Рішення

від 12.08.2024 по справі 202/3156/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3156/24

Провадження № 2/202/3126/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу № 202/3156/24

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Треті особи, які не заявили самостійних вимог щодо предмету спору

Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне

підприємство Індустріального району

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради

про виселення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що з 1978 року вона проживала та була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_6 , яка була наймачем вказаної квартири, вона, маючи намір приватизувати квартиру, звернулась до Індустріальної районної в місті Дніпрі ради з заявою про заміну наймача квартири. Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної в місті Дніпрі ради від 23 серпня 2017 року їй надано дозвіл на зміну договору найму квартири. Вказаним рішенням при зміні договору найму вказаного житлового приміщення було визначено склад сім`ї з трьох осіб, де окрім наймача ОСОБА_1 , були зазначені у т.ч. донька ОСОБА_7 та син ОСОБА_8 .

Проте, у березні 2018 року Позивач дізналася, що 22 лютого 2018 року здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 26березня 2001 року виконкомом міської Ради народних депутатів, а 23квітня 2018 року ОСОБА_9 відчужила квартиру на користь ОСОБА_2 (Відповідач-1) на підставі договору купівлі-продажу квартири.

Вказані обставини встановлені рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2019 року по справі №202/3058/19 (набрала законної сили 28.01.2020р.), а тому, у відповідності до ч. 4 ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Зазначеним рішенням суду було, також, встановлено, що відповідно до листа Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02.04.2018 року № М-285/1, Департамент повідомив про відсутність інформації щодо передачі у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_2 . Також зазначив, що свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру органом приватизації не видавалось.

Після перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції та прийняття Дніпровським апеляційним судом постанови від 26 січня 2021 року, було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_3 , який був посвідчений 23.04.2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 566, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 40771742; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_9 , проведену на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, видане 26.03.2001 року Виконкомом міської Ради народних депутатів; скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 , проведену на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23.04.2018року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І.Ю., зареєстрований в реєстрі за№ 566, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 40771742.

Крім того, постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26січня 2021 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстрації було залишено без змін.

У вказаних рішеннях суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ОСОБА_1 на підставі рішеннявиконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 23 серпня 2017 року єнаймачем квартириза адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є Дніпровська міська рада. Наведене підтвердив і Верховний Суд у своїй постанові від 15 лютого 2023 року.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року по справі №202/5746/23 (набрало законної сили 20.02.2024р.) було визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 як наймача житлового приміщення та визнано за ОСОБА_10 право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як члена сім`ї наймача житлового приміщення.

В той же час, відповідно до відомостей, викладених у листах Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 29 листопада 2021 року за №6/5-3030 та за №6/5-3022, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 .

Підставою для реєстрації вказаних осіб у житловому приміщенні був договір купівлі-продажу від 23.04.2018р. на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 23.04.2018р. приватним нотаріусом ДМНО Шатковською І.Ю. за реєстром №566, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2019 року по справі №202/3058/19 визнано недійсним.

Таким чином, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , наймачем якої є ОСОБА_1 , перебувають та зареєстровані особи, що не є членами сім`ї наймача, а документ, на підставі якого була проведена реєстрація у житловому приміщені, визнаний недійсним. Отже, відповідачі самоправно, без належних підстав та всупереч волі власника та наймача житла зайняли житлове приміщення.

Враховуючи викладене, посилаючись на ч.1 ст.109, ч.3 ст.116 ЖК України, просила суд виселити з квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення.

06.03.2024 по справі відкрите загальне позовне провадження, відповідачам визначено строк для подання відзиву на позов, а третім особам строк, для подання пояснень щодо позову.

Відповідачі та треті особи своїми процесуальними права не скористались, відзивів та пояснень до суду не подали.

31.05.2024 підготовче провадження по справі закрите, справа призначена до судового розгляду.

Позивач та її представник адвокат Курячий А.М. у судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, проти заочного порядку розгляду не заперечують.

Відповідачі про час та місце судового розгляду були повідомлені шляхом направлення судових повісток на зареєстроване місце проживання, але повістки повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про їх належне повідомлення.

Треті особи до суду не з`явилися, будь-яких заяв не надали. Орган опіки та піклування отримав судові повістки у кабінеті підсистеми «Електронний суд».

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання відповідача за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2019 у справі № 202/3058/19 встановлено, що у вересні 1978 року сім`я ОСОБА_6 (наймач) у складі п`яти осіб: чоловіка ОСОБА_11 , доньки ОСОБА_12 , сина ОСОБА_13 тадоньки ОСОБА_14 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 .

З 06 травня 1993 року ОСОБА_9 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 помер.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05жовтня 2016 року в справі № 202/4992/16-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 про визначення порядку користування вищевказаною квартирою та зміну договору найму.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року в справі № 202/1799/17 визнано безвісно відсутнім ОСОБА_13 з 01 січня 2016 року.

Станом на 30 червня 2017 року в квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_15 та неповнолітній син позивача ОСОБА_16 .

Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 23 серпня 2017 року № 309 «Про надання дозволу на зміну договору найму жилих приміщень» надано дозвіл Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Індустріального району на зміну договору найму квартири АДРЕСА_2 на ОСОБА_1 у складі сім`ї: ОСОБА_17 (дочка), ОСОБА_8 (син), у зв`язку зі смертю наймача ОСОБА_6 .

Водночас 22 лютого 2018 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради проведено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 26 березня 2001 року виконкомом міської Ради народних депутатів міста Дніпропетровська згідно з розпорядженням (наказом) від 26 березня 2001 року №1/1821/01.

23 квітня 2018 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу відчужила цю квартиру ОСОБА_2 .

Відповідно до листів Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 02 квітня 2018 року та від 10 квітня 2018 року, інформація щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 відсутня,свідоцтво про право власності на цю квартиру органом приватизації не видавалось.

За заявою ОСОБА_1 щодо перевірки законності приватизації нерухомого майна Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 42018042630000115 від 03 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.

Згідно з листом Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради листом від 10 квітня 2019 року № 5/5-66, 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_15 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою нового власника.

Вказаним рішенням суду визнано недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, видане 26 березня 2001 року виконкомом міської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_9 про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , посвідчений 23 квітня 2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю.таприпинено право власності ОСОБА_2 , зареєстроване на підставі цього договору; скасованодержавні реєстраціїправа власності нацюквартиру за ОСОБА_9 , проведену на підставі свідоцтва про право власності, виданого26 березня2001 рокувиконкомомміської Ради народних депутатів, таза ОСОБА_5 , проведену на підставі договору купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень№ 40771742. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 не набула у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру, оскільки рішення про приватизацію квартири Дніпровською міською радою чи уповноваженим нею органом неприймалось, тому не мала права відчужувати цю квартиру на користь ОСОБА_2 .

За результатами апеляційного перегляду вказаного рішення, постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2021 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2019рокув частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, припинення права власності скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Змінено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру органом приватизації не видавалось, неє правочином, тому підстав для визнання його недійсним немає, якінемає підстав для задоволення позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру, оскільки це є неефективним способом захисту.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.02.2023 рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26січня 2021 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування державної реєстраціїзалишити без змін.

Отже, у даній справі, відповідно до ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , посвідчений 23 квітня 2018 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковською І. Ю.є недійсним, а також те, що право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру, зареєстроване на підставі цього договору припинено.

Крім того, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року по справі №202/5746/23 (набрало законної сили 20.02.2024р.) було визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 як наймача житлового приміщення та визнано за ОСОБА_10 право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як члена сім`ї наймача житлового приміщення.

В той же час, відповідно до відомостей, викладених у листах Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 29 листопада 2021 року за №6/5-3030 та за №6/5-3022, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_5 .

Підставою для реєстрації вказаних осіб у житловому приміщенні був договір купівлі-продажу від 23.04.2018р. на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 23.04.2018 приватним нотаріусом ДМНО Шатковською І.Ю. за реєстром №566, який рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2019 року по справі №202/3058/19 визнано недійсним.

Суду не надано доказів, що відповідачі по справі є членами сім`ї ОСОБА_1 , яка є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 41 Конституції України закріплено можливість громадян користуватися об`єктами права державної та комунальної власності для задоволення своїх потреб, однак, відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

За змістом ч.1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З наведеної норми права можливо зробити висновок, що особа, яка самоправно, тобто без належних підстав та всупереч волі власника (наймача) житла зайняла житлове приміщення, підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Це відбувається не у зв`язку із припиненням права на житло, оскільки воно не виникло, а у зв`язку із законодавчою відмовою у визнанні права на зайняте приміщення.

Особа, яка самовільно вселилася у житло, підлягає виселенню і норми житлового законодавства не вимагають їх повідомлення заздалегідь про таке виселення.

Такою, що самоуправно зайняла жиле приміщення, вважається особа, яка вселилася в нього самовільно без будь-яких підстав або незважаючи на заборону про вселення. Виселення цієї особи пов`язано з відсутністю у неї законних підстав для зайняття жилої площі.

В даній справі судом встановлено, що відповідачі без будь-яких правових підстав вселилися до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення, а отже позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, а відтак з відповідачів у відповідних частках на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 263, 265, 273, 351, 352 ,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 грн (чотириста три грн 73 коп).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 грн (чотириста три грн 73 коп).

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 403,73 грн (чотириста три грн 73 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 12.08.2024.

Суддя А. О. Михальченко