Ухвала

від 02.08.2024 по справі 757/33427/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33427/24-к

пр. 1-кс-29282/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/54795/23-к від 01 грудня 2023 р., у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014, на майно, -

В С Т А Н О В И В :

26.07.2024 в провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/54795/23-к від 01 грудня 2023 р., у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014, на майно.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

Представник власника майна - адвокат подав клопотання про проведення судового розгляду без фіксації технічними засобами, клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор подала до суду заяву про проведення судового розгляду без фіксації технічними засобами, долучила письмові заперечення та просила у задоволенні клопотання відмовити.

Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100120000009 від 22.04.2014, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

01.12.2023 року Печерського районного суду м. Києва № 757/54795/23-к задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, площею 0,1798 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 .

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.12.2023, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що арешт є необхідним з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Мотивуючи подане клопотання заявник вказує, що 15.12.2021 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 8707. За вказаним договором орендодавець ОСОБА_6 надав у строкове платне користування в рівних частках кожному, тобто по , а орендарі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняли земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, площею 0,1798 га, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільська рада.

Того ж дня, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки з відкладальною обставиною від 15.12.2021 року, зареєстрований за № 8705 (далі - «Договір»). За вказаним договором продавець ОСОБА_6 продає та передає у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, площею 0,1798 га, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільська рада, а покупці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 купують та набувають у власність зазначену земельну ділянку в рівних частках кожен, тобто по , на умовах визначених договором.

Пунктом 2.1 розділу 2 Договору встановлено, що продаж зазначеної ділянки вчинено за 2 966 000 грн. (два мільйони дев`ятсот шістдесят шість тисяч), розрахунок між сторонами здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий на ім`я продавця, кожен з покупців сплачує свою частку у розмірі 1 483 000 грн.

Вказану умову було виконано покупцями та сплачено на рахунок ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 2 966 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.12.2021 року № 780696563, відповідно до якого ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 483 000 грн., а також платіжним дорученням від 15.12.2021 року № 780652572, відповідно до якого ОСОБА_5 сплатила ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1 483 000 грн.

Пунктом 2.5 розділу 2 Договору передбачено відкладальну обставину, яка полягала у тому, що покупці зобов`язані у термін до 15.06.2024 року та у порядку встановленому цим Договором та Договором оренди від 15.12.2021 № 8707, правилами проведення робіт на території котеджного містечка «Рівьєра Вілас» побудувати на земельній ділянці садовий будинок.

Покупцями було виконано умови Договору, щодо відкладальної обставини та побудовано садовий будинок у визначений договором строк.

Статтею 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до статті 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Таким чином, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку про наявність у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном.

Згідно ст. 41 Конституції України, право приватної власності є непорушним.

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, фактичні володільці земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добросовісно виконали всі умови Договору купівлі-продажу земельної ділянки з відкладальною обставиною від 15.12.2021 року за № 8705, сплатили на користь ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 2 966 000 грн. за купівлю ділянки та виконали відкладальну умову щодо своєчасної побудови садового будинку, проте позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію земельної ділянки для набуття її у власність, через наявність обтяження у виді арешту.

Так, як вбачається з ухвали від 01.12.2023, слідчий суддя при накладенні арешту на майно керувався виключно тією обставиною, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто, які інкримінують ОСОБА_6 є особливо тяжкими, та передбачають покарання, окрім іншого, пов`язане із конфіскацією майна.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416 не є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42014100120000009, жодним чином не накладаються та не межує з ділянками, які є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено також, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, на яку накладено арешт, одержана в результаті вчинення кримінального правопорушення, оскільки не надано жодних доказів, які б пов`язували володіння ОСОБА_6 земельною ділянкою та її отримання всупереч встановленому законодавством порядку, а клопотання позбавлене будь-яких доводів та доказів такого факту.

За вказаних обставин, слід прийти до висновку, що не можливо розцінювати земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, як предмет, що може підлягати конфіскації, оскільки юридично він належить ОСОБА_6 , проте фактично вибув із його власності після виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а предметом у власності ОСОБА_6 , який міг би підлягати конфіскації є лише грошові кошти, які отримав останній за продаж зазначеної земельної ділянки.

Таким чином, вбачається, що незважаючи на той факт, чи буде застосовано до ОСОБА_6 покарання, передбачене ст. 59 КК України у виді конфіскації майна, накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416 грубо порушує завдання кримінального провадження та обмежує права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які уклали до повідомлення про підозру ОСОБА_6 та накладення арешту на вищевказану земельну ділянку Договір купівлі-продажу земельної ділянки з відкладальною обставиною від 15.12.2021 року № 8705, добросовісно виконали усі умови договору та понесли витрати на плату за оренду земельної ділянки, її купівлю та будівництво садового будинку.

За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що сторона обвинувачення не надала суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що майно заявника є речовим доказом у провадженні та відносно нього може бути застосована конфіскація майна.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, приймаючи принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявників належним їм майном, у зв`язку з чим вважаю за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.12.2023 у справі №757/54795/23-к, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:34:008:6416, площею 0,1798 га, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, Лебедівська сільська рада, яка належить ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя ОСОБА_7