Рішення

від 15.01.2024 по справі 160/29505/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа № 160/29505/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

09.11.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірними дії Відповідача щодо нарахування штрафних санкцій по єдиному внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , як фізичній особі- підприємцю, та скасувати борг (недоїмку) за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 8 495,30 (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 30 коп), як такий, що нарахований неправомірно;

- скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10821-53 У від 26.07.2023 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 44118658).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач не є фізичною особою-підприємцем з 1999 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого відомості щодо Позивача як фізичної особи-підприємця відсутні), та працює з 04 червня 2012 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МТ 10-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 35543267) заступником директора та з 01 червня 2018 року за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «МТ 10-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 42175063) на посаді директора та отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ та податки і збори, тому вважаю, що дії Відповідача щодо нарахування єдиного внеску та штрафних санкцій ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю - є неправомірними. З доходу, отриманого ОСОБА_1 протягом 2017-2023 років у якості найманого працівника, єдиний соціальний внесок - сплачений, тому він вважає, що вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.07.2023 є - неправомірним намаганням отримати подвійну суму єдиного внеску, оскільки Позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що стало підставою для звернення з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

Про відкриття провадження у справі позивачу повідомлено 06.12.2023 засобами телефонного зв`язку за номером телефону, вказаним в позовній заяві. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 23.11.2023 надіслано одержувачу - Головному управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову - 10.11.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України строк на подання відзиву до 10.12.2023.

19.12.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради 23.09.1996 року номер державної реєстрації 4770 та перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 25.09.1996 року по теперішній час на загальній системі оподаткування. Стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Згідно п.4 частини першої ст. 4 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника (далі - ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям. Станом на 01.12.2021 року за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 ІКП ФОП ОСОБА_1 були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску, а саме: за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018; 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018; 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018; 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018; 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019; 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019; 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019; 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019; 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020; 1 квартал 2020 у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020; 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020; 3 квартал 2020 у сумі 3178,12грн., граничний строк сплати до 19.10.2020; 4 квартал 2020 у сумі 2200,0 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021. Крім того, в ході проведеної 10.10.2018 камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , складено акт від 10.10.2018 № 59963/04-36-13-19/ НОМЕР_1 щодо порушень податкового законодавства в частині неподання платником звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 - 2017 роки та Рішеннями контролюючого органу від 10.10.2018 №0530011319, №0530021319, №0530031319, №0530041319 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на загальну суму 680 гривень. У зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску, станом на 01.12.2021 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 38468,74 грн. До Придніпровської ДПІ ФОП ОСОБА_1 не подавались декларації про майновий стан та доходи та звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 20.04.2015 №449, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в ФОП ОСОБА_1 направлялись вимоги про сплату боргу. Так, не погоджуючись з вимогою від 11.02.2020 №Ф-10821-53/64 ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 29973,44 грн. ФОП ОСОБА_1 подав скаргу до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) в якій просив скасувати вищезазначену вимогу. Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України №14559/6/99-00-08-06-01-06 від 27.04.2020 вимогу № Ф-10821-53/64 від 11.02.2020 р. на суму 29973,44 грн. ФОП ОСОБА_1 скасовано та визнано відкликаною, також зобов`язали ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника. Протоколом робочої зустрічі представників підрозділів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області для практичного вирішення проблемних питань №5 від 18.11.2021 року при отримані Головним управлінням ДПС Рішень (Постанов) суду або Рішень ДПС України, в яких зобов`язано привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегровану картку платника (шляхом виключення (скасування) нарахованих сум єдиного внеску, які є обов`язковими до виконання на всій території України, вжиття заходів щодо обов`язкового виконання Рішень (Постанов) суду або Рішень ДПС України в межах повноважень. На виконання рішення та керуючись листом ДФС України від 28.04.2019 №2261/8 «Про результати розгляду скарги» та з метою приведення у відповідність облікових даних до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та органу виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація (Виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради) для з`ясування питання щодо припинення державної реєстрації ОСОБА_1 направлено листи від 14.05.2020 № 47000/04-36-52-80. Згідно отриманої відповіді (лист від 22.05.2020р. №01.2.14/27) встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований 23.09.1996 р. виконавчим комітетом Індустріальної районної ради м.Дніпропетровська, та до 22.05.2020 не припинив свою підприємницьку діяльність, отже облікові дані є актуальними та відповідно вимогам чинного законодавства. Також на виконання Рішення 11.05.2022 року приведено у відповідність інтегровану картку платника, а саме списано борг по єдиному внеску ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в сумі 29973,44грн. за період з січня 2017 по грудень 2019. Станом на 01.06.2022 року у ОСОБА_1 борг по єдиному соціальному внеску становить 8495,30грн. за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 року. Вказана сума боргу 13.11.2023 року надійшла в межах виконавчого провадження. Станом на 01.12.2023 року борг по єдиному соціальному внеску ФОП ОСОБА_1 відсутній. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2023 № Ф-10821-53 на суму 8495,30 грн, яку направлено на адресу ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення за податковою адресою платника. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС з позначкою «За закінченням терміну зберігання». У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання пункту 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДПС сформовано узгоджену вимогу від 26.07.2023 № Ф-10821-53У на суму 8495,30 грн, та 27.02.2023 та направлено на примусове виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), по якій 03.11.2023 відкрито виконавче провадження за №73203076 на суму 8495,30 грн.

