику підтверджену печаткою або штампом «заявку на перевезення» з вказаними даними водія (водіїв) та державними номерними знаками транспортних засобів (п. 3.1.1). Вартість послуг визначається за узгодженням сторін по кожному конкретному перевезенню згідно заявки на перевезення вантажу та вказується у рахунку-фактурі перевізника. Ціни є договірні (п. 4.1). У випадку якщо сторони в заявці на перевезення вантажу вартість перевезення вказали у іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті по офіційному курсу НБУ на день виставлення рахунку-фактури (п. 4.2). Замовником сплачується перевізнику за перевезення передоплата в розмірі 100% від вартості перевезення по факту підписання заявки, якщо інше не погоджено в заявці (п. 4.4). У разі невиконання чи неналежного виконання однією із сторін положень даного договору вона виплачує потерпілій стороні всі збитки, які остання понесла внаслідок такого невиконання або неналежного виконання, включаючи неотриманий прибуток та всі інші види збитків (п. 5.4). За відмову від послуг після підписання заявки, замовник сплачує штраф у розмірі 20% вартості транспортних послуг, що вказані у заявці, якщо інше не погоджено у ній (п. 5.9). По факту надання транспортних послуг сторони складають та підписують акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) (п. 8.1). У випадку ,якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт (надання послуг) ним не підписаний та не опротестований (заперечений) на протязі 7 банківських днів з моменту отримання його замовником, він рахується прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (п. 8.2). Будь які зміни, доповнення, поправки до даного договору вносяться виключно у письмовій формі та підписуються уповноваженими особами сторін (п. 8.3). Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до моменту його розірвання однією із сторін, про що повинно бути повідомлено другій стороні не пізніше ніж за 14 днів до дати розірвання (п. 8.5). Погоджена сторонами факсимільна та електронна копія даного договору, заявок до нього та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних обома сторонами, прирівнюється до оригіналу та має однакову юридичну силу (п. 8.8).

Відповідач зазначає, що скан-копія договору не є єдиним документом, скан-копії перших сторінок і останньої відрізняться якістю і шрифтом, усі сторінки, крім останньої, підписані лише позивачем, що свідчить про їх долучення позивачем post factum і позивач не доводить, що вони подані не в переписаному вигляді. Остання сторінка подана не в оригіналі. На останній сторінці підпис відповідача міститься в одному місці, графа в кінці сторінки пуста.

Викладені обставини не спростовують укладення між сторонами договору.

Наявність печатки товариства на останній сторінці договору представник відповідача в судовому засіданні не заперечив. На не відповідність розміру нарахованих та передбачених договором штрафів посилався у відзиві та поясненнях.

Кожна сторінка договору (внизу) містить посилання на № і дату договору, зокрема і остання, на якій підпис і печатка наявні лише у місці зазначення прізвища та ініціалів підписанта.

Відповідач не подав іншого договору, відмінного від наявного у матеріалах справи.

Згідно п. 8.8 договору погоджена сторонами факсимільна та електронна копія даного договору, заявок до нього та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних обома сторонами, прирівнюється до оригіналу та має однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Так, суттю відносин з надання послуг з перевезення є майновий інтерес перевізника отримати оплату за надані послуги, а замовника - отримати послуги, які необхідні йому, тобто це та цінність (потреба), заради якої сторони вступили в такі договірні відносини один з одним; тобто це досягнення цілей задля яких такий договір укладався.

Відповідно до приписів статей 525, 526, 615, 929 ЦК України, статей 1, 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" двосторонній характер договору транспортного експедирування зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору експедитор бере на себе обов`язок за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, і водночас набуває права вимагати їх оплати, а замовник набуває право вимагати виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Отже, у разі фактичного прийняття наданих експедитором послуг відмова клієнта від підписання акта приймання-передачі послуг не звільняє його від обов`язку з їх оплати.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 700 євро штрафу у зв`язку з відмовою відповідача від транспортних послуг з перевезення вантажу згідно заявки №4 від 14.11.2023.

До позовної заяви позивачем долучено заявку №4 від 14.11.2023 на перевезення по маршруту Kraslavas acla 1B, Preili Budzisko Dorulrutsk Тойкут, Україна, з такими умовами: дата завантаження повідомлять додатково по факту виготовлення дозволу на перевезення негабаритного вантажу в Республіці Польща, вартість перевезення 29 000 євро по курсу НБУ на момент підписання заявки, 30% передоплата по факту підписання заявки, 70% - оплата по факту перетину кордону повний фінансовий розрахунок перед розвантаженням. Погоджені додаткові умови: у разі відмови замовника від транспортних послуг перевізника після підписання заявки, замовник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості фрахту (а.с. 10 на звороті- 11).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ст. 639 ЦК України).

Заявка №4 від 14.11.2023 ТОВ «Еко Грінтут» не підписана та не скріплена його печаткою. Згідно п. 2.2 договору заявку направляє замовник. Докази подання заявки відповідачем в матеріалах справи відсутні. Докази її надіслання позивачем на адресу відповідача з метою узгодження умов та акцепт відповідачем відсутні, у зв`язку з чим вона є не укладеною та не породжує будь які права та обов`язки.

Пояснення позивача, що заявка №4 не підписувалась для уникнення можливих простої транспортного засобу у зв`язку з необхідністю виконання робіт згідно заяви №01 є не обґрунтованими, оскільки п.2.2.4 договору передбачено завчасне подання заявки на перевезення великогабаритного вантажу за 14 днів до дати завантаження. Крім того, сторони не позбавлені права коригування викладених у заявці умов.

Згідно розрахунку позивача штраф 8 700 30% вартості фрахту, яка визначена в заявці №4 від 14.11.2023, нарахований з посиланням на заявку №01. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що №01 вказаний помилково замість №4.

П.1 особливих умов заявки №01 від 27.10.2023 передбачено штраф в розмірі 30% вартості фрахту за відмову замовника від послуг перевізника після підписання заявки. Фрахт це плата за перевезення вантажу.

Заявка №01 від 27.10.2023 підписана сторонами на надання послуг експертизи (дослідження маршруту). П. 5.9 договору передбачено, що за відмову від послуг після підписання заявки, замовник сплачує штраф у розмірі 20% вартості транспортних послуг, що вказані у заявці, якщо інше не погоджено у ній.

Оскільки заявка №4 не підписана відповідачем, вартість перевезення не узгоджена сторонами, вимога позивача про стягнення 8 700 євро не підлягає задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 2 050 євро на підставі заявки №01 від 27.10.2023.

Судом встановлено, що сторонами підписано заявку №01 від 27.10.2023 на перевезення по маршруту Латвія-Україна, з такими умовами: експертиза (дослідження маршруту) 27.10.2023 по 17.11.2023, маршрут обстеження ПП Будзисько - ПП Корчова (Польща), вартість послуг 2 050 євро, передоплата 100% послуги з експертизи, дослідження мостів та дорожнього покриття за маршрутом ПП Будзисько ПП Корчова (Республіка Польща). Підписання заявки відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Докази здійснення замовником передоплати в сумі 100% вартості робіт 2 050 євро в матеріалах справи відсутні. Не проведення замовником передоплати підтверджено представниками позивача та відповідача у судових засіданнях.

Згідно пояснень представника відповідача у судових засіданнях, не здійснюючи передоплату в розмірі 100% робіт товариство очікувало не виконання позивачем робіт, передбачених спірною заявкою.

Судом встановлено, що заявкою №01 погоджені особливі умови: 1) відмова замовника від послуг перевезення після підписання заявки штраф в розмірі 30% вартості фрахту; 2) по факту надання транспортних послуг сторони складають та підписують акт здачі-приймання робіт (надання послуг). У випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт (надання послуг) ним не підписаний та не опротестований (заперечений) на протязі 7 банківських днів з моменту отримання його замовником, він рахується прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі (а.с. 10).

Отже, сторони обумовили, що за наслідком надання перевізником послуг замовнику складається акт здачі-приймання робіт (надання послуг), після підписання якого останній здійснює оплату.

В матеріалах справи відсутні акт приймання-передачі робіт згідно заявки №01 від 27.10.2023, докази його надіслання замовнику, а відтак не доведено факту виникнення обов`язку з їх оплати.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання зобов`язань, передбачених заявкою №01 від 27.10.2023, щодо складання та надіслання акту виконаних робіт, відсутність у відповідача претензій (зауважень) щодо обсягу, належності їх надання, право на опротестування (заперечення) передбачено умовами заявки, а отже наявності у ТОВ «Еко Грінвут» заборгованості в сумі 2 050 євро в цілому, настання строку для оплати, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача вартість замовленої документації відносно дослідження мостів та дорожнього покриття в загальній сумі 3 450 євро на підставі таких доказів:

-акту №1 по наданню послуг з організації супроводження та перевезення негабаритних вантажів від 24.01.2024, згідно якого ТОВ «Негабарит-Сервіс» надані фірмою Chem-Sped Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia послуги з анулювання дозволу згідно рахунку FA/137/01/2024 від 24.01.2024, вартість послуг складає 500 євро, рахунок № FA/137/01/2024 (а.с. 11 на звороті, 12 на звороті);

-акту №2 по наданню послуг з організації супроводження та перевезення негабаритних вантажів від 02.11.2024, згідно якого ТОВ «Негабарит-Сервіс» надані фірмою Chem-Sped Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia послуги з дослідження маршруту на відрізку PL/LT Будзиско- PL/UA Корчова згідно рахунку FA/277/10/2023 від 30.10.2023, вартість послуг складає 2 000 євро, рахунок № FA/277/10/2023 (а.с. 12, 13);

-акту №10 по наданню послуг з організації супроводження та перевезення негабаритних вантажів від 29.12.2023, згідно якого ТОВ «Негабарит-Сервіс» надані фірмою Chem-Sped Spolka z Organiczona Odpowiedzialnoscia послуги вимірювання висоти мостів по маршруту Budzisko-Korczowa згідно рахунку FA/201/12/2023 від 29.12.2023, вартість послуг складає 950 євро, рахунок № FA/201/12/23 (а.с. 13 на звороті, 14).

На підтвердження оплати вказаних послуг позивач подав платіжні інструкції (а.с. 14 на звороті-17).

Позивач не обґрунтував, що послуги з дослідження маршруту Будизько-Корчова, вимірювання висоти мостів, які позивач просить стягнути з відповідача на підставі актів №2 від 02.11.2024, №10 від 29.12.2023, не визначені заявкою №01 від 27.10.2023, не є дублюванням одних і тих же послуг, у відшкодуванні яких вже відмовлено.

Узгодження додаткових послуг, зміну вартості позивач належними та допустимими доказами не довів.

Послуги з анулювання дозволу в сумі 500 євро, визначені актом №1 від 24.01.2024, також не підлягають задоволенню та стягненню з відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази волевиявлення відповідача на замовлення у позивача та виконання позивачем такого виду робіт саме для відповідача.

Узгодження сторонами автомобіля, який зазначений в акті, позивачем не доведено, оскільки заявка №4 не підписана, а в заявці №01 така умова відсутня.

Акт здачі приймання робіт в матеріалах справи відсутній, позивач підтвердив не надіслання його відповідачу, а відповідач отримання. Матеріалами справи не підтверджено домовленості сторін щодо найменування, габаритів вантажу, транспортного засобу.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, правові підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 191, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Негабарит-Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Грінвут про стягнення 546 255 грн 54 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 09.08.2024.

Суддя А. М. Кравчук