Рішення
від 29.07.2024 по справі 904/2165/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2024м. ДніпроСправа № 904/2165/24

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс", м. Дніпро

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія", м. Дніпро

Відповідача-3: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння

Суддя Ніколенко М.О.

При секретарі судового засідання Макаренко Т.А.

Представники:

Від позивача: Григоренко А.В. (в залі суду) - самопредставництво, посвідчення №468 від 23.02.2021

Від відповідача-1: Макаренко Ю.Ю. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1295058 від 17.06.2024

Від відповідача-2: Куценко Ю.М. (в залі суду) - ордер серія АЕ № 1292756 від 07.06.2024

Від відповідача-3: не з`явився

РУХ СПРАВИ.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія", Відповідача-3: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про:

- визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156, видавник Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області;

- усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: місто Дніпро, провулок Озерний, 30, шляхом знесення водної станції, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - ґанок; літ. в{2} - ґанок; № 1... 17, 1 - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948212212101);

- припинення права володіння за Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" відповідним правом на водної станція, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - гайок; літ. в{2} - ґанок; № 1...17, І - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 948212212101) із закриттям розділу.

Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 19.06.2024.

Протокольною ухвалою від 19.06.2024 судом задоволено клопотання відповідача-1 про поновлення строку для подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 19.06.2024 судом задоволено клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 19.06.2024 відкладено підготовче засідання на 16.07.2024.

Протокольною ухвалою від 16.07.2024 судом задоволено клопотання відповідача-2 про продовження строку на подання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29.07.2024.

Протокольною ухвалою від 29.07.2024 судом задоволено клопотання відповідача-1 про долучення доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що у результаті моніторингу земельних ділянок, що належать до комунальної власності, встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: місто Дніпро, провулок Озерний, буд. 30 зареєстровано право власності на водну станцію, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - гайок; літ. в{2} - ґанок; № 1...17, І - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) на праві спільної часткової власності:

- 1/5 частина за Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" на підставі договору про визначення часток на нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю, серія та номер: 2378, виданий 28.10.2016, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслов М.Є.; свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: б/н, виданий 26.08.2011, видавник: Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради;

- 4/5 частини за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" на підставі договору про визначення часток на нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю, серія та номер: 2378, виданий 28.10.2016, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслов М.Є.; договір купівлі-продажу, нерухомості, серія та номер: 8588, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.

Також міською радою встановлено, що, відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 08.12.1997 № 1397, було передано до статутного фонду ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» 23.07.2001 № 10-21-8994 та зареєстроване у Реєстрі прав власності за Відкритим акціонерним товариством «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на будівлю водної станції з наступним описом: будівля водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 загальною площею 480,5 кв.м., трибуна літ. а, навіс літ. а{1}.

Позивач зазначив, що згодом право приватної власності на вказане нерухоме майно було зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності, серія САВ № 075566 від 28.09.2007, що видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, за Відкритим акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

За твердженням позивача, на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 29.12.2007 за реєстровим № 8588, ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» відчужило будівлю водної станції з наступним описом: будівля водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1 }-1 загальною площею 480,5 кв.м, трибуна літ. а, навіс літ. а{1} на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія Дніпро». Приймання-передача предмета продажу також підтверджується актом від 05.02.2008.

Надалі, як вказав позивач, ТОВ «Акваторія Дніпро» відчужило частину будівлі водної станції, що розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, буд. 30, на користь ТОВ "Водна станція "Акваторія", яка має наступний опис: у літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 поз. 5 -11, загальною площею 212,2 кв.м; ворота № 1, 1/2 частина навісу літ. а{1}, 1/2 частина огорож №№ 4, 6 (Свідоцтво про право власності видане замість договору купівлі-продажу від 29.12.2007 у частині зазначених об`єктів нерухомого майна).

Також, відповідно до архівних відомостей, наявна копія технічної документації на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, буд. 30 та на плані земельної ділянки за вказаною адресою розташовані: Будівля водної станції літ. А-1 з навісом а{1}, а{1}-1, а-1, а{2}, туалет літ. Б, навіс літ. Г, споруди № 1-9, І.

Позивач наполягає на тому, що інформації про речові права будь-якої особи на туалет літ. Б, навіс літ. Г інвентаризаційна справа, що зберігається в КП «ДМБТІ» ДРМ, не містить.

Проте, станом на час перевірки державної реєстрації речових прав на об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30, позивачем було виявлено державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна - водну станцію, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - ґанок; літ. в{2} - ґанок; № 1... 17, 1 - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948212212101).

Позивач зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності, свого часу була передана на праві оренди ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод») на строк з 27.05.2003 по 06.11.2007 на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. 09.04.2003 за реєстровим № 1431, та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 3472 від 27.05.2003. У подальшому дія договору оренди земельної ділянки не продовжувалась, нових договорів міською радою не укладалось.

За відомостями позивача, на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером: 1210100000:03:149:0056, що розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30, у користуванні будь-яких фізичних або юридичних осіб не перебуває.

Отже, нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30 складається з:

- частини будівлі водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 загальною площею 262,4 кв.м., 1/2 частина трибуни літ. а, 1/2 частина навісу літ.а{1} (реєстраційний номер: 15200471), зареєстрованої за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, серія та номер: 8588, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.;

- частини будівлі водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 загальною площею 212,2 кв.м, 1/2 частина трибуни літ. а, 1/2 частина навісу літ.а{1} (реєстраційний номер: 34487471), зареєстрованої за Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" на підставі свідоцтва про право власності від 26.08.2011, видавник Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради (серія САЕ № 149653).

Проте, як зазначив позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останнім встановлено, що відповідачами безпідставно побудовано та реконструйовано, а також протиправно зареєстроване такі об`єкти нерухомого майна: літ. літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - ґанок; літ. в{2} - ґанок; № 1... 17, 1 - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 948212212101).

Позивач наполягає на тому, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30, у власність або у користування відповідачам не передавалась, на час звернення з позовною заявою перебуває у комунальній власності.

За таких обставин, за твердженням позивача, ТОВ "Алєгрі Плюс" та ТОВ "Водна станція "Акваторія" було набуто, свого часу, право власності на будівлю водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 загальною площею 480,5 кв.м, трибуна літ. а, навіс літ. а{1}, а у подальшому було здійснено самочинне будівництво та реконструкцію такого майна (змінено площу об`єкту нерухомого майна тощо) та зареєстровано право власності на новостворену річ з порушеннями норм діючого законодавства України та без введення в експлуатацію.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач-1 вважає, що позивач не враховує принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі Водної станції. Окрім того, позивач не зазначає яким чином порушується, не визнається або оспорюється право власності позивача на земельну ділянку. Що свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту, а порушене або оспорюване право - відсутнє. Що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідач-1 наполягає на тому, що знесення об`єкта нерухомого майна завжди є крайньою мірою. У такому випадку необхідно враховувати положення статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у відповідності до змісту якої, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного ухилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідач-1 вказав, що відповідних доказів, а саме припису зобов`язального характеру, невиконання якого надавало би позивачу підстави для звернення до суду, позивачем до суду не надано. А відтак, відсутні підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання Відповідача-1 та Відповідача-2 знести об`єкт нерухомого майна.

Вказане, на думку відповідача-1, свідчить про те, що висновки позивача про наявність самочинного будівництва не підтверджені належним чином та є передчасними.

Відповідач-1 наполягає на тому, що право власності на нерухоме майно (об`єкт Водна станція) Відповідач-1 та Відповідач-2 набули правомірно, з огляду на таке.

Першочергово слід зазначити, що будівля Водної станції була побудована в 1951 році, вказане підтверджується фото з мережі Інтернет.

Відповідач-1 вказав, що 29 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (продавець) та ТОВ "Алєгрі Плюс" (покупець), від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія Дніпро», укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, провулок Озерний, будинок 30, літ. А-1, А1 - 1, а-1, а 1 - 1, загальною площею 480,5 кв.м., трибуна літ. а, навіс літ. а 1.

Відповідач-1 зазначив, що в судовому порядку вказаний правочин не було визнано недійсним, а отж,е право власності було набуто на встановлених законом підставах і підтверджений державою шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідач-1 вказав, що з урахуванням того, що будівля Водної станції з прибудовами і спорудами була побудована в 1951 році вона потребувала реконструкції.

За твердженням відповідача-1, в 2016 році було проведено реконструкцію існуючих будівель та споруд Водної станції по пров. Озерному, 30 в місті Дніпропетровську, на підставі Декларації про початок будівельних робіт, яку зареєстровано Центром надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради за номером 301006-016169-207-08-206 від 17.06.2016. Загальна площа будівлі відповідно до проектної документації - 1103,8 кв.м.

Відповідач-1 зазначив, що будівлю водної станції введено в експлуатацію відповідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І - III категорії складності, що зареєстрована Департаментом державного архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській міській раді 12 липня 2016 року № ДП 142161941156.

Відповідач-1 наполягає на тому, що посадові особи Департаменту державного архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській міській раді діяли відповідно до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яке діяло станом на липень 2016 року, та здійснили реєстрацію вищезазначеної декларації, про що зазначено у відзиві Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.

Вказане, на думку відповідача-1, підтверджує, що позивач був обізнаний з фактом виникнення у відповідача - 1 та відповідача - 2 права власності на об`єкт Водної станції задовго до подачі позовної заяви. А твердження про те, що позивач дізнався про порушене право тільки під час моніторингу земельної ділянки спростовується укладеним Договором про пайову участь від 17 вересня 2018 року.

За таких обставин, відповідач-1 вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

З вищевикладеного відповідачем-1 зроблений висновок про те, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" виникло на підставі правочину, а закінчення реконструкції підтверджується введенням об`єкту в експлуатацію, що виключає наявність ознак, визначених статтею 376 Цивільного кодексу України. Відносно порушень правил будівництва об`єкта Водна станція позивачем не зазначалось, що виключає право на знесення об`єкта Водна станція, як самочинного.

Відповідач-1 вважає, що враховуючи те, що Відповідач-1 та Відповідач-2 набули право власності на підставах, що не заборонені законом, зокрема, на підставі нотаріально посвідченого правочину та державної реєстрації нерухомого майна слід застосовувати принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди - Superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею), який знаходить вияв у правилах ст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Таким чином, на думку відповідача-1, та обставина, що Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (власниками Об`єкту Водна станція) не оформлені права на землю під нею, не є підставою для знесення об`єкту нерухомості, набутого законним шляхом, а навпаки, права на землю в силу принципу Superficies solo cedit повинні слідувати за об`єктом Водна станція.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач-2 вказав, що ним набуто право власності на нерухоме майно (надалі - Водна станція) у будівлі водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1, поз. 5-11 загальною площею 212,2 кв.м., 1/2 частину навісу літ. а{1}, 1/2 частини огорожі № 4, ворота № 1, 1/2 частини огорожі № 6, на підставі рішення учасників ТОВ "Алєгрі Плюс" та засновників ТОВ "Водна станція "Акваторія", акту приймання-передачі від 03.03.2011. На підтвердження чого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради видане Свідоцтво про право власності серії САЕ № 149653, Витяг про державну реєстрацію прав № 32305838 від 02.12.2011, виданий Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (надалі - КП ДМБТІ).