Суд, враховуючи рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 щодо продовження процесуальних строків, вважає за необхідне прийняти вказані документи до розгляду.

19.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В ході судового розгляду відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно з наявними у матеріалах справи ідентифікаційними відомостями ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради 23.09.1996 номер державної реєстрації 4770 та перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець, стан платника 0 - перебуває на обліку.

У Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на день судового розгляду відсутня.

26.07.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10321-53, визначено суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8495,30 грн.

Як зазначено відповідачем підставою для прийняття оскаржуваної вимоги стало автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника (далі - ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000, станом на 01.12.2021 року:

- за 2017 рік у сумі 8448,0 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018;

- 1 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- 2 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- 3 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018;

- 4 квартал 2018 у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019;

- 1 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019;

- 2 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019;

- 3 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019;

- 4 квартал 2019 у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020;

- 1 квартал 2020 у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020;

- 2 квартал 2020 у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020;

- 3 квартал 2020 у сумі 3178,12грн., граничний строк сплати до 19.10.2020;

- 4 квартал 2020 у сумі 2200,0 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021.

Крім того, в ході проведеної 10.10.2018 камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 , складено акт від 10.10.2018 № 59963/04-36-13-19/2466800313 щодо порушень податкового законодавства в частині неподання платником звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 - 2017 роки та Рішеннями контролюючого органу від 10.10.2018 №0530011319, №0530021319, №0530031319, №0530041319 до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції на загальну суму 680 гривень. У зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску, станом на 01.12.2021 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 38468,74 грн.

З КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень судом установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 по справі №160/11842/19, яке набрало законної сили 10.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги - задоволено, а саме:

- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10821-53/64У від 10.05.2019 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн (період нарахування ЄСВ 2017 рік - І квартал 2019).

Окрім цього, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 160/73/21, яке набрало законної сили 13.04.2021, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задоволено повністю, а саме:

- визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю;

- скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10821-53/64 від 16.11.2020, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 36268,74 грн (період нарахування ЄСВ 2017 рік - 3 квартал 2020).

В подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі № 160/21745/21, яке набрало законної сили 17.06.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задоволено, а саме:

- визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування штрафних санкцій по єдиному внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , як фізичній особі-підприємцю та скасовано борг (недоїмку) за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 38468, 74 (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 74 коп.), як такий, що нарахований неправомірно;

- скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10821-53/64 У від 08 лютого 2021 року, винесену ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) (період нарахування ЄСВ 2017-4 квартал 2020 року).

