Рішення

від 06.08.2024 по справі 904/1905/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1905/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 1 109 599,41грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від позивача: Конова І.О., адвокат, ордер серії АЕ №1281331 від 26.04.2024 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" заборгованість у розмірі 1 109 599,41грн, з яких:

- основний борг у розмірі 960 445,63грн;

- пеня у розмірі 117 114,34грн;

- 3 % річних у розмірі 11 650,00грн;

- інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №БТРО_2023/04/003 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів від 04 квітня 2023 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги у розмірі 960 445,63грн - основний борг. Також відзив містить клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, до 50%. Відповідач просить стягнути з відповідача не більше ніж: 58 557,17грн - пені; 10 194,72грн - інфляційних втрат; 5 825грн - 3% річних та витрати на правничу допомогу не більше 10 000грн.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з запереченнями відповідача, надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 справу №904/1905/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.06.2024.

У підготовчому засіданні 03.06.2024 судом оголошено перерву до 20.06.2024.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалу суду від 03.06.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 04.06.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 113).

Ухвалою суду від 20.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2024.

Під час розгляду справи судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.

У судовому засіданні 06.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

4 квітня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (покупець) укладено договір поставки №БТРО_2023/04/003 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів, відповідно до умов якого (п.1.1.) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються "Товар", в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.

Договір поставки №БТРО_2023/04/003 від 03.04.2023 Сторонами укладено з Протоколом узгодження розбіжностей від 04.04.2023 (далі за текстом - Протокол розбіжностей).

За пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця.

Відповідно до п. 4.3. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей) Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Відповідно до пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

До договору поставки сторонами підписана Специфікація №1 від 06.11.2023 на загальну суму 2299937,24 (а.с.26).

У Специфікації №1 від 06.11.2023 до договору сторони визначили умови оплати - 100% попередня оплата вартості партії товару (п.4).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" поставило, а Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" прийняло товар на загальну суму 3168527,91грн.

Відповідачем було частково сплачено за товар 2 208 082,28грн, залишок несплаченої суми становить 960445,63грн.

Несплаченим залишився товар, отриманий відповідачем за наступними видатковими накладними:

№ 7/08416 від 02.11.2023 на суму 88389,91 грн. Зазначена видаткова накладна частково погашена за рахунок платіжної інструкції № 3840 від 07.02.2024, залишок становить 24191,29ггрн (а.с.44);

№ 7/08418 від 02.11.2023 на суму 14011,92грн (а.с.45);

№ 24094/29033 від 03.11.2023 на суму 114 546,64грн (а.с.46);

№ 7/08483 від 03.11.2023 на суму 19683,00грн (а.с.47);

№ 24094/29495 від 06.11.2023 на суму 108 621,48грн (а.с.48);

№ 24094/29735 від 07.11.2023 на суму 23053,04грн (а.с.49);

№ 7/08659 від 07.11.2023 на суму 13091,23грн (а.с.50);

№ 24094/29742 від 09.11.2023 на суму 181694,66грн (а.с.51);

№ 7/08751 від 10.11.2023 на суму 6039,32грн (а.с.52);

№ 24094/30086 від 11.11.2023 на суму 87 272,23грн (а.с.53);

№ 24094/30105 від 11.11.2023 на суму 22369,20грн (а.с.54);

№ 24094/30749 від 15.11.2023 на суму 10 027,87грн (а.с.55);

№ 24094/30741 від 16.11.2023 на суму 13 683,58грн (а.с.56);

№ 24094/30758 від 16.11.2023 на суму 44 080,70грн (а.с.57);

№ 24094/30759 від 16.11.2023 на суму 48 711,78грн (а.с.58);

№ 7/09162 від 17.11.2023 на суму 19 229,33грн (а.с.59);

№ 24094/31425 від 20.11.2023 на суму 60 702,26грн (а.с.60);

№ 7/09206 від 21.11.2023 на суму 21 329,36грн (а.с.61);

№ 24094/32060 від 22.11.2023 на суму 39 984,26грн (а.с.62);

№ 24094/32183 від 24.11.2023 на суму 20 107,75грн (а.с.63);

№ 7/09364 від 24.11.2023 на суму 17 802,24 грн (а.с.64);

№ 24094/01312 від 31.01.2024 на суму 15459,4108 грн (а.с.65);

№ 1/01151 від 31.01.2024 на суму 34 753,08 грн (а.с.66).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 02/09 від 01.02.2024, яка отримана відповідачем 19.02.2024, але залишена без відповіді та не була задоволена (опис вкладення у цінний лист та поштова накладна містяться в матеріалах справи, а.с.69-71).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач просить стягнути основний борг у розмірі 960 445,63грн; пеню у розмірі 117 114,34грн; 3 % річних у розмірі 11 650,00грн; інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, строк та порядок оплати за товар, наявність прострочки щодо оплати, періоди прострочення оплати, наявність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У встановлений договором строк (п. 4.3. договору та п.4 Специфікації) відповідач свої зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав.

Отже, строк оплати за поставлений товар за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару на суму 960 445,63грн станом на дату звернення з позовом відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував, позовні вимоги в цій частині визнав.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу передбачено статтею 46 Господарського процесуального кодексу України (п.1 ч.2).