Відповідач-2 зазначив, що до набуття ним права власності на вказану частину Водної станції, право власності на Водну станцію належало ТОВ "Алєгрі Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2007 (надалі - Договір від 29.12.2007), укладеного в інтересах останнього Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваторія Дніпро» з Відкритим акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод». На підставі цього договору до ТОВ "Алєгрі Плюс" перейшло право власності на будівлю водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1, загальною площею 480,5 кв.м, трибуна літ. а, навіс літ. а{1}, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Озерний, будинок № 30; Витяг з Державного реєстру правочинів № 5650382 від 24.03.2008; Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 18633517 від 23.04.2008, виданий КП ДМТІ.

Відповідач-2 вказав, що за ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», як правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», якому Водну станцію було передано до статутного фонду на підставі Наказу Фонду державного майна України від 08.12.1997 № 1397, було зареєстровано право власності на Водну станцію на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 075566 від 28.09.2007, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Згідно «Характеристики будинку, господарських будівель та споруд» в «Технічному паспорті на частину будівлі водної станції № 30 пров. Озерний», виготовленому КП ДМБТІ від 07.11.2011 № 15200471, рік побудови будівлі водної станції - 1951.

Вказане, на думку відповідача-2 вище свідчить, що будівля Водної станції з прибудовами та спорудами існувала з 1951 року. Що додатково підтверджується також архівними фотографіями водної станції.

Відповідач-2 зазначив, що в 2011 році площа об`єкта літ. А-1 зменшилась на 5,9 кв.м. за рахунок встановлення перегородок, а загальна площа об`єкта по літ А-1 склала - 474,6 кв.м., що підтверджено Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 28278444, реєстраційний номер майна 15200471, тип об`єкта: нежитлова будівля, будівля водної станції, адреса: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, провулок Озерний, будинок 30) опис об`єкта: будівля водної станції літ. А-1, А1 - 1, а-1, а 1 - 1 загальною площею 474,6 кв.м., трибуна літ а, навіс літ. а 1, №№ 1,2 - ворота, № 3 - хвіртка, №№ 4,6 - огорожа, № 5 - підпірна стінка, І - мостіння.

За твердженням відповідача-2, на дату технічної інвентаризації, проведеної 27.03.2012 КП ДМБТІ, прибудову літ. А1 - 1, трибуну літ. а - знесено, за рахунок встановлення тимчасових перегородок збільшена кількість позицій в будівлі водної станції, що підтверджується листом КП ДМБТІ від 07.04.2016 за № 4397.

Отже, відповідач-2 наполягає на тому, що зведення, розташування та експлуатація Водної станції на спірній земельній ділянці було відкритим, правомірним та загальновідомим.

За твердженням відповідача-2, адресу Водній станції було присвоєно розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради № 908-р від 14.10.2002.

Відповідач-2 наголосив на тому, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Вказане свідчить про правомірність користування відповідачем-2, як співвласником Водної станції, земельною ділянкою та, відповідно, про відсутність порушення права позивача на користування земельною ділянкою.

Відповідач-2 зазначив, що у 2016 році проведена реконструкція існуючих будівель та споруд Водної станції. За результатами якої, 12.07.2016 за № 301006-016169-207-08-206 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстрована подана ТОВ "Алєгрі Плюс" разом з ТОВ "Водна станція "Акваторія" «Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І - ІІІ категорії складності» на об`єкт: 49000, м. Дніпропетровськ, пров. Озерний, 30 «Реконструкція водної станції по пров. Озерному, 30 в м. Дніпропетровську» (надалі - декларація).

Відповідач-2 вказав, що у зв`язку із технічною можливістю поділу об`єкту нерухомого майна, 28.10.2016 між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 укладено Договір про визначення часток на нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю, за яким ТОВ "Водна станція "Акваторія" та ТОВ "Алєгрі Плюс" домовились про визначення часток на спільну власність, в розмірах відповідно до фактичного користування об`єктом нерухомого майна, а саме:

- ТОВ "Водна станція "Акваторія" 1/5 частина об`єкту: літ. А-1 будівля водної станції, загальною площею 212,2 кв.м., літ. а{1} - навіс, літ. а{1}-1 - прибудова, літ. а-1 - прибудова, огорожа № 1-4, 6-8, споруди № 5,9,10, І - замощення;

- ТОВ "Алєгрі Плюс" 4/5 частини об`єкту: літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ. В-2 - будівля водної станції, загальною площею 629,2 кв.м., літ. а{2}- навіс, літ. 6-1 - прибудова, літ. б{1}-1 - прибудова, літ. в - ґанок, літ в{1} - ґанок, літ. в{2} - ґанок, огорожа №1...16, споруди поз. 17 - причальна стінка, І - замощення.

За твердженням відповідача-2, у зв`язку з визначенням часток на підставі вказаного договору між відповідачем-2 та відповідачем-1 припинилося право спільної сумісної власності на Водну станцію та виникло право спільної часткової власності на цю ж водну станцію.