Відповідачем у ході судового розгляду справи пояснено, що на виконання Рішення 11.05.2022 року приведено у відповідність інтегровану картку платника, а саме списано борг по єдиному внеску ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в сумі 29973,44грн. за період з січня 2017 по грудень 2019. Станом на 01.06.2022 року у ОСОБА_1 борг по єдиному соціальному внеску становить 8495,30 грн. за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 року.

Наявна у матеріалах справи роздруківка з ІКП картки ОСОБА_1 свідчить про те, що з 31.12.2022 та станом на 13.11.2023 заборгованість позивача з єдиного внеску складала 8495,30 грн. Вказана заборгованість була погашена 13.11.2023, як визнається сторонами у рамках виконавчого провадження №73203076.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вимогу від 26.07.2023 №Ф-10821-53 направлено позивачу засобами поштового зв`язку, проте відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу було повернуто конверт у зв`язку з неврученням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2023 №Ф-10821-53 У на загальну суму 8495,30 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.

Вважаючи вимогу від 26.07.2023 №Ф-10821-53 У про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд зазначає, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 адміністративне провадження № К/9901/28514/19.

Верховним Судом у вказаній справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, Верховним Судом з урахуванням наведеного було зазначено, що суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу вищенаведеного можна зробити висновок, що фізична особа-підприємець звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.

З наданих податковим органом ідентифікаційних даних щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Індустріальної районної у місті Дніпрі Ради 23.09.1996 номер державної реєстрації 4770 та з 25.09.1996 перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець, стан платника 0 - перебуває на обліку. При цьому, у Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на день судового розгляду відсутня.

Суд зазначає, що у справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №755-IV. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог Закону №755-IV.

Так, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно із частиною 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01 липня 2004 року набрав чинності Закон України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Закон № 755-IV у первинній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).

03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас, пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року №1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон №2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб`єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб`єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб`єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.

Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VIна практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке:

1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб`єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV;

2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/ реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб`єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).

Суд вважає за необхідне зазначити, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Суд також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

При цьому, застосовними в даному випадку мають висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ вбачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Вищезазначене правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 (провадження № 11-118апп20), яка неодноразово підтримана Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 14.07.2021 у справі №1.380.2019.002699.

Окрім того, суд враховує положення частини 4 статті 78 КАС України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що вищевказаними судовими рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах справі №160/11842/19, № 160/73/21 та №160/21745/21, які набрали законної сили, судами було встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «МТ 10-ІНВЕСТ» з 04.06.2012 року. Тобто, роботодавець, нараховуючи заробітну плату, сплачував за позивача, як страхувальник, єдиний соціальний внесок. Відповідач не надав суду доказів здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у період 2017- 2020 роки, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.

Тобто, судовими рішеннями за спірний період вже було визнано протиправним нарахування контролюючим органом сум ЄСВ позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги. Більш того, судовими рішеннями, які набрало законної сили, вже було неодноразово визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску за цей же період.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.07.2023 №Ф-10821-53 У, сформованої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дії Відповідача щодо нарахування штрафних санкцій по єдиному внеску ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , як фізичній особі- підприємцю, та скасування борг (недоїмку) за платежем по сплаті єдиного внеску у розмірі 8 495,30 грн, як такого, що нарахований неправомірно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 8495,30 грн, у зв`язку з чим вважає за необхідне частково задовольнити заявлену позивачем вимогу, скоригувавши її на підставі ч.2 ст.9 КАС України.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018 та № 805/834/16-а від 06.08.2020.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943. При цьому, суд зазначає, що визнання протиправними дій відповідача за умови застосування вищенаведених способів захисту порушених прав позивача жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивача, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частково задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 2147,20 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно квитанції до платіжної інструкції від 09.11.2023 №0.0.293320180.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 1610,40 грн.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання дій неправомірними та скасування вимоги - задовольнити частково

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 26.07.2023 №Ф 10821-53 У на суму 8495,30 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 8495,30 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 40 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно