Рішення

від 02.08.2024 по справі 160/15226/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 рокуСправа №160/15226/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» в особі представника Васильченко Олени Миколаївни до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» в особі представника Васильченко Олени Миколаївни до Львівської митниці, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

02.07.2024 року від Львівської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 виносилось на товари: Товар 1. Ікра інших риб - Морожена ікра кети солона, сорт 2. Загальна вага 2020,50 кг.; Товар 2. Ікра інших риб - Морожені ікра горбуші солона, сорт 2. Загальна вага 5006,35 кг. Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 19.12.2023 № 23UA209140035244U1 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: згідно з п.1.1. контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 Продавець продає, а Покупець купує свіжоморожену рибу і морепродукти, в подальшому "Товари", згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту. Згідно з п.1.2. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, що цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Вказані специфікації до митного оформлення не надавались; - відповідно до додаткової угоди № 9 від 02.11.2023 вносяться зміни кількості товару і загальної вартості, що поставляється, в Специфікації № 13 від 04.09.2023. Така специфікація до митного оформлення не надавалась; - згідно з п.3.1. контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 Оплата кожної партії товару здійснюється в доларах США, в формі банківського переказу на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не зазначено в рахунку: 30% передоплати протягом 5 робочих днів, з моменту отримання від Продавця підтвердження про готовність товару до відвантаження; 70% баланс платіж протягом 40 днів від дати виписання коносаменту. Банківські платіжні документи до митного оформлення не надано; у поданому рахунку № 2860 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення № 24042020 від 24.04.2020. Такий договір до митного оформлення не надано; - у поданому рахунку № 123543 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення № 240119 від 24.01.2019. Такий договір до митного оформлення не надано; - відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V та ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 4 CMR зазначається географічне місце та дата завантаження. Зазначена графа заповнена із недотриманням вимог Конвенції. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, договори на перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). На вимогу декларантом було повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення, а додатково надано: - платіжний документ від 15.09.2023 на суму 78698,74 дол.США. Відповідно до умов договору та рахунка-фактури сума передоплати повинна становити 30% від вартості товару, тобто 73832,77 дол. США. У графі 70 (Призначення платежу) зазначено: передоплата за рибу, контракт NPS/018/18 від 04.08.18, проформа-інвойс №FZN47113 від 04.09.23. Такий рахунок-проформа до митного оформлення не надано. Вказаний платіжний документ не можливо співставити із задекларованою партією товарів; - платіжний документ від 14.11.2023 на суму 167410,49 дол. США, що не становить 70% вартості партії товарів; - прайс-лист; - митні декларації країн відправлення. Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності. Отже, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: товар № 1 - МД № UA100430/2023/477975 від 16.11.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 47,00 дол. США/кг; товар № 2 - МД № UA403070/2023/006228 від 18.12.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 46,95 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, комерційні рівні та розмір партії не здійснювалося. Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості № UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 становить 1036080,18 грн. Відповідач звертає увагу суду, що митна вартість товарів у спірних митних деклараціях визначена декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту). Тому очевидно, що первинним документом, який підтверджує митну вартість товарів є зовнішньоекономічний договір (контракт). Відтак саме в такому контракті повинні міститися умови щодо складових митної вартості товарів. Щодо вартості товару відповідач зазначає, що в митного органу були зауваження до поданих декларантом документів, про що чітко зазначено в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. У гр. 33 рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 зазначено: «згідно з п.1.1. контракту №NPS/018/18 від 04.05.2018 Продавець продає, а Покупець купує свіжоморожену рибу і морепродукти, в подальшому "Товари", згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту. Згідно з п.1.2. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, що цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Вказані специфікації до митного оформлення не надавались; - відповідно до додаткової угоди № 9 від 02.11.2023 вносяться зміни кількості товару і загальної вартості, що поставляється, в Специфікації № 13 від 04.09.2023. Така специфікація до митного оформлення не надавалась.». Оскільки, декларант первинно в графі 43 поданої до митного оформлення декларації, самостійно зазначав перший/основний метод, отже поставка мала би здійснюватися відповідно до умов контракту і всі складові ціни товару мали чітко бути відображені для митного органу. Обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так, відповідно до п. 1.1 Контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 Специфікація є невід`ємною частиною Контракту, в якій визначаються умови поставки і ціни товару. Оскільки, таких Специфікацій не було подано до митного оформлення, Контракт поданий не в повному обсязі. Окрім того, Додатковою угодою № 9 до Контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 передбачено, що кількість товару і загальна вартість, що поставляється, в Специфікації № 13 від 04.09.2023 9 до Контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 і сплаченого по Проформі-Інвойсу № FZN 47113 від 04.09.2023. Проте, ані зазначена Специфікація (проте, така подана з позовною заявою до суду), ані проформа до митного оформлення не були подані до митного оформлення. Згідно з п.3.1. контракту № NPS/018/18 від 04.05.2018 оплата кожної партії товару здійснюється в доларах США, в формі банківського переказу на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не зазначено в рахунку: 30% передоплати протягом 5 робочих днів, з моменту отримання від Продавця підтвердження про готовність товару до відвантаження; 70% баланс платіж протягом 40 днів від дати виписання коносаменту. Митний орган встановивши, що згідно поданих документів оплата за товар мала бути здійсненою, однак, всупереч п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларант не подав документів,що підтверджують оплату за оцінюваний товар, декларанту направлено вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. На вимогу декларантом подано платіжні документи від 15.09.2023 на суму 78698,74 дол. США та від 14.11.2023 на суму 167410,49 дол. США. За результатами аналізу поданих на вимогу платіжних доручень (SWIFT), митницею встановлено, що такі не стосуються даної поставки. Так, відповідно до платіжного доручення (SWIFT) від 15.09.2023 здійснено перерахунок коштів у сумі 78698,74 дол. США. Відповідно до умов договору та рахунка-фактури сума передоплати повинна становити 30% від вартості товару, тобто 73832,77 дол. США. У графі 70: «Призначення платежу зазначено: передоплата за рибу, контракт NPS/018/18 від 04.08.18, проформа-інвойс №FZN47113 від 04.09.23. Такий рахунок-проформа, як вже зазначалось вище, до митного оформлення не надано. Вказаний платіжний документ не можливо співставити із задекларованою партією товарів. Платіжний документ від 14.11.2023 на суму 167410,49 дол. США, що не становить 70% вартості партії товарів. Таким чином, у випадку, якщо за умовами оплати товар мав бути оплачений до митного оформлення, банківські платіжні документи є обов`язковими до подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Однак такі документи не подано. З урахуванням цього, за поданою до митного оформлення декларацією не була підтверджена така складова митної вартості, як ціна товару, що була фактично сплачена. При перевірці документів, які надаються декларантом під час митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості, посадові особи перевіряють чи всі складові митної вартості були включені в ціну, зокрема транспортні витрати з перевезення товару та пропорційність розподілу витрат за межами та по території України. Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару «- у поданому рахунку № 2860 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення № 24042020 від 24.04.2020. Такий договір до митного оформлення не надано; - у поданому рахунку № 123543 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення № 240119 від 24.01.2019. Такий договір до митного оформлення не надано.». Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», в графі 44 «Додаткова інформація. Оформлені документи/Сертифікати та авторизація» при внесені до графи відомостей про документи, які відповідно до Митного кодексу України не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються Декларантом, перед кодом такого документа проставляється символ «d». Так, у митній декларації № 23UA209230083970U5 у гр.44, декларантом внесено внесено відомості про документ за кодом «4301», перед яким проставлено символ «d». Зазначена обставина свідчить про наявність у декларанта вказаного документа, однак такий одночасно із митною декларацією до митного оформлення не подавався. Відомості у картку відмови автоматично переносяться з гр. 44 МД. В той же час, відомості про документи, зазначені у графі 44 митної декларації, у разі прийняття картки відмови переносяться автоматично, оскільки формування картки відмови здійснюється за допомогою програмного забезпечення. Позивачем разом із позовною заявою подано заявку № MG-11A/2023 від 11.12.2023 згідно договору, договори №24042020 від 24.04.2020 та № 240119 від 24.01.2019. Проте, жоден із перелічених вище документів до митного оформлення не подавався, а отже при оцінці обставин справи, суд не вправі досліджувати документи, які не були предметом оцінки митним органом в процесі здійснення митного контролю та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Позивач в позовній заяві зазначає, що повинен сплатити на користь Адвокатського об`єднання «АМЛ» гонорар у розмірі 6 000 грн. Відповідач вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданих послуг не співмірна із даною категорією справи та не підлягає задоволенню. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України і оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів винесене з додержанням всіх норм чинного законодавства.