Відповідач-2 зауважив, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження присвоєння земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30, кадастрового номеру 1210100000:03:149:0056. Разом з цим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідач-2 звернув увагу на те, що земельна ділянка площею 0,6982 га, на якій розташована Водна станція, перебувала в оренді у ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за Договором оренди земельної ділянки від 09.04.2003 (надалі - Договір оренди), укладеним з Дніпропетровською міською радою.

Згідно п.1.2 вказаного Договору оренди, підставою для передачі земельної ділянки в оренду є Рішення міської ради від 06.11.2002 № 119/4.

Пунктом 1 вказаного Рішення Дніпропетровської міської ради від 06.11.2002 № 119/4 «Про передачу земельної ділянки за адресою: пров. Озерний, 30 в оренду Відкритому акціонерному товариству «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по фактичному розміщенню водної станції» земельну ділянку площею 0,6982 га (код ДЗК 72369002) передано в оренду строком на п`ять років.

Тобто, на думку відповідача-2, строк Договору оренди від 09.04.2003 повинен бути встановлений до 08.04.2008. Проте, пунктом 2.1 вказаного договору безпідставно встановлено, що земельна ділянка передається до 06.11.2007.

Водночас відповідач-2 зазначив про те, що за приписами ст. 33 Земельного кодексу України в редакції на 06.11.2007, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідач-2 вказав, що ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» після закінчення строку дії Договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою, а позивачем не надано заперечень проти поновлення вказаного Договору оренди земельної ділянки від 09.04.2003 протягом одного місяця після закінчення строку договору, тобто, до 06.12.2007.

Отже ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» продовжував правомірно користуватися земельною ділянкою, на якій розташована Водна станція, на дату укладення Договору від 29.12.2007 з ТОВ "Алєгрі Плюс".

Частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення Договору від 29.12.2007),передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, на думку відповідача-2, до ТОВ "Алєгрі Плюс", як до набувача Водної станції, перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташована Водна станція.

Відповідач-2 стверджує, що з моменту набуття права власності на частину Водної станції він неодноразово звертався до позивача з клопотаннями про надання земельної ділянки в оренду, зокрема, з клопотанням від 05.10.2015. У зв`язку зі спливом часу та наявністю воєнного стану через повномасштабне вторгнення та військову агресію Російської Федерації, надати всі документи на сьогодні не представляється можливим через їх переміщення в інше приміщення.

Відповідач-2 наполягає на тому, що за користування частиною земельної ділянки він регулярно сплачував в місцевий бюджет плату за землю - земельний податок та подавав щорічно податкові декларації з плати за землю.

Крім того, відповідач-2 зауважив, що пунктом 6.1.1 розділу 6 «Існуючі обмеження» Договору оренди від 09.04.2003 передбачено, що будівництво будівель і споруд здійснюється відповідно до проектів, затверджених та погоджених у встановленому порядку.

Отже, на думку відповідача-2, позивач, коли надавав земельну ділянку в оренду ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», та як ініціатор умов цього Договору оренди, передбачив право користувача земельної ділянки на будівництво будівель та споруд на цій земельній ділянці. Вказане свідчить про волю Дніпропетровської міської ради під час відведення земельної ділянки на надання права користувачу - орендарю на забудову земельної ділянки.

Відповідач-2 вважає безпідставним твердження позивача про те, що завершені реконструкцією будівлі та споруди відповідач-2 та ТОВ "Алєгрі Плюс" використовує без введення в експлуатацію. Оскільки, згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на дату реєстрації Декларації - 12.07.2016), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності ... здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. А Декларація про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, яка подана аідповідачем-2 та ТОВ "Алєгрі Плюс", зареєстрована 12.07.2016.

В будь-якому випадку, скасування декларації про готовність об`єкта будівництва НЕ скасовує держреєстрацію права власності на нерухомість, як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18.

Також відповідач-2 вказав, що у будь-якому випадку, якщо на думку позивача відповідачем-2 та відповідачем-1 здійснено самочинне будівництво, то позивач зобов`язаний надати докази на підтвердження виконання ним процедури, передбаченої ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та доказів про те, що перебудова неможлива.

Водночас, приписами ст. 39-1 цього Закону, право на звернення до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації надано виключно органу державного архітектурно-будівельного контролю. Проте, Позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень представляти інтереси органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Вказане, на думку відповідача-2, свідчить про те, що Дніпровська міська рада, подаючи позов з вимогою про скасування Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, перевищила свої повноваження, тобто в цій частині є неналежним позивачем у даній справі.

Відповідач-2 вважає безпідставним є твердження позивача про порушення прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування Дніпровської міської ради шляхом проведення протиправної державної реєстрації Декларації без дотримання положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку, про порушення законного права Позивача на користування та розпорядження земельною ділянкою. Оскільки саме у Відповідача-2, як у співвласника Водної станції, наявне право користування земельною ділянкою; право позивача розпорядження земельною ділянкою обмежено в силу наявності у відповідача-2 права користування цією земельною ділянкою; при цьому, право володіння цією земельною ділянкою належить позивачу. Що свідчить про відсутність порушень вказаних прав та інтересів позивача.

Відповідач-2 зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в нього порушеного цивільного права або інтересу у зв`язку з реєстрацією Декларацію та права власності за відповідачем-2 та відповідачем-1. Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права (п. 55 Постанови Великої Палати Верховного суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Також відповідач-2 заявив про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА-3.

Відповідач-3 у відзиві зазначив про такі обставини.

Відповідач-3 вказав, що з аналізу доказів, доданих до матеріалів позовної заяви, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алегрі Плюс» звернулося до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області з декларацією про готовність об`єкта, яка посадовими особами Департаменту після перевірки повноти заповнення даних, зазначених у декларації, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації, була зареєстрована 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156.

Таким чином, відповідач-3 вважає, що посадові особи Департаменту діяли відповідно до вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, яке діяло станом на липень 2016 року, та здійснили реєстрацію вищезазначеної декларації.

Разом з тим, враховуючи інформацію та докази, які позивач Дніпровська міська рада надали до суду, в частині відсутності права користування земельною ділянкою під час здійснення будівельних робіт, а також зазначення недостовірні дані у зареєстрованій декларації, а саме здійснення реконструкції із зміною геометричних розмірів об`єкту нерухомого майна, що відповідно до законодавства є ознакою самочинного будівництва, можна зробити висновок про необхідність скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156

З урахуванням викладеного та норм діючого законодавства, відповідач-3 вважає, що реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта: «Реконструкція водної станції по пров. Озерному, 30 в м. Дніпропетровську» від 12.07.2016 № ДП142161941156 має бути скасована.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити:

- чи є спірний об`єкт нерухомості самочинним будівництвом

- чи є Дніпровська міська рада належним позивачем у цьому спорі;

- чи було порушено відповідачами майнові інтереси позивача.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: місто Дніпро, провулок Озерний, буд. 30 зареєстровано право власності на водну станцію, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - гайок; літ. в{2} - ґанок; № 1...17, І - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) на праві спільної часткової власності:

2. З наявних у матеріалах справи доказів неможливо встановити рік будівництва водної станції. В деяких посиланнях, міститься дата забудови 1951 рік, в інших 1952 рік. Разом з тим, усіма сторонами цього спору не заперечується, що така водна станція була збудована за радянських часів за державні кошти. Після припинення існування СРСР 25 грудня 1991 року, під час процесів роздержавлення, корпоратизації та приватизації, спірна будівля була передана до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

3. Розпорядженням Дніпропетровської міської ради № 908р від 14.10.2002 присвоєно водно-спортивній базі Відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по пров. Озерному адресу - пров. Озерний, 30.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 119/4 від 06.11.2002 земельну ділянку площею 0,6982 га було передано в оренду строком на 5 років Відкритому акціонерному товариству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по фактичному розміщенню водної станції за адресою: пров. Озерний, 30.

На підставі вказаного рішення, 09.04.2003 між Дніпропетровською міською радою (надалі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (надалі - орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,6982 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Озерний, 30 (надалі - договір оренди).

Відповідно до п. 2.1 договору оренди, земельна ділянка передається до 06.11.2007. Після закінчення терміну договору його дія скінчується.

Також за приписами п. 6.1.1 договору оренди, будівництво будівель і споруд (на орендованій земельній ділянці) здійснюється відповідно до проектів, затверджених та погоджених у встановленому порядку.

4. Згодом Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було видано Відкритому акціонерному товариству «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» свідоцтва про право власності на водну станцію серія САВ № 075566 від 28.09.2007.

5. На підставі договору купівлі-продажу нерухомості, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. 29.12.2007 за реєстровим № 8588, ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» відчужило будівлю водної станції з наступним описом: будівля водної станції літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 загальною площею 480,5 кв.м, трибуна літ. а, навіс літ. а{1} на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Акваторія Дніпро»). Приймання-передача предмета продажу також підтверджується актом від 05.02.2008.

Право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" на нежитлову будівлю водної станції загальною площею 480,5 кв.м було зареєстровано в реєстрі 23.04.2008, реєстраційний номер об`єкта: 15200471.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" було створено шляхом проведення реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" та виділу нової юридичної особи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" передано у власність у якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" частину будівлі водної станції у літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 поз. 5 - 11, загальною площею 212,2 кв.м; ворота № 1, 1/2 частина навісу літ. а{1}, 1/2 частина огорож №№ 4, 6, що розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, буд. 30.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 1099 від 10.08.2011 оформлено право приватної власності, з видачею свідоцтва, Товариству з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" на частину будівлі водної станції: у літ. А-1, А{1}-1, а-1, а{1}-1 поз. 5 - 11, загальною площею 212,2 кв.м; ворота № 1, 1/2 частина навісу літ. а{1}, 1/2 частина огорож №№ 4, 6, що розташована за адресою: пров. Озерний, буд. 30. Свідоцтво про право власності видати замість попереднього право-встановлювального документа у частині зазначених об`єктів нерухомого майна.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" було видано Свідоцтво серія САЕ № 149653 від 26.08.2011 про право власності на вищевказану частину будівлі водної станції.

В 2011 році площа об`єкта літ. А-1 зменшилась на 5,9 кв.м. за рахунок встановлення перегородок, а загальна площа об`єкта по літ А-1 склала - 474,6 кв.м., що підтверджено Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (номер витягу 28278444, реєстраційний номер майна 15200471, тип об`єкта: нежитлова будівля, будівля водної станції, адреса: Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, провулок Озерний, будинок 30) опис об`єкта: будівля водної станції літ. А-1, А1 - 1, а-1, а 1 - 1 загальною площею 474,6 кв.м., трибуна літ а, навіс літ. а 1, №№1,2 - ворота, № 3 - хвіртка, №№ 4,6 - огорожа, № 5 - підпірна стінка, І - мостіння.

