Рішення

від 15.07.2024 по справі 910/18864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2024Справа № 910/18864/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/18864/23

за позовом Фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та визнання права на викуп

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС"

до фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича

про стягнення 669 444,55 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дишкант Д.В.

За участю представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом) Окунєв І.С.

від відповідача (за первісним позовом) Гончаров Д.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/18864/23 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" про визнання недійсною односторонньої відмови від договору та визнання права на викуп та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС" до фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича про стягнення 669 444,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 у даній справі у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково.

28.06.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 113 308,00 грн

15.07.2024 від представника фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича надійшли заперечення на заяву ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про ухвалення додаткового рішення, в яких останній просить відмови у задоволення такої заяви.

Ухвалою суду від 03.07.2024 розгляд заяви ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" про ухвалення додаткового рішення було призначено на 15.07.2024.

У судове засідання 15.07.2024 представники учасників справи не з`явились.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/18864/24, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У попередньому (орієнованому) розрахунку суми судових витрат ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» зазначило про понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 80 000,00 грн.

Крім того, 23.06.2024 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» подано заяву про надання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення у даній справі.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» додані:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.03.2020, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Гончоровим Д.О. (виконавець/адвокат);

- акт приймання-передачі від 24.06.2024;

- ордер серії АА № 1254286 від 28.11.2022.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 113 308,00 грн.

Оцінивши подані докази, суд зазначає про наступне.

За умовами укладеного між позивачем та адвокатом Гончоровим Д.О. договору, предметом останнього є надання виконавцем правової (правничої) допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору клієнт зобов`язується прийняти здійснену виконавцем роботу, спрямовану на досягнення мети даного договору та сплатити гонорар у розмірі та порядку, передбаченому розділом п`ятим договору.

Відповідно до п. 5.1 договору на визначення розміру гонорару виконавця впливають строк та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Згідно з п. 5.2 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар за домовленістю. Оплата за надані послуги проводиться відповідно до звіту виконаних робіт, який є складовою частиною цього договору.

24.06.2024 між позивачем та адвокатом підписано акт прийому-передачі правової (правничої) допомоги на загальну суму 113 308,00 грн.

У запереченнях щодо покладення на ФОП Пірту І.Є. витрат ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на правничу допомогу в розмірі 113 308,00 грн представником позивача за первісним позовом вказується, що:

- розмір таких витрат є не доведений, документально не обґрунтований та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат;

- понесені витрати є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру;

- розмір таких витрат становитиме надмірний тягар для фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича.

Стосовно поданих сторонами доказів, викладених доводів та заперечень на такі доводи суд зазначає про наступне.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Так, як вказано вище, рішенням суду від 24.06.2024 у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі; зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича на користь Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС" 83 307,18 грн заборгованості, 3 923,06 грн штрафу, 43 076,34 грн пені, 27 289,60 грн втрат від інфляції, 5 942,45 грн 3% річних, 286 854,00 грн неустойки, 7 460,88 грн судового збору; в іншій частині позову зустрічного позову відмовлено.

При цьому, приймаючи рішення, судом відмовлено в задоволенні вимоги ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» про стягнення з ФОП Пірти І.Є. 143 427,00 грн збитків, перераховано розмір заявленої до стягнення неустойки, а також зменшено належні до стягнення розмір пені та штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, пропорційний розмір витрат на правничу допомогу буде становити 84 186,94 грн.

Поряд з цим, як вказувалось судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, суд вважає витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 113 308,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на наступне.

По-перше, у позовній заяві позивач вказував, що розмір витрат на правничу допомогу складає 80 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При цьому, як вбачається з акту прийому-передачі правової допомоги, лише написання зустрічної позовної заяви сторонами оцінено в розмірі 80 000,00 грн, інші витрати вирахувано виходячи з прожиткового мінімуму (3 028,00 грн).

Крім того, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, суд вказує, що останній не є складаним з юридичної точки зору та витрати на правничу допомогу 84 186,94 грн не відповідають критерію пропорційності.

Також суд зазначає, що заяви Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС" схожі за змістом та дублюють одна одну.

Судом враховано, що засідання у даній справі не були тривалими за часом їх проведення.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на відповідача за зустрічним позовом витрат на правничу допомогу, проте вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 40 000,00 грн, відповідно витрати позивача в розмірі 44 186,94 грн залишаються за ТОВ "УЛФ-ФІНАНС".

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Пірти Івана Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "УЛФ-ФІНАНС" (04205, м. Київ, Оболонський проспект, 35-А, офіс 300, код 41110750) 40 000,00 грн (сорок тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09.08.2024.

Суддя О.Г. Удалова