Рішення

від 07.08.2024 по справі 907/578/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/578/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

за позовом Приватного акціонерного товариства «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією», м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція», м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 323 835,81 грн заборгованості

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» про стягнення 159 138,19 грн заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідача зобов`язань з оплати отриманого за видатковими накладними №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару, за несвоєчасну сплату якого позивачем за період з 01.06.2018 по 01.06.2024 нараховано 125 937,63 грн втрат від інфляції та 38 759,99 грн 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/578/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 року.

Ухвалою суду від 24 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, призначено на 16.07.2024 судове засідання по розгляду справи та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.08.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача та для надання можливості останньому скористатися наданими йому процесуальним законом права та, зокрема, заперечити проти позовних вимог, подавши суду відзив на позов.

Представник позивача в судове засідання 07.08.2024 не з`явився, подав суду заяву від 07.08.2024 про розгляд справи за його відсутності, за якою позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та зазначає про неотримання відповідача заперечень проти позову.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судові засідання 16.07.2024 та 07.08.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи ТДВ «Венеція» було повідомлено належним чином у встановленому законом порядку.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2024 та ухвала-повідомлення від 16.07.2024, які надсилалися судом на офіційну юридичну адресу відповідача (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Мостова, буд. 2) вручені Товариству з додатковою відповідальністю «Венеція» 28.06.2024 та 19.07.2024 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номерами 0600934973167, 0600942657614 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600934973167, 0600942657614.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи в суді, мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної оплати вартості отриманого відповідно до видаткових накладних №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару (будівельних матеріалів, фурнітури), у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 159 138,19 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем за період з 01.06.2018 по 01.06.2024 нараховано 38 759,99 грн 3% річних та 125 937,63 грн втрат від інфляції, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Судом встановлено, що між сторонами у справі досягнуто домовленості щодо поставки Приватним акціонерним товариством «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією» (позивачем) Товариству з додатковою відповідальністю «Венеція» (відповідачу) товару будівельних матеріалів, фурнітури, на загальну суму 159 838,19 грн (без ПДВ).

Так, відповідно до видаткових накладних №2 від 29.05.2018 (на суму 18 921,29 грн), №6 від 29.05.2018 (на суму 30 432,00 грн), №7 від 29.05.2018 (на суму 41 236,18 грн), №8 від 29.05.2018 (на суму 7816,26 грн), №9 від 29.05.2018 (на суму 25 663,00 грн), №10 від 29.05.2018 (на суму 477,10 грн), №11 від 29.05.2018 (на суму 35 292,36 грн) ПрАТ «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією», як Постачальником передано, а ТДВ «Венеція», як Одержувачем, прийнято зазначений у видаткових накладних товар на загальну суму 159 838,19 грн (без ПДВ).

Факт отримання відповідачем зазначеного у видаткових накладних №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару та його вартість сторонами не заперечується та додатково підтверджується підписаними в подальшому сторонами Актами звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2020 року, 01.11.2021 року, 01.11.2022 року.

За твердженням позивача належним чином свої зобов`язання відповідач в повній мірі не виконав та не оплатив в повній мірі вартість отриманого за видатковими накладними №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару, здійснивши часткову сплату заборгованості в загальному розмірі 700,00 грн, у зв`язку з чим станом на 18.06.2024 (дата оформлення позовної заяви) заборгованість ТДВ «Венеція» перед позивачем становить 159 138,19 грн, стягнення якої разом з нарахованими позивачем втратами від інфляції та відсотками річними є предметом судового розгляду в даній справі.

Факт часткової сплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку Приватного акціонерного товариства «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією» за 06.03.2020, 23.12.2021, 26.12.2022 та не заперечується сторонами у справі.

Надіслана 14 грудня 2023 року на адресу відповідача лист-претензія за №366 від 13.12.2023 про сплату в десятиденний термін заборгованості з урахуванням донарахованих позивачем втрат від інфляції та відсотків річних в загальній сумі 310 874,25 грн залишена ТДВ «Венеція» без задоволення, а згідно з наданою відповіддю на претензію №01/12/23 від 25.12.2023 відповідач, посилаючись на зміну керівництва Товариством повідомляв позивача про відсутність первинних документів, на підставі яких між сторонами у справі виникли спірні правовідносини.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторонами у справі відповідно до видаткових накладних №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 вчинено правочин, який за своєю суттю є договором поставки, правове регулювання якого визначено у Главі 54 ЦК України.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач у порушення наведених норм закону у встановлений в ч. 1 ст. 692 ЦК України строк (тобто до 30.05.2018) взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості отриманого ним за видатковими накладними №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару в розмірі 159 838,19 грн в повній мірі не виконав, здійснивши лише часткову сплату вартості отриманого товару в сумі 700,00 грн (банківськими виписками по рахунку позивача за 06.03.2020, 23.12.2021, 26.12.2022), у зв`язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість за поставлений йому товар в розмірі 159 138,19 грн.

При цьому, факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до видаткових накладних №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 відповідачем не заперечено, документально підтверджується шляхом подальшого підписання ТДВ «Венеція» Актів звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2020 року, 01.11.2021 року, 01.11.2022 року та здійснення Товариством часткової оплати отриманого від позивача товару.

За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час звернення з позовом та вирішення даного спору становить 159 138,19 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Щодо 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку, за неналежне виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого за видатковими накладними №2 від 29.05.2018, №6 від 29.05.2018, №7 від 29.05.2018, №8 від 29.05.2018, №9 від 29.05.2018, №10 від 29.05.2018, №11 від 29.05.2018 товару, відповідачу за період з 01.06.2018 до 01.06.2024 нараховано 3% річних в розмірі 38 759,99 грн та інфляційні втрати на суму 125 937,63 грн.

Водночас, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку втрат від інфляції та 3% річних, з урахуванням часткової сплати вартості отриманого відповідачем товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 28 716,41 грн 3% річних та 93 640,92 грн втрат від інфляції, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення (розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

В частині стягнення з відповідача 10 043,58 грн 3% річних та 32 296,71 грн втрат від інфляції суд відмовляє, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард Дистрибуції».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 971,51 грн може бути повернутий з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією» в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Венеція» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Мостова, буд. 2, код ЄДРПОУ 13597258) на користь Приватного акціонерного товариства «Мукачівське підприємство матеріально-технічного постачання імпортною та експортною продукцією» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. І. Франка Бічна, буд. 46, код ЄДРПОУ 02127549) 159 138,19 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім гривень 19 копійок) заборгованості, 28 716,41 грн (двадцять вісім тисяч сімсот шістнадцять гривень 41 копійку) 3% річних, 93 640,92 грн (дев`яносто три тисячі шістсот сорок гривень 92 копійки) втрат від інфляції та 3377,95 грн (три тисячі триста сімдесят сім гривень 95 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 09 серпня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.