На дату технічної інвентаризації, проведеної 27.03.2012 КП ДМБТІ, прибудову літ. А1 - 1, трибуну літ. а - знесено, за рахунок встановлення тимчасових перегородок збільшена кількість позицій в будівлі водної станції, що підтверджується листом КП ДМБТІ від 07.04.2016 за № 4397.

6. В 2016 проведена реконструкція існуючих будівель та споруд водної станції.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, 16.06.2016 за № ДП082 161681548 зареєстрована подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції водної станції по пров. Озерний, буд. 30 в м. Дніпропетровську; категорія складності робіт: ІІ.

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, 12.07.2016 за № ДП 142161941156 зареєстровано подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І - ІІІ категорії складності.

За результатами здійсненої реконструкції загальна площа водної станції збільшилась до 1 103,8 кв.м. та складалась з: будівлі водної станції літ. А-1 - 212,2 кв.м.; будівлі водної станції літ. Б-1 - 262,4 кв.м.; будівлі водної станції літ. В-2 - 629,2 кв.м.

7. За договором про визначення часток на нерухоме майно, що є спільною сумісною власністю, від 28.10.2016 № НВА 919706, зареєстрованим в реєстрі за № 2378, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія", було здійснено поділ часток водної станції відповідно до фактичного користування об`єктом нерухомого майна, а саме:

- 1/5 частина водної станції, що складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. а{1} - навіс, літ. а{1}-1 - прибудова, літ. а-1 - прибудова, огорожа № 1-4, 6-8, споруди № 5,9,10, І - замощення, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія";

- 4/5 частини водної станції, що складається з: літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ. В-2 - будівля водної станції, загальною площею 629,2 кв.м., літ. а{2}- навіс, літ. 6-1 - прибудова, літ. б{1}-1 - прибудова, літ. в - ґанок, літ в{1} - ґанок, літ. в{2} - ґанок, огорожа № 11...16, споруди поз. 17 - причальна стінка, І - замощення, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс".

Про що вчинено відповідний запис в державному реєстрі.

8. Згідно частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:

а) об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;

б) відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;

в) створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі №910/10932/17.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

9. Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини 2 статті 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

10. Згідно з ст.ст. 375, 376 ЦК України, лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю, згідно зі статтями 116, 118 ЗК України, є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього кодексу (частина друга статті 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу).

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України у вказаній редакції).

Абзац другий частини другої статті 134 ЗК України у зазначеній редакції передбачав виняток із загальних вимог до конкурентного продажу земельних ділянок: не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом наведеного припису, якщо на розміщений на земельній ділянці об`єкт особа не має права власності, то підстави для застосування неконкурентних засад продажу цієї ділянки відсутні безвідносно до того, чи є цей об`єкт об`єктом незавершеного будівництва, чи завершеним об`єктом нерухомого майна, зданим в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

11. З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що власник земельної ділянки може вимагати знесення самочинно побудованих третіми особами об`єктів на такій земельній ділянці у випадку, якщо ним ця земельна ділянка забудовнику для здійснення відповідного будівництва не надавалась. Тобто, власники земельних ділянок мають повноваження пред`являти позови про знесення об`єктів самочинного будівництва виключно за підставами, визначених ознаками п.п. а) в пункті 8 цього рішення (коли об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, яка належить позивачу, і яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку).

Звернення ж з позовами про знесення об`єктів самочинного будівництва за підставами визначених ознаками визначених п.п. б) і п.п. в) зазначених в пункті 8 цього рішення (коли відсутні належні дозволи чи належно затверджені проекти для будівництва; чи/або об`єкт створено з істотними порушеннями будівельних норм і правил) - знаходиться у компетенції спеціально уповноважених органів.

12. Так, дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (державний архітектурно-будівельний контроль) здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідно до приписів ст. 41 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, архітекторами та іншими проектувальниками, підрядниками, експертами, експертними організаціями та відповідальними виконавцями робіт, інженерами-консультантами, власниками будівель та лінійних споруд вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт тощо (ч. 3).

ДІАМ для виконання покладених на неї завдань має право проводити претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів (п. 11 ч. 6).

Згідно з ч. 2 ст. 39-1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

13. А отже, саме Державна інспекція архітектури та містобудування України безпосередньо або через утворені в установленому порядку територіальні органи є органом, уповноваженим на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості з підстав відсутності належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

14. За таких обставин, Дніпровська міська рада не є належним позивачем у спорі про знесення водної станції з підстав подання відповідачами-1,2 до компетентного органу документів з недостовірними даними щодо введення об`єкту нерухомого майна до експлуатації; не подання відповідачами-1,2 до Органу державного архітектурно-будівельного контролю документа, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво.

Крім того, позовна вимога про визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156 не є ефективним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Оскільки задоволення такої вимоги не поновить права позивача на користування спірною земельною ділянкою. Що є самостійною підставою для відмови у задоволення такої позовної вимоги.

15. Щодо питання наявності у відповідачів-1,2 права користування земельною ділянкою по пров. Озерний, буд. 30 в м. Дніпро слід зазначити про таке.