Відповідно до вимог статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що відзив на позов, у якому визнається основний борг за договором надійшов до суду 14.05.2024, підписаний директором ТОВ "СК Магнат" А.В.Погрібним.

За викладених обставин, судом приймається визнання позову відповідачем в частині суми основного боргу 960 445,63грн.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 960 445,63грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" просить стягнути з ТОВ "СК Магнат" пеню у розмірі 117 114,34грн; 3 % річних у розмірі 11 650,00грн; інфляційні втрати у розмірі 20 389,44грн.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно пункту 5.2. Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

У разі порушення строків оплати Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.7.5. договору).

У зв`язку з простроченням оплати поставленого товару позивачем нараховано пеню в сумі 117114,34грн за період з 07.11.2023 по 15.04.2024.

Відповідач не надав контррозрахунок пені.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та заявленого періоду нарахування, судом помилок не виявлено.

Отже вимога про стягнення пені в сумі 117114,34грн заявлена правомірно.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити нарахування пені на 50%, зазначає, що непогашення заборгованості перед позивачем викликано скрутним матеріальним становищем відповідача. У якості доказів надає довідку від 09.05.2024 про стан кредиторської заборгованості ТОВ "СК Магнат", яка складає 6465146,48грн.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з простроченням відповідачем термінів оплати за поставлений товар, суд враховує таке.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

За змістом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Главою 24 Господарського кодексу України передбачені загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання зобов`язань не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що для позивача мали місце будь-які негативні наслідки (збитки тощо) через прострочення відповідачем оплати поставленого товару, так само, як відсутні докази й того, що вказаних негативних наслідків зазнали будь-які інші учасники господарських правовідносин, більша частина поставленого товару оплачена відповідачем в позасудовому порядку; з огляду на клопотання позивача про застосування під час прийняття рішення приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо продовження нарахування пені до моменту виконання рішення, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд вважає за можливе зменшити розмір присудженої до стягнення з відповідача пені на 50%, а саме до 58557,17грн (117 114,34грнх50%).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права, однак така свобода обмежена законом. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3 % річних у розмірі 11650,00грн за загальний період з 07.11.2023 по 15.04.2024 судом помилок не виявлено.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 20389,44грн за період з 07.11.2023по 15.04.2024.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені до стягнення позивачем інфляційні втрати у розмірі 20389,44грн за період з 07.11.2023 по 15.04.2024 розраховані відповідно до наведеної вище Методики розрахунку інфляційних втрат. Розрахунок втрат від інфляції виконано вірно.

При цьому, правильність розрахунків річних та інфляційних втрат (їх розмір та період нарахування тощо), здійснених позивачем, відповідачем не заперечується, власних контррозрахунків цих сум останнім не надано.

Клопотання відповідача про зменшення 3% річних до суми 5825,00грн та втрат від інфляції до суми 10194,72грн задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі статті 625 ЦК України

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 960 445,63грн, пеня в сумі 58557,17грн (117 114,34грнх50%), 3 % річних в сумі 11 650,00грн та втрати від інфляції в сумі 20 389,44грн, всього 1051042,24грн.

Щодо клопотання позивача про нарахування пені до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.10 ст.238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Тобто, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм ГПК України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача заявленим до суду про використання останнім передбаченого ч.10 ст.238 ГПК України відповідного права.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій, встановлене ч.10 ст.238 ГПК України.

Остаточна сума пені у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про нарахування з 16.04.2024 пені до моменту виконання рішення суду.

Суд зазначає про нарахування пені з 16.04.2024, оскільки розрахунок пені у позовній заяві здійснений по 15.04.2024 включно, до моменту виконання рішення з урахуванням умов договору, що регулюють таке нарахування (пунктом 5.2. договору з протоколом розбіжностей установлено, що нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення і не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане).

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 у справі №904/1905/24 здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу з урахуванням зменшення розміру пені на 50 %, починаючи з 16.04.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16643,99грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1276 від 23.04.2024 (а.с. 83). Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с.88).

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 960445,63грн (основний борг), 50 відсотків судового збору, а саме: 7203,34грн (960445,63грнх1,5%=14406,68грн х50%) слід повернути позивачу з державного бюджету. З огляду на те, що відповідачем зазначено про визнання позову в межах підготовчого провадження (до початку розгляду справи по суті), суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору у розмірі 7203,34грн (960445,63грнх1,5%=14406,68грн х50%).

Підстави та порядок повернення судового збору передбачені статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Інша частина сплаченої суми судового збору у розмірі 9440,65грн (7203,34грн + 2 237,31грн (16643,99грн - 14406,68грн) покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" про стягнення 1 109 599,41грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Магнат" (ідентифікаційний код 37065126; вул. Тбіліська, будинок 13, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська Бетон" (ідентифікаційний код 44774074; вул. Резервна, будинок 8, місто Київ, 04074) заборгованість в сумі 960 445,63грн, пеню в сумі 58557,17грн, 3 % річних в сумі 11 650,00грн та втрати від інфляції в сумі 20 389,44грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 9440,65грн, видати наказ.

Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2024 у справі №904/1905/24 здійснювати нарахування пені на фактичну (не сплачену) суму основного боргу з урахуванням зменшення розміру пені на 50 %, починаючи з 16.04.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок пені здійснювати за формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва