Вирок

від 09.08.2024 по справі 564/3691/23

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3691/23

09 серпня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Костопіль Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль»» (код ЄДРПОУ 44015550), раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, -

за участю сторін та учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого - ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , представника цивільного відповідача ТОВ «КОРДЕО» - адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2020 засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорожно- будівельна компанія «Костопіль» (далі - Товариство), код ЄДРПОУ 44015550, основним видом діяльності якого є організація будівництва будівель (КВЕД 41.10).

Відповідно до п. 16.1 Статуту ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» виконавчий орган Товариства здійснює управління поточною діяльністю Товариства. Відповідно до п. 16.2 Статуту ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» виконавчий орган є одноосібним. Виконавчим органом Товариства є директор, який призначається Загальними зборами учасників Товариства. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників.

Засновником та керівником ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» являється ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 , як директор ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль», є службовою особою, яка відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

03.01.2022 між ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» («підрядник») та ТОВ «Кордео» («замовник») укладено договір-підряду №03/01/2022 на здійснення монтажних робіт (покрівельних робіт) даху цеху за адресою: АДРЕСА_2 . Роботи, передбачені у договорі-підряду, а саме: монтаж, демонтаж та капітальний ремонт будинків, споруд; роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, відносяться до робіт із підвищеною небезпекою на які необхідно отримати документи дозвільного характеру. Однак, ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» не мала відповідних документів дозвільного характеру.

Відповідно до п. 4.1.4 вказаного договору підрядник зобов`язаний виконувати правила внутрішнього об`єктового режиму, техніки безпеки, пожежної безпеки, промислової санітарії, ввозу матеріальних цінностей на території «Замовника».

Відповідно до п. 9.1. при виконанні робіт підрядник повинен забезпечити безпечні умови праці для своїх робітників і контроль за дотриманням ними норм та правил охорони праці і пожежної безпеки відповідно до Закону України «Про охорону праці» та інших нормативних документів про охорону праці і пожежну безпеку.

03.01.2022 ОСОБА_3 залучив до виконання монтажних робіт (покрівельних робіт) даху цеху жителів м. Костопіль Рівненської області, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , однак офіційно їх не працевлаштував, цивільно-правові угоди, трудові контракти чи будь-які інші договори не укладав.

05.01.2022 ОСОБА_3 спільно із працівниками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 завезли на територію ТОВ «Кордео» металеві риштування та встановили їх. Висота риштувань становила понад 4 м.

10.01.2022 та 11.01.2022 зазначені особи виконували покрівельні роботи даху цеху. По риштуваннях піднімались на дах цеху висотою близько 7 м. Будь-яких засобів індивідуального захисту, що необхідні відповідно до вимог безпеки під час виконання робіт на висоті, а саме: запобіжні пояси, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не отримували. Інструктажів з охорони праці щодо безпечного виконання робіт на висоті понад 1,3 м з ними ОСОБА_3 не проводив.

12.01.2022 о13.00 год. ОСОБА_11 виліз по риштуваннях на дах цеху, щоб забрати шуруповерт, яким закручували листи профілю під час влаштування даху. Перебуваючи на початку причілка даху ОСОБА_11 раптово втратив рівновагу та впав головою до низу. В подальшому ОСОБА_11 госпіталізовано до КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка» Рівненської обласної ради, де о 18.33 год. констатовано його смерть.

Згідно висновку судово-медичного експерта смерть ОСОБА_11 настала внаслідок отриманої внутрішньочерепної травми у вигляді перелому кісток черепа, просторих крововиливів в речовину та під оболонки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя в момент отримання) і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 .

Відповідно до висновку судової експертизи дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці встановлено, що причиною настання події нещасного випадку є отримання травм ОСОБА_11 внаслідок падіння з висоти, під час виконання покрівельних робіт на даху цеху ТОВ «Кордео».

Порушення керівником ТОВ «ДБК «Костопіль» ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері охорони праці, а саме пункту 3.16 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, в частині допуску до роботи працівника ОСОБА_11 , який не пройшов навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці; пункту 1.3 Правил охорони праці на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62, в частині допуску до виконання робіт на висоті ОСОБА_11 , який не проходив: професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України та Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.95 за № 18/554; медичний огляд відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.03.94 № 45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за № 136/345; спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511; пункту 3.18 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, в частині не забезпечення організації та здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці; пункту 4.1. розділу 4 Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом МНС України від 25.01.2012 № 67, в частині не забезпечення виключення небезпеки падіння на шляху до робочого місця і в зворотному напрямку; пунктів 1.5 та 1.12 Правил охорони праці на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62, в частині не забезпечення працівника ОСОБА_11 необхідними засобами захисту; пункту 4 розділу XIV Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23.06.2017 № 1050, в частині не встановлення захисних огороджень, які унеможливлюють падіння працівників, висотою не менше 1,1 м до низу верхнього елемента, які мають верхню, середню частини та борт або обладнані іншим чином; пункту 4 розділу XIV Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23.06.2017 № 1050, в частині допуску до проведення робіт на висоті працівника ОСОБА_11 без використання відповідних пристосувань або засобів колективного захисту (риштувань, платформ, захисних огороджень, запобіжних сіток тощо); пункту 4 розділу XIV Мінімальних вимог з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23.06.2017 № 1050, в частині не передбачення заходів, які запобігають доступу в небезпечну зону можливого падіння з висоти, та не забезпечення застосування працівниками запобіжних поясів та інших засобів індивідуального захисту від падіння з висоти, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку та наслідками, які настали у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .

Ці дії, ОСОБА_3 , які виразилися у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 272 КК України.

В судовому засіданні обвинуваченний ОСОБА_3 , винним себе у пред`явленому йому обвинувачені визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, щиро розкаявся у вчиненому.

Суд, з`ясувавши думку прокурора, потерпілої, її представника, обвинуваченого та його захисника, щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності їх позицій, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному суді.

Оцінивши, досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 272 КК України, тобто порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини, за обставин, встановлених та зазначених судом вище.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжує, особу обвинуваченого, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади, в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України.

Суд, у відповідності до ст.75 КК України та враховуючи пом`якшуючу покарання обставину, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому, на диспансерному нагляді у нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його відношення до скоєного кримінального правопорушення, позитивну характеристику, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, прийнявши рішення про його звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки у відповідності до пп. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Також, потерпілою ОСОБА_5 було пред`явлено до обвинуваченого ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДЕО» цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з ТОВ «КОРДЕО» на її користь заподіяні кримінальним правопорушенням збитки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 69 550,00 гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 800 000 гривень 00 копійок та покласти на відповідачів судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову зазначає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 загинув її син ОСОБА_11 . Вказує, що для облаштування могили померлого сина нею витрачені грошові кошти в сумі 69 550 грн. 00 коп. (57550,00 - вартість пам`ятника та 12 000,00 грн. - вартість роботи по встановленню пам`ятника). На обґрунтування моральної шкоди зазначає, що душевні страждання, які виникли після втрати сина спричинили погіршення стану здоров`я, якість сну, змінився усталений спосіб життя, а тому моральну шкоду оцінює у 800 000 грн. Вказані суми просить стягнути з відповідача ТОВ «КОРДЕО», враховуючи вимоги ч. 2 ст. 1172 ЦК України, оскільки смерть її сина ОСОБА_5 настала через протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , який діяв від імені ТОВ «ДБК «Костопіль»», як його керівник на замовлення ТОВ «КОРДЕО».

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник ТОВ «КОРДЕО» - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.

Обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні просили суд зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільного позову приходить до таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Як встановлено вище, порушення керівником ТОВ «ДБК «Костопіль» ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері охорони праці, з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку та наслідками, які настали у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 .

З наведеного вбачається, що на момент вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 272 КК України ОСОБА_3 , діяв як директор ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» та був службовою особою.

Встановлено, що 03.01.2022 між ТзОВ «Дорожно-будівельна компанія «Костопіль» («підрядник») та ТОВ «Кордео» («замовник») укладено договір-підряду №03/01/2022 на здійснення монтажних робіт (покрівельних робіт) даху цеху за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача викладеною у позові, що смерть її сина ОСОБА_11 настала через протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , який діяв від імені ТОВ «ДБК «Костопіль»», як його керівник на замовлення ТОВ «КОРДЕО».

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Оскільки факт наявності підрядних відносин між замовником ТОВ «КОРДЕО» та підрядником ТОВ «Дорожньо - будівельна компанія «Костопіль»» встановлений, то відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України матеріальна та моральна шкода, яка завдана позивачу підлягає стягненню саме з замовника, за завданням якого виконувались монтажні роботи, які призвели до смерті ОСОБА_11 .

Згідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Встанолено, що потерпілою було встановлено гранітний пам`ятник на могилі померлого сина ОСОБА_11 , вартість якого складала 57550,00 грн., встановлення пам`ятника коштувало - 12000,00 грн., таким чином загальна сума витрат, пов`язаних з встановленням пам`ятника становить 69 550,00 грн., що підтверджується накладною № 5 від 27 травня 2023 року ФОП ОСОБА_12 .

Враховуючи викладене та те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнанний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України та його протиправні дії спричинили загибель сина потерпілої - ОСОБА_11 , і встановлені обставини того, що ОСОБА_3 діяв від імені ТОВ «ДБК «Костопіль»», як його керівник на замовлення ТОВ «КОРДЕО», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди ", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Частиною 2 статті 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Таким чином, потерпіла в кримінальному провадженні (справі) має право на пред`явлення цивільного позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка завдана цій особі кримінальним правопорушенням.

Внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 матері померлого ОСОБА_11 - ОСОБА_5 було спричинено непоправну моральну шкоду, яка пов`язана зі смертю та втратою сина. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Мати залишилася без сина, назавжди позбавлена його любові та підтримки. Душевні страждання та вимушеність її життєвих змін, у зв`язку із втратою дитини, є тяжкими, час та зусилля, необхідні для відновлення її повноцінного життя є довгим та складним.

На переконання суду, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла з приводу наслідків протиправних діянь обвинуваченого, які полягають у душевних стражданнях з приводу непоправної втрати - смерті сина, порушено нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим докладаються значні зусилля для його налагодження та організації, суд вважає, що сума відшкодувань за завдану їй моральну шкоду підлягає до задоволення в сумі 200 000 гривень. Вказана сума, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та справедливості, та відповідатиме характеру вчиненого обвинуваченим правопорушення.

Також, ОСОБА_5 просила суд стягнути з цивільних відповідачів понесені нею судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді у розмірі 30 000 гривень 00 коп. (фіксована сума гонорару).

На обгрунтування понесених судових витрат надала договір про надання правничої (правової) допомоги від 22 лютого 2022 року укладений між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 , додаткову угоду до договору про надання правничої (правової) допомоги від 22.02.2022 від 14 травня 2024 року; акт про виконання замовлення; розрахунок гонорару; прибутковий касовий ордер №3 від 14 травня 2024 року.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 118, 124 КПК України та вимоги ст. 133, 141 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення солідарно з цивільного відповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та цивільного відповідача ТОВ «КОРДЕО» на користь потерпілої судові витрати понесені останньою для оплати правничої допомоги в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12022181150000020 від 12.01.2022, в якому ОСОБА_5 визнана потерпілою, та розгляду Костопільським районним судом Рівненської області, як судом І інстанції, справи № 564/3691/23 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК україни, у тому числі цивільного позову у цій справі, у розмірі 30 000 грн. (фіксована сума гонорару).

Запобіжний захід - відсутній.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експертів. Згідно з матеріалами справи відносно ОСОБА_3 витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі становлять 13 384 грн.

Речові докази - відсутні.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-виконавчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на три роки, і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням - встановивши йому іспитовий строк терміном в два роки, з покладенням на нього обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДЕО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДЕО» на користь ОСОБА_5 заподіяні кримінальним правопорушенням збитки у вигляді матеріальної шкоди в розмірі 69 550 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДЕО» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 13 384 (тринадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1