Рішення

від 09.08.2024 по справі 904/2420/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2420/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

розглянувши матеріали справи №904/2420/24

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАУДСОРСИНГ"

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Криворізька міська рада (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 28.05.2024 за вих. №105 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАУДСОРСИНГ" (далі - відповідач) про стягнення 366.155,91 грн за користування земельною ділянкою комунальною власності з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170, за період з 01.01.2022 по 14.12.2023.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2420/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024.

Ухвалою від 10.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 01042, місто Київ, Фортечний тупик, 5-А, за трек-номером 0600271502181.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 15.07.2024 з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відмовився".

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала від 10.06.2024 Господарського суду Дніпропетровської області була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, суд встановив, що ухвала від 10.06.2024 вважається врученою відповідачу 13.07.2024 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання).

Відповідачу(ам) в ухвалі від 10.06.2024 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 29.07.2024.

Станом на дату винесення рішення відзив не наданий.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином об`єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка є сформованою, а відповідач у спірний період використовував її /земельну ділянку/ без будь-якого договірного врегулювання, а отже безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які мали бути внесені до місцевого бюджету в якості орендної плати за використання земельної ділянки.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входить: визначення фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площа земельної ділянки; сума, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Суд встановив, що 06.01.2021 сформовано земельну ділянку площею 0,2479 га, кадастровий номер 1211000000:03:160:0170, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, 20/3, є сформованою з 06.01.2021, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.04.2024 №НВ-0001057212024 (арк. 12-17, том 1).

Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вулиці Дніпропетровське шосе (наразі -Дніпровське шосе), будинок 20/3, міста Кривого Рогу розташований об`єкт нерухомого майна- нежитлова будівля, власником якого у період з 30.08.2018 до 14.12.2023 був відповідач.

Розпорядженням голови Обласної державної адміністрації від 19.05.2016 №Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вулиця «Дніпропетровське шосе» міста Кривого Рогу перейменована на вулицю «Дніпровське шосе».

Рішенням Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523, яке набрало чинності 01.01.2022, затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на виконання пункту 289.3 статті 289 ПК України, на своєму офіційному сайті публікує коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель за попередні роки, згідно яких для земель населених пунктів вони становлять: 2016 рік - 1,06; 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення), за 2022 рік - 1,15 для земель та земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 -1,051.

Відтак, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170 з урахуванням відомостей витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.08.2023 №97-4-0.110,4-7200/301-23 у 2022 році становить 5.819.075,26 грн. (6.691.936,55 гри. за витягом від 23.08.2023 ; 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік, який не підлягає врахуванню під час здійснення розрахунку за 2022 рік), а у 2023 році 6.691.936,55 грн.

26.05.2021 Криворізькою міською радою прийнято рішення №506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу», яким установлено ставки плати за землю (земельного податку та орендної плати) за видом цільового призначення земель згідно із додатком 59 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, та яке набрало чинності з 01.01.2022.

За даними Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.04.2024 №НВ-0001057212024 земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170 за цільовим призначенням віднесена до виду 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що відповідає ставки орендної плати - 3,0 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради.

Розрахунок за 2022 рік:

5.819.075,26 грн. *3% =174.572,26 грн. - плата за рік, де: (5.819.075,26 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки без урахування коефіцієнту індексації за 2022 рік; 3 % річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506).

Розрахунок за період з 01.01.2023 до 14.12.2023:

6.691.936,55 грн. х 3 % = 200 758,10 грн. - плата зарік, де: (6.691.936,55 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; 3 % річний розмір орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №506 200.758,10 грн. : 12 місяців = 16.729,84 грн. місячна орендна плата (16.729,84 грн. : 31 день) х 14 днів = 7.555,41 грн. за період з 01.01.2023-14.12.2023 (16.729,84 грн. х 11 місяців) + 7.555,41 грн. = 191.583,91 грн).

За офіційною інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ «КРАУДСОРСИНГ» за спірну земельну ділянку податкові зобов`язання з плати за землю у період з 01.01.2022 по 31.12.2023 не визначав та не сплачував.

Таким чином, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170, що без достатньої правової підстави за рахунок Криворізької міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати за період з 01.01.2022 до 14.12.2023, зобов`язаний повернути ці кошти у розмірі 366.155,91 грн власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності визначається обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (від 01.01.2021).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У справі №904/2420/24 йде мова про безпідставне збереження відповідачем грошових коштів саме за рахунок несплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170 без укладення договорів оренди за загальний період користування з 01.01.2022 до 14.12.2023.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено в пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та пункті 20 Постанови Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №924/1147/19).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (п. 30).

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судом встановлено, що відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вулиці Дніпропетровське шосе (наразі -Дніпровське шосе), будинок 20/3, міста Кривого Рогу розташований об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, власником якого у період з 30.08.2018 до 14.12.2023 був відповідач.

Статтею 120 ЗК України врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Отже, перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

Як встановлено судом, право власності на об`єкт нерухомого майна відповідач набув 30.08.2018.

Варто відзначити, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна /в даному випадку відповідач/ стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати /тобто з 30.08.2024/ у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Позивач визначив період користування земельною ділянкою без укладення договору оренди з 01.01.2022 до 14.12.2023. Відповідач не надав суду доказів існування між сторонами у зазначений період договірних відносин. Більш того, відповідач у відзиві визнав, що договір оренди у спірний період не укладався.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період (з 01.01.2022до 14.12.2023) користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею. Доказів зворотного відповідач суду не надав.

Позаяк відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому /відповідач/ зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки /позивачу/ на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із ч. ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка за користування якою відповідач безпідставно зберіг грошові кошти, які мав внести до бюджету в якості орендної плати, є сформованим об`єктом цивільних прав, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-0001057212024 від 25.04.2024.

Суд зауважує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).

Судом встановлено, що спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211000000:03:160:0170 і її площа становить 0,2479 га. Така земельна ділянка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, 20/3. За вказаною адресою розташований обєкт нерухомого майна нежитлова будівля, власником якої в період з 31.08.2018 до 14.12.2023 був відповідач.

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170, площа якої становить 0,2479 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02).

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру немає. Відповідач не надав доказів, які б спростували встановлені судом обставини. Відсутні докази і того, що відповідачем сформовано за спірною адресою земельну ділянку меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Суд зауважує, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19 (п. 27) та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.10).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що одночасно із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду до покупця (набувача) такого об`єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (за їх наявності). При цьому нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 ЗК України не впливає ні на її розмір, ні на обов`язок власника будівлі (тобто відповідача) сплачувати за користування цією земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (ст. 13 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у п. 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Відповідно до ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Суд встановив наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:03:160:0170 площа якої становить 0,2479 га, яка підтверджується витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.08.2023 №198301.

Позивач здійснив розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.08.2023 №198301, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Дніпровське шосе, 20/3.

Відповідач не заперечив проти арифметичної правильності здійсненого позивачем розрахунку, відзиву на позов не надав.

Суд надав оцінку наявним у справі доказам, підтвердив їх належність, встановив факт безпідставного збереження відповідачем грошових коштів, які мали бути внесені до бюджету в якості орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 1211000000:03:160:0170) у період з 01.01.2022 до 14.12.2023 і дійшов висновку, що розрахунок розміру безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати, який здійснив позивач є арифметично та методологічно правильним, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За вказаних обставин позовні вимоги визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАУДСОРСИНГ" (01042, місто Київ, Фортечний тупик, 5-А; ідентифікаційний код 42397773) на користь КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 366.155,91 грн (триста шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят п`ять грн 91 к.) безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою, 5.492,34 грн (п`ять тисяч чотириста дев`яносто дві грн 34 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк