Ухвала

від 08.08.2024 по справі 916/2964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"08" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2964/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання О.В. Ващенко

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ про стягнення заборгованості у загальному розмірі 7824,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальна установа Одесреклама Одеської міської ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ про стягнення заборгованості у загальному розмірі 7824,11 грн., в т.ч. боргу в сумі 4500,00 грн., пені у розмірі 3324,11 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1863-од на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 01.10.2019 р., а саме невнесення з 01.01.2022 р. плати за договором у повному обсязі та у визначені договором строки, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2024 р. позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради залишено без руху, оскільки в порушення вимог ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 ГПК України позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку суми заборгованості, що заявлена до стягнення, а також доказів, які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме: претензії про сплату заборгованості № 86/01-27 від 12.06.2024, доказів її направлення відповідачу, наказ про прийняття на роботу, посадову інструкцію провідного юрисконсульта та положення про юридичний відділ.

09.07.2024 р. від Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 26442/24), до якої позивачем додано претензію про сплату заборгованості № 86/01-27 від 12.06.2024, наказ про прийняття Кмитюк І.В. на роботу від 17.05.2021 р., довіреність від 08.07.2024 № 208/01-27, посадову інструкцію провідного юрисконсульта та положення про юридичний відділ.

10.07.2024 р. від позивача через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла до Господарського суду Одеської області заява про усунення недоліків (вх. № 26534/24), до якої позивачем додано обґрунтований розрахунок суми заборгованості, що заявлена до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 р. позовну заяву Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2964/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.08.2024 р.

26.07.2024 р. від Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до господарського суду через систему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. № 28288/24), відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження у справі № 916/2964/24 у зв`язку з добровільною сплатою відповідачем на користь позивача боргу та пені у сумі 7824,11 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків за 01.01.2023 23.07.2024 та випискою із рахунку UA278999980314080544000015744 від 23.07.2024. З огляду на викладене позивач просить суд закрити провадження у справі № 916/2964/24 у зв`язку з відсутністю предмета спору та вирішити питання щодо повернення судового збору, сплаченого позивачем у сумі 2422,40 грн.

В судове засідання, призначене на 08.08.2024 р., представники позивача та відповідача не з`явилися.

Разом з тим, як з`ясовано судом, Товариством з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ сплачена на користь позивача заявлена до стягнення заборгованість по справі № 916/2964/24. Так, 23.07.2024 р. відповідачем було сплачено суму заборгованості в розмірі 7824,11 грн., про що свідчить виписка з рахунку UA278999980314080544000015744 від 23.07.2024 на суму 7824,11 грн. з призначенням платежу: Сплата заборгованості та пені за договором № 1863-од від 01.10.2019 по справі № 916/2964/24 (4500,00 грн - борг, 3324,11 грн - пеня), а також акт звіряння взаєморозрахунків між УДКСУ у м. Одесі та Інтернафта ЛТД ТОВ за 01.01.2023 23.07.2024, з якого вбачається, що сальдо на 23.07.2024 дорівнює нулю.

Відтак, враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем заявленої позивачем до стягнення в межах даної справи, вимоги позивача про стягнення боргу в заявленій сумі були фактично задоволені, тому суд доходить до висновку про відсутність предмета спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги відсутність спору між сторонами по справі, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі за заявленим Комунальною установою Одесреклама Одеської міської ради позовом.

Між тим у поданій заяві про закриття провадження у справі позивачем заявлено клопотання про повернення з державного бюджету сплаченої суми судового збору у розмірі 2422,40 грн. згідно зі ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Так, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із змін. і доповн.) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Розглянувши вказану заяву позивача про повернення судового збору, суд зазначає наступне.

Доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність господарських процесуальних прав і обов`язків суб`єктів процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Як відомо, законодавче закріплення судових витрат у вигляді судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), було зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов`язків, пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом (Голдер проти Сполученого Королівства і Z та інші проти Сполученого Королівства, рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року) [5].

Так, саме з метою забезпечення процесуальної економії законодавцем в ч. 1 ст. 130 ГПК України закріплено правила щодо можливості повернення заявникові частини судового збору у разі відмови позивача від позову, укладення мирової угоди, визнання відповідачем позову. Вказані положення ГПК кореспондують з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону Про судовий збір.

Разом з цим, у випадку закриття провадження у справі внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, тобто коли предмет спору відсутній, обов`язок відшкодування судових витрат, зокрема, витрат по сплаті судового збору, покладено законодавцем в ч. 3 ст. 130 ГПК України на відповідача.

Слід зазначити, що Закон України Про судовий збір визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Натомість Господарський процесуальний кодекс України встановлює порядок здійснення судочинства в господарських судах, порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Зокрема, за положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також за положеннями ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Питання про розподіл судових витрат у вказаному випадку, передбаченому ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, суд може вирішити протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі (ч. 6 ст. 130 ГПК України).

Відтак, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України закріплено порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження з підстав укладення мирової угоди, відмови позивача від позову, задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, що кореспондують з підставами закриття провадження у справі, передбачені в пунктах 2, 4 і 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом).

Отже, виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що порядок розподілу судового збору та його повернення заявникові у разі закриття провадження у справі з інших підстав, що не охоплені наведеними положеннями ст. 130 ГПК України і передбачені в п. 1, 3, 5, 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; судом встановлено обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва), регулюється саме положеннями ст. 7 Закону України Про судовий збір. Адже, суть у поверненні судового збору у вказаних випадках закриття провадження у справі полягає у тому, що внаслідок виникнення обставин, які унеможливлюють розгляд справи по суті заявлених вимог, позивач (заявник) не може отримати відповідного результату від звернення до суду. Натомість закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору обумовлено саме задоволенням відповідачем вимог позивача, тобто отриманням того, на що позивач розраховував при зверненні до суду із заявленим позовом.

При цьому суд зауважує, що права позивача на відшкодування сплаченого судового збору за подачу позову за рахунок відповідача, а не за рахунок держави, у даному випадку (закриття провадження за відсутністю предмета спору) жодним чином не порушені, поза як здійснення судом розгляду справ за рахунок держави у такому випадку нівелюватиме компенсаційну функцію інституту судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити Комунальній установі Одесреклама Одеської міської ради у поверненні сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. за подачу позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ про стягнення заборгованості у загальному розмірі 7824,11 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Так, як вже зазначалось судом вище, відповідачем погашено заявлену позивачем до стягнення заборгованість вже після пред`явлення останнім позову до суду, про що свідчить й сама виписка по рахунку UA278999980314080544000015744 від 23.07.2024, в призначенні платежу якої вказано: Сплата заборгованості та пені за договором № 1863-од від 01.10.2019 по справі № 916/2964/24 (4500,00 грн - борг, 3324,11 грн - пеня), а відтак заборгованість сплачена саме за даною господарською справою № 916/2964/24.

При цьому відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача до суду із заявленим позовом, у зв`язку з чим предмет спору припинив існування внаслідок задоволення відповідачем вимог позивача після пред`явлення позову, та провадження у справі було закрито з цих підстав, суд вважає, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 130, 232-235, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі № 916/2964/24 за позовом Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ про стягнення заборгованості у загальному розмірі 7824,11 грн. закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. Відмовити Комунальній установі Одесреклама Одеської міської ради у задоволенні клопотання про повернення з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору за подачу позову в розмірі 2422,40 грн. (вх. № 28288/24 від 26.07.2024 р.).

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернафта Лтд / Комерційна компанія/ (65085, м. Одеса, Тираспольське шосе, 7 км; код ЄДРПОУ 25028040) на користь Комунальної установи Одесреклама Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830211) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять два/грн. 40 коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в частині закриття провадження шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено 09.08.2024 р.

Суддя В.С. Петров