Ухвала

від 11.04.2019 по справі 760/2792/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/2792/19 1-кс/760/2123/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі адвоката ОСОБА_3 (свідоцтво ІФ № 001226 від 14.09.2017р. про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер), детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка виразилася у неповерненні тимчасово вилученого майна, в рамках об`єднаного кримінального провадження № 12017161500003800, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка виразилася у неповерненні тимчасово вилученого майна, в рамках об`єднаного кримінального провадження № 12017161500003800.

Подана скарга обґрунтовується тим, що 24.05.2017 детективами НАБУ проведено обшук в офісі АО «Всеукраїнська асоціація адвокатів» за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 52016000000000411, під час якого було вилучено речі та документи, які були отримані адвокатами АО «Всеукраїнська асоціація адвокатів» від свої клієнтів для здійснення правової допомоги.

05.12.2018 адвокат ОСОБА_5 звернулася до детективів НАБУ із клопотанням про повернення вилучених речей та документів, проте детективом ОСОБА_4 відмовлено у поверненні майна, оскільки воно є тимчасово вилученим майном.

Адвокат вважає, що вилученні під час обшуку документи містять адвокатську таємницю, а тому вони не могли бути вилученими та підлягають поверненню.

Крім того, адвокат ОСОБА_5 вказала на те, що вилучені документи не містять відомостей, які стосуються матеріалів кримінального провадження №52016000000000411, а в ухвалі слідчого судді від 12.05.2017 відсутній дозвіл на їх вилучення.

У скарзі також зазначено, що відповідно до листа детектива НАБУ ОСОБА_4 , вилучені під час обшуку документи зберігаються в копіях у виділеному кримінальному провадження № 12017161500003800.

На думку адвоката, детективом незаконно використовуються тимчасово вилученні документи у кримінальному провадження № 12017161500003800.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала подану нею скаргу та просила задовольнити у повному обсязі.

Детектив НАБУ ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на те, що документи та чорнові записи, які вилучені під час обшуку відповідають критеріям тих об`єктів, дозвіл на відшукання та вилучення яких надано ухвалою слідчого судді від 12.05.2017, а тому вони не є тимчасово вилученим майном.

Детектив повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000411, в рамках якого вилучено зазначені документи, завершено та 05.10.2018 прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом. При цьому, документи, які містяться у об`єднаному кримінальному провадженні № 12017161500003800, що виділені з кримінального провадження №52016000000000411, є лише в копіях, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги адвоката.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу.

Наведене положення ст.19 Основного Закону є закріпленням такої вимоги принципу правової визначеності, а, відповідно, і верховенства права, як спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності органів державної влади. При цьому, вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Виходячи з викладеного, повноваження слідчого судді на стадії досудового розслідування кримінального провадження визначені лише кримінальним процесуальним законодавством України і, з урахуванням принципу верховенства права та відповідної практики Європейського суду з прав людини, не підлягають розширеному тлумаченню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як передбачено абз. 1 ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.05.2017 в рамках кримінального провадження №52016000000000411 від 02.11.2016 надано дозвіл детективам Національного антикорупційного бюро України на проведення обшуку в нежитлових (офісних) приміщеннях, які займають особи, що контролюють діяльність підприємств: ТОВ «Девелопмент Еліт» (ЄДРПОУ - 40775687), ТОВ «VALTON GROUP LP» (код - SL27142), ЗАТ «UAB Naster» (код - 302719798) та розташовані на 3-му, 4-му та 5-му поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна, 54-А.

Постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 29.05.2018 виділено з кримінального провадження № 52016000000000411 в окреме провадження № 52018000000000503 матеріали згідно з описом, що додається до цієї постанови, стосовно невстановлених осіб, які здійснюють фактичний контроль за фінансово-господарською діяльністю афілійованих та пов`язаних між собою суб`єктів господарювання: ЗАТ «UAB Naster», ТОВ «VALTON GROUP LP» та ТОВ «Девелопмент Еліт» за фактом вчинення ними у співучасті зі службовими особами Одеської міської ради та іншими особами злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, шляхом заволодіння коштами міського бюджету в особливо великих розмірах внаслідок придбання Одеською міською радою нежитлового приміщення по вул. Косовська. 2-Д в м. Одеса за завідомо завищеною ціною.

Постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 від 28.12.2018 матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12017161500003800 і № 52018000000000503 об`єднано в одне провадження за № 12017161500003800.

Згідно протоколу обшуку від 24.05.2017 детективами НАБУ, в рамках кримінального провадження № 52016000000000411, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якого вилучено речі та документи, опис яких долучено до даного протоколу обшуку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 235 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Разом з тим, ч.7 ст.236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Отже, вилучені речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не є тимчасово вилученим майном.

Аналогічну позицію закріплено й в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», в якому, серед іншого зазначено, що результати аналізу судової практики свідчать про те, що володільці вилученого майна або їх представники досить часто у відповідних скаргах порушують питання повернення майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук. Слідчі судді у таких випадках обґрунтовано відмовляють у задоволенні скарг, оскільки вилучення майна, яке відповідає передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК ознакам, у такий спосіб не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК.

З огляду на вище вказані норми, оскільки на вилучені під час обшуку речі та документи не накладено арешт, слідчий суддя вважає, що дозвіл на їх вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді від 12.05.2017, а тому не має статусу тимчасово вилученого майна.

Частиною першою ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Згідно з ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.1 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

З матеріалів скарги вбачається, що адвокат ОСОБА_5 в поданій скаргі просить повернути ряд речей та документів, вилучених під час проведення обшуку. Разом з цим, в протоколі обшуку від 24.05.2017 відсутні відомості щодо вилучення саме зазначених документів без інших ідентифікуючих ознак, а тому слідчий суддя не може встановити, що вказані документи вилучалися детективами під час обшуку 24.05.2017.

Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , оскільки слідчий суддя не має повноважень, наданих йому нормами КПК України, виходити за межі питань, визначених скаржником.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 9, 22, 25, 26, 167,169, 171, 236, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка виразилася у неповерненні тимчасово вилученого майна, в об`єднаному кримінальному провадженні № 12017161500003800 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1