Слід зазначити, що, згідно даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером: 1210100000:03:149:0056, на яку посилається позивач у позові, розташована за адресою: м. Дніпро, Набережна Перемоги, район будинку № 94. Натоміть, земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30, не має присвоєного кадастрового номеру, разом з цим, має визначені межі.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про державний земельний кадастр", земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Як було вказано вище, первісно збудований комплекс водної станції, що мав загальну площу 480,5 кв.м., був збудований за радянських часів за державні кошти на землі державної форми власності. Тобто, земельна ділянка була відведена державою під будівництво водної станції.

Також рішенням Дніпропетровської міської ради № 119/4 від 06.11.2002 земельну ділянку площею 0,6982 га було передано в оренду строком на 5 років Відкритому акціонерному товариству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по фактичному розміщенню водної станції за адресою: пров. Озерний, 30.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54)).

А отже, з моменту набуття відповідачем-1 (а згодом і відповідачем-2) права власності на будівлю водної станції площею 480,5 кв.м., відповідачі-1,2 в силу прямої вказівки закону набули право користування земельною ділянкою, на якій розміщено належне їм майно. При цьому, відповідачі-1,2, здійснивши спірну реконструкцію, не вийшли за межі земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30.

За таких обставин, водна станція не є об`єктом самочинного будівництва, що був збудований на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

16. Крім того, процедура та підстави державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 (надалі Порядок).

Порядок закріплює, що під реконструкцією слід розуміти реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт закінченого будівництвом об`єкта.

Перелік документів необхідних для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у результаті реконструкції визначений пунктом 44 Порядку (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, для державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) подається:

1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності та у результаті проведення реконструкції змінився розмір часток у такому праві);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

Державна реєстрація права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки) проводиться виключно у разі зміни відомостей про суб`єктів речових прав. У разі зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Як було вказано вище, Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, 16.06.2016 за № ДП082 161681548 зареєстрована подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" декларація про початок виконання будівельних робіт з реконструкції водної станції по пров. Озерний, буд. 30 в м. Дніпропетровську; категорія складності робіт: ІІ.

Обидві декларації були подані до Центру надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради.

В подальшому, 17.09.2018 між Дніпровською міською радою (надалі - міська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (надалі - забудовник) був укладений договір № 951 про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (надалі - договір про пайову участь).

Відповідно до п. 1.1 договору про пайову участь, предметом даного договору є здійснення оплати забудовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра (надалі - кошти пайової участі) шляхом перерахування грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету по об`єкту "Реконструкція водної станції по пров. Озерному, 30".

Згідно з п. 2.1 договору про пайову участь, величина пайової участі згідно з розрахунком (додаток № 1 до даного договору) становить 520 783,56 грн. (без ПДВ).

Пунктом 2.2 договору про пайову участь визначено, що кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі єдиним платежем або частинами за графіком, який є невід`ємною частиною даного договору.

Кошти пайової участі були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" на користь міської ради у повному обсязі у встановлені строки, що підтверджується графіком сплати до договору та випискою по банківському рахунку.

Частиною 3 ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

З вищенаведеного вбачається, що власник земельної ділянки по пров. Озерному, 30 в м. Дніпро - територіальна громада м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради та її виконавчих органів були своєчасно обізнані про набуття спірного об`єкту нерухомості у приватну власність відповідачів-1,2, про намір останніх здійснити реконструкцію такого об`єкту, про завершення його реконструкції. Власник спірної земельної ділянки своєчасно не висловлював будь-яких заперечень проти здійснення відповідачами-1,2 реконструкції водної станції, навпаки, уклав з відповідачем-1 договір про пайову участь.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (такі висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.11.2019 у справі №910/124484/18, від 14.05.2020 у справі №910/7515/19, від 19.02.2020 у справі №915/411/19).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.

18. Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у цій справі позивачем неправильно обрано форму та спосіб захисту своїх прав і задоволення позову не призведе до їх відновлення, оскільки, відповідачі мають право користуватися земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, пров. Озерний, 30. І ця земельна ділянка призначена для мети, з якою вона використовується відповідачами, і виділялась позивачем для цієї мети.

Водночас суд зазначає що, право користування земельною ділянкою не оформлено відповідачами належним чином, і суд доходить висновку, що саме це послужило справжньою причиною виникнення цього спору. Відповідно, позивач має інші форми та способи захисту своїх порушених прав та інтересів. Зокрема, але не виключно, позивач має можливість звернутись до суду з позовом про спонукання відповідачів до укладання договору оренди чи стягнення вартості користування земельною ділянкою.

19. За таких обставин, позовні вимоги Дніпровської міської ради є необґрунтованими у повному обсязі.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ:

Відповідачі-1,2 заявили про застосування строків позовної давності.

Частиною 1 ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156 була надана відповідачами-1,2 до Виконавчого органу Дніпровської міської ради - Центру надання адміністративних послуг 14.07.2016.

А отже, строк позовної давності для звернення до суду із позовною вимогою про визнання недійсною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 12.07.2016, серія та номер: ДП142161941156 сплив 14.07.2019.

Щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення водної станції, та припинення права володіння відповідачами-1,2 відповідним правом на водну станцію слід зазначити, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оскільки під час розгляду даної справи встановлено відсутність порушеного права позивача, строки позовної давності судом не застосовуються.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 27 - 28), договором купівлі - продажу від 29.12.2007 (том 1, а.с. 29 - 30), актом передання - приймання предмету продажу від 05.02.2008 (том 1, а.с. 31), витягом з державного реєстру правочинів (том 1, а.с. 32), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1, а.с. 33), листом № 4397 від 07.04.2016 (том 1, а.с. 35), свідоцтвом про право власності (том 1, а.с. 36), витягом про державну реєстрацію прав (том 1, а.с. 37), актом від 09.06.2016 (том 1, а.с. 38), декларацією про готовність до експлуатації об`єкта (том 1, а.с. 39 - 43), договором про визначення часток (том 1, а.с. 44 - 45).

Обставини, на які посилається відповідач-1, доводяться договором купівлі - продажу від 29.12.2007 (том 2, а.с. 31 - 34), актом передання - приймання предмету продажу від 05.02.2008 (том 2, а.с. 35), витягом з державного реєстру правочинів (том 2, а.с. 37 - 38), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 2, а.с. 39 - 40), договором про визначення часток (том 2, а.с. 41 - 44), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 2, а.с. 45 - 47), декларацією про початок виконання будівельних робіт (том 2, а.с. 48 - 53), декларацією про готовність до експлуатації об`єкта (том 2, а.с. 54 - 62), висновком про технічну можливість поділу нерухомого майна (том 2, а.с. 63), розрахунком часток у спільній сумісній власності (том 2, а.с. 64), витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (том 2, а.с. 65 - 66), листом № 4397 від 07.04.2016 (том 2, а.с. 67), актом від 09.06.2016 (том 2, а.с. 68), договором про пайову участь з додатками (том 2, а.с. 69 - 73), виписками по банківському рахунку (том 1, а.с. 74), листом від 17.09.2018 № 10/15-621 (том 2, а.с. 75), договором оренди земельної ділянки (том 2, а.с. 76 - 80), рішенням від 06.11.2002 № 119/4 (том 2, а.с. 81 - 82), планом земельної ділянки (том 2, а.с. 83 - 84), платіжними дорученнями (том 2, а.с. 85 - 134), податковими деклараціями на землю (том 2, а.с. 135 - 143), заявою від 14.02.2012 № 14-02/2012 (том 2, а.с. 144), договором на підготовку технічної документації з додатками (том 2, а.с. 145 - 149), листом № б/н від б/д (том 2, а.с. 212), листом від 15.07.2024 № 8274 з додатком (том 2, а.с. 222 - 224).

Обставини, на які посилається відповідач-2, доводяться протоколом № 2 від 10.12.2010 (том 1, а.с. 106 - 107), протоколом № б/н від 01.04.2011 (том 1, а.с. 108 - 110), протоколом № 1 від 02.03.2011 (том 1, а.с. 111 - 112), протоколом № 2 від 31.03.2011 (том 1, а.с. 113), протоколом № 3 від 01.04.2011 (том 1, а.с. 114 - 115), актом приймання - передачі від 03.03.2011 (том 1, а.с. 116), статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" (том 1, а.с. 117 - 121), рішенням від 10.08.2011 № 1099 (том 1, а.с. 122 - 123), договором оренди від 09.04.2003 (том 1, а.с. 124 - 126), рішенням від 06.11.2002 № 119/4 (том 1, а.с. 127 - 128), розпорядженням № 908р від 14.10.2002 (том 1, а.с. 129), схемою адресації (том 1, а.с. 130), клопотанням № 05/10 від 05.10.2015 (том 1, а.с. 131), податковими деклараціями на землю (том 1, а.с. 132 - 186), виписками по банківському рахунку (том 1, а.с. 187, 192 - 195), платіжними дорученнями (том 1, а.с. 188 - 191), адвокатськими запитами та відповідями на такі запити (том 1, а.с. 196 - 198, том 2, а.с. 189 - 200), витягом з веб-сайту Дніпровської міської ради (том 1, а.с. 199), наказом Фонду Державного майна України від 28.12.1994 (том 2, а.с. 201).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на позивача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 145, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, ідентифікаційний код: 26510514) до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" (місце реєстрації: 49107, м. Дніпро, бул. Зоряний, буд. 1А, ідентифікаційний код: 33474684), Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" (місце реєстрації: 49083, м. Дніпро, вул. Кожем`яки, буд. 9, кв. 104, ідентифікаційний код: 37539362), Відповідача-3: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (місце реєстрації: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 29а, ідентифікаційний код: 40498190) про:

- припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Водна станція "Акваторія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгрі Плюс" відповідним правом на водну станцію, яка складається з: літ. А-1 - будівля водної станції загальною площею 212,2 кв.м.; літ. Б-1 - будівля водної станції загальною площею 262,4 кв.м.; літ.а{1} - навіс; літ. а{2} - навіс; літ. а-1 - прибудова; літ. а{1}-1 - прибудова; літ. 6-1 - прибудова; літ. б{1}-1 - прибудова; літ. В-2 - будівля водної станції загальною площею 629,2 кв.м.; літ. в - ґанок; літ. в{1} - гайок; літ. в{2} - ґанок; № 1...17, І - споруди (ворота, хвіртка, огороджувальні елементи, огорожа, замощення) (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 948212212101) із закриттям розділу.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.07.2024.

Суддя М.О. Ніколенко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	29.07.2024
Оприлюднено	12.08.2024
Номер документу	120924794
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —904/2165/24

Рішення від 29.07.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

Ухвала від 16.07.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.07.2024 по справі 904/2165/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/2165/24

Рішення від 29.07.2024

Ухвала від 16.07.2024

Ухвала від 21.05.2024

Рішення
від 29.07.2024 по справі 904/2165/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