Рішення

від 06.08.2024 по справі 910/6168/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024Справа № 910/6168/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свартисен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"

про стягнення 363 437,52 грн.

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Свартисен" (далі - ТОВ "Свартисен", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - ТОВ "Бест Лізинг", відповідач) про стягнення 363 437,52 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що переданий відповідачем на підставі договору фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021 автомобіль марки "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , WIN № НОМЕР_2, 26.03.2022 був примусово вилучений у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.05.2022 вказаний автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_2 був повернутий відповідачу. Незважаючи на те, що вказаний транспортний з 26.03.2022 по 16.05.2022 фактично не перебував у користуванні позивача, останнім, в рахунок відшкодування частини вартості майна переданого у лізинг були сплачені відповідачу грошові кошти у сумі 363 437,52 грн. Проте, відповідач листом від 10.06.2022 повідомив позивача про розірвання договору лізингу.

Оскільки, як зазначає позивач, ТОВ "Свартисен" було позбавлене права користування автомобілем марки "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та можливості у майбутньому отримати право власності на об`єкт лізингу, у зв`язку з одностороннім розірванням відповідачем договору фінансового лізингу, то позивачу завдано збитки.

У позові ТОВ "Свартисен", керуючись ст. 224 ГК України, ст. ч. 2 ст. 693 ЦК України, просить стягнути з відповідача кошти, сплачені як компенсація частини вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021, у сумі 363 437,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відшкодування відповідачем збитків. Також, оскільки лізингодавець відмовився від договору лізингу, то норми закону та договору не передбачають обов`язку для лізингодавця повернути сплачені лізингові платежі, оскільки вони є платою за послугу фінансового лізингу, яка була надана лізингоодержувачу за користування об`єктом лізингу.

03.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Бест Лізинг" про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

19.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких ТОВ "Бест Лізинг" вказало, що на адвокатський запит відповідача Закарпатською митницею Державної митної служби України була надана відповідь, у якій було повідомлено про дві спроби перетину кордону України автомобілем "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в обох випадках митницею не був пропущений. Тобто, з боку позивача мало місце порушення зобов`язання за договором фінансового лізингу.

05.08.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких ТОВ "Свартисен" вказувало, що сплачені за договором фінансового лізингу кошти є попередньою оплатою за товар (автомобіль), тому підлягають поверненню позивачу відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України. При цьому, розірвання договору фінансового лізингу з боку відповідача є неправомірним, з огляду на відсутність заборгованості позивача перед відповідачем за лізинговими платежами.

Під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві та інших заявах по суті справи, вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 06 серпня 2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2021 між ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Свартисен" (лізингоодержувач) був укладений договір № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 Загальних умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об`єкт лізингу (надалі - "об`єкт лізингу"), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Згідно з п. 1.2 Загальних умов договору строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у додатку "графік сплати лізингових платежів" до договору (далі - "графік") та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно статті 2 Загальних умов договору та графіка сплати лізингових платежів, які включають платежі з відшкодування (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу та винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу.

У п. 2.1.5, 2.1.6 Загальних умов договору передбачено, що остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - це вартість об`єкта лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу; акт - це акт приймання-передачі об`єкта лізингу в лізинг.

Відповідно до п. 2.1.7 Загальних умов договору числом сплати є число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно з п. 2.1.7.1 Загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.1.8 Загальних умов договору період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акта.

Згідно з п. 2.4 Загальних умов договору якщо строк оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Об`єктом лізингу, згідно з п. 4 договору та специфікації, є автомобіль Land Rover DISCOVERY 5 (детальний опис вказаний у додатку "Специфікація"), загальна вартість якого становить 2 180 625,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5 договору строк лізингу становить 36 місяців.

За умовами п. 8, 9 договору лізингоодержувач здійснює платежі згідно з додатком "Графік сплати лізингових платежів" та іншими умовами договору та чинного законодавства, валюта грошового еквівалента зобов`язань за договором (валюта договору) - долар США.