08.07.2024 року від заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» до суду надійшла відповідь на відзив де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024 зазначена вище справа розподілена та 12.06.2024 року передана судді Пруднику С.В.

17.06.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Омега» з метою митного оформлення подало до Львівської митниці електронну митну декларацію: 23UA209140035244U1 від 19.12.2023 року.

Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями ТОВ «Омега» обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема: Контракт №NPS/018/18 від 04.05.2018 року; Додаткову угоду №7 до Контракту; Додаткову угоду №9 до Контракту; Специфікацію №13 від 02.11.2023 року до Контракту; Комерційний інвойс №FZN47113 від 08.11.2023р; Пакувальний лист від 08.11.2023р; Свіфт від 15.09.2023р; Свіфт від 14.11,2023р; Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №240119 від 24.01.2019 року; Заявку на ТЕО №MG-11A/2023 від 11.12.2023 року; Рахунок №123543 від 18.12.2023 року; Акт надання послуг №123543 від 22.12.2023 року; Платіжну інструкцію №164 від 03.01.2024 року; Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №24042020 від 24.04.2020 року; Заявку на транспортування та експедирування вантажів від року; Акт надання послуг №2844 від 18.12.2023 року; Платіжну інструкцію №165 від 03.01.2024 року; Коносамент №26118436 від 08.11.2023 року; Страховий поліс 9607872000371 від 20.11.2023 року; ЦМР б/н від 13.12.2023 року; Сертифікат якості від 08.11.2023 року; Сертифікат про походження товару б/н від 08.11.2023 року; Міжнародний ветеринарний сертифікат ЬТ 0343099/553 від 13.12.2023 року.

Однак митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Так, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: ІІЛ209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: ІІА209140/2023/001009 від 21.12.2023 року.

З урахуванням положень частини 7 статті 55 Митного кодексу України товар було випущені у вільний обіг за митною декларацією: 23UА209140035456129 від 21.12.2023 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, в тому числі ПДВ у розмірі 712 305,12 грн. та мита у розмірі 323 775,06 грн.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в правовій позиції, сформованій та висловленій у постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року.

Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів: UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року зазначені наступні підстави відмови митного оформлення: «За результатами встановлено наступне:-згідно з п.1.1. контракту NoNPS/018/18 від

Продавець продає, а Покупець купує свіжоморожену рибу і морепродукти, в подальшому "Товари ", згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту. Згідно п.1.2. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, що цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Вказані специфікації до митного оформлення не надавались;-відповідно до додаткової угоди No9 від 02.11.2023 вносяться зміни кількості товару

загальної вартості, що поставляється, в Специфікації Nol3 від 04.09.2023. Така специфікація до митного оформлення не надавалась;-згідно з п.3.1. контракту NoNPS/018/18 від 04.05.2018 Оплата кожної партії товару здійснюється в доларах США, в формі банківського переказу на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не зазначено в рахунку: 30% передоплати протягом 5 робочих днів, з моменту отримання від Продавця підтвердження про готовність товару до відвантаження; 70% баланс платіж протягом 40 днів від дати виписання коносаменту. Банківські платіжні документи до митного оформлення не надано;-у поданому рахунку No2860 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення No24042020 від 24.04.2020. Такий договір до митного оформлення не надано;-у поданому рахунку No123543 від 18.12.2023 про транспортно-експедиційні послуги вказано про наявність договору на перевезення No240119 від 24.01.2019. Такий договір до митного оформлення не надано;-відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 No57-V та ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956) у гр. 4 CMR зазначається географічне місце та дата завантаження. Зазначена графа заповнена із недотриманням вимог Конвенції. Таким чином, у поданих документах виявлено розбіжності, відсутність документів, визначених ч. 2 ст. 53 МКУ (документи на оплату товару, договори на перевезення, специфікація, яка містить усі істотні умови щодо поставки товару). Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару No: 1.2- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат,- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення. На вимогу декларантом було повторно надано документи, що вже подавались до митного оформлення, а додатково надано: -платіжний документ від 15.09.2023 на суму 78698,74 дол. США. Відповідно до умов договору та рахунка-фактури сума передоплати повинна становити 30% від вартості товару, тобто 73832,77 дол. США. У графі 70 (Призначення платежу) зазначено: передоплата за рибу, контракт NPS/018/18 від 04.08.18, проформа-інвойс NoFZN47113 від 04.09.23. Такий рахунок-проформа до митного оформлення не надано. Вказаний платіжний документ не можливо співставити із задекларованою партією товарів;-платіжний документ від 14.11.2023 на суму 167410,49 дол.США, що не становить 70% вартості партії товарів.-прайс-лист;-митні декларації країн відправлення. Надані документи не роз`яснюють та не усувають виявлені розбіжності».

Відповідно до.п.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Пунктами 8 та 9 ст. 5 5 Митного кодексу України передбачено, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно листа №19/03/2024-1 від 19.03.2024 року ТОВ «Омега» надано копії належно завірених додаткових документів до рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року. Специфікацію №13 від 02.11.2023 року до Контракту №NPS/018/18 від 04.05.2018 року; Свіфт на суму 167410, 49 доларів США; Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №240119 від 24.01.2019 року; Заявку на ТЕО №MG- 11А/2023 від 11.12.2023 року; Акт надання послуг №123543 від 22.12.2023 року; Платіжну інструкцію №164 від 03.01.2024 року; Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №24042020 від 24.04.2020 року; Заявку на транспортування та експедирування вантажів від 08.12.2023 року; Рахунок №2860 від 18.12.2023 року Акт надання послуг №2844 від 18.12.2023 року; Платіжну інструкцію №165 від 03.01.2024 року.

У відповідь отримано листи: вих. №7.4-2/15-02/13/9033 від 27.03.2024 року, вих. №7.4- 1/15-02/13/9569 від 01.04.2024 року що рішення про коригування митної вартості товарів: UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року залишається без змін з наступних підстав:

«Пунктом 1.1. контракту NoNPS/018/18 від 04.05.2018 (далі - Контракт) Продавець продає, а Покупець купує свіжоморожену рибу і морепродукти, в подальшому "Товари", згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту. Згідно пункту 1.2. Товар, що поставляється, має бути поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Специфікаціях і Додатках, до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Надіслана Вами специфікація No13 від 02.11.2023 до Контракту NoNPS/018/18 від 04.05.2018, виставлена на ту ж суму (246109,23 дол. США), що і поданий до митного оформлення інвойс No FZN47113 від 08.11.2023, що суперечить вимогам пункту 1.1. Контракту. Попередня Специфікація No 13 від 04.09.2023, згідно якої визначалась кількість та загальна вартість поставки товару не надіслана. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Платіжне доручення SWIFT від 15.09.2023р. містить посилання на контракт та проформу-інвойс NoFZN47113 від 04.09.23. Такий документ із Вашою заявою не надіслано, що унеможливлює ідентифікацію оцінюваного товару з даною оплатою. Будь-яких пояснень або інших документів, які б дозволяли ідентифікувати вищевказану оплату, відповідно до вказаних платіжних доручень SWIFT із поставленим товаром, ТзОВ «ОМЕГА» не надано. Специфікація №13 від 02.11.2023 відповідно до п. 1.2 Контракту є його невід`ємною частиною та згадується в додатку №9 від 02.11.2023 до Контракту. Контракт з боку продавця підписаний Kazuo Taguchi. У преамбулі додатку N.9 від 02.11.2023 вказано, що він підписаний також Kazuo Taguchi, проте фактично підписаний іншою особою - відповідно до напису підписантом був Dave Hamebletone, повноваження якого невідомі. Підпис під специфікацією, що підписана в той же ж час, що додаток N.9, зі всією очевидністю не належить ні Kazuo Taguchi, ні Dave Hambletone. Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, зазначаємо наступне. Згідно додатково надісланих заявок на ТЕО NoMG-11А/2023 від 11.12.2023 та на транспортування та експедирування вантажів NoFL- 5А/2023 від 08.12.2023 погоджена ставка на перевезення становить 430000,00 грн та 1779,90 евро. Відповідно до додатково надісланих платіжних інструкцій від Nol64 від 03.01.2024 та No165 від 03.01.2024 ТзОВ «ОМЕГА» здійснило оплату за міжнародні транспортні послуги за рахунками від 18.12.2023 No123545, No123543, No123544, No2860, No2861, No2862 в сумі 430000 грн та 108259,43 грн. До митного оформлення за МДNo23UA209140035244Ul було подано лише рахунки No123543 та No2860, інші рахунки, які зазначено у графі «Призначення платежу» платіжних інструкцій із заявами не надіслано та до митного оформлення не подавались, що не дає можливості ідентифікувати їх з даною поставкою товару. Заявка на транспортування та експедирування вантажів від 08.12.2023 №FL-5A/2023 визначає, що вартість додаткових послуг "можливі додаткові рахунки від контролюючих органів в порту призначення вантажу" визначається згідно з рахунками від контролюючих органів. Як відомо, у Клайпеді на вантаж було видано ветеринарний сертифікат від 13.12.2023 № LT 0343099/553. Проте, відповідні рахунки від контролюючих органів з Вашим листом не надходили, а вартість таких послуг не була включена до митної вартості товарів. Вищевказані обставини не дають можливості перевірити істотні умови перевезення товару та не спростовують обставин, що слугували підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів NoUA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023. Також додатково наданими документами не спростовані та не роз`яснені обставини вказані в рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема що в графі 4 автотранспортної накладної (CMR) від 08.11.2023 No 26118436 не містить відомостей про дату завантаження вантажу, що є порушенням вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 No57-V та cm.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19травня 1956). З огляду на викладене та відповідно до статті 55 Митного кодексу України, Львівська митниця відмовляє у скасуванні та залишає без змін рішення про коригування митної вартості NoUA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року».

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів, з огляду на наступне.

Так, 04.05.2018 року між ТОВ «Омега» та NORTH PACIFIC SEAFOODS INC було укладено Контракт №NPS/018/18 (далі-Контракт) згідно якого Продавець продає, а Покупець купує свіжоморожену рибу і морепродукти, в подальшому «Товари», згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.

Відповідно до п.1.3. Контракту найменування і кількість кожної окремої партії Товару визначаються на підставі Інвойсу, виставленого Продавцем Покупцеві на кожну окрему партію Товару.

Згідно п.3.1 Контракту оплата кожної партії товару здійснюється в доларах США, в формі банківського переказу на рахунок Продавця в наступному порядку, якщо інше не зазначено в рахунку (Інвойсі): 30% передоплати протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання від Продавця підтвердження про готовність товару до відвантаження; 70% баланс платіж протягом 40 (сорока) днів від дати виписки Коносамента.

02.11.2023 року між ТОВ «Омега» та NORTH PACIFIC SEAFOODS INC було укладено додаткову угоду №9 до Контракту відповідно до якої сторони домовились змінити кількість товару та загальну вартість, що поставляється, в Специфікації №13 від 04.09.2023 року до Контракту і сплаченого по проформі - інвойсу №FZN47113 від 04.09.2023 року (у розмірі 78 698, 74 доларів США) по взаємній згоді сторін. Нову кількість товару, що поставляється і нову загальну вартість встановити в Специфікації №13 в редакції від 02.11.2023 року.

Відповідно до умов Специфікації №13 від 02.11.2023 року погоджено поставку товару на загальну суму 246 109, 23 доларів США.

На виконання умов Контракту, Специфікації №13 від 02.11.2023 року Продавцем було виставлено комерційний інвойс №FZN47113 від 08.11.2023 року на загальну суму 246 109, 23 доларів СІНА.

Відповідно до свіфта від 15.09.2023 року покупцем сплачено 78 698, 74 доларів США з призначенням платежу «передоплата за рибу, Контракт №NPS/018/18 від 04.05.2018 року; проформа інвойс №FZN47113 від 04.09.2023 року.

Відповідно до свіфта від 14.11.2023 року покупцем сплачено 167 410, 49 доларів США з призначенням платежу «Контракт №NPS/018/18 від 04.05.2018 року, інвойс №FZN47113 від 08.11.2023 року. Отже, покупцем сплачено за товар на загальну суму 246 109, 23 доларів США.

При митному оформленні товару, декларантом було надано інвойс №FZN47113 від 08.11.2023 року та Специфікацію №13 від 02.11.2023 року у яких сторонами погоджено кінцеву кількість та вартість товару до його відправки (коносамент 26118436 від 08.11.2023року). та відповідно до умов додаткової угоди №9 від 02.11.2023 року уточнено, що передоплата за нею у розмірі 78 698, 74 доларів СІНА вже здійснена.

Таким чином, твердження Львівської митниці про неможливість ідентифікувати призначення платежу за конкретною поставкою товару не відповідає дійсності та не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Необхідно зазначити, що Додаткова угода №9 від 02.11.2023 року та Специфікація №13 від 02.11.2023 року є чинними та в судовому порядку не визнані недійсними. Львівська митниця у своєму рішенні не зазначила докази які б підтверджували протилежне. Припущення митниці, що ці документи підписані неуповноваженими особами не можуть бути підставою для коригування митної вартості також в рішенні не відображено як це припущення може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару.

Крім того, навіть відсутність платіжних документів про оплату поставлених товарів має наслідком відстрочку платежу, яка передбачена умовами Контракту і не може свідчити про заниження декларантом митної вартості товару. Поданий до митного оформлення товарів комерційний інвойс і є розрахунково-платіжним документам, в якому покупцю виставляються сума до сплати, та міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору, а отже ця обставина не може слугувати підставою для здійснення коригування митної вартості товару. Така правова позиція знайшла своє відображення у постанові КАС ВС від 10 травня 2023 року у справі № 815/1780/17.

Відповідно до відомостей декларації митної вартості за ЕМД 23UA209140035244U 1.001 19.12.2023 року (відмовлена) декларантом до ціни товару додано витрати на транспортування - 200 245, 75 грн.

Відповідно до умов Специфікації №13 від 02.11.2023 року та комерційного інвойсу №FZN47113 від 08.11.2023 року погоджено умову поставки - CIF, Klaipeda, Lithuania.

Умова поставки CIF передбачає «вартість, страхування, фрахт» (... назва порту призначення).

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», до документів, що підтверджують митну вартість можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

24.01.2019 року між ТОВ «Омега» (далі- Клієнт) та ТОВ «Магтранс», (далі - Експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від N.16-09/2021 (далі - Договір перевезення).

Згідно п.1.1. Договору перевезення Експедитор зобов`язався за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, що в свою чергу є невід`ємною частиною Договору, виконати комплекс послуг по транспортно- експедиторському обслуговуванню (ТЕО), організувати міжнародні та або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами.

У рамках договору перевезення сторони підписали заявку №MG-11А/2023 від 11.12.2023 року на перевезення товару вагою брутто до 22,5 тон на загальну суму 430 000 грн.

Відповідно до даних: інвойсу №FZN47113 від 08.11.2023 року, пакувального листа, ЦМР від 13.12.2023 року поставлено та перевезено товару вагою 10 967 тон.

Відповідно до умов договору перевезення та Заявки №MG-11 А/2023 від 11.12.2023 року послуги з перевезення оплачуються згідно виставлених рахунків.

Відповідно до рахунку №123543 від 18.12.2023 року, вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Клайпеда (Литва)-пп Ягодин «України», НОМЕР_1 /НОМЕР_3 склала 128 508грн; вартість перевезення вантажу за маршрутом м. Ягодин «України» - Дніпро, НОМЕР_1 / НОМЕР_2 склала 85 672 грн. Зазначений рахунок має посилання на Заявку ТЕО №MG-11 а/2023 від 11.12.2023 року.

Згідно платіжної інструкції №164 від 03.01.2024 року послуги перевезення сплачено у повному обсязі у розмірі 430 000грн, у призначенні платежу мається посилання на рахунок №123543 від 18.12.2023 року. Також на виконання умов договору перевезення між сторонами підписано Акт надання послуг №123543 від 22.12.2023 року.

24.04.2020 року між ТОВ «Омега» (далі- Клієнт) та ТОВ «Фейрлоджікс», (далі - Експедитор) було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від №24042020 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Експедитор зобов`язався за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, що в свою чергу є невід`ємною частиною Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (ТЕО), організувати міжнародні та або внутрішньодержавні перевезення та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами.

Відповідно до заявки на транспортування та експедирування вантажів №FL-5F/2023 від 08.12.2023 року сторонами погоджено транспортно-експедиційні послуги по контейнеру AMCU9365316 на загальну суму 1779, 90 євро. Відповідно до умов заявки кінцева сума до сплати буде відкоригована відносно курсу НБУ на дату виставлення рахунку, що і було зроблено.

Згідно рахунку №2860 від 18.12.2023 року було погоджено транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів за межами митної території України у розмірі 71 737, 75 грн та винагорода експедитора по території України 308, 26грн. Ці послуги також в себе включають отримання ветеринарного сертифікату від 13.12.2023 № LT 0343099/553 на який посилається Львівська митниця.

На виконання умов Договору послуги оплачені у повному обсязі згідно платіжної інструкції № 165 від 03.01.2024 року в якій мається посилання на рахунок №2860 від 18.12.2023 року. Також між сторонами підписано Акт надання послуг №2844 від 18.12.2023 року.

Необхідно зазначити, що в ЦМР від 13.12.2023 року у графі 4 дійсно не зазначено дату завантаження товару, однак вона містить місце завантаження м. Клайпеда та має посилання на інвойс №FZN47113 від 08.11.2023 року та ветеринарний сертифікат від 13.12.2023 № LT 0343099/553, що дає змогу ідентифікувати який товар доставлявся. Крім того, Львівська митниця не зазначила яким чином цей факт перешкоджає визначенню числового значення митної вартості товару.

Згідно з позицією Верховного Суду у справі № 380/1221/20 від 20 червня 2023 року умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на ціну товару. Самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR (міжнародної автомобільної накладної) не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Отже, на підтвердження транспортних витрат декларантом було надано: Договір перевезення; Заявку на ТЕО №MG-11А/2023 від 11.12.2023 року; Рахунок №123543 від 18.12.2023 року Акт надання послуг №123543 від 22.12.2023 року; Платіжну інструкцію №164 від 03.01.2024 року; Договір; Заявку на транспортування та експедирування вантажів №№FL-5А/2023 від 08.12.2023 року; Рахунок №2860 від 18.12.2023 року Акт надання послуг №2844 від 18.12.2023 року; Платіжну інструкцію №165 від 03.01.2024 року».

Всі вищезазначені документи не містять розбіжностей та у повній мірі дають можливість визначити числове значення транспортних витрат які були заявлені при митному оформленні товару.

З урахуванням вищевикладеного, надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що здійснення коригування митної вартості також втручанням в зовнішньоекономічну діяльність та порушенням принципу свободи підприємницької діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179. 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельнії ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Отже, відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України ТОВ «Омега» надало до митного оформлення всі необхідні документи, які не містять розбіжностей і надають можливість у повному обсязі визначити числове значення митної вартості товарів.

Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у органу доходів і зборів не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів не зазначено про відсутність будь-яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не зазначено, що ці розбіжності послугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригуванні.

Так, аналізуючи норми Митного кодексу Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була в ід коригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У рішенні Львівська митниця не обґрунтувала чому застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2г, чим порушила ст. ст. 57,58 Митного кодексу У країни. Застосування Дніпропетровською митницею для визначення митної вартості методу 2-г вважаємо неправомірним у зв`язку з порушенням порядку його застосування передбаченим Митним кодексом України.

В результаті прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ «Омега»» сплатило фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в тому числі ПДВ у розмірі 712 305, 12 грн. та мита 323 775, 06 грн.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року - є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 15 541,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 15 541,20 грн. підлягає стягненню з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За відсутності у матеріалах справи підтверджуючих надання правничої (правової) документів, суд наразі позбавлений можливості вирішити питання щодо розподілу судових витрат на відшкодування правничої (правової) допомоги.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» в особі представника Васильченко Олени Миколаївни до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці UA209000/2023/000367/2 від 20.12.2023 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА» (49041, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 15, код ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 15 541,20 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник