Рішення

від 09.08.2024 по справі 320/20568/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року № 320/20568/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» (надалі також Товариство, позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі також податковий орган, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 березня 2023 року № 00156680704.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, законні підстави для відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за грудень 2021 у розмірі 4 280 927 гривень відсутні і тому позивач вважає спірне рішення протиправним і незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. позовну заяву було залишено без руху з підстав ненадання до позовної заяви оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 26 840,00 грн., та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог ухвали позивачем надано документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/20568/23, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.10.2023 року.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач у визначені судом строки подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідачем заперечення на відповідь на відзив подано не було.

В судове засідання 08.11.2023 р. сторони не прибули, однак 08.11.2023 р. представником позивача було подано клопотання про розгляд справи № 320/20568/23 в порядку письмового провадження, проти якого письмово не заперечив відповідач, залишаючи таке клопотання позивача на вирішення суду.

Згідно ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, суд на підставі ч.3 ст.194 КАСУ ухвалив розгляд справи № 320/20568/23 здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» було задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2021 року у сумі 4 280 927 грн.

На підставі направлення від 23.01.2023 року № 1064/26-15-07-04-01, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 03.01.2023 № 7-п, виданого на підставі пп.78.1.12 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» (код згідно з ЄДРПОУ 41757920) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.01.2022 № 9421284132 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, за результатами якої 09.02.2023 було складено Акт за № 10708/26-15-07-04-01-41757920 (надалі також - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (надалі також ПК України) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2021 року і, відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України, відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за грудень 2021 року у сумі 4 280 927 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилається на те, що основним чинником виникнення у Товариства від`ємного значення з ПДВ (100% від загальної суми податкового кредиту) є: ПДВ сплачено при імпорті (резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) від нерезидента (ІТАЛІЯ). У грудні 2021 року Товариство імпортувало з Італії резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) згідно контракту від 08.02.2021 № 2 з LASI S.R.L. (Італія).

В ході проведення перевірки, на підставі п.20.1.13 п.20.1. ст.20 ПК України директору ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» вручено запит від 24.01.2023 № 1 про надання інформації щодо місця фактичного зберігання імпортованого обладнання (резервуари «Lasi») станом на час проведення перевірки. ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» надано відповідь від 24.01.2023 № 2 на зазначений запит, згідно якого встановлено, що імпортоване обладнання (резервуари «Lasi») зберігаються за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, с/рада Одрадокам`янська, «Комплекс сільськогосподарських будівель і споруд № 1»,буд.7 (на території Тягинської сільської територіальної громади). Станом на 24.01.2023 Бериславський район та Тягинська сільська територіальна громада є територією активних воєнних (бойових) дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004).

Враховуючи дані обставини, податковий орган зазначив, що проведення інвентаризації основних засобів та/або товарно-матеріальних цінностей (резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені із нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття Lasi на ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, с/рада Одрадокам`янська, не є можливим, а отже підтвердити фактичну наявність імпортованого обладнання (Резервуари «Lasi») в придатному стані для подальшого використання у господарській діяльності платника неможливо.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки та вважаючи їх протиправними, позивач подавав письмові заперечення на акт перевірки.

У подальшому на підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2023 року № 00156680704 про відмову у наданні бюджетного відшкодування за грудень 2021 року у розмірі 4 280 927 гривень, яким виявлено відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 4 280 927 гривень,

За наслідками адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення від 03.05.2023 року № 10881/6/99-00-06-01 05-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2. статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 44.2. статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 200.1. ст.201 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп.б) пункту 200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

За приписами пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пункту 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.14 ст.200 ПК України встановлено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем задекларовано у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.01.2022 № 9421284132 суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2021 року та сплачено ПДВ до Державного бюджету у розмірі 4 280 927 грн. при імпорті резервуарів «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) від нерезидента (ІТАЛІЯ) за контрактом від 08.02.2021 № 2 з LASI S.R.L. (Італія).

Як зазначено у Акті перевірки (стор.2) та не заперечується сторонами основним чинником виникнення у Товариства від`ємного значення з податку на додану вартість (100% від загальної суми податкового кредиту) є: податок на додану вартість, що було сплачено позивачем при імпорті (резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) від нерезидента (ІТАЛІЯ). У грудні 2021 року Товариство імпортувало з Італії резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) згідно контракту від 08.02.2021 № 2 з LASI S.R.L. (Італія).

У ході проведення перевірки податковим органом було вручено запит Товариству від 24.01.2023 № 1 про надання інформації щодо місця фактичного зберігання імпортованого обладнання (резервуари «Lasi») станом на час проведення перевірки. ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» надано відповідь від 24.01.2023 № 2 на зазначений запит, згідно якої встановлено, що імпортоване обладнання (резервуари «Lasi») зберігаються за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, с/рада Одрадокам`янська, «Комплекс сільськогосподарських будівель і споруд № 1», буд.7 (на території Тягинської сільської територіальної громади). Як вбачається, відповідач не вимагав у позивача проведення інвентаризації даного імпортованого обладнання під час податкової перевірки.

Станом на 24.01.2023 Бериславський район та Тягинська сільська територіальна громада є територією активних воєнних (бойових) дій, що підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004) (далі Перелік).

В Акті перевірки зазначено (стор.5,6 Акту перевірки), що враховуючи дані обставини, податковий орган зазначив, що проведення інвентаризації основних засобів та/або товарно-матеріальних цінностей (резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені із нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття Lasi на ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» за адресою: Херсонська обл., Бериславський р-н, с/рада Одрадокам`янська, не є можливим, а отже підтвердити фактичну наявність імпортованого обладнання (Резервуари «Lasi») в придатному стані для подальшого використання у господарській діяльності платника неможливо. З посиланням на норми пунктів 200.1., 200.4 ст.200 ПК України, підпунктів 69.2, 69.29. п..69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України податковий орган зробив висновок, що ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» неправомірно включило до розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2021 року суму податку на додану вартість у розмірі 4 280 927 гривень; у порядку виконання приписів пп.в) пункту 200.14 ст.200 ПК України ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні сум податку на додану вартість за грудень 2021 року на суму 4 280 927 гривень.

Отже, з вищевказаного вбачається, що висновок відповідача про фактичне не підтвердження наявності у ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2021 року базується виключно на неможливості посадових осіб Головного управління ДПС у м. Києві встановити наявність придбаного імпортованого обладнання (Резервуари «Lasi») в придатному стані для подальшого використання у господарській діяльності платника, і, як наслідок, використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності, оскільки адреса зберігання даного обладнання станом на 24.01.2023 є територією активних воєнних (бойових) дій, що підтверджується Переліком. Враховуючи дані обставини, податковий орган зазначив, що проведення інвентаризації основних засобів та/або товарно-матеріальних цінностей (резервуари «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені із нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття Lasi на ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО») не є можливим.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

В Акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарської операції щодо імпорту ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» резервуарів «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI) згідно контракту від 08.02.2021 № 2 з LASI S.R.L. (Італія), сплати позивачем податку на додану вартість в розмірі 4 280 927 гривень до Державного бюджету України при імпорті даного товару, а також подання позивачем податкової декларації за грудень 2021 року, у якій задекларовано дану суму ПДВ до бюджетного відшкодування на поточний рахунок у банку.

Згідно пп.б) пункту 200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Тобто суд зазначає, що умова для бюджетного відшкодування, передбачена пп.б) пункту 200.4 ПК України щодо фактичної сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету України позивачем виконана та підтверджена перевіркою (в цій частині повністю підтверджується Актом перевірки).

Незважаючи на висновки щодо наявності правових підстав для бюджетного відшкодування сум заявлених позивачем, відповідач застосовує положення підпункту 69.29. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК, відносно чого суд зазначає наступне.

Після введення на території України воєнного стану Податковий кодекс України було доповнено Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022 року (далі Закон № 2260), підпунктом 69.29. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України відповідно до якого суми податку на додану вартість, включені до складу податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів, які у подальшому були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану, не включаються до обрахунку суми бюджетного відшкодування та зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення. Із аналізу вказаної норми ПК України вбачається, що підставою для її застосування є наявність достовірних та об`єктивних даних (факт знищення товарів), які повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами (певними документами).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про знищення (втрату) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного стану резервуарів «Lasi» для вміщення рідини сусла виноматеріалу, виготовлені з нержавіючої сталі, без облицювання та теплоізоляційного покриття LASI), які були імпортовані ТОВ «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» згідно контракту від 08.02.2021 № 2 з LASI S.R.L. (Італія). Водночас, враховуючи той факт, що позивачем було задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2021 року у сумі 4 280 927 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість № 9421284132, поданій до податкового органу 18.01.2022 року, то, враховуючи ст.58 Конституції України про незворотність дії законів у часі, положення підпункту 69.29. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України, доповнене Законом № 2260, що набув чинності 27.05.2022 року, до обрахунку такої суми бюджетного відшкодування не застосовуються.

Поряд з цим незважаючи на висновки щодо наявності правових підстав для бюджетного відшкодування сум заявлених позивачем, відповідач також застосовує положення пп. 69.2 п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України, відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 69.2. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України документальні позапланові перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності під час проведення перевірок безпечного: доступу, допуску до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування такими платниками податків; доступу, допуску до документів, довідок про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншої інформації, пов`язаної з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансової і статистичної звітності у порядку та на підставах, визначених законом; проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Статтею 86 ПК України встановлено, що акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Згідно пп.20.1.9 п.20.1.ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Отже, враховуючи вищевикладене, у разі, якщо у податкового органу з врахуванням підпункту 69.2. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України були відсутні безпечні умови доступу до територій, приміщень та іншого майна, що використовуються платником для провадження господарської діяльності, та знаходились на території активних воєнних (бойових) дій або ж були відсутні у позивача безпечні умови для проведення інвентаризації, то відповідач не мав права на проведення відповідної позапланової виїзної документальної перевірки. Натомість, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, що свідчить про проведення ним документальної позапланової виїзної перевірки позивача. У свою чергу, якщо для податкового органу передбачено законодавчо заборону на проведення документальної позапланової виїзної перевірки з огляду на наявність обставин, передбачених у підпункті 69.2. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України, то результати податкової перевірки, що проведена всупереч такої заборони, не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, та не позбавляють позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, що виконав всі вимоги для отримання такого відшкодування, передбачені ПК України.

Норми ПК України не ставлять в залежність право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем, що виконав всі умови, передбачені законом для отримання такого відшкодування, в залежність від можливості проведення самостійно податковим органом у такого платника податків інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, можливості проведення податковим органом самостійного огляду товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться в районах проведення воєнних (бойових) дій станом у період проведення відповідної податкової перевірки; а також в залежність від того, чи знаходяться товарно-матеріальні цінності платника на території активних бойових дій; та не передбачають у якості підстави для відмови у бюджетному відшкодування посилання на підпункт 69.2. п.69 підрозділу 10 ХХ розділу ПК України.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Докази того, що наявні в матеріалах справи документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відсутні в матеріалах справи. Окрім того відповідачем до матеріалів справи не надано документів, які б підтверджували, що в ході проведення перевірки позивач не надав чи відмовився від надання або надав не в повному обсязі документи, пояснення, довідки та що під час проведення перевірки виявлено порушення щодо оформлення та змісту первинних документів, які були наданні для перевірки позивачем.

У ході розгляду цієї справи суд не встановив ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01 березня 2023 року № 00156680704.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01 березня 2023 року № 00156680704.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ТЕРРАВИНО» (код ЄДРПОУ 41757920, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, 3-А) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) судовий збір у розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень, 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.