Пунктом 2.9 Загальних умов договору сторони визначили випадки, коли протягом дії цього договору розмір лізингових платежів, вказаний у Графіку, може збільшуватись (індексуватися).

У п. 5.2 Загальних умов договору визначені обов`язки лізингоодержувача. Зокрема, лізингоодержувач згідно з п. 5.2.1 Загальних умов договору зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору.

Згідно пункту 10.7 Загальних умов даний договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на предмет лізингу або права вимоги по договору страхування). Не обмежуючись зазначеним, у цьому договорі сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов`язання (окремі умови) відповідно до частини 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України. Сторони домовились, що у випадку суперечностей між положеннями загальних умов договору, перевагу мають особливі умови договору. Сторони дійшли згоди, що строк дії договору це час впродовж якого існують зобов`язання сторін, які виникли на основі цього договору.

У Графіку сплати лізингових платежів сторони передбачили, що авансовий платіж становить 0 грн; визначено 36 періодів лізингу для відшкодування (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу в загальній сумі 2 180 625,00 грн з ПДВ і винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу в загальній сумі 974 315,30 грн без ПДВ, зокрема, загальний лізинговий платіж з ПДВ за період лізингу № 1 - 112 986,88 грн, № 2 - 112 955,03 грн, № 3 - 111 600,87 грн, № 4 - 111 522,82 грн, № 5 - 110 214,86 грн, № 6 - 108 953,10 грн, № 7 - 109 374,51 грн, № 8 - 108 135,87 грн, № 9 - 107 942,30 грн.

На виконання вказаного договору фінансового лізингу ТОВ "Бест Лізинг" (лізингодавець) передало ТОВ "Свартисен" об`єкт лізингу, а саме - автомобіль "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року, WIN № НОМЕР_2, про що сторони уклали відповідний акт прийому-передачі від 30.09.2021.

У подальшому, 26.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні було здійснене примусове відчуження автомобіля "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року, WIN № НОМЕР_2, 2021 року випуску, сірого кольору, власником якого є ТОВ "Бест Лізинг", про що був складений акт про примусове відчуження або вилучення майна від 26.03.2022.

16.05.2022 вказаний автомобіль був повернутий ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачу, про що був складений акт повернення транспортних засобів і техніки, залучених під час мобілізації. Вказаний акт був підписаний з боку ТОВ "Бест Лізинг".

Докази передачі відповідачем ТОВ "Свартисен" об`єкта лізингу для подальшого використання у матеріалах справи відсутні.

02.05.2022 ТОВ "Бест Лізинг" повідомило відповідача листом № 1329, що оскільки ТОВ "Свартисен" порушує права та обов`язки за договором фінансового лізингу, то відповідач обмежує його право на користування та володіння об`єктом лізингу, у зв`язку з чим просить передати уповноваженому представнику ТОВ "Бест Лізинг" автомобіль "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2021 року, WIN № НОМЕР_2, комплект ключів та реєстраційні документи, що стосуються цього автомобіля - до 06.05.2022.

Також 10.06.2022 ТОВ "Бест Лізинг" звернулось до позивача з повідомленням № 1682 про розірвання договору фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021. У цій же вимозі відповідач просив повернути позивача об`єкт лізингу 20.06.2022.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає про відсутність у нього заборгованості за договором фінансового лізингу станом на дату одностороннього звернення відповідача з листом про розірвання договору, тому ТОВ "Бест Лізинг" безпідставно фактично позбавило права позивача на користування об`єктом лізингу та отримання, у подальшому, права власності на об`єкт лізингу. Внаслідок таких дій відповідача, позивач вважає, що ТОВ "Бест Лізинг" має відшкодувати позивачу збитки шляхом повернення ТОВ "Свартисен" грошових коштів у сумі 363 437,52 грн., що були сплачені останнім в якості частини вартості майна переданого у лізинг.

Так, за змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що укладений сторонами договір № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021 є договором змішаної форми, оскільки він містить в собі елементи як договору фінансового лізингу, так і договору купівлі-продажу, в частині переходу права власності на об`єкт лізингу.

Так, відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною першою статті 292 ГК України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин): - договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу; - фінансовий лізинг - це вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/906/22 за позовом ТОВ "Бест Лізинг" до ТОВ "Свартисен" про стягнення 418 662,84 грн заборгованості за договором № 210929-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 29.09.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 911/906/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024, позов ТОВ "Бест Лізинг" було задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Свартисен" 22 601,37 грн, з яких 21 806,25 грн - штраф за неподання за результатами 4-го звітного кварталу 2021 року відомостей про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу, 795,12 грн - 24 % річних за прострочення оплати лізингового платежу за період лізингу № 6, та судовий збір у сумі 2 481,00 грн. В іншій частині вимог - у позові відмовлено.

Так, судом у справі № 911/906/22 було встановлено, що за договором фінансового лізингу ТОВ "Свартисен" сплатило ТОВ "Бест Лізинг" 709 426,97 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 903 від 07.10.2021 на суму 115 984,72 грн, № 925 від 29.10.2021 на суму 3 000,00 грн, № 933 від 04.11.2021 на суму 114 230,29 грн, № 968 від 03.12.2021 на суму 41 027,95 грн, № 969 від 06.12.2021 на суму 76 321,82 грн, № 997 від 04.01.2022 на суму 117 204,08 грн, № 1026 від 04.02.2022 на суму 120 017,11 грн, № 10833323 від 14.03.2022 на суму 41 000,00 грн та № 10918472 від 28.03.2022 на суму 80 641,00 грн.

Також судом було встановлено, що ТОВ "Свартисен" було сплачено лізингові платежі за фіксованою сумою відповідно до графіку сплати лізингових платежів 60 572,92 грн. за 6 лізингових періодів. Останній (шостий період) був оплачений позивачем 28.03.2022.

За таких обставин, у якості відшкодування частини вартості об`єкта лізингу позивачем було сплачено відповідачу 363 437,52 грн. (60 572,92 грн. * 6).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою також є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 ГПК України).

У даному випадку позивач, у якості понесених збитків, визначив сплачені ним кошти відшкодування частини вартості об`єкта лізингу у сумі 363 437,52 грн., які мають бути повернуті відповідачем, у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, одностороннім розірванням договору фінансового лізингу.

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу - це договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу;

- лізингодавець - це юридична особа, яка набула у встановленому законом порядку право надавати послуги з фінансового лізингу і на підставі договору фінансового лізингу передає лізингоодержувачу у володіння та користування об`єкт фінансового лізингу;

- лізингоодержувач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка відповідно до договору фінансового лізингу отримує від лізингодавця об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування;

- продавець (постачальник) - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, в якої лізингодавець набуває у власність майно (об`єкт фінансового лізингу) для подальшої передачі лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу.

Пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Лізингоодержувач може мати також інші права та обов`язки відповідно до умов договору фінансового лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів, що регулюють відносини фінансового лізингу (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються:

1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу;

2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу;

3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Тобто, лізингові платежі, зокрема, відшкодування вартості об`єкта фінансового лізингу, є платою за фінансову послугу, що була надана лізингоодержувачу, а саме - за користування об`єктом лізингу (автомобілем "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Отже, доводи позивача, що сплачена позивачем сума 363 437,52 грн. відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, є збитками, суд вважає безпідставними.

Доводи позивача, що відповідач завдав позивачу збитки розірванням договору позбавивши його у майбутньому набуття права власності на об`єкт лізингу, у той час, як під час розгляду справи № 911/906/22 не було встановлено заборгованості позивача за лізинговими платежами, суд до уваги не приймає, оскільки під час розгляду справи № 911/906/22 не розглядалось та не вирішувалось питання щодо розірвання договору фінансового лізингу.

При цьому, на час розгляду справи № 911/906/22 договір фінансового лізингу вже був розірваний в односторонньому порядку відповідачем, що було достеменно відомо позивачу та обставини правомірності такого розірвання позивачем не заперечувались.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Бест Лізинг" на адресу Закарпатської митниці Державної митної служби України був направлений адвокатський запит від 08.12.2023 щодо того, чи було зафіксовано в базі інформацію про перетин (спробу перетину) кордону автомобілем "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , за період з 22.03.2022 року по 26.03.2022 роки.

У відповідь на вказаний запит Закарпатською митницею Державної митної служби України було повідомлено відповідача, що за результатами проведеної перевірки обставин перетину митного кордону України автомобілем "Land Rover Discovery", реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказаний автомобіль 25.03.2022 та 26.03.2022, під керуванням водія Мартинюк К. слідував із України до Словаччини через пункти пропуску для автомобільного сполучення «Ужгород - Вишнє-Нємецьке» та «Малий Березний - Убля». В обох випадках транспортний засіб не був пропущений за межі митної території України.

Відповідно до п. 4.3 договору фінансового лізингу до припинення даного договору об`єкт лізингу не може вивозитись чи будь-яким іншим чином переміщуватись за межі території України, бути переданим (відчуженим) лізингоодержувачем за будь-якими договорами, обтяженим будь-якими обтяженнями будь-якими особами без письмової згоди лізингодавця.

Як вказує відповідач, згоди позивачу на перетин кордону України автомобілем, що є предметом договору фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021, відповідач не надавав.

Тобто, фактично це позивач мав намір порушити умови договору фінансового лізингу вивезенням об`єкту лізингу закордон, і тільки завдяки забороні Державного митного органу, цей намір не був реалізований з боку позивача.

Також не знаходять свого підтвердження такі елементи складу цивільного правопорушення як наявність вини відповідача, причинний зв`язок між розірванням договору фінансового лізингу та сумою 363 437,52 грн., яка, як було встановлено судом є лізинговими платежами відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, обов`язок зі сплати яких покладено на позивача як законом, так і договором фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021.

Більше того, відповідно до п. 6.7 Загальних умов договору у випадку вилучення об`єкта лізингу, припинення аборозірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, що відповідає нормам ч. 7 ст. 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до якої лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, коли одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу.

А як було встановлено господарським судом у справі № 911/906/22, та вбачається з матеріалів даної справи, об`єкт лізингу перебував у користуванні ТОВ "Свартисен" по 26.03.2022.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У даному випадку суд, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, тим більше, що сума коштів, яку просить стягнути позивач є не збитками, а є лізинговими платежами за договором фінансового лізингу.

Що стосується доводів позивача, що кошти у сумі 363 437,52 грн., сплачені як компенсація частини вартості предмета лізингу, мають бути повернуті ТОВ "Свартисен" на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, оскільки договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У пункті 10.7 Загальних умов договору фінансового лізингу сторони погодили, що даний договір містить положення договору купівлі-продажу, проте, лише в частині переходу права власності на предмет лізингу або права вимоги по договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 вказано, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу

Відповідно до п. 9.2 договору право власності на об`єкт лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності за типовою формою.

За таких обставин, до відносин сторін за договором фінансового лізингу не застосовуються положення ч. 2 ст. 693 ЦК України стосовно повернення лізингових платежів, що були сплачені позивачем як компенсація частини вартості предмета лізингу.

Тим більше, що у п. 6.7 Загальних умов договору сторони погодили неможливість повернення лізингоодержувачем лізингових платежів у випадку розірвання договору.

За таких обставин, оскільки судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 363 437,52 грн., сплачених позивачем, як компенсація частини вартості предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 210929-4/ФЛ-Ю-А від 29.09.2021, то у позові ТОВ "Свартисен" суд відмовляє у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у тому числі і витрати на правничу допомогу, про які позивач зазначав у прохальній частині позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Свартисен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" про стягнення 363 437,52 грн., у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. cт.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 09 серпня 